Постанова № 32280920, 08.07.2013, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

08.07.2013

справа № 2а/489/283/13

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2013 року м.Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого суддіКоваленка І.В.при секретаріКоденко К.В.за участю:

позивача ОСОБА_3

представника відповідача Василенка Є.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Миколаєві адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до УДАІ УМВС України в Миколаївській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення

в с т а н о в и в:

У травні 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вказаним позовом в якому просив скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення серії АА2 № 416461 від 14.05.2013.

Позивач вказав, що 14.05.2013 інспектором ДПС, командира взводу з обслуговування стаціонарного посту №1 відносно нього винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 122 Кодексу про адміністративні правопорушення України (далі - КУпАП), а саме порушення пункту 12.4 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР), та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255,00 грн.

Притягнення до адміністративної відповідальності вважає незаконним, а вказані у постанові обставини не відповідають фактичним обставинам, оскільки за кермом автомобіля перебувала інша особа.

У судовому засіданні позивач позов підтримав та просив задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував.

Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи і оцінивши зібрані у ній докази, вважає, що позов задоволенню не підлягає виходячи знаступного.

Із матеріалів справи встановлено, що 14.05.2013 інспектором ДПС, командира взводу з обслуговування стаціонарного посту №1 відносно позивача винесено постанову серії АА2 № 416461. Згідно цієї постанови 14.05.2013 о 12 годині 05 хвилин ОСОБА_3, керуючи автомобілем марки «Хюндай», державний номер НОМЕР_1, на автодорозі Одеса-Новоазовськ в селі Красне рухався зі швидкістю 88 км/год, тим самим перевищив максимально дозволену швидкість на 28 км/год, чим порушив пункт 12.4 ПДР. Вимірювання швидкості здійснювалося приладом «TruCAM» № 000701.

Згідно статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які матеріали і фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне

правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.

У відповідності до статті 280 наведеного Кодексу орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 288 КУпАП постанову посадової особи про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному КАС України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Згідно з абзацом третім пункту двадцять першого статті 11 Закону України «Про міліцію» міліції для виконання покладених на неї обов'язків надається право використовувати передбачені нормативно-правовими актами технічні засоби, в тому числі засоби фото- і відеоспостереження, для виявлення та фіксування порушень правил дорожнього руху.

За правилами підпункту 19.2 Інструкції з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27.03.2009 N 111 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.06.2009 за N 576/16592, забороняється застосування технічних засобів та приладів, які не сертифіковані в Україні, та які не пройшли метрологічної повірки або мають свідоцтво про таку повірку, термін дії якого минув, а також передавати такі прилади для користування безпосередньо на маршруті патрулювання без здійснення контролю командиром підрозділу результатів роботи приладу за зміну.

Відповідно до пункту 12.4 ПДР у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 60 км/год.

Відповідно до частини першої статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Із наданої представником відповідача фотофіксації правопорушення видно, що швидкість автомобіля позивача в населеному пункті складала 88 км/год, що на 28 км /год більше дозволеної, що є порушенням пункту 12.4 ПДР.

Із змісту позову та пояснень позивача слідує, що при оформленні адмінматеріалів інспектором ДПС не було встановлено особи, яка фактично перебувала за кермом автомобіля. Хто конкретно керував транспортним засобом суду не повідомив. Факт перевищення швидкості позивач не оспорював.

У протоколі позивач виклав лише проте, що не згодний з правопорушенням. Хто керував транспортним засобом не зазначив.

Вказані обставини свідчать про безпідставність доводів позивача щодо суб'єкта правопорушення.

За такого, враховуючи порушення позивачем ПДР, суд не вбачає підстав для задоволення позову.

Інші доводи позивача про відсутність повноважень в інспектора ДПС ОСОБА_5 щодо розгляду адмінматеріалів та не сертифікованість і відсутність дозволу на використання приладу «TruCAM» № 000701, є надуманими і не впливають на висновок суду.

Керуючись статтями 122, 222, 247, 255, 287 - 289 КУпАП, статтями 9 - 11, 71, 158 - 163 КАС України, суд -

п о с т а н о в и в :

У задоволенні позову ОСОБА_3 до УДАІ УМВС України в Миколаївській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - відмовити.

Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.

Суддя

Повний текст постанови

підписано 09.07.2013.