Ухвала суду № 32278339, 04.07.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Головуючий у 1 інстанції: Мавроді Р.Ф.

Доповідач: Тимченко О.О.

Категорія: 26

______________

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 липня 2013 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді: Жданової В.С.,

суддів: Принцевської В.П., Тимченко О.О.,

при секретарі: Маханько В.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляційні скарги ОСОБА_1 на рішення Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від 05 червня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Артемвугілля», про стягнення моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я, -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від 05 червня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково: стягнуто з ДП «Артемвугілля» на його користь у відшкодування моральної шкоди, в зв'язку з втратою працездатності, спричиненої працівнику професійним захворюванням, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків - 12 000 грн., вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду позивач ОСОБА_1 приніс апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про збільшення розміру стягнутого грошового відшкодування за завдану моральну шкоду, заподіяну ушкодженням здоров'я, посилаючись на невідповідальність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що судом першої інстанції не враховано тяжкість отриманих ушкоджень здоров'я, глибини, характеру, тривалості страждань та ступеню втрати працездатності, також не звернув уваги на роз'яснення викладені у п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування морального (немайнової шкоди)» від 31 березня 1995 року № 4.

Позивач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчить поштове повідомлення ( а.с 72).

Представник відповідача ДП «Артемвугілля» в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчить факсимільне повідомлення ( а.с. 70-71).

Відповідно до частини 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції, виходив з того, що позивач ОСОБА_1 тривалий час працював на підземних умовах з повним робочим днем в шахті у відповідача, тобто перебував у трудових відносинах. Втрата професійної працездатності позивача настала внаслідок професійного захворювання, що утворилось у зв'язку з тривалим та багаторазовим впливом вугільного та породного пилу у шкідливих концентраціях на органи дихання робітника. Висновком МСЕК від 25 травня 2011 року позивачу вперше встановлена втрата професійної працездатності 40 % безстроково та визнано інвалідом третьої групи. Ушкодженням здоров'я позивачеві завдана моральна шкода, яку повинен відшкодувати роботодавець, згідно зі ст.237-1 КЗпП України.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції.

Перевіряючи справу в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд виходить з наступного.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що вимоги позивача про стягнення на його користь моральної шкоди підлягають задоволенню.

Судом встановлено та вбачається із матеріалів справи, що позивач тривалий час працював на підприємствах відповідача на різних посадах з повним робочим днем під землею, був звільнений по п.2 ст. 40 КЗпП України за станом здоров'я (а.с. 2-11). З акту про розслідування хронічного професійного захворювання (форма П-4), складеного 07 квітня 2011 року вбачається, що проведено розслідування хронічного професійного захворювання: хронічне абстрактне захворювання легенів ІІ ступеню в фазі затухаючого загострення, прикореневий та нижньочастковий пневмофіброз, причиною якого є тривалий та багаторазовий вплив вугільного та породного пилу у шкідливих концентраціях на органи дихання робітника (а.с. 12). Згідно висновку МСЕК від 25 травня 2011 року позивачу вперше встановлено 40 % втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності безстроково. (а.с. 13).

Відповідно до ч.2 ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Наявність небезпечних і шкідливих умов праці позивача встановлена розслідування хронічним професійним захворюванням.

Ці обставини відповідачем не спростовані.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачається відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди. Відшкодування такої шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань, або втрати нормальних життєвих зв'язків, або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного зв'язку між попередніми умовами.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 року № 2694-XII відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Однак, із Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV виключена ч.3 ст.34 відповідно до положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 лютого 2007 року № 717-V.

Оскільки Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України на час виникнення спірних правовідносин, в зв'язку із зміною спеціального закону, не відповідав за завдану моральну шкоду, то у разі отримання працівником професійного захворювання в цей період таку шкоду позивачу, законні права якого порушено, повинен відшкодовувати роботодавець, згідно з правилами ст.237-1 КЗпП України.

Апеляційний суд вважає необґрунтованим доводи позивача про те, що визначений судом розмір грошової компенсації не відповідає тяжкості отриманих ушкоджень здоров'я, глибини, характеру, тривалості страждань та ступеню втрати працездатності, а рішення суду є не вмотивованим.

При визначенні розміру заподіяної позивачу моральної шкоди, суд керується засадами розумності, виваженості та справедливості, як того вимагає ст.41 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, враховує характер та обсяг фізичних та душевних страждань, які зазнав та продовжує зазнавати позивач, важкість вимушених змін в житті позивача, характер додаткових зусиль для організації його життя.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, підстави для збільшення суми відшкодування моральної шкоди відсутні.

Відповідачем не надано доказів щодо відсутності його вини в заподіянні позивачеві моральної шкоди.

Визначений судом розмір моральної шкоди 12 000 гривень відповідає ступеню втрати працездатності та тяжкості ушкодження здоров'я позивача, характеру та тривалості моральних страждань позивача у зв'язку з отриманим професійним захворюванням, істотності вимушених змін у життєвих стосунках. Суд першої інстанції врахував, що ушкодження здоров'я завдає фізичні та моральні страждання потерпілому, вимагає від нього додаткових зусиль для організації життя, та виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, визначив такий розмір відшкодування моральної шкоди.

Виходячи з наведеного, колегія судді апеляційного суду вважає, що судом першої інстанції вірно встановлені обставини справи, а доказам, що надані сторонами, дана належна правова оцінка.

Згідно із ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки апеляційним судом не встановлено порушень судом першої інстанції при розгляді цієї справи вимог матеріального чи процесуального закону або неправильної оцінки досліджених по справі доказів, то підстав для задоволення апеляційних скарги та скасування судового рішення не має.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від 05 червня 2013 року залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з дня її проголошення, може бути оскаржена в касаційного порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяті днів з дня набрання чинності.

Головуючий: Судді: