Постанова № 32277612, 17.06.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2013 року м. Київ К-23966/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Бухтіярової І.О.

Пилипчук Н.Г.

за участю секретаря Корженкової І.О.

представників позивача Крячко К.І., Карпич Л.М.

відповідача Крупини А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги

Козелецької міжрайонної державної податкової інспекції Державної податкової служби (правонаступника Державної податкової інспекції у Козелецькому районі) та Підприємства Козелецької райспоживспілки «Остерське госпрозрахункове об'єднання підприємств громадського харчування»

на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 15.06.2009 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2010

у справі №2а-9381/09/2570

за позовом Підприємства Козелецької райспоживспілки «Остерське госпрозрахункове

об'єднання підприємств громадського харчування»

до Державної податкової інспекції у Козелецькому районі

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 15.06.2009 позовні вимоги в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000042330 від 21.01.2009 в частині застосування до позивача суми штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 8100,00 грн. задоволено повністю. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2010 рішення суду першої інстанції змінено, викладено перший абзац резолютивної частини в іншій редакції: «Позовні вимоги в частині визнання недійним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000042330 від 21.01.2009 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 8100,00 грн. задовольнити повністю». В решті постанову суду залишено без змін.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції в частині відмови в позові з прийняттям нового рішення про задоволення позову повністю, а також за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції в частині задоволених позовних вимог та прийняття нового рішення про відмову в позові повністю, які мотивовані порушення судами норм матеріального права.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга позивача підлягає задоволенню, а касаційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, виходячи з такого.

Відповідачем проведено планову виїзна перевірка з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005 по 30.09.2008, за результатами якої складно акт від 12.10.2009 №30/23-010/01776234.

На підставі акту перевірки прийняті спірні рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 21.01.2009 №0000052330 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за порушення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» в розмірі 12892 грн. та №0000042330 за порушення п. 2.11.Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», на підставі Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» в сумі 8346 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 04.04.2007 по 13.06.2007 позивачем було проведено реалізацію товарів та послуг для організації обідів (ритуальні обіди, послуги по оренді залу та інші) за готівкові кошти через касу підприємства з оформленням прибуткових касових ордерів без застосування реєстратора розрахункових операцій на суму 2578,31 грн., у зв'язку з чим відповідачем було прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000052330 в сумі 12892 грн. за порушення п. 1 ст. 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в цій частині, суди попередніх інстанцій обґрунтовували свої висновки тим, що обов'язок суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, закріплено ч.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

У зв'язку з невиконанням позивачем зазначених вимог, що ним не заперечується, покладення на суб'єкта господарювання відповідальності встановленої п. 1 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» є правомірним, незалежно від того чи спричинило це несплату або неповну сплату певних видів податків чи зборів.

Однак, поза увагою судів попередніх інстанцій залишився той факт, що штрафні санкції, передбачені п.1 ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», в розумінні ст.238 Господарського кодексу України є адміністративно-господарськими санкціями.

Відповідно до ст. 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Таким чином, застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» здійснено відповідачем 21.01.2009, тобто після закінчення одного року з дня його вчинення (квітень, травень, червень 2007 року), тобто поза межами строків встановлених ст.250 ГК України, є підставою для скасування оспорюваного рішення.

Щодо застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за порушення п. 2.11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління НБУ від 15.12.2004 №637 з наступними змінами та доповненнями, судова колегія вважає правильними в цій частині висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для скасування рішення відповідача №0000042330 від 21.01.2009 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 8100,00 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що під час проведення перевірки працівниками відповідача було виявлено отримання працівниками позивача готівкових коштів під звіт для придбання товарів продуктів харчування на ринку.

Списання зазначених коштів з підзвітних осіб, на думку відповідача, було проведено без надання до бухгалтерії підприємства первинних розрахункових документів, які б підтверджували сплату таких коштів.

Однак, як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, закупівельні акти, які були складені позивачем на підтвердження проведення закупівлі товарів за підзвітні кошти, є первинними документами в розумінні статті 9 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», які підтверджують сплату коштів, а складені звіти про використання коштів відповідають вимогам наказу ДПА України від 19.09.2003 №440, яким затверджено форми Звіту про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, та Порядку складання вказаного Звіту.

З огляду на викладене, рішення суду першої та апеляційної інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про задоволення позову, в іншій частині підлягає залишенню в силі рішення суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст.220, 221, 223, 229 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Козелецької міжрайонної державної податкової інспекції Державної податкової служби залишити без задоволення.

Касаційну скаргу Підприємства Козелецької райспоживспілки «Остерське госпрозрахункове об'єднання підприємств громадського харчування» задовольнити.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 15.06.2009 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2010 в частині відмови в задоволенні позовних вимог скасувати з ухваленням в цій частині нової постанови про задоволення позовних вимог.

Скасувати рішення Державної податкової інспекції у Козелецькому районі №0000052330 від 21.01.2009 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 12892 грн.

В іншій частині постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2010 залишити без змін.

Постанова вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді І.О.Бухтіярова

Н.Г.Пилипчук