Рішення № 322764, 18.12.2006, Господарський суд Чернігівської області

18.12.06

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Чернігівської області

14000, м. Чернігів, просп. Миру,20, тел. 7-99-18

Іменем України

РІШЕННЯ

14 грудня 2006р. справа №14/139

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Авілон” в особі Чернігівської філії ТОВ “Авілон”, вул. Квітнева, 15а, м. Чернігів

До відповідача: Акціонерного товариства закритого типу “Міськторг”, вул. Б.Хмельницького,23, м.Бахмач, 16500

Про стягнення 2998грн. 12коп.

Суддя Книш Н.Ю.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН

Від позивача: не з’явився

Від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 2998,12грн., яка складається з 2900,00грн. боргу за поставлену лікеро-горілчану продукцію згідно видаткових накладних №ВН №29ЧР-РН-0000004417 від 09.06.06р. та №ВН №29ЧР-РН-0000004775 від 23.06.06р. та 98,12грн. пені за період з 31.07.06р. по 03.10.06р.

Відповідач у відзиві на позов №188 від 08.12.06р. вимоги визнав частково в частині основного боргу в сумі 2400грн., посилаючись на те, що платіжним дорученням №1027 від 31.10.06р. було перераховано позивачу 500грн. Також відповідач зазначив, що в позовній заяві є посилання на додаток №1 стосовно пені на суму 2183,40грн., який не доданий і тому пеню не може визнати.

Позивач не виконав вимог суду, викладених в ухвалах від 16.11.06р. і 30.11.06р., та не надав витребуваних документів.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.3 Статуту, зареєстрованого палатою Кіровоградської міської ради реєстраційний №08489-ЛТ-1 від 07.04.04р., юридична адреса товариства з обмеженою відповідальністю “Авілон” - м.Кіровоград, вул.Леніна,14. У відповідності до Положення про Чернігівську філію товариства з обмеженою відповідальністю “Авілон”, філія створена як відособлений структурний підрозділ ТОВ “Авілон” за адресою м. Чернігів, вул. Квітнева, 15.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець згідно договору купівлі–продажу передає або зобов’язується передати у власність покупцеві товар, а покупець прийняти його та оплатити.

Чернігівська філія товариства з обмеженою відповідальністю “Авілон” здійснила відпуск лікеро-горілчаної продукції відповідачеві на підставі видаткових накладних № ВН №29ЧР-РН-0000004417 від 09.06.06р. на суму 1807,70грн. та ВН №29ЧР-РН-0000004775 від 23.06.06р. на суму 2094,70грн., а всього на суму 3902,40грн. Факт отримання відповідачем товару підтверджується вказаними накладними та не спростовується відповідачем.

Єдиний письмовий договір купівлі-продажу товару між сторонами не укладався. Угода купівлі-продажу, відповідно до ч.2 ст.638 Цивільного кодексу України, була укладена між сторонами шляхом передачі позивачем відповідачу товару та прийняття його відповідачем.

Приймаючи до уваги, що сторонами не визначено строк виконання зобов’язання відповідачем по оплаті отриманого товару і такий строк не зазначено у накладних, тому в силу ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України кредитор вправі вимагати його виконання у будь-який час, а боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги.

Пред’явлення позивачем претензії № 25 щодо оплати відповідачем отриманого товару, суд розцінює як пред’явлення вимоги на оплату відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України, яка повинна бути виконана відповідачем у семиденний строк. Претензія отримана відповідачем 24.07.06р. про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

У відповідності зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Як вбачається із тексту поданої позивачем позовної заяви, відповідач за поставлений товар розрахувався частково, сплативши 22.09.06р. борг у сумі 1002,40грн. Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за поставлений товар в сумі 2900,00грн.

Відповідно до ст. 22 ч. 5 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково. Згідно з ст. 78 ч. 5 цього Кодексу у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Як свідчить направлений відповідачем відзив на позов, відповідач визнав основний борг в сумі 2400,00грн. при цьому його дії не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб. Оскільки, поданий відповідачем оригінал платіжного доручення №1027 від 31.10.06р. з відміткою установи банку “Чернігівське РУ Приватбанк Бахмацьке відділення” про проведення 31.10.06р. платежу свідчить про перерахування відповідачем на рахунок Чернігівської філії ТОВ “Авілон” грошових коштів в сумі 500,00грн. З огляду на викладене суд доходить висновку про безпідставність позовних вимог в частині стягнення з відповідача 500,00грн. боргу сплачених відповідачем до подачі позивачем 15.11.06р. до суду позовної заяви.

Оскільки, відповідач в порушення ст.525, 526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України взяті на себе зобов’язання не виконав, за отриманий товар своєчасно повністю не розрахувався, вимоги позивача визнав в сумі 2400,00грн., суд доходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частково в сумі 2400,00грн. В решті позову відмовити.

Згідно ч.1 ст.547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється в письмовій формі. Відповідно до ст.ст.546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення. У відповідності до ч.2 ст.343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Згідно приписів ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.96р. №543/96-ВР платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що сторони письмово не встановили відповідно до вимог діючого законодавства, відповідальність у вигляді пені, а тому вимоги позивача в частині стягнення пені у розмірі 98,12грн. за період з 31.07.06р. по 03.10.06р.. є безпідставними і задоволенню не підлягають.

Приймаючи до уваги, що спір виник з вини відповідача у зв’язку з несвоєчасною оплатою отриманого товару та відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України суд покладає на відповідача відшкодування позивачу сплаченого державного мита у сумі 102грн. та 94грн.46коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.525, 526, 530, 546, 547, 549, 638 Цивільного кодексу України, ст.193, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства закритого типу “Міськторг” (вул. Б.Хмельницького 23, м. Бахмач, р/р 26005301835803 м. Ніжин Чернігівської ПІСБ код 01564408) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Аквілон” (м. Кіровоград, вул. вул. Леніна, 14, р/р 26007935050450 Чернігів Обласна дирекція УСБ МФО 353014 код 33083602) 2400грн. боргу, 102грн. 00коп. державного мита, 94грн.46коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набранням рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

Суддя Н.Ю.Книш