Рішення № 32269937, 02.07.2013, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 420/2725/12 22-ц/774/1077/К/13

Справа № 420/2725/12 Головуючий в 1-й інстанції

Провадження 22ц/774/1077/К/13 суддя Бондарчук Г.Д.

Категорія - 27 ( ІІІ ) Суддя-доповідач - Зубакова В.П.

РІШЕННЯ

Іменем України

02 липня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Зубакової В.П.

суддів: Остапенко В.О., Турік В.П.

при секретарі: Абрамян Н.Л.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 28 лютого 2013 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_13, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, треті особи Криворізький районний сектор Головного управління державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, Служба у справах дітей Криворізької районної державної адміністрації, про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Особи, що беруть участь у розгляді справи:

представник позивача Публічного акціонерного товариства комерційний банк " ПРИВАТБАНК " - Бродько Анатолій Іванович,

представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_12,

В С Т А Н О В И Л А:

В червні 2012 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (далі - ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» ) звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, посилаючись на те, що 26.05.2006 року нею було укладено кредитний договір № KRHOGK00150525 на суму 203 565,00 грн. з кінцевим терміном повернення 25.05.2016 року зі сплатою за користування кредитними коштами 12,00 % річних.

В забезпечення кредитного договору було укладено договір іпотеки, відповідно до якого відповідачка передала позивачу в іпотеку будинок АДРЕСА_1.

Оскільки відповідачкою зобов`язання належним чином не виконується, утворилась заборгованість за кредитним договором станом на 14.11.2011 року у розмірі 284 592,87 грн.

Уточнивши позовні вимоги та зазначивши відповідачами ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_13, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, позивач просив суд:

в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» за кредитним договором № KRHOGK00150525 від 26.05.2006 року в розмірі 284 592,87 грн. звернути стягнення на будинок, загальною площею 211,20 кв.м., літню кухню, вбиральню, сарай, підвал, бесідку, замощення, огорожу №1-5, та земельну ділянку, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки на підставі договору іпотеки № KRHOGK00150525 від 26.05.2006 року ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» з укладенням від імені ОСОБА_2 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, кадастрового номеру земельної ділянки, дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмета іпотеки;

виселити ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_13, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 з житлового будинку АДРЕСА_1 зі зняттям з реєстраційного обліку;

стягнути з відповідача судові витрати.

Ухвалою суду від 03.01.2013 року до участі у справі у якості третьої особи залучено Службу у справах дітей Криворізької районної державної адміністрації.

Ухвалою суду від 28.02.2013 року задоволено клопотання представника позивача ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та залишено без розгляду позовні вимоги про виселення ОСОБА_2 та членів її сім'ї із будинку.

Рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 28 лютого 2013 року задоволено позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК» (надалі - ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК») до ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_13, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» за кредитним договором № KRHOGK00150525 від 26.05.2006 року в розмірі 284 592,87 грн. звернуто стягнення на будинок, загальною площею 211,20 кв.м., літню кухню, вбиральню, сарай, підвал, бесідку, замощення, огорожу №1-5, та земельну ділянку, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки на підставі договору іпотеки № KRHOGK00150525 від 26.05.2006 року ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» з укладенням від імені ОСОБА_2 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, кадастрового номеру земельної ділянки, дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмета іпотеки.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» в рахунок відшкодування судового збору 2 845, 35 грн.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Зокрема, судом не взято до уваги, що підвищення процентної ставки відбулося без згоди позичальника та без внесення цих змін до кредитного договору до реєстру обтяжень, що є грубим порушенням ст. 19 ЗУ «Про іпотеку», якою передбачено обов'язкову державну реєстрацію про зміну умов обтяження нерухомого майна, чого Банком зроблено не було.

Розмір заборгованості є необґрунтованим та суперечливим, а саме: при сумі кредиту 203 565,00 грн. надається заборгованість починаючи із суми 185 000,00 грн..

Позивачем не доведено факту виконання приписів ст. 35 ЗУ «Про іпотеку» в частині направлення боржникові вимоги про погашення заборгованості, а надане повідомлення не може бути належним доказом по справі, оскільки до суду надана вимога №30.1.0.0/2-371 від 26.10.2011, а поштові повідомлення про вручення датовані 22.06.2011 року.

Крім того, резолютивна частина оскаржуваного рішення не містить загального розміру вимог та всіх його складових, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки та початкова ціна іпотеки для його подальшої реалізації.

В запереченнях на апеляційну скаргу представник позивача ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм ні матеріального, ні процесуального права, а тому рішення суду слід залишити без змін, відхиливши апеляційну скаргу.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача ОСОБА_2- ОСОБА_12, який підтримав доводи апеляційної скарги, представника позивача ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», який заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив залишити рішення суду без змін, як законне та обґрунтоване, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та письмових заперечень на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.528 ЦК України зобов'язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимогам ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що 26.05.2006 року між ЗАТ «ПриватБанк», яке вподальшому переіменоване на ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № KRHOGK00150525, за яким ОСОБА_2 було надано кредит в розмірі 185 000,00 гривень на придбання нерухомості житлового призначення та 18 565,00 гривень на сплату страхових платежів на строк по 25.05.2016 року зі сплатою за користування кредитом 1,00% на місяць на суму залишку заборгованості за Кредитом і винагорода за надання фінансового інструменту у розмірі 0,00% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, щомісяця у період сплати у розмірі 0,45% від суми виданого кредиту, комісії за дострокове погашення кредиту (а.с. 65-66).

26 травня 2006 року між ЗАТ «ПриватБанк», яке вподальшому переіменоване на ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки, за яким ОСОБА_2, надала в іпотеку нерухоме майно: а саме: домоволодіння АДРЕСА_1, що складається з житлового будинку А-І загальною площею 211,20 кв.м., житловою площею - 122,20 кв.м., літньої кухні -Б, вбиральні -В, сараю -Г, підвалу -Д, бесідки - Е, замощення ІІ, огорожі №1-5. При цьому, сторони погодились, що іпотека поширюється і на земельну ділянку площею 0,2500 га, на якій розташоване майно (а.с. 67-70).

Пунктом 18 договору іпотеки передбачено, що Іпотекодержатель (ЗАТ «ПриватБанк») має право звернути стягнення на Предмет іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання Позивальником (ОСОБА_2.) умов кредитного договору.

ОСОБА_2 допустила заборгованість за кредитним договором та у добровільному порядку її не погашає. Станом на 14.11.2011р. заборгованість за кредитним договором становить 284 592,87 гривень, в тому числі: 149 494,88 грн. - заборгованість за кредитом, 89 058,13 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 12 487,50 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом, 33 552,36 грн. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за кредитним договором.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з порушення прав позивача неналежним виконанням зобов`язання ОСОБА_2 та наявності в зв`язку з цим підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до ч.1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку».

Укладаючи 26.05.2006 року договір іпотеки сторони домовилися про набуття, зміну або припинення своїх прав та обов'язків, закріпивши їх в договорі, який ними підписано (а.с. 67-70).

Підписавши вказаний договір, відповідач погодилася із його змістом, в тому числі й зі змістом п. 18, щодо права Банку звернути стягнення на предмет іпотеки.

Оскільки, відповідно до принципу свободи договору (ст.ст. 6, 627 ЦК України), сторони договору на власний розсуд визначають його зміст і формулюють його конкретні умови, якщо тільки зміст якої-небудь умови імперативно не визначений законом чи іншими правовими актами, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про захист порушених прав позивача шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Посилання позивача на незаконність підвищення процентної ставки колегія суддів не може взяти до уваги.

Так, письмовими повідомленнями № 20.1.3 2/6-33529 від 25.12.2008 року банк повідомив ОСОБА_2 про підвищення розміру процентної ставки за користування грошовими коштами (а.с. 178).

Вимоги банку не суперечать умовам договору, які визначені сторонами і погоджені ними.

Згідно підпункту 2.3.1 кредитного договору сторони домовилися, що за умовами договору може бути встановлений новий розмір відсоткової ставки за користування кредитом у разі настання будь-якої із обставин, передбачених підпунктом.

Відповідно до вимог ст. 651 ЦК України сторони погодили, що протягом дії цього договору кредитор відповідно до умов договору може змінити розмір відсоткової ставки в сторону збільшення у разі настання обставин, зазначених у договорі.

При цьому, сторони погодили, що при настанні будь-якої із обставин, передбачених договором, кредитор може збільшити розмір відсоткової ставки при дотриманні процедури, а саме: банк не пізніше 20 календарних днів до дня зміни розміру відсоткової ставки в сторону збільшення повідомляє позичальника про встановлення нової ставки, із зазначенням нового розміру та дати початку дії такої ставки.

Новий розмір ставки починає застосуватись з дати, що зазначена у повідомленні без укладення сторонами відповідної угоди про внесення змін до договору.

Як убачається з матеріалів справи і не спростовано в суді, банком дотримано визначену договором процедуру збільшення відсоткової ставки.

Рішення банку щодо зміни процентної ставки прийняте 25 грудня 2008 року, про що належним чином повідомлено ОСОБА_2 шляхом направлення на її адресу повідомлення у строк, зазначений у кредитному договорі, отже, банком виконана процедура прийняття рішення про підвищення процентної ставки до 10.01.2009 року - дня набрання чинності Закону України від 12.12.2008 року № 661 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банком змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку», яким було внесено зміни до Закону України «Про банки і банківську діяльність» та доповнено Цивільний кодекс України статтею 1056-1, а тому підвищення процентної ставки є законним.

Доводи апеляційної скарги щодо грубого порушення з боку ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» вимог ст. 19 Закону України «Про іпотеку» не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Так, відповідно до ст. 19 Закону України «Про іпотеку» зміни і доповнення до іпотечного договору підлягають нотаріальному посвідченню. Відповідні відомості про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою підлягають державній реєстрації у встановленому законом порядку. Крім того, будь яке збільшення основного зобов'язання або процентів за основним зобов'язанням, крім випадків, коли таке збільшення прямо передбачено іпотечним договором, може бути здійснене після державної реєстрації відповідних відомостей про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою.

Як вбачається зі змісту положень ст.7 та ч.2 ст.19 Закону України «Про іпотеку» до моменту внесення відповідних змін в іпотечний договір та реєстрації відповідних відомостей про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою, розмір відповідальності іпотекодавця буде залишатись у розмірі визначеному в договорі іпотеки до моменту внесення відповідних змін до нього.

При цьому, невнесення відповідних змін до іпотечного договору, у зв'язку із змінами до кредитного договору, у тому числі й щодо підвищення процентної ставки, в жодному разі не означає припинення іпотеки.

Законодавство не пов'язує припинення іпотеки зі зміною основного зобов'язання. До припинення іпотеки, згідно ст.17 Закону України «Про іпотеку», призводить не зміна, а припинення основного зобов'язання.

Таким чином, враховуючи викладене та обов'язок ОСОБА_2, відповідати за неналежне виконання зобов'язань у повному обсязі, як іпотекодавця та боржника за кредитним договором, підстав для застосування положень ст. 19 Закону України «Про іпотеку» до спірних правовідносин колегія суддів не вбачає.

Доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованості та суперечливості розрахунку розміру заборгованості, невиконання ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» вимог ст. 35 ЗУ «Про іпотеку» в частині направлення боржникові вимоги про погашення заборгованості не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку, зокрема, письмовим повідомленням (а.с. 76,77-78,79) та розрахунку заборгованості за кредитом (а.с. 71-75).

Разом з тим, колегія суддів вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, доводи апеляційної скарги про невідповідність резолютивної частини оскаржуваного рішення вимогам цивільного законодавства.

Як роз'яснив пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 42 постанови від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» резолютивна частини рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як статті 39 Закону України «Про іпотеку», так і положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК. Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій). При цьому суд не може одночасно звернути стягнення на предмет іпотеки та стягнути суму заборгованості за кредитним договором. У такому випадку суд має зазначити в резолютивній частині рішення лише про звернення стягнення на предмет іпотеки із зазначенням суми заборгованості за кредитним договором, а сам розрахунок суми заборгованості має наводитись у мотивувальній частині рішення. Винятком є ситуація, коли особа позичальника є відмінною від особи іпотекодавця з урахуванням положення статті 11 Закону України «Про іпотеку» (або статті 589 ЦК щодо заставодавця). При цьому рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд може встановити спосіб реалізації предмета іпотеки: або шляхом проведення прилюдних торгів, або шляхом застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до ст. 39 ЗУ «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки, встановив спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу вказаної квартири банком через укладення договору купівлі-продажу з іншою особою покупцем. При цьому, всупереч вимогам ст. 39 Закону України «Про іпотеку», суд не зазначив в оскаржуваному рішенні початкову ціну предмета іпотеки та всі складові загального розміру вимог.

Оскільки, обставини, пов'язані із визначенням ціни предмета іпотеки, судом першої інстанції не з'ясовані, особам, які беруть участь у справі, не подались докази з приводу цих обставин ані в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції, колегія суддів вважає за можливе визначити початкову ціну реалізації предмета іпотеки - будинку АДРЕСА_1 - ціну, визначену незалежним експертом оціночної діяльності на рівні, не нижчому звичайній ціні на цей вид майна.

Розмір заборгованості за кредитним договором вірно встановлено судом першої інстанції та не спростовано у суді апеляційної інстанції, а тому колегія суддів змінює рішення суду в цій частині згідно п.1,4 ч.1 ст. 309 ЦПК України та доповнює резолютивну частину рішення суду та зазначає початкову ціну реалізації предмета іпотеки та всі складові загальної заборгованості за кредитним договором, в рахунок погашення якої проводиться стягнення.

В іншій частині рішення суду є законним та обґрунтованим, яке зміні чи скасуванню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 303, 307, п.п.1,4 ч.1 ст. 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 28 лютого 2013 року змінити, доповнивши його резолютивну частину наступними абзацами:

«Визначити, що початковою ціною реалізації предмета іпотеки - будинку АДРЕСА_1 є ціна, визначена незалежним експертом оціночної діяльності на рівні, не нижчому звичайній ціні на цей вид майна.

За рахунок коштів, отриманих від реалізації предмету іпотеки, у встановленому законом порядку, задовольнити в повному обсязі вимоги ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» по кредитному договору № KRHOGK00150525 від 26.05.2006 року, в сумі 284 592,87 гривень, в тому числі: 149 494,88 грн. - заборгованість за кредитом, 89 058,13 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 12 487,50 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом, 33 552,36 грн. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за кредитним договором.»

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: