Постанова № 32279294, 20.06.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 червня 2013 року № 826/8035/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клименчук Н.М., при секретарі Сергієнко-Коложій В.В., розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства «Смерека»

до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання податкового повідомлення-рішення від 17.05.2013 № 0001602250 протиправним та скасування

за участю представників сторін:

від позивача: Рибченко О.Г.,

від відповідача: Кириленко М.Є.

На підставі ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ПП «Смерека» звернулось до суду з позовом до ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.05.2013 № 0001602250.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що висновки відповідача, які містяться в акті перевірки є необґрунтованими, не відповідають дійсним та фактичним обставинам справи.

У зв'язку з чим представник позивача просить позов задовольнити та скасувати податкове повідомлення-рішення.

Представником відповідача на адресу суду подано письмові заперечення проти позовних вимог, посилаючись на те, що фактичні обставини в акті перевірки встановлені повно та об'єктивно, у відповідності до чинного законодавства України.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем здійснено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства України.

За результатами перевірки відповідачем складено акт № 2058/2240/24591715 від 08.05.2013 Про результати планової виїзної перевірки Приватного підприємства «Смерека» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2012 та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2012.

Актом перевірки встановлено порушення п.198.6 Податкового кодексу України, за період 2011-2012 роки в частині безпідставного віднесення до складу податкового кредиту суму ПДВ у з розмірі 329929,35 грн., а саме:

у березні 2011р. на підставі п/н № 1100005498 від 31.03.2011р. - 37199,70 грн.;

у вересні 2011р. на підставі п/н № 4 від 21.09.2011р. - 10000,00 грн.;

у листопаді 2011р. на підставі п/н № 7 від 21.11.2011р. та п/н № 99 від 22.11.2011р. - 6001,94 грн.;

у січні 2012р. на підставі п/н № 14 від 20.01.2012р. та п/н № 21 від 25.01.2012р. - 6419,73 грн.;

у лютому 2012р. на підставі п/н № 17 від 29.02.2012р. та п/н № 14 від 21.02.2012р. - 48458,60 грн.;

у березні 2012р. на підставі п/н № 92 від 05.03.2012р. - 44255,95 грн.;

у квітні 2012р. на підставі п/н № 67 від 27.04.2012р. та п/н № 56 від 23.04.2012р. - 88697,00 грн.;

у травні 2012р. на підставі п/н № 44 від 29.05.2012р., п/н № 2 від 15.05.2012р. та п/н № 109 від 31.05.2012р. - 53509,15 грн.;

у липні 2012р. на підставі п/н № 107 від 25.07.2012р. - 6988,02 грн.;

у грудні 2012р. на підставі п/н № 9 від 28.12.2012р. та п/н № 24 від 10.12.2012р. - 28399,26 грн..

Безпідставність віднесення позивачем сум ПДВ до податкового кредиту на підставі вищенаведених податкових накладних в акті перевірки відповідачем аргументовано тим, що дані суми податкового кредиту не підтверджено позивачем оригіналами зазначених податкових накладних.

На підставі вищезазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.05.2013 № 0001602250, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з ПДВ на суму 329929,35 гривень та застосовано штрафну санкцію у розмірі 73183,40 грн..

За клопотанням представника позивача, судом викликано для надання пояснень в якості свідка головного бухгалтера позивача ОСОБА_3.

Свідок ОСОБА_3 надано пояснення суду, що нею особисто передано особі, що здійснювала перевірку, Реєстр отриманих податкових накладних, а також відповідну папку з оригіналами та копіями отриманих відповідачем від контрагентів податкових накладних. Податкові накладні у наданій папці були розкладено за їх нумерацією, у папці передувались належним чином оформлені оригінали податкових накладних та ксерокопії податкових накладних, які позивачу передано засобами факсимільного або електронного зв'язку контрагентами позивача за господарськими договорами одразу після виписки зазначених податкових накладних. За твердженням свідка ОСОБА_3, оригінали податкових накладних, які надійшли позивачу поштою пізніше, знаходились у тій самій папці з податковими накладними, однак, за браком часу, не були розкладені за їх нумерацією із заміною копій накладних на оригінали. Свідком повідомлено, що особа, яка здійснювала податкову перевірку відповідача, не повідомила ОСОБА_3, як головного бухгалтера позивача, про відсутність у папці з податковими накладними деяких оригіналів податкових накладних.

За твердженням свідка, про зазначену підставу нарахування позивачу податкових зобов'язань з ПДВ (непредставлення на перевірку оригіналів податкових накладних), свідок дізналась лише з самого акту перевірки.

Представником позивача представлено суду для ознайомлення оригінали вищеперелічених податкових накладних. Судом, за клопотанням представника позивача, були залучені до матеріалів справи копії господарських договорів з контрагентами позивача, які виписали позивачу вищеперелічені податкові накладні.

Представником позивача у власних поясненнях зауважено, що у відповідача немає жодних претензій ані до контрагентів позивача, які виписали позивачу податкові накладні, ані до обов'язкових реквізитів податкових накладних, які були оформлені у повній відповідності до вимог чинного законодавства України.

Пункт 201.6 ст.201 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) визначає, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Результати податкового обліку платника податку відображаються у реєстрі виданих і отриманих податкових накладних та переносяться до податкової звітності і визначають результат його розрахунків з бюджетом з податку на додану вартість (розмір податкових зобов'язань, податкового кредиту, сплата податкового зобов'язання чи отримання бюджетного відшкодування).

Пунктом 201.1 ст.201 ПК України визначені наступні обов'язкові реквізити податкової накладної:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України);

ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.1 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Кодексу.

Згідно з п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на формування податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пункт 198.6 ст.198 ПК України визначає, що платник податків не має права відносити до податкового кредиту суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу

Пунктом 198.6 ст.198 ПК України передбачено, що у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеним цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 85.2. ст.85 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Пункт 1 «Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних» затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 №1002 (надалі - порядок №10002) та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 за №1402/18697 (втратив чинність згідно з наказом Міністерства фінансів України від 17.12.2012 №1340) визначав, що Реєстр є формою для запису (реєстрації) виданих та отриманих податкових накладних.

Пункт 3 порядку №10002 визначав, що Реєстр ведеться в електронному вигляді у форматі, затвердженому центральним органом податкової служби, та за власним бажанням платника у паперовому вигляді.

Платники податку щомісяця в строки, що передбачені для подання податкової звітності (календарний місяць), у тому числі для яких встановлено звітний податковий період - квартал, подають органу державної податкової служби копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за такий період в електронному вигляді. Реєстри можуть подаватися:

- за допомогою телекомунікаційних мереж загального користування з використанням надійних засобів електронного цифрового підпису (за умови отримання їх у визначеному законодавством України порядку) у форматі, затвердженому центральним органом податкової служби;

- на електронних носіях.

Пункт 4 порядку №10002 передбачав, що при проведенні планової або позапланової виїзної документальної перевірки платник податку зобов'язаний забезпечити доступ посадових осіб органів державної податкової служби до Реєстру.

Пункт 7 порядку № 10002 передбачав, що Реєстр є основою для відображення зведених результатів такого обліку в податкових деклараціях з податку на додану вартість.

Позивачем на підтвердження факту отримання від контрагентів податкових накладних та звітування відповідачу щодо отриманих податкових накладних, до позовної заяви були додані паперові копії Реєстрів виданих та отриманих податкових накладних за березень, вересень, листопад 2011року, січень, лютий, березень, квітень, травень, липень, грудень 2012року.

На підтвердження подання відповідачу в електронному вигляді звітів щодо отриманих у відповідних податкових періодах від контрагентів податкових накладних, позивачем були представлені суду квитанції за формою № 2 про отримання відповідачем Реєстрів виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді.

Державна податкова служба України в «Узагальнюючій податковій консультації щодо окремих питань відображення у податковому обліку з податку на додану вартість звітного періоду податкових накладних, виписаних у попередніх періодах, та формування на їх підставі податкового кредиту», затвердженої наказом від 16.02.2012 №127 роз'яснила, що відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за звітний період.

Суд вважає, що матеріалами справи, представленими позивачем доказами спростовуються викладені відповідачем в акті перевірки факти, які визначені в якості підстави для нарахування позивачу ПДВ та застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій.

Дослідивши у сукупності матеріали судової справи та законодавство України, яке регулює зазначену сферу правовідносин, суд погоджується з твердженням позивача, що контрагентами позивача під час здійснення вищенаведених оподатковуваних ПДВ господарських операцій належним чином оформлені податкові накладні, які містять всі визначені законодавством України обов'язкові реквізити, зазначені податкові накладні були належним чином прийняті позивачем на облік шляхом внесення відповідних даних до Реєстру виданих та отриманих податкових накладних за відповідні податкові періоди, Реєстри виданих та отриманих позивачем податкових накладних за відповідні податкові періоди своєчасно, у визначені законодавством України терміни, подавались позивачем відповідачу в електронному вигляді, а оригінали вищенаведених податкових накладних на паперових носіях представлені відповідача під час здійснення податкової перевірки.

Суд вважає, що визначені в акті перевірки підстави для нарахування позивачу податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 329929,35грн. та, як наслідок, застосування до позивача штрафної санкції у сумі 73183,40 грн. повністю спростовуються поданими позивачем доказами. З огляду на зазначене, суд вважає, що прийняте відповідачем на підставі акта перевірки податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

позовні вимоги Приватного підприємства «Смерека» задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення від 17.05.2013 № 0001602250 Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва ДПС.

Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 2294,00 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. 00коп на користь Приватного підприємства «Смерека» (код 24591715, м.Київ, вул.Набережно-Корчуватська, 136)за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва ДПС (м.Київ, вул.Кошиця,3, ідентифікаційний код 26088794) за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.М. Клименчук