Ухвала суду № 32281507, 10.07.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 1013/8691/12 Головуючий у І інстанції Оладько С.І.Провадження № 22-ц/780/3420/13 Доповідач у 2 інстанції Ігнатченко Н.В.Категорія 18 10.07.2013

УХВАЛА

Іменем України

9 липня 2013 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого судді : Ігнатченко Н.В.,

суддів : Поліщука М.А., Матвієнко Ю.О.,

при секретарі : Лопатюк В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 19 квітня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_5 про повернення безпідставно набутих за розписками коштів та процентів за користування коштами, -

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2012 року позивач звернулася до суду з зазначеним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що 12 жовтня 2010 року між ним та ОСОБА_2, діючого особистого за себе і від імені ОСОБА_5, був укладений попередній договір, який було посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6, відповідно до умов якого, сторони домовилися у строк не пізніше 30 березня 2011 року укласти основний договір купівлі-продажу житлового будинку з відповідними надвірними будівлями та спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 житловою площею 72,7 кв.м., загальною площею 125 кв.м. та земельної ділянки за цією ж адресою площею 0,09 га, наданої для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та ведення особистого селянського господарства, що належали відповідачам. При цьому сторони домовились, що підготовкою та збором (отриманням) документів, необхідних для укладання договору купівлі-продажу житлового будинку та договору купівлі-продажу земельної ділянки, будуть займатися відповідачі.

За умовами попереднього договору на підтвердження намірів про наступне укладання договору купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки відповідачі отримали від позивача грошові кошти у сумі 318 000,00 грн. в рівних долях кожний. 3 листопада 2010 року відповідачі, згідно розписки отримали від позивача 51 000,00 дол. США, що було еквівалентно 405 450,00 грн., в рахунок оплати за будинок та земельну ділянку, що підлягають відчуженню згідно попереднього договору. 2 грудня 2010 року ОСОБА_2, згідно розписки, отримав від позивача 5 000,00 дол. США, що було еквівалентно 39 800,00 грн., в рахунок оплати за будинок та земельну ділянку, що підлягають відчуженню згідно попереднього договору. 3 грудня 2010 року ОСОБА_2 згідно розписки, додатково отримав від позивача 5 000,00 дол. США, що було еквівалентно 39 800,00 грн.

6 грудня 2010 року в порушення умов попереднього договору (до укладання з позивачем основного договору) ОСОБА_2 та ОСОБА_5 без повідомлення ОСОБА_3, за договорами дарування подарували ОСОБА_8 житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 та земельні ділянки площею 0,04 га та 0,0545 га за тією ж адресою, з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та ведення особистого селянського господарства відповідно, які повинні були надані позивачу.

У зв'язку з тим, що укладення таких договорів позивача з відповідачами станом на 29 березня 2011 року було унеможливлене відчуженням з вини продавців будинку та земельних ділянок задовго до цієї дати - 6 грудня 2010 року, то продавці повинні були повернути позивачу грошові кошти в розмірі 357 800,00 грн. та 56 000,00 дол. США, які були ним передані в рахунок платежів за договорами купівлі-продажу будинку та земельних ділянок, а також передбачену договором відповідальність у вигляді сплати на користь позивача грошову суму у розмірі 100% забезпечувального платежу, тобто 318 000,00 грн.

Проте, загальну суму, що була передана позивачем в рахунок оплати за будинок та земельну ділянку, що підлягають відчуженню згідно попереднього договору від 12 жовтня 2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6, відповідачі позивачу не повернули.

ОСОБА_3 вважає, що відповідачами не були виконанні взяті на себе зобов'язання по укладенню до 30 березня 2011 року договорів купівлі-продажу будинку та земельної ділянки, при цьому відповідачі отримали грошові кошти за розписками без достатньої та те правової підстави, якою в цьому випадку є договір купвлі-продажу. А самі договори не було укладено з вини відповідачів, а тому кошти за розписками в розмірі 39 800,00 грн. та 56 000,00 дол. США були безпідставно набуті ОСОБА_2 та ОСОБА_5 Сума боргу 56 000,00 дол. США станом на момент подачі позовної заяви, виходячи з офіційного курсу НБУ, становить 447 440,00 грн., а загальна сума безпідставно набутих коштів, що підлягає стягненню з відповідачів складає 487 240,00 грн. (39 800,00 грн. + 447 440,00 грн.)

Крім того, у відповідності до ст. 625 ЦК України, позивач вважає, що відповідачі повинні сплатити три проценти річних та інфляційні витрати, а також, згідно ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» сплатити пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, діяла в період, за який сплачується пеня.

На підставі викладеного та з урахуванням уточнених позовних вимог позивач просив стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 безпідставно набуті кошти в сумі 487 240,00 грн., проценти за користування ними - 29 474,68 грн., інфляційні витрати - 437,80 грн., пеню за прострочку - 149 563,31 грн., витрати на правову допомогу в сумі 10 000 грн. в рівних долях,, а також понесенні судові витрати.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 19 квітня 2013 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 283 345,00 грн. безпідставно набутих коштів. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 203 745,00 грн. безпідставно набутих коштів та вирішено питання про розподіл судових витрат. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, з мотивів неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права рішення суду без змін. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що договір купівлі-продажу будинку та земельної ділянки між позивачем та відповідачами укладений не був, відповідачі своїх зобов'язань за попереднім договором від 12 жовтня 2010 року не виконали, що також було встановлено рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 1 червня 2012 року та рішенням Апеляційного суду Київської області від 21 лютого 2013 року, тому грошові кошти, які ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_3 за розписками від 3 листопада 2010 року, 2 грудня 2010 року та 3 грудня 2010 року є безпідставно набутим майном та підлягають поверненню.

З огляду на це, суд при вирішенні питання про розмір грошових коштів, які підлягають стягненню з відповідачів враховував ту обставину, що згідно розписки від 3 листопада 2010 року ОСОБА_2, діючи в своїх інтересах та на підставі доручення в інтересах ОСОБА_5 отримав від позивача 51 000 дол. США, що за курсом НБУ складає 407 490 грн., а грошові кошти за розписками від 2 грудня 2010 року та 3 грудня 2010 року ОСОБА_2 отримав особисто, лише в своїх інтересах.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Відповідно до вимог ч. 1 та 2 ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Сторона, яка необгрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.

Згідно із частиною 3 цієї ж статті зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Згідно зі ст.ст. 526, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 12 жовтня 2010 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, діючого особистого за себе і від імені ОСОБА_5, був укладений попередній договір, який було посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6

Відповідно до п. 1 цього договору сторони домовилися у строк не пізніше 30 березня 2011 року укласти основний договір купівлі-продажу житлового будинку з відповідними надвірними будівлями та спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 житловою площею 72,7 кв.м., загальною площею 125 кв.м. та земельної ділянки за цією ж адресою площею 0,09 га, наданої для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та ведення особистого селянського господарства, що належали відповідачам. При цьому погодження терміну для укладання договору купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки допускається за додатковим погодженням між сторонами, яке має бути оформлено відповідним нотаріально посвідченим договором.

Відповідно до п. 3 попереднього договору на підтвердження намірів про наступне укладання договору купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки відповідачі отримали від позивача грошові кошти у сумі 318 000,00 грн. в рівних долях кожний, що також підтверджується копією попереднього договору та рішенням Апеляційного суду Київської області від 21 лютого 2013 року (а.с. 12-13, 110-111).

Крім того судом встановлено, що 3 листопада 2010 року ОСОБА_2, діючи від свого імені та на підставі доручення від імені ОСОБА_2, згідно розписки отримав від позивача 51 000,00 дол. США, що було еквівалентно 405 450,00 грн., в рахунок оплати за будинок та земельну ділянку, що підлягають відчуженню згідно попереднього договору (а.с. 14).

Також 2 грудня 2010 року та 3 грудня 2010 року ОСОБА_2, згідно розписки, отримав від позивача 5 000,00 дол. США, що було еквівалентно 39 800,00 грн. та 39 800,00 грн., що було еквівалентно 5 000,00 дол. США відповідно, в рахунок оплати за будинок та земельну ділянку, що підлягають відчуженню згідно попереднього договору (а.с.14 на звороті).

Проте, як убачається з матеріалів справи (а.с. 16-18), 6 грудня 2010 року відповідачі за договорами дарування подарували ОСОБА_8 житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельні ділянки площею 0,04 га і 0,0545 га за цією ж адресою, з цільовим для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та ведення особистого селянського господарства, які повинні були бути продані позивачу.

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 21 лютого 2013 року рішення Ірпінського міського суду від 1 червня 2012 року скасоване та ухвалено нове рішення, за яким стягнуто авансовий платіж за попереднім договором на користь ОСОБА_3 з ОСОБА_2 в сумі 159 000,00 грн., з ОСОБА_5 в сумі 159 000,00 грн., а також вирішено питання про розподіл судових витрат (а.с.110-114).

Частиною 3 ст. 61 ЦПК України визначено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській, або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

У відповідності до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала

Згідно ч. 1 ст. 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

У зв'язку з наведеним та з урахуванням того, що договір купівлі-продажу будинку та земельної ділянки між сторонами укладений не був, оскільки відповідачі своїх зобов'язань за попереднім договором від 12 жовтня 2010 рок не виконали, суд першої інстанції у відповідності до вимог ст.ст. 212-214 ЦПК України належним чином з'ясував фактичні обставини справи, від яких залежить правильне вирішення спору щодо вимог ОСОБА_3, яка правова норма підлягає застосуванню для правовідносин, що виникли між сторонами.

На думку колегії суддів, місцевий суд вирішуючи питання про розмір стягнення з відповідачів грошових коштів правомірно та доречно звернув увагу на ту обставину, що згідно розписки від 3 листопада 2010 року, ОСОБА_2, діяв в своїх інтересах та на підставі доручення в інтересах ОСОБА_5 та отримав від позивача 51 000 дол. США, що за курсом НБУ складає 407 490 грн., а грошові кошти за розписками від 2 грудня 2010 року та 3 грудня 2010 року ОСОБА_2 отримав особисто, лише діючи в своїх інтересах.

Разом з цим судова колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги щодо наявності правової підстави для набуття коштів у зв'язку із виконаними роботами по ремонту будинку та проведення благоустрою земельної ділянки, як такі, що не мають правового значення для вирішення даного спору, оскільки за умовами попереднього договору від 12 жовтня 2012 року отримані кошти відповідачами виконували функцію попередньої оплати, а відтак не можуть вважатися відшкодуванням витрат за виконання вказаних робіт.

Інші докази та обставини, на які посилаються апелянт в апеляційній скарзі були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до п. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 307-308, 313 - 315, 316, 319 ЦПК України , колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 19 квітня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді: