Суддя 1 інстанції - Лаврушин О.М.
Суддя - доповідач - Ханова Р.Ф.
Україна
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
11 грудня 2008 року справа № 22-а-15015/08
зал судового засідання у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Ханової Р.Ф.
суддів: Василенко Л.А.
Старосуда М.І.
| при секретарі судового засідання | Чуріковій Я.О. | за участю представників: |
| від позивача: | не з”явився | від першого відповідача: від другого відповідача: | Жорова Н.А. - за дов. від 10 грудня 2008 року №127 не з”явився |
|
| розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу | Управління праці та соціального захисту населення Добропільської міської ради | на постанову Добропільського міськрайонного суду Донецької області |
| від | 2 жовтня 2008 року |
|
| по адміністративній справі | № 2-а-165/08 (суддя Лаврушин О.М.) |
|
| за позовом | ОСОБА_1 | до | 1)Управління праці та соціального захисту населення Добропільської міської ради 2)Головного управління Державного казначейства України Донецькій області | про | визнання дій неправомірними, стягнення сум щорічної допомоги на оздоровлення ВСТАНОВИЛА: Постановою Добропільського міськрайонного суду Донецької області позов ОСОБА_1 задоволений частково, внаслідок чого визнані неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Добро польської міської ради щодо відмови у виплаті суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2003-2005,2007 роки у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Добропільської міської ради за рахунок коштів Державного бюджету України кошти з рахунку 35217042001528 банк ГУДКУ в Донецькій області МФО 834016 ЄДРПОУ 25954002 на оздоровлення за 2003-2005,2007 роки у сумі 4633 грн. В іншій частині відмовлено. В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Позивач до судового засідання з'явився. Другий відповідач до судового засідання не з”явився, надіслав клопотання в якому суд розглянути справу без його участі. Клопотання судом задоволено, оскільки відповідно до частини 4 статті 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду не перешкоджає судовому розгляду справи Суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, відповідно до статті 195 КАС України. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне. Позивач, є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, і є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1, виданим 20 червня 1997 року (арк. справи 13 зворотна сторона), у зв'язку із чим має право на пільги та компенсації, встановлені Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, є інвалідом 3 групи , про що свідчить посвідчення серії НОМЕР_2(арк. справи 13 зворотна сторона) та довідка МСЕК (арк. справи 11,12). Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, соціального захисту потерпілого населення визначені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (надалі - спеціальний закон). Абзацом 3 частини 4 статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України від 6 червня 1996 року N 230/96-ВР передбачено, що щорічна допомога на оздоровлення виплачується інвалідам ІІІ групи в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. Згідно частин 3, 5, 7 статті 48 вказаного Закону щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення, виплата здійснюється з мінімальної заробітної плати, яка склалася на момент встановлення інвалідності чи втрати годувальника, розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати. Колегія суддів вважає, що позиція відповідача щодо виплати позивачу щорічної компенсації на оздоровлення для інвалідів ІІІ групи в розмірі меншому від чотирьох мінімальних заробітних плат є неправомірною, оскільки ґрунтується виключно на постановах Кабінету Міністрів України, проте як закони мають вищу юридичну силу. Відповідно до частини 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі не відповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. За таких обставин та з урахуванням спеціального Закону №796-ХІІ, відповідач (УПСЗН) повинно виплатити позивачу щорічну допомогу на оздоровлення за зазначений період, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати. Слід також зазначити, що встановлений ще в 1996 році Постановою Кабінету Міністрів України №836 від 26 липня 1996 року розмір щорічної допомоги на оздоровлення протягом тривалих років не змінювався, тільки був змінений Постановою Кабінету Міністрів №562 від 12 липня 2005 року, він не відповідає розміру, встановленому іншими законами. Зокрема розмір мінімальної заробітної плати згідно із вказаними постановами із вказаними Законами України „Про державний бюджет України на 2003 рік”, „Про Державний бюджет України на 2004 рік” регулярно зростав кожний наступний рік і протягом року. При цьому вказані закони не містили обмежень щодо застосування статті 48 Закону України №796-Х11. І тому посилання на УПСЗН на те, що Закони України про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на відповідні роки виключають можливість застосування встановлених в цих Законах розмірів мінімальної заробітної плати для розрахунку щорічної допомоги на оздоровлення, встановленої статті 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, як таке, що не ґрунтується на законі і є безпідставним. Зі змісту Законів, які визначають розмірі мінімальних заробітних плат не вбачається обмежень щодо можливості застосування цього розміру з метою реалізації норми статті 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідача на те, що для розрахунку щорічної допомоги на оздоровлення позивачу, передбаченої статтею 48 Закону №796-ХІІ, необхідно застосовувати вищевказані Постанови Кабінету Міністрів України, оскільки в цих постановах закріплено конкретні розміри допомоги, що суперечить Закону №796-ХІІ, котрим визначено кратність одноразової допомоги залежно від розміру мінімальної заробітної плати, яка встановлюється Законом. Кабінет Міністрів України не уповноважений Законом №796-ХІІ зменшувати встановлені останнім конкретні розмірі доплат і компенсацій, в т.ч. допомоги на оздоровлення. При вирішенні даного спору Закони України мають пріоритет над підзаконними нормативними актами, якими є Постанови Кабінету Міністрів України. У Законі №796-ХІІ викладено основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя, здоров”я. Пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, звуження підзаконними актом змісту та обсягу права, наданого Закону України №796 -ХІІ, є безпідставним. Таким чином при визначенні розміру щорічної допомоги на оздоровлення застосувати вказані постанови КМУ не можна. Посилання відповідача на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань необґрунтовані, оскільки судові рішення ухвалюються в межах норм діючого законодавства в незалежності від причин ненадходження коштів з Державного бюджету України на виплату допомоги та згідно частини 2 статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, держава відповідає перед людиною за свою діяльність, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави. Суд першої інстанції правомірно відмовив у виплаті щорічної допомоги на оздоровлення, оскільки дію частини четвертої статті 48 наведеного Закону зупинено на 2006 рік в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати згідно із Законом України № 3235-4 від 20 грудня 2005 року, внаслідок чого відсутні правові підстави вважати порушеними права позивача щодо невиплати відповідачем одноразової щорічної допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати у 2006 році. Стосовно посилання відповідача в апеляційній скарзі на положення статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів зазначає, що оскільки предметом спору є виплата допомоги на оздоровлення учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, до спірних правовідносин застосовуються приписи частини 3 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду. Так, пунктом 1 частини 1 статті 13 Закону України «Про статус і соціальний захист, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено, що держава бере на себе відповідальність за завдану шкоду громадянам та зобов'язується відшкодувати її за пошкодження здоров'я або втрату працездатності громадянами та їх дітьми, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Частиною 1 статті 76 Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» від 8 лютого 1995 року № 39/95-ВР передбачено, що право на подання позову про відшкодування ядерної шкоди, заподіяної життю і здоров'ю особи, не обмежується строком давності. Пунктом 3 частини 1 статті 268 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю. Колегія судів вважає, що скаржником не наведено доводів, які могли б бути підставою для скасування чи зміни судового рішення. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при прийнятті постанови були дотримані норми матеріального права. Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, - УХВАЛИЛА: Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Добропільської міської ради на постанову Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 2 жовтня 2008 року у справі № 2-а-165/08 - залишити без задоволення. Постанову Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 2 жовтня 2008 року у справі № 2-а-165/08 - залишити без змін. Вступна та резолютивна частини ухвали постановлені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 11 грудня 2008 року. Ухвала у повному обсязі складена 11 грудня 2008 року. Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення. Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Головуючий: Р.Ф. Ханова Судді: Л.А. Василенко М.І. Старосуд
З оригіналом згідно: Суддя Р.Ф. Ханова
Часті запитання
Який тип судового документу № 3228092 ?
Документ № 3228092 це Ухвала суду
Яка дата ухвалення судового документу № 3228092 ?
Дата ухвалення - 11.12.2008
Яка форма судочинства по судовому документу № 3228092 ?
Форма судочинства - Адміністративне
Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?
Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись
в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту.
Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.
В якому cуді було засідання по документу № 3228092 ?У чому перевага платних тарифів?
У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22.
Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.
Дані про судове рішення № 3228092, Донецький апеляційний адміністративний судСудове рішення № 3228092, Донецький апеляційний адміністративний суд було прийнято 11.12.2008. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити ключові відомості. Судове рішення № 3228092 відноситься до справи № 22-а-15015/08Це рішення відноситься до справи № 22-а-15015/08. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: Наша система підтримує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість докладного налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку інформації. Це дозволяє результативно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.
Попередній документ : 3227938
|