Постанова № 32277318, 04.07.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2013 року Справа № 920/41/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Могил С.К. (головуючий), Борденюк Є.М., . Вовк І.В. (доповідач),

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" в особі його Сумської дирекції на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.03.2013 року у справі № 920/41/13 за позовом Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" в особі його Сумської дирекції до Управління майна комунальної власності Сумської міської ради про визнання договору частково недійсним,

УСТАНОВИВ:

У січні 2013 року позивач звернувся до господарського суду Сумської області з позовною заявою до відповідача про визнання недійсними частин договору оренди від 30.01.1998 року № ФМ-361, а саме: розділу ІІ зміни № 3 від 31.12.2009 року до розрахунку орендної плати до цього договору та розділу ІІ зміни № 4 від 01.04.2011 року до розрахунку орендної плати до цього договору у зв'язку з їх суперечністю вимогам ст. 6 Закону України "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", п. 10 постанови Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року № 786 "Про Методику розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна".

Рішенням господарського суду Сумської області від 14.02.2013 року (суддя Соп'яненко О.Ю.) в позові відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21.03.2013 року (судді Пелипенко Н.М., Івакіна В.О., Бондаренко В.П.) зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі позивач вважає, що судами попередніх інстанцій порушено і неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті ними рішення скасувати та справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач вважає, що судові рішення у справі є законними та просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи та прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, що 30.01.1998 року між Управлінням комунального майна та приватизації виконавчого комітету Сумської міської ради народних депутатів (орендодавець, правонаступником якого є відповідач) та Сумським поштамтом (орендар) укладено договір № ФМ-361, за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду нежитлові приміщення за адресою: м. Суми, вул. Карбишева, 45, загальною площею 44 кв.м, для розміщення 18 відділень зв'язку.

Відповідно до п. 4.1 договору (в редакції зі змінами № 2 від 08.04.2008 року) орендна плата за об'єкт оренди розраховується на підставі діючої Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду комунального майна, затвердженої відповідним рішенням Сумської міської ради. Базова ставка орендної плати встановлюється відповідним рішенням Сумської міської ради.

Згідно розділу ІІ зміни № 3 від 31.12.2009 року до розрахунку орендної плати до договору оренди № ФМ-361, укладеного між Управлінням майна комунальної власності Сумської міської ради та Українським державним підприємством поштового зв'язку "Укрпошта", базова ставка орендної плати за використання 1 кв.м. нерухомого майна, встановлена рішенням Сумської міської ради від 20.09.2006 року № 169-МР, складала 5,00 грн., а згідно розділу ІІ зміни № 4 від 01.04.2011 року - 8,50 грн.

Предметом даного судового розгляду є вимоги про визнання недійсними розділу ІІ зміни № 3 від 31.12.2009 року та розділу ІІ зміни № 4 від 01.04.2011 року у зв'язку з суперечністю зазначених розділів вимогам закону.

Висновок судів обох інстанцій про відмову в позові про визнання недійсними спірних розділів до договору оренди мотивовано недоведеністю правових підстав за заявленими вимогами для визнання правочину в спірних частинах недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Пунктом 3 ч. 4 ст. 47 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" закріплено принцип незмінюваності судді.

У п. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 "Про судове рішення" зазначено, що рішення може прийматися тільки тим суддею (суддями), який брав участь у розгляді справи з його початку. В разі необхідності заміни судді в процесі розгляду справи або додаткового введення судді (суддів) до складу суду розгляд справи з огляду на встановлений пунктом 3 частини четвертої статті 47 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" принцип незмінності судді слід починати спочатку. При цьому заново розпочинається й перебіг передбачених статтею 69 ГПК строків вирішення спору, а його подальше продовження новим (зміненим) складом суду здійснюється у випадках і в порядку, передбачених частиною третьою цієї статті.

Так, 29.01.2013 року позивач подав до суду першої інстанції клопотання про зміну предмету позову та просив визнати недійсним договір оренди від 30.01.1998 року № ФМ-361 (в редакції, викладеній у зміні № 2 від 08.04.2008 року), укладений між сторонами.

Зазначене клопотання в судовому засіданні 14.02.2013 року відхилено у зв'язку з суперечністю вимогам ст. 22 ГПК України, яка передбачає зміну предмету і підстави позову лише до початку розгляду судом справи по суті.

Однак, судом не враховано того, що 17.01.2013 року судове засідання проводилося суддею Соп'яненко О.Ю., 29.01.2013 року - суддею Руновою В.В., а 11.02.2013 року та 14.02.2013 року - суддею Соп'яненко О.Ю., тоді як у випадку зміни складу суду справа розглядається спочатку.

Водночас, частиною 1 статті 6 Закону України "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів" встановлено, що засобам масової інформації у встановленому порядку передаються у безстрокову оренду приміщення загальнодержавної і комунальної власності, якими вони користуються для здійснення виробничої діяльності. За змістом частини третьої цієї статті Закону підприємства зв'язку, що розповсюджують періодичні видання, користуються орендою в порядку та за тарифами, встановленими для бюджетних організацій.

Разом з тим, згідно з п. 10 постанови Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року № 786 "Про Методику розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна" розмір річної орендної плати за оренду нерухомого майна бюджетними організаціями, які утримуються за рахунок державного бюджету, державними та комунальними телерадіоорганізаціями, редакціями державних і комунальних періодичних видань та періодичних видань, заснованих об'єднаннями громадян, державними науково-дослідними установами, навчальними закладами, трудовими і журналістськими колективами, підприємствами зв'язку, що їх розповсюджують, а також інвалідами з метою використання під гаражі для спеціальних засобів пересування становить 1 гривню.

Відповідно до п. 2.2.3, п. 2.2.4 Положення про Сумську дирекцію Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" позивач надає послуги з розповсюдження періодичних друкованих видань по передплаті і в роздріб.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За вимогами ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Проте, суди обох інстанцій відмовляючи в позові про визнання частково недійсним договору у зв'язку із визначенням орендарем у 1998 році цільового призначення орендованого приміщення для розміщення відділення поштового зв'язку, не з'ясували чи діяльність позивача підпадає під дію Закону України "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів" і постанову Кабінету Міністрів України № 786 та не дослідили умов договору на їх відповідність вимогам наведених норм матеріального права.

Таким чином, висновок судів обох інстанцій про відмову в позові зроблений без дослідження та правової оцінки умов договору та без врахування норм матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, і з порушенням вимог норм процесуального законодавства.

За таких обставин, оскаржені судові рішення не можна визнати законними й обґрунтованими, і тому вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене і вирішити спір з дотриманням вимог закону.

З огляду наведеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" в особі його Сумської дирекції задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.03.2013 року та рішення господарського суду Сумської області від 14.02.2013 року скасувати, і справу № 920/41/13 передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.

Головуючий суддя С.Могил

Судді Є.Борденюк

І.Вовк