Ухвала суду № 32277529, 27.06.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 червня 2013 року м. Київ К-25473/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі міста Львова на постанову Господарського суду Львівської області від 19.06.2008 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.05.2009

у справі № 28/52А

за позовом Закритого акціонерного товариства «Галвинпрод»

до Державної податкової інспекції у Галицькому районі міста Львова

про визнання протиправними дій, визнання незаконними податкових вимог

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство «Галвинпрод» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі міста Львова в якому просить визнати незаконними податкові вимоги.

Постановою Господарського суду Львівської області від 19.06.2008, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.05.2009 позов Закритого акціонерного товариства «Галвинпрод» задоволено.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій відповідач подав касаційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувані рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити Закритого акціонерного товариства «Галвинпрод» у задоволені позовних вимог. Касаційна скарга вмотивовані тим, що судом першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що посадовими особами відповідача проведена позапланова перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за лютий, травень 2005 року, за наслідками якої був складений акт від 14.08.2006 року № 803/23-024/23962374/1305.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове соціальне страхування а також нарахування і сплату пені та штрафних санкцій, що застосовуються до недобросовісних платників податків є Закон України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Відповідно до пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 вищевказаного Закону платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену ним у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Згідно з пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф.

Так, згідно з п. 1.2 ст. 1 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Відповідно до пп. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 названого Закону узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платників податків.

З матеріалів справи вбачається, що постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2007 року у справі № 22а-488/07 за позовом ЗАТ «Галвинпрод» до ДПІ у Галицькому районі м. Львова та УДК у Галицькому районі ГУДКУ у Львівській області, було скасовано постанову господарського суду Львівської області від 28.03.2007 року, позов ЗАТ «Галвинпрод» задоволено, визнано протиправною бездіяльність ДПІ у Галицькому районі м. Львова щодо ненадання органу державного казначейства висновку із зазначенням суми податку на додану вартість в розмірі 18163 грн. та 26777 грн., які підлягають відшкодуванню з бюджету. Зобов'язано УДК у Галицькому районі м. Львова перерахувати з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок ЗАТ «Галвинпрод» суми відшкодування податку на додану вартість за лютий 2005 року 16163 грн. згідно податкової декларації від 17.03.2005 року та 26777 грн. за травень 2005 року згідно податкової декларації від 21.06.2005 року, відтак не встановлено взаємозалежності сум ПДВ, які присуджені до відшкодування позивачу, від наявності (відсутності) чи розміру відображеної по картці особового рахунку переплати по ПДВ.

Колегія суддів Вищого адміністративного осуду України погоджує висновок судів попередніх інстанцій, що відшкодування із ПДВ не підлягає врахуванню у картці особового рахунку платника податків, а підстави виникнення податкового боргу у платника податків визначені у Законі № 2181-III, з аналізу норм якого вбачається відсутність обставин для визначення позивачу суми податкового зобов'язання по ПДВ.

Згідно п. 4.1 «Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами ДПС України», затвердженої наказом ДПА України від 18.07.2005 року №276 встановлено, що нарахуванню в особових рахунках платників підлягають податкові зобов'язання самостійно визначені платником, податкові зобов'язання нараховані органом ДПС та узгоджені платником, пені за несплату узгодженого зобов'язання, відсотки за розстрочення чи відстрочення податкових зобов'язань, непогашені суми векселів, тобто суми бюджетного відшкодування в особових картках платників податків не відображаються, а у разі допущення помилок, згідно п. 9.1 зазначеної Інструкції, передбачається можливість проведення вибіркових перевірок в особових рахунках платників, про що складається відповідний акт за встановленою в Інструкції формою, який в матеріалах справи відсутній.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що оскільки відсутнє узгодження сум податкового зобов'язання у встановленому законом порядку, то у податкового органу не було правових підстав для направлення позивачу першої та другої податкових вимог.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі міста Львова на постанову Господарського суду Львівської області від 19.06.2008 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.05.2009 у справі № 28/52А слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі відхилити.

Постанову Господарського суду Львівської області від 19.06.2008 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.05.2009 у справі № 28/52А залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко