Рішення № 32274354, 05.07.2013, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05 липня 2013 року Справа № 913/1654/13

Провадження №16/913/1654/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганська вуглезбагачувальна компанія», м. Луганськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «СХІДВУГІЛЛЯ», смт. Дубовський, м. Антрацит Луганської області

про стягнення 508 022 грн. 09 коп.

Суддя Шеліхіна Р.М.,

Секретар судового засідання Маценко О.В.,

За участю представників сторін:

Від позивача - Ковальова Н.В., дов. від 01.06.2013 №01/06;

Від відповідача - не прибув,

В С Т А Н О В И В:

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача боргу в сумі 508022,09 грн. за договором поставки від 29.09.2010 №2412/02.

Відповідач відзивом від 11.07.2013 №156 визнав позовні вимоги у повному обсязі.

У судовому засіданні 04.07.2013 в присутності представників сторін (в порядку ст.77 ГПК України) було оголошено перерву до 05.07.2013 до 11 години для надання сторонами необхідних документів. В продовження судового засідання 05.07.2013 представник відповідача у судове засідання не прибув, витребуваних судом документів не надіслав. Про причини неявки в судове засідання суд не повідомив. Клопотань про відкладення розгляду справи не надіслав. Справу розглянуто за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст.75 ГПК України.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД «Східвугілля» (покупець, відповідач у справі) та Приватним підприємством «Інвест Пром» (постачальник, первісний кредитор) укладено договір поставки від 29.09.2010 №2412/02, на підставі якого постачальник зобов'язався поставити згідно письмових замовлень покупця у його власність товар - вугільну продукцію - по ціні, у кількості, за якістю та в об'ємі, вказаних у додатку до договору, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар в порядку, обумовленому додатковою угодою до договору.

Договором встановлено, що товар поставляється залізничним транспортом (розділ 2 договору).

Додатком від 01.10.2010 сторони встановили порядок оплати: протягом 10 днів з дня поставки товару.

Додатком від 01.03.2013 до договору сторонами додатково встановлено умови поставки і вказано, що поставка товару також може відбуватись на умовах «франко-склад ПАТ «ГЗФ «Луганська» (ЕХW) за адресою: смт. Білоріченський Лутугинського району Луганської області (відповідно міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів Інкотермс 2000р). В такому випадку товар приймається за актом приймання-передачі на підставі даних про кількість та якість продукції, які встановлені ПАТ «ГЗФ «Луганська».

Специфікацією від 01.03.2013 до договору сторони встановили, що постачальних зобов'язується поставити вугілля марки «Г 0-100» у кількості 403 тонни за ціною 1262,7 грн. за одну тонну з відповідними показниками якості на загальну суму 508868,10 грн.

В підтвердження виконання сторонами вказаного договору своїх обов'язків по поставці та отриманню вугільної продукції до матеріалів справи надано: рахунок фактуру від 31.03.2013 №РН-42 на суму 508022,09 грн., видаткову накладну від 31.03.2013 №РН-42 про здачу-приймання товару - вугільного концентрату марки Г 90-100) у кількості 402,330 тонн на суму 508022,09 грн. і акт приймання-передачі вугільної продукції № 42 від 31.03.2013 про прийняття вугільної продукції у кількості 402,330 тонни на суму 508022,09 грн.

Позивач, як новий кредитор, на підставі договору про відступлення права вимоги від 30.04.2013, укладеного між Приватним підприємством «Інвест Пром» (постачальник в договорі поставки, первісний кредитор) та позивачем, звернувся з даним позовом до суду з вимогою до відповідача (покупець в договорі поставки) про стягнення суми боргу у розмірі 508022,09 грн. за поставлене вугілля.

Таким чином, підставою даного позову є невиконання відповідачем обов'язків по договору поставки від 29.09.2010 №2412/02 в частині оплати поставленої первісним кредитором вугільної продукції на суму 508022,09 грн.

Відповідач визнав позов повністю.

Враховуючи вищевикладене, повно, всебічно і об'єктивно дослідивши матеріали та обставини справи, вислухав представників сторін, оцінивши надані позивачем докази своїх вимог до суті спору їх належність, допустимість, достовірність кожного окремо і у сукупності без надання жодному доказу пріоритету або вищої сили, суд дійшов висновку, що позов не підлягає до задоволення за таких підстав.

Відповідно до правил ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень до суті спору. Згідно з вимогами ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказами.

Як було вказано вище за текстом рішення, підставою даного позову є невиконання відповідачем обов'язків за договором поставки від 29.09.2010 №2412/02.

В підтвердження факту існування правовідносин сторін за договором поставки вугілля позивач надав до справи рахунок фактуру від 31.03.2013 №РН-42 на суму 508022,09 грн., видаткову накладну від 31.03.2013 №РН-42 про здачу-приймання товару - вугільного концентрату марки Г 90-100) у кількості 402,330 тонн на суму 508022,09 грн. і акт приймання-передачі вугільної продукції №42 від 31.03.2013 про прийняття вугільної продукції у кількості 402,330 тонни на суму 508022,09 грн.

Суд оцінив надані позивачем докази в порядку приписів ст.43 ГПК України та з урахуванням умов договору поставки (з додатками) дійшов висновку, що надані позивачем документи не в повній мірі підтверджують факт поставки вугільної продукції у кількості 403 тонни від постачальника покупцю у відповідності до умов укладеного договору поставки.

Сторонами спору не підтверджено належним чином існування факту правовідносин в сфері договору поставки від 29.09.2010 №2412/02: сторонами не надано до справи письмових замовлень покупця (як то передбачено пунктом 2.1 договору поставки); документів в підтвердження транспортування вугілля від постачальника та отримання вугілля покупцем (відповідачем) - не надано документів в підтвердження залізничного перевезення, не надано документів в підтвердження автомобільного перевезення. Виходячи з кількості поставленої продукції та з умов договору поставки (з урахуванням додатку до договору від 01.03.2013), сторони зобов'язані були надати до суду документи в підтвердження фактичного виконання поставки вугілля у кількості 403 тонни транспортом від постачальника до покупця. (Суд оголошував перерву у судовому засіданні 04.07.13 для надання сторонами таких документів в підтвердження факту поставки вугілля).

Не надано також фінансових документів з відображенням фактично здійсненої господарської операції на суму 508022,09 грн. в обліку підприємств - сторін за договором поставки, адже умовами додатку від 01.03.2013 до договору поставки встановлено, що поставка вугільної продукції супроводжується не тільки актом приймання-передачі і рахунком фактурою, а і посвідченням якості вугілля, яке повинен видати «Виробник» (згідно умов п.4.1 договору), та податковою накладною.

Таким чином, в матеріалах справи відсутні докази дотримання сторонами спору встановленого законодавчо та договором поставки порядку оформлення господарської операції по постачанню вугільної продукції, у зв'язку з чим у суду відсутні підстави для висновку про сам факт існування між сторонами договору поставки правовідносин по постачанню вугілля.

Враховуючи вищевикладене, відсутні і докази прав нового кредитора (позивача у справі), оскільки новий кредитор зобов'язаний мати документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (ст.517 ЦК України).

За таких підстав суд не приймає визнання позову відповідачем, оскільки такі дії порушують закон (ст.22 ГПК України). У позові слід відмовити і відповідно до вимог ст.49 ГПК України судові витрати у справі покласти на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.22,33,34,43,49,82,84,85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Відмовити у позові.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Рішення підписане 09.07.2013

Суддя Р. Шеліхіна