Постанова № 32275096, 02.07.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2013 року 810/3160/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Головенко О.Д., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу за позовом Білоцерківського міського відділу управління державної міграційної служби в Київській області до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області про скасування постанови, -

в с т а н о в и в:

Білоцерківський міський відділ управління державної міграційної служби в Київській області (надалі - позивач) звернувся з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області (надалі - відповідач) та просить суд скасувати постанову про накладення штрафу від 26.04.2013.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказує, що відповідачем винесено оскаржувану постанову про накладення на нього штрафу у розмірі 680,00 грн. за невиконання рішення суду у встановлений державним виконавцем строк, однак на думку позивача вона є незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки ним вчасно після отримання постанови про відкриття виконавчого провадження було виконано рішення суду та проведено реєстрацію ОСОБА_1

Представник позивача та відповідача до суду не з'явилися. Про час, місце розгляду справи були повідомленні належним чином. Причини неявки суду не повідомили.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідків чи експертів.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Судом встановлено, що 22.11.2012 Блоцерківським міськрайонним судом Київської області було видано виконавчий лист за № 1003/15154/12 2а-1003/6158/12, яким було зобов'язано позивача провести реєстрацію ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1.

08.02.2013 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області ОСОБА_2 було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та надано позивачу 7 - денний строк для добровільного виконання рішення суду.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме супровідного листа від 18.02.2013 про направлення постанови про відкриття виконавчого провадження вказану постанову позивач отримав 27.03.2013.

Статтею 11 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання; заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснює сторонам їхні права і обов'язки.

Згідно ч. 1 ст. 89 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

26.04.2013 відповідачем було винесено оскаржувану постанову про накладення штрафу у розмірі 680,00 грн. за не виконання рішення суду у встановлений державним виконавцем строк.

Водночас судом встановлено, що 27.03.2013 позивачем після отримання вищевказаної постанови про відкриття виконавчого провадження було добровільно виконано рішення суду та проведено реєстрацію ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується талоном реєстрації місця проживання в Україні.

29.03.2013 позивачем на адресу Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області було направлено повідомлення про самостійне виконання вищевказаного виконавчого документа, що підтверджується записом в книзі реєстрації вихідної кореспонденції за № 744.

Враховуючи вище аведе можно зробити обґрунтований висновок про те що на час винесення оскаржуваної постанови позивачем було виконано рішення суду, зокрема в той самий день після отримання постанови про відкриття виконавчого провадження.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України державні органи та їх посадові особи діють у спосіб, в межах повноважень та на підставах, передбачених Конституцією та Законами України.

Крім того, суд звертає увагу на те, що ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.06.2013 відповідача, як суб'єкта владних повноважень було зобов'язано у разі не визнання позову надати письмові заперечення, однак відповідач зазначену умову не виконано.

Також вищевказаною ухвалою суду відповідача було зобов'язано надати суду належним чином завірену копію оскаржуваної постанови та виконавчого провадження № 36623746, однак вказану умову відповідач також проігнорував.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно ч. 2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, суд дійшов висновку, що органом виконавчої служби не доведено правомірності винесення оскаржуваної постанови щодо накладення на позивача штрафу, а тому воно є протиправним та підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 11-14, 69-71, 79, 86, 94, 122, 159-163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Позов задовольнити.

Скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київські області ОСОБА_2 від 26.04.2013 про накладення штрафу на Білоцерківський міський відділ управління державної міграційної служби в Київській області у виконавчому провадженні № 36623746 по виконанню рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області № 2а-1003/6158/12.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України, шляхом подання апеляційної скарги через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Головенко О.Д.