Рішення № 32270645, 04.07.2013, Апеляційний суд Сумської області

Справа №586/504/13-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Банчукова Віра Іванівна Номер провадження 22-ц/788/1429/13 Суддя-доповідач - Таран С. А. Категорія - 52

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Таран С. А.,

суддів - Хвостика С. Г., Левченко Т. А.,

з участю секретаря судового засідання Чуприни В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу

за апеляційною скаргою Управління ветеринарної медицини в Середино-Будському районі Сумської області

на рішення Середино-Будського районного суду Сумської області від 24 травня 2013 року

у справі за позовом ОСОБА_3 до Управління ветеринарної медицини в Середино-Будському районі Сумської області

про поновлення на роботі, стягнення зарплати за вимушений прогул, стягнення моральної шкоди,-

в с т а н о в и л а:

Рішенням Середино-Будського районного суду Сумської області від 24 травня 2013 року позов задоволено.

ОСОБА_3 поновлено на роботі на посаді начальника Середино-Будської районної державної лікарні ветеринарної медицини.

Стягнуто з Управління ветеринарної медицини в Середино-Будському районі Сумської області на користь ОСОБА_3 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу з 16 квітня по 24 травня 2013 року в сумі 3356 грн. 41 коп. з урахуванням обов'язкових платежів.

Стягнуто з Управління ветеринарної медицини в Середино-Будському районі Сумської області на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в сумі 1000 грн.

В апеляційній скарзі Управління ветеринарної медицини в Середино-Будському районі Сумської області зазначено, що рішення суду першої інстанції незаконне, необґрунтоване, та має бути скасоване в зв'язку з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, та порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Також вказано на те, що немає жодного документального підтвердження, що станом на 14 квітня 2013 року були підстави для поїздки ОСОБА_3 до м. Суми. Ніяких телефонограм, листів та іншого про виклик ОСОБА_3 до ГУВМ у Сумській області станом на 15 квітня 2013 року не було. Не було ніякого наказу про відрядження від 12 квітня 2013 року № 19 станом на 15 квітня 2013 року. наказ №19 від 15 квітня 2013 року був складений тільки 16 квітня 2013 року та тільки після того, як їй було запропоновано в.о. начальником УВМ Кириєнком І.М. пояснити причини відсутності на робочому місці 15 квітня 2013 року.

Зазначено, що судом першої інстанції не були дотримані вимоги ст.ст. 212, 213 ЦПК України.

Вказано також на те, що суд першої інстанції допустив помилку у нарахуванні середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу з 16 квітня 2013 року у розмірі 3356 грн. 41 коп. Ця сума була вирахувана судом із розрахунку кількості робочих днів коли була звільнена позивачка і помножені на середньомісячний розрахунок за один день: 24 дні помножені на 139,85 грн., а саме помилка полягає у тому, якщо 16 квітня 2013 року було звільнено ОСОБА_3, то значить останнім днем її роботи було 16 квітня 2013 року. У табелях робочого часу по С.Будській районній державній лікарні ветеринарній медицині за квітень 2013 року зазначено, що ОСОБА_3 відпрацювала 16 квітня 2013 року повний робочий день. А з 24 травня 2013 року суд поновив позивачку на посаді. Тобто з 24 травня 2013 року вона вже працює і отримує заробітну плату. Тоді незрозуміло, чому два дні 16 квітня та 24 травня суд відшкодував позивачці як за вимушений прогул, хоча вона працювала в ці дні і отримувала за це платню.

Просив скасувати рішення суду першої інстанції від 24 травня 2013 року і закрити провадження у справі.

Заслухавши пояснення представників апелянта, позивача, дослідивши матеріали справи та перевіривши рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом першої інстанції і вбачається з матеріалів справи, згідно запису в трудовій книжці ОСОБА_3 наказом № 24 від 22 травня 2012 року була призначена на посаду начальника С-Будської районної державної лікарні ветеринарної медицини.

Наказом № 14 від 16 квітня 2013 року виконуючого обов'язки начальника управління ветеринарної медицини в Середино-Будському районі ОСОБА_3 була звільнена з займаної посади з 16 квітня 2013 року за прогул згідно ст.. 40 п. 4 КЗпП України.

Задовольняючи позовні вимоги позивачки про поновлення на роботі, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що її позовні вимоги підтверджені доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Так, судом першої інстанції, встановлено, що 15 квітня 2013 року ОСОБА_3 на службовому транспорті поїхала в м. Суми в Головне управління ветеринарної медицини, де була присутня на підсумковій нараді. Після наради вона одержала паспорти на велику рогату худобу, біопрепарати.

Допитаний як свідок водій ветеринарної лікарні ОСОБА_6 пояснив, що 15 квітня 2013 року він за вказівкою начальника ветеринарної лікарні ОСОБА_3 разом з нею був відряджений до міста Суми в Головне управління ветеринарної медицини. В Сумах спочатку заїхали в лабораторію завезли матеріали для дослідження, потім були на біофабриці. Начальник ОСОБА_3 була на підсумковій нараді. Далі свідок пояснив, що бачив, що на нараду з'їхались керівники ветеринарної медицини з усіх районів.

З довідки начальника відділу забезпечення протиепізоотичних заходів Головного управління ветеринарної медицини в Сумській області вбачається, що ОСОБА_3 дійсно перебувала 15 квітня об 11 год. на виробничій нараді. (Про підсумки виконання плану протиепізоотичних заходів за перший квартал 2013 року).

Також нею був зданий проект плану протиепізоотичних заходів на 2014 рік. З листа Головного управління ветеринарної медицини в Сумській області 22.05.2013 року № 05.02 - 11/1198 вбачає, що ОСОБА_3 15 квітня 2013 року викликалась на нараду до Головного управління ветеринарної медицини в Сумській області начальником Головного управління Лузаном М.П. та була присутня на цій нараді.

Таким чином, в суді було встановлено, що ОСОБА_3 15 квітня 2013 року знаходилась у відрядженні в м. Суми в Головному управлінні ветеринарної медицини.

Посилання відповідача на той факт , що позивачкою порушений порядок направлення у відрядження і не було необхідності 15.04. 2013 року їхати до м. Суми в Головне управління ветеринарної медицини , оскільки згідно графіку погодження планів таке погодження повинно відбутися 17.04. 2013 року, на думку колегії суддів не може бути підставою для звільнення за прогул.

Відповідно до п. 4 ст.40 КЗпП України трудовий договір , укладений на невизначений термін може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу ( в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня ) без поважних причин.

Відповідачем всупереч вимогам ст. ст. 10,60 ЦПК України не надано доказів відсутності позивачки на роботі , а не на своєму робочому місті, при наявності доказів виконання робітником своїх трудових обов'язків в іншому місті, більше трьох годин чи цілий робочий день. Порушення порядку направлення у відрядження не може вважатися прогулом.

Рішення суду в частинні поновлення на роботі відповідає вимогам закону і підстав для його скасування чи зміни не мається.

Разом з тим , вирішує питання про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу , моральної шкоди, суд допустився помилки.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог , заявлених в суді першої інстанції. Згідно ч. 3 даної статі апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги , якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення суду.

Згідно з ч. 2 статті 235 КЗпП України при винесені рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір , одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Стягуючи заробітну плату за час вимушеного прогулу з Управління ветеринарної медицини в Середино - Будському районі на користь позивачки, суд не врахував, що згідно зі ст. 21 КЗпП України належним відповідачем у справі за позовом про оплату праці є та юридична особа( підприємство, установа, організація ) , з якою позивачем укладено трудовий договір. На дане положення звернуто увага судів в п. 27 постанови Пленуму Верховного суду України від 6 листопада 1992 року № 9 « Про практику розгляду судами трудових спорів»

Відповідно до статті 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівникові провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Пунктом 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 « Про судову практику у справах про відшкодування моральної ( немайнової) шкоди передбачено , що судам необхідно врахувати , що відповідно до ст.. 237-1 за наявності порушення прав працівника в сфері трудових відносин( незаконного звільнення або переведення та інше) яке призвело до його моральних страждань , втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної ( немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Оскільки в трудових відносинах позивач знаходилася саме з Середино- Будською районною державною лікарнею ветеринарної медицини, яка є самостійною юридичною особою , то саме з Середино- Будської районної державної лікарні ветеринарної медицини підлягає стягнення заробітна плата за час вимушеного прогулу та моральна шкода.

Ця юридична особа не була залучена по даній справі в якості співвідповідача, позов про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, моральної шкоди пред'явлений позивачкою до неналежного відповідача, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості залучити цю особу в якості співвідповідача, тому рішення суду в цій частині підлягає скасування з відмовою в позові про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди з Управління ветеринарної медицини в Середино- Будському районі.

Відповідно до статті 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення , яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства , вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення , ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин , на які сторони посилають, як на підставу своїх вимог і заперечень , підтверджених тими доказами , які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалено судом першої інстанції рішення не повністю відповідає даним вимогам.

Таким чином, рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню.

Керуючись ст.303, п.2 ч.1 ст.307, ст.ст.309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,

В и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Управління ветеринарної медицини в Середино-Будському районі Сумської області задовольнити частково.

Рішення Середино-Будського районного суду Сумської області від 24 травня 2013 року в даній справі в частині стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди з Управління ветеринарної медицини в Середино - Будському районні Сумської області скасувати та в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Управління ветеринарної медицини в Середино- Будському районі Сумської області про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -