Ухвала суду № 32277641, 02.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2013 року м. Київ К/9991/61221/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Суддя-доповідач:Вербицька О.В.Судді: Маринчак Н.Є. Муравйов О.В.розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Приватного підприємства Фірми «МІО»

на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.03.2010 р.

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2012 р.

у справі № 2а-3349/09/0970

за позовом Приватного підприємства Фірми «МІО»

до Державної податкової інспекції у Богородчанському районі Івано-Франківської області

про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство Фірма «МІО» (далі-позивач, ППФ «МІО») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Богородчанському районі Івано-Франківської області (далі - відповідач, ДПІ у Богородчанському районі) про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Богородчанському районі № 0000462301/0 від 26.11.2009 р.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.03.2010 р. у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2012 р. постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.03.2010 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі ППФ «МІО», посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.03.2010 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2012 р. скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Відповідач письмових заперечень на касаційну скаргу позивача не надав.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

ДПІ у Богородчанському районі була проведена виїзна планова перевірка ППФ «МІО» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 р. по 30.06.2009 р., за результатам якої складено акт № 986/23/30618919 від 13.11.2009 р.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем пп.4.1.1 п.4.1 ст.4, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 51 120,00 грн.

Крім того, з акта перевірки вбачається, що до валових витрат в І кварталі 2009 року підприємством включено суму 250000 грн. відповідно до акта прийому - передачі виконаних робіт від 31.03.2009 р. по договору, укладеним між позивачем та виконавцем робіт - Суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_5 від 03.01.2009 р. Укладені документи мають розбіжності щодо вказівки в них реквізитів свідоцтва про державну реєстрацію СПД-ФО ОСОБА_5, а саме вказане свідоцтво отримане 02.03.2009 р., а його реквізити зазначені у договорі від 03.01.2009 р. Позивачем проведена часткова оплата отриманих послуг, при цьому кредиторська заборгованість склала на 01.06.2006 р. суму у розмірі 245 000,00 грн.

Також, як вбачається з акта перевірки, до валових витрат в І кварталі 2009 року позивачем віднесено суму 150000 грн. відповідно до акта прийому-передачі виконаних робіт від 05.01.2009 р., відповідно до умов договору від 01.09.2008 р., укладеного між ППФ «Міо» та СПД-ФО ОСОБА_6 Протягом 01.09.2008 р. по 31.12.2008 р. позивач не здійснював господарську діяльність, вказана в акті прийому-передачі вартість послуг перевищує договірну вартість послуг на 50000 грн. До перевірки не представлено доказів фактичного надання юридичних послуг. Позивачем проведена часткова оплата послуг на суму 11200 грн., при цьому кредиторська заборгованість склала на 01.06.2006р. суму у розмірі 210 202 грн.

На підставі акта перевірки, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000462301/0 від 26.11.2009 р., яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 80 118,50 грн., у тому числі 51 120,00 грн. за основним платежем та 28998,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

У відповідності до пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 наведеного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Вимоги до первинних документів відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачають обов'язкові реквізити первинних та зведених облікових документів, що повинні мати обов'язкові реквізити як назву, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, протягом 01.09.2008 р. - 31.12.2008 р. позивач не здійснював господарської діяльності, що відображено у поданій ним податковій звітності.

Із змісту укладеного з СПД-ФО ОСОБА_5 договору слідує, що такий був укладений 03.01.2009 р., однак в тексті зазначені реквізити свідоцтва про державну реєстрацію СПД-ФО ОСОБА_5, яке видано 02.03.2009 р.

Також по акту прийому-передачі наданих послуг від 05.01.2009 р. загальна сума отриманих від СПД-ФО ОСОБА_6 за вересень-грудень 2008 року (за чотири місяці) юридичних послуг склала 150000 грн., однак самим договором від 01.09.2008 р. загальна сума вартості робіт обмежена сумою 25000 грн. за місяць.

Крім того, судами встановлено, що із змісту представлених актів здачі-приймання виконаних робіт не вбачається, якого саме виду надаються послуги (виконуються роботи), не вказуються конкретні особи, які надали і отримали вказані послуги.

Також в актах здачі-приймання виконаних робіт не зазначені обсяги наданих послуг, вартість конкретних послуг, а також не має інших підтверджуючих документів про фактичне отримання та використання послуг у своїй господарській діяльності.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що вищевказані документи не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», які встановлені для первинних бухгалтерських документів, та не можуть слугувати достатньою підставою для віднесення вартості наданих послуг (виконаних робіт) до складу валових витрат.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняте податковим органом спірне податкове повідомлення-рішення є правомірним.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга позивача підлягає відхиленню, а постанова Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.03.2010 р. та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2012 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Приватного підприємства Фірми «МІО» відхилити.

2.Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.03.2010 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2012 р. залишити без змін.

3.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

О.В. Муравйов