Постанова № 32278811, 09.07.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09 липня 2013 року 16 год. 45 хв. № 826/7562/13-а

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Данилишин В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з додатковою відповідальністю "Чемеровецьке АТП 16847" до управління Укртрансінспекції у місті Києві про скасування рішень відповідача.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 22 травня 2013 року надійшов позов товариства з додатковою відповідальністю "Чемеровецьке АТП 16847" (також далі - позивач) до управління Укртрансінспекції у місті Києві (також далі - відповідач) про скасування постанов відповідача від 28 березня 2013 року № 000164 та № 000165 про застосування до позивача фінансових санкцій (також далі - оскаржувані постанови).

В обґрунтування позову законний представник позивача зазначив, що оскаржувані постанови підлягають скасуванню, оскільки їх прийнято відповідачем з порушенням чинного законодавства.

Ухвалою суду від 10 червня 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

У судове засідання представник позивача не прибув, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи позивач повідомлений належним чином. При цьому, 26 червня 2013 року через канцелярію до суду надійшло письмове клопотання законного представника позивача про розгляд справи за відсутності його представника.

Представник відповідача у ході судового розгляду справи позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні повністю. При цьому, письмових заперечень проти позову до суду не надав.

Враховуючи викладене на зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у судовому засіданні 26 червня 2013 року судом, згідно з ч. 6 ст. 128 КАС України, прийнято рішення про подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем проведено перевірки позивача, за результатами яких 28 січня 2013 року складено акти № 000231 та № 000232 проведення перевірок додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом (також далі - акти перевірок), згідно з висновками яких, позивачем не оформлено витяги із паспортів маршрутів, чим порушено ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт" (також далі - Закон) та положення наказу Міністерства транспорту та зв’язку України від 07 травня 2010 року № 278 (також далі - наказ).

На підставі актів перевірок, 28 березня 2013 року відповідачем прийнято оскаржувані постанови, якими до позивача застосовано фінансові санкції у загальному розмірі 3400,00 грн.

За результатами розгляду скарги в адміністративному (досудовому) порядку, оскаржувані постанови залишено без змін.

Суд не погоджується з доводами законного представника позивача щодо наявності підстав для скасування оскаржуваних постанов, виходячи з аналізу наявних у матеріалах справи доказів та наступних положень і обставин.

Так, відповідно до ст. 1, ч.ч. 1, 2 ст. 39 Закону, автомобільний транспорт - галузь транспорту, яка забезпечує задоволення потреб населення та суспільного виробництва у перевезеннях пасажирів та вантажів автомобільними транспортними засобами.

Автобусний маршрут - шлях проходження автобуса між початковим та кінцевим пунктами з визначеними місцями на дорозі для посадки (висадки) пасажирів.

Паспорт маршруту - документ, що містить схему маршруту, розклад руху, таблицю вартості проїзду, графіки режимів праці та відпочинку водіїв тощо.

Автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Документи для регулярних пасажирських перевезень: для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України.

Згідно з п.п. 1.3-1.5 розділу І Порядку розроблення маршруту та затвердження паспорта автобусного маршруту, затвердженого наказом, автомобільний перевізник повинен забезпечити: водія автобуса, що здійснює перевезення пасажирів за маршрутом регулярних перевезень, - витягом з паспорта маршруту, який виготовляється як фотокопія паспорта, засвідчена печаткою організатора перевезень; водія автобуса, що здійснює перевезення пасажирів за маршрутом регулярних спеціальних перевезень, - примірником паспорта маршруту з позначкою "В".

Фотокопія з паспорта маршруту регулярних перевезень або відповідний примірник паспорта регулярних спеціальних перевезень пред'являється водієм автобуса під час здійснення перевезень пасажирів, а відповідні примірники паспортів - автомобільним перевізником за його місцезнаходженням для перевірки представникам Головавтотрансінспекції під час здійснення ними державного контролю та представникам Державтоінспекції МВС України (далі - Державтоінспекція).

Процедури, пов'язані з погодженням та затвердженням паспортів автобусних маршрутів регулярних та регулярних спеціальних перевезень, здійснюються безоплатно.

З викладених положень вбачається, що законодавством на автомобільного перевізника покладено обов’язок забезпечити водія автобуса, який здійснює перевезення пасажирів за маршрутом регулярних перевезень, у тому числі витягом із паспорта маршруту.

Однак, як виявлено відповідачем під час перевірок позивача та не спростовано позивачем у ході судового розгляду справи, витяги з паспортів маршрутів у водіїв автобусів позивача під час проведення рейдових перевірок відсутні.

Суд погоджується з твердженнями представника відповідача, що зазначення в оскаржуваних постановах невірного ідентифікаційного коду суб’єкта господарювання не впливає на законність та порядок прийняття оскаржуваних постанов, оскільки, як з’ясовано у ході судового розгляду справи, позивачем дійсно допущено порушення автотранспортного законодавства.

До того ж, положення п. 20 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567, як вірно зазначив представник відповідача, розповсюджуються на акти перевірок, які складено за результатами проведених планових та позапланових перевірок. Відповідачем, у свою чергу, проведено рейдові перевірки автомобільного транспорту позивача, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією завдання на перевірку від 24 січня 2013 року № 014021.

Стосовно строків звернення позивача до суду з позовом суд зазначає наступне.

Згідно з ч.ч. 5, 4 ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів, встановлюється місячний строк.

Якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то для звернення до адміністративного суду встановлюється місячний строк, який обчислюється з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.

Враховуючи викладені положення та зважаючи, що рішення № 2105/8/15-13, прийняте за результатами розгляду скарги позивача на оскаржувані постанови, датоване 22 квітня 2013 року (направлене на адресу позивача 29 квітня 2013 року), а до суду позивач звернувся 22 травня 2013 року, суд прийшов до висновку, що позивачем не пропущено встановлений ст. 99 КАС України строк звернення до суду з позовом.

Відповідно до ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

За переконанням суду, у ході судового розгляду справи законний представник позивача не надав належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовується позов, а представник відповідача надав достатньо належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються усні заперечення проти позову.

На підставі викладених положень та обставин, суд прийшов до висновку, що позов товариства з додатковою відповідальністю "Чемеровецьке АТП 16847" до управління Укртрансінспекції у місті Києві про скасування рішень відповідача є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.

Згідно з ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб’єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов’язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У зв’язку з ухваленням судового рішення на користь суб’єкта владних повноважень та відсутністю з його сторони судових витрат, пов’язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 7-11, 69-71, 86, 94, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов товариства з додатковою відповідальністю "Чемеровецьке АТП 16847" залишити без задоволення.

2. Копії постанови направити (вручити) сторонам у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Відповідно до ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Згідно зі ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин