Постанова № 32270963, 29.04.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2013 року 14:51 810/1390/13-а

м. Київ

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючий - суддя Журавель В.О., при секретарі судового засідання Маслакова І.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Левел" до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Левел" (далі - позивач, товариство) звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (далі - відповідач, податковий орган) про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення №000001202204 від 23.11.2012.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податкове повідомлення-рішення є необґрунтованим, а тому підлягає скасуванню. Позивач вважає, що відповідачем зроблено помилкові висновки про те, що договори, укладені між позивачем та контрагентами, є нікчемними. Фактично позивач має належним чином оформлені оригінали договорів та податкових накладних, складених позивачем і контрагентами. Висновки про нікчемність правочинів ґрунтуються лише на підставі актів перевірки контрагентів позивача. Позивач просив суд спірне податкове повідомлення-рішення скасувати.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Відповідач позову не визнав, у його задоволенні просив відмовити. У судовому засіданні представник відповідача пояснив, що податкове повідомлення-рішення є правомірним.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам, суд встановив наступні обставини справи та правовідносини, що склалися між сторонами.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Левел» є юридичною особою, що зареєстрована 07.05.2008 Виконавчим комітетом Ірпінської міської ради Київської області. Позивача зареєстровано платником податку на додану вартість з 29.05.2008 Ірпінською ОДПІ.

Приватне підприємство «Жмеринський маслосир завод» є юридичною особою, видами діяльності є неспеціалізована оптова торгівля; діяльність посередників, що спеціалізуються в торгівлі іншими товарами; діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; оптова торгівля фруктами й овочами; оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними та молюсками; вантажний автомобільний транспорт; надання інших інформаційних послуг; діяльність у сфері права; посередництво в розміщенні реклами в засобах масової інформації; надання інших допоміжних комерційних послуг тощо.

Відповідно до наказу №677 від 09.11.2012 податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Левел» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо нарахування та сплати податку на додану вартість по розрахунках з товариством з обмеженою відповідальністю «Дженіт флай» за період з 01.11.2011 по 30.11.2011 та з товариством з обмеженою відповідальністю «Різано Трейд» за період з 01.02.2011 по 31.03.2011.

За результатами складено Акт перевірки від 14.11.2012 №1696/22-4/35422423, згідно з яким встановлено порушення підприємством: п.198.2, 198.3, п.198.6 ст.198 п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 69827 грн., в тому числі: за лютий 2011 р. на суму 20608 грн., за березень 2011 р. на суму 22282 грн., за листопад 2011 р. на суму 26937 грн. Перевіркою встановлено, що документів на підтвердження розрахунків між підприємствами до перевірки не надано (платіжні доручення, банківські виписки).

Податковим органом отримано від Бориспільської ОДПІ Київської області акт від 26.09.2012 №253/22-1/37563531 «Про неможливість проведення зустрічної звірки щодо документального підтвердження господарських відносин, їх реальності та повноти відображення показів ПДВ в обліку ТОВ «Дженіт Флай» з підприємствами-покупцями за період квітень-грудень 2011 року. Актом встановлено, що діяльність цього підприємства направлена на здійснення протиправної діяльності щодо ухилення від сплати податків, відмивання та легалізацію коштів. Згідно з висновком спеціаліста №193 від 02.11.2011 встановлено, що підпис від імені ОСОБА_1 в договорі №213 від 11.05.2011 виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою. Підпис від імені ОСОБА_1 в податковій декларації з ПДВ за травень - липень 2011 р. по ТОВ «Дженіт Флай» виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою. Перевіркою встановлено, що операції ТОВ «Дженіт Флай» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. У зв'язку з цим посадова особа ТОВ «Дженіт Флай» не могла фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного. Також, в ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів (послуг) від ТОВ «Дженіт Флай» до підприємств-покупців у зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів.

Податковим органом отримано від ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС акт від 10.02.2012 №101/23-1/36445153 «Про неможливість проведення документальної позапланової невиїзної перевірки суб'єкта господарювання Товариства з обмеженою відповідальністю «Різано Трейд» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 05.05.2009 - 31.12.2011р.». В акті перевірки зазначено, що 19.01.2012 СВ ПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва невстановленими особами шляхом створення суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) різних товариств, зокрема, ТОВ «Різано Трейд» та інших, з метою незаконної діяльності, що вчинено повторно та заподіяло велику матеріальну шкоду за ч.2 ст. 205 КК України. Згідно з податковою звітністю ТОВ «Різано Трейд» та проведених заходів щодо встановлення місцезнаходження підприємства та його посадових осіб, встановлено відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення відповідних видів діяльності.

Перевірками встановлено, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Різано Трейд» та ТОВ «Дженіт Флай» здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної праводієздатності ТОВ «Різано Трейд» та ТОВ «Дженіт Флай», фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Різано Трейд» та «Дженіт Флай» та контрагентами (постачальниками та покупцями) є фіктивними правочинами та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами. Операції по ланцюгу постачання товарів (робіт, послуг) від ТОВ «Різано Трейд» та ТОВ «Дженіт флай» для ТОВ «Компанія «Левел» порушують публічний порядок, вчинені з метою, що суперечить інтересам та моральним засадам суспільства.

На підставі Акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0001202204 від 23.11.2012, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 76562 грн., в тому числі за основним платежем 69827 гри. та за штрафними санкціями 6735 грн.

Позивач оскаржив це податкове повідомлення-рішення до ДПС у Київській області та ДПС України. За результатами розгляду скарг податкове повідомлення-рішення від 23.11.2012 року №000001202204 залишено без змін.

Судом встановлено, що господарські операції, за які позивач здійснював розрахунки з ТОВ «Дженіт Флай» та з ТОВ «Різано Трейд», фактично проводились з ПП «Жмеринський маслосир завод».

Так, як вбачається з досліджених матеріалів справи, між позивачем (покупець) та приватним підприємством «Жмеринський маслосир завод» (постачальник) 20.01.2011 укладено договір поставки №2001 товару (повітряні кульки, набори з повітряних кульок, аксесуари до них, а також аксесуари для барів та ресторанів). Відповідно до цього договору в розділі 1 «Загальні положення» під п.1.5 зазначено, що загальна кількість товару, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), одиниці виміру товару та ціна одиниці виміру товару визначаються усно та фіксується сторонами у кожній окремій видатковій накладній по кожній поставці. Загальна ціна товару за цим договором становить 1000000 грн.

Договір поставки №41 товару (повітряні кульки, набори з повітряних кульок, аксесуари до них, а також аксесуари для барів та ресторанів) укладений між позивачем (покупець) та приватним підприємством «Жмеринський маслосир завод» (постачальник) 19.10.2011. Відповідно до цього договору в розділі 1 «Загальні положення» під п.1.5 зазначено, що загальна кількість товару, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), одиниці виміру товару та ціна одиниці виміру товару визначаються усно та фіксується сторонами у кожній окремій видатковій накладній по кожній поставці. Загальна ціна товару за цим договором становить 1000000 грн.

Між позивачем (замовник) та приватним підприємством «Жмеринський маслосир завод» (виконавець) 21.01.2011 укладено договір про надання послуг №2101. Відповідно до цього договору в розділі 2 «Відомості про послуги» зазначено, що згідно цього договору, виконавець надає замовнику наступні послуги: друк на повітряних кульках та аксесуарах, друк на канцелярських та сувенірних товарах, оформлення повітряними кульками приміщень, заходів та інше. Розділом 3 «Ціна та умови оплати» передбачено, що вартість послуг визначається сторонами по факту їх надання та фіксується в актах про надані послуги. Акт про надання послуги підписується сторонами не пізніше 01 числа кожного місяця, наступного за календарним місяцем, в якому фактично надавалися послуги. Замовник зобов'язаний перерахувати суму, зазначену в акті про надані послуги, з моменту підписання такого акту, але не пізніше терміну дії договору. В розділі 4 «Обов'язки сторін» під п.4.1.3 зазначено, що в обов'язки виконавця входить складання та передавання замовнику актів про надання послуг. Загальна ціна товару за цим договором становить 400000 грн.

Договір про надання послуг (друк на повітряних кульках та аксесуарах, друк на канцелярських та сувенірних товарах, оформлення повітряними кульками приміщень, заходів та інше) №42 укладено між позивачем (замовник) та приватним підприємством «Жмеринський маслосир завод» (виконавець) 19.10.2011. Розділом 3 «Ціна та умови оплати» передбачено, що вартість послуг визначається сторонами по факту їх надання та фіксується в актах про надані послуги. Акт про надання послуги підписується сторонами не пізніше 01 числа кожного місяця, наступного за календарним місяцем, в якому фактично надавалися послуги. Замовник зобов'язаний перерахувати суму, зазначену в акті про надані послуги, з моменту підписання такого акту, але не пізніше терміну дії договору. В розділі 4 «Обов'язки сторін» під п.4.1.3 зазначено, що в обов'язки виконавця входить складання та передавання замовнику актів про надання послуг. Загальна ціна товару за цим договором становить 400000 грн.

Відповідно до повідомлень про відступлення права вимоги від 18.02.2011, 28.02.2011, 31.03.2011 та 30.11.2011 позивача повідомлено, що приватне підприємство «Жмеринський масло сир завод» (первісний кредитор) відступило Товариству з обмеженою відповідальністю «Різано трейд» та товариству з обмеженою відповідальністю «Дженіт флай» (новий кредитор) право вимоги боргу за договорами поставки №2001 від 20.01.2011, №41 від 19.10.2011, договорами про надання послуг №2101 від 21.01.2011, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Левел» та первісним кредитором. Це відступлення права вимоги мало місце відповідно до договорів про відступлення права вимоги №11 від 18.02.2011, №12 від 28.02.2011, №17 від 31.03.2011 та №14 від 31.03.2011, укладеного між первісним кредитором та новим кредитором.

На виконання умов договору №2001 від 20.01.2011 позивачем надано дев'ять видаткових накладних (№630 від 01.02.2011, №631 від 01.02.2011, №633 від 09.02.2011, №636 від 18.02.2011, №639 від 01.03.2011, №640 від 01.03.2011, №642 від 02.03.2011, №644 від 16.03.2011, №646 від 29.03.2011), дев'ять податкових накладних (№630 від 01.02.2011, №631 від 01.02.2011, №633 від 09.02.2011, №636 від 18.02.2011, №639 від 01.03.2011, №640 від 01.03.2011, №642 від 02.03.2011, №644 від 16.03.2011, №646 від 29.03.2011).

На виконання умов договору №41 від 19.10.2011 позивачем надано вісім видаткових накладних (№647 від 01.11.2011, №648 від 01.11.2011, №649 від 01.11.2011, №651 від 02.11.2011, №653 від 04.11.2011, №655 від 09.11.2011, №658 від 21.11.2011, №659 від 28.11.2011), вісім податкових накладних (№647 від 01.11.2011, №648 від 01.11.2011, №649 від 01.11.2011, №651 від 02.11.2011, №653 від 04.11.2011, №655 від 09.11.2011, №658 від 21.11.2011, №659 від 28.11.2011).

На виконання умов договору №2101 від 21.01.2011 сторонами складено вісім актів здачі-приймання робіт (№632, №634, №635, №637, №638, №641, №643, №645), вісім податкових накладних (№632 від 02.02.2011, №634 від 16.02.2011, №635 від 16.02.2011, №637 від 22.02.2011, №638 від 25.02.2011, №641 від 02.03.2011, №643 від 03.03.2011, №645 від 23.03.2011).

На виконання умов договору №42 від 19.10.2011 сторонами складено п'ять актів здачі-приймання робіт (№650, №652, №654, №656, №657), п'ять податкових накладних (№650 від 01.11.2011, №652 від 03.11.2011, №654 від 07.11.2011, №656 від 17.11.2011, №657 від 18.11.2011).

Розрахунки позивача з ТОВ «Дженіт Флай» згідно з договором №41 від 19.10.2011 та з ТОВ «Різано Трейд» згідно з договорами №2001 та №2101 проводились у безготівковій формі, що підтверджується виписками з рахунків позивача. Операції з ПП «Жмеринський маслосир завод» відображено в оборотно-сальдових відомостях та в картках рахунку 281 (т.2 а.с. 44-196).

Позивачем на підтвердження отримання продукції саме від ПП «Жмеринський маслосир завод» надано акти здачі-приймання робіт, податкові та видаткові накладні, а також договори.

Суму за зазначеними податковими накладними позивачем включено до податкового кредиту за відповідний період.

Представником позивача до суду надано документи, які підтверджують подальшу реалізацію продукції третім особам та її відправку через ТОВ «Нова Пошта», зокрема, бланки-замовлень від ТОВ НВП «Аргон», ТОВ «Адвентис», ТОВ ВКФ «ЛІА» ЛТД («Абсолют»-1), ТОВ «Виал Маркет», товарно-транспортні накладні, акти здачі-приймання робіт, рахунки-фактури, листування з контрагентами, макет. При цьому суд зазначає, що з наданого листування не вбачається який саме контрагент його здійснює (т.1 а.с. 211-249, т.2 а.с. 1-30). Крім того, окремі товарно-транспортні накладні взагалі не заповнено (т.1 а.с. 230, а.с. 232-233, а.с.235, а.с.237), в накладних відсутній підпис отримувача, дата та час отримання товару, а також інші відомості щодо фактичного отримувача (його П.І.Б.).

До суду представником позивачем не надано ніяких інших доказів, окрім вищеназваних документів, які досліджено судом.

На вимогу суду позивачем не надано доказів транспортування товару від ПП «Жмеринський маслосир завод» до позивача, листування з позивачем стосовно виконання замовлених послуг, у т.ч. опрацювання макетів, визначення змісту написів, які підлягали друку, спосіб та докази придбання предметів, на яких буде здійснено друк, тощо.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Регулювання відносин у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, кола суб'єктів податкових правовідносин та відповідальності за порушення податкового законодавства з 01.01.2011 здійснюється Податковим кодексом України.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та затверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХІV встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Вирішення цієї справи залежить від доведеності суду факту реальності надання товарів та послуг по тих господарських операціях, за результатами здійснення яких податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення.

З метою встановлення факту реального здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення податкового кредиту, судом досліджено факт передачі та отримання товарів та послуг від ПП «Жмеринський маслосир завод» на підставі укладених договорів до покупця, яким є позивач.

Судом установлено, що позивачем надано тільки вищевказані договори, видаткові накладні та податкові накладні та акти здачі-приймання робіт. При цьому позивачем на вимогу суду у ході судового розгляду справи не надано на підтвердження реальності здійснених господарських операцій інших первинних документів, які підлягали б оформленню у разі фактичного здійснення цих операцій (рахунків на закупівлю предметів, на яких буде здійснено друк, товарно-транспортних накладних на перевезення товару від ПП «Жмеринський маслосир завод» до позивача, подорожніх листів, довіреностей на отримання товару, документів, що засвідчують транспортування та зберігання товару, акт приймання-передавання товару, талон замовника на товар, наявність відповідного місця зберігання товару, проекти макетів для виготовлення друкованої продукції та процедури їх погодження, їх кількість та вартість, реєстрації заїзду та виїзду автомобілів ПП «Жмеринський маслосир завод» до позивача, заявки на товар та послуги, рахунки-фактури, листування з ПП «Жмеринський маслосир завод» стосовно виконання умов договорів про надання послуг тощо).

Крім того, позивачем не надано документів, які підтверджували наявність товару у позивача (предметів, на яких повинен був здійснюватися друк) або його надходження від інших контрагентів для подальшого укладання договорів з ПП «Жмеринський маслосир завод», зокрема договори зберігання товару, перелік засобів виготовлення товару, податкові, видаткові, товарно-транспортні накладні, рахунки-фактури.

Суд бере до уваги, що на вимогу надання доказів виконання договорів поставки товару (повітряні кульки, набори з повітряних кульок, аксесуари до них, а також аксесуари для барів та ресторанів) від ПП «Жмеринський маслосир завод» позивачем не надано товарно-транспортні накладні, які б у достатній мірі відображали суть цієї господарської операції.

Наказом Мінтрансу, Мінстату України від 29.12.95 р. № 488/346 затверджено типові форми первинного обліку роботи вантажного автомобіля та їх обов'язкове застосування форм первинного обліку всіма суб'єктами господарської діяльності, незалежно від форм власності.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Перевезення вантажів регламентується Законом України "Про автотранспорт" та Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом, затвердженими наказом Міністерства транспорту від 14.10.97 року № 363. Відповідно до вимог цих законодавчо-нормативних чинників для виконання послуги укладається у письмовій формі договір автоперевезення (для одного або кількох перевезень). Перевізник та відправник вантажу за необхідності для здійснення систематичних перевезень можуть укласти довгостроковий договір.

Відповідно до Правил перевезень вантажів підставою для проведення розрахунків за виконані послуги є належним чином оформлені подорожні листи разом з товарно-транспортними накладними, а у випадку використання автомобіля, робота якого оплачується, виходячи з часу його роботи у замовника, тільки подорожні листи.

Перевезення вантажів супроводжується складанням товарно-транспортних накладних, квитанцій тощо, котрі оформляються відправником вантажу. Підприємство автоперевізник виписує подорожній лист.

Товарно-транспортна накладна (ТТН) оформляється окремо на кожну поїздку автомобіля і для кожного вантажоодержувача. п. 2.4 Інструкції, котрий передбачає складання товарно-транспортної накладної. Виписують її на кожну партію вантажу в чотирьох примірниках. При цьому, усі чотири екземпляри накладної завіряються підписами і печатками вантажовідправника. Перший примірник залишається у вантажовідправника і є підставою для списання товарно-матеріальних цінностей.

Порядок формування податкового кредиту визначено ст.198 Податкового кодексу України. Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг, визначено в п.198.1 ст.198 ПК України.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст.198 ПК України).

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Згідно з п.198.6 ст.198 ПК України до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Суд зазначає, що на перевірку та до суду надано податкові накладні, в яких формально є передбачені чинним законодавством реквізити.

Разом з тим, як зазначалось судом, рішення про донарахування зобов'язання з податку на додану вартість прийнято податковим органом у зв'язку з не підтвердженням реальності здійснених господарських операцій та відсутності необхідних первинних бухгалтерських документів, а не у зв'язку з порушенням в оформленні документів.

З метою встановлення факту реального здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення податкового кредиту з податку на додану вартість судом досліджено такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції, наявність спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, зв'язок між фактом придбання товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

Суд бере до уваги, що позивачем на вимогу суду для підтвердження реальності господарських операцій надано лише вищевказані договори, видаткові накладні та податкові накладні, акти здачі-приймання робіт. При цьому позивачем на вимогу суду не надано на підтвердження реальності здійснених господарських операцій інших первинних документів, які підлягали б оформленню у разі фактичного здійснення цих операцій (рахунків на закупівлю предметів, на яких буде здійснено друк, товарно-транспортних накладних на перевезення товару від ПП «Жмеринський маслосир завод» до позивача, подорожніх листів автомобілів, які здійснювали таке перевезення, договір з підприємством, яке надає транспортні послуги, довіреностей на отримання товару, документів, що засвідчують транспортування та зберігання товару, акт приймання-передавання товару, талон замовника на товар, наявність відповідного місця зберігання товару, проекти макетів для виготовлення друкованої продукції та процедури їх погодження, їх кількість та вартість, реєстрації заїзду та виїзду автомобілів ПП «Жмеринський маслосир завод» до позивача, заявки на товар та послуги, рахунки-фактури, листування з ПП «Жмеринський маслосир завод» стосовно виконання умов договорів про надання послуг тощо). Позивачем не надано також документів, які підтверджували наявність товару у нього предметів, на яких повинен був здійснюватися друк, або надходження цього товару від інших контрагентів для подальшого укладання договорів з ПП «Жмеринський маслосир завод», зокрема договори купівля та зберігання товару, перелік засобів виготовлення товару, податкові, видаткові, товарно-транспортні накладні, рахунки-фактури.

Отже, позивачем на вимогу суду не надано доказів, які підтверджують виконання договорів поставки товару та послуг від ПП «Жмеринський маслосир завод», а також не надано інших первинних документів, які підлягали б оформленню у разі фактичного здійснення цих операцій. Суд зазначає, що в оформлених документах та актах прийому-передачі послуг відсутні будь-які відомості про якісні та кількісні характеристики господарської операції, зміст наданих послуг, що унеможливлює дослідження суті цієї господарської операції, а відтак, ці документи не можуть бути підтвердженням реальності її проведення.

Суд вважає, що установленим обставинам належить давати оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності.

При цьому суд бере до уваги, що про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини: результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (відображення отримання послуг без їх фактичного надання тощо).

Суд ураховує, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

При цьому в податкових відносинах не може застосуватися стаття 204 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Натомість відповідні відносини у сфері оподаткування регулюються підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України. Указана норма встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в тому, що в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми, відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

При цьому з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі, якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Суд бере до уваги, що обов'язковість установлення умислу поширюється лише на визнання недійсними правочинів, вчинених із метою, що суперечить інтересам держави та суспільства (частина третя статті 228 Цивільного кодексу України). Проте встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів, за змістом пункту 44.1 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку-учасників відповідної операції.

Аналогічну правову позицію наведено в листах Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 742/11/13-11 та від 01.11.11 №1936/11/13-11.

Як встановлено судом, факт передачі товару та послуг від контрагента позивача - ПП «Жмеринський маслосир завод» на підставі укладених договорів до позивача не підтверджується документально.

Суд визнає, що позивачем на вимогу суду не надано інші первинні документи, які б підтверджували реальне здійснення господарських операцій з ПП «Жмеринський маслосир завод» на підставі укладених договорів, а надані докази: договори, видаткові, податкові накладні та акти здачі-приймання робіт є недостатніми для підтвердження цього факту.

Суд зазначає, що у разі ненадходження витребуваних судом додаткових доказів у строк, установлений судом, спір може бути розв'язано на підставі наявних у справі доказів.

Якщо позивач без поважних причин ухиляється від надання доказів на вимогу суду, а наявних у справі матеріалів недостатньо для спростування підтверджених належними доказами висновків контролюючого органу, покладених в основу ухваленого ним спірного рішення, у позові платника податків може бути відмовлено.

З огляду на це, суд вважає підтвердженим висновок відповідача про те, що фактичного здійснення господарських операцій позивача з контрагентами не було, оскільки ці операції не підтверджено відповідними документами.

Таким чином, визначення відповідачем податкового зобов'язання з податку на прибуток та з податку на додану вартість є правомірним і відповідає вимогам чинного законодавства, підстави для скасування оспорюваного податкового повідомлення-рішення відсутні.

Частина 2 статті 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Відповідач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Журавель В.О.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 04 травня 2013 р.