Ухвала суду № 32260656, 09.07.2013, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Яценко Т.Л.

суддів Богдана В.В., Воловик Н.Ф.

при секретарі Євтодій К.С.

за участю прокурора Буйленковій І.М.

розглянула 09 липня 2013 року у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора на ухвалу Широківського районного суду Дніпропетровської області від 18 травня 2013 року, згідно з якою ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.309 КК України, а кримінальне провадження за його обвинуваченням - закрито.

Стягнуто з ОСОБА_1 судові витрати в сумі 470,40 грн., зазначені в обвинувальному акті, перерахувавши їх в ГУДКУ в Дніпропетровській області, код 25575055, розрахунковий рахунок 31250272210050, МФО 805012, одержувач НДЕКЦ при УМВС України в Дніпропетровській області, призначення платежу: відшкодування витрат за експертні роботи.

В обґрунтування свого рішення суд першої інстанції зазначив, що ч.4 ст.309 КК України регламентовано, що особа, яка добровільно звернулася до лікувального закладу і розпочала лікування від наркоманії, звільняється від кримінальної відповідальності за дії, передбачені частиною першою цієї статті. З довідки, яка видана обласним комунальним закладом «Психоневрологічний диспансер м. Кривий Ріг» № 835 від 23.04.2013 року, яка надана суду прокурором на запит, вбачається, що ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні в даному закладі з 14.02.2013 року по 01.03.2013 року. Мав синдром залежності та потребував лікування з приводу психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання опіоїдів. За медичною допомогою звернувся добровільно. Тобто, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що після виявлення працівниками правоохоронних органів злочину, передбаченого ч.1 ст.309 КК України, ОСОБА_1 звернувся до лікувального закладу та розпочав лікування від наркоманії.Підстав вважати, що він звернувся до вищезазначеного закладу у примусовому поряду у суду відсутні, та прокурором суду такі не надані.

В апеляційній скарзі прокурор ставить питання про скасування ухвали суду через істотне порушення кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність, а кримінальне провадження повернути на новий судовий розгляд до того ж суду в іншому складі. На підтвердження чого зазначив, що судом першої інстанції не з'ясовано, чи дійсно особа страждала на наркоманію і потребувала лікування від неї, чи дійсно вона звернулась до лікувального закладу і розпочала лікування добровільно, а не вимушено і чи дійсно ставить за мету вилікуватися від наркоманії, а не ухилитися у такий спосіб від кримінальної відповідальності за вчинений злочин. Суд обговорюючи з учасниками процесу вказані питання, обмежився лише заявленим клопотанням підсудного про звільнення від кримінальної відповідальності, пославшись на довідку лікувального закладу про проходження ОСОБА_1 відповідного лікування. Крім того, суд при винесенні зазначеної ухвали істотно порушив кримінально-процесуальний закон, стягнувши з ОСОБА_1 судові витрати, оскільки вимогами ч.2 ст.124 КПК України встановлено, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта та не передбачає стягнення цих витрат на користь конкретної установи, а також не враховано, що ОСОБА_1 не було визнано винним у вчиненні злочину, а звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ч.4 ст.309 КК України.

Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, думку прокурора, який просив його апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати, кримінальне провадження у відношенні ОСОБА_1 повернути на новий судовий розгляд до того ж суду в іншому складі;ОСОБА_1, який заперечував проти апеляції, перевіривши матеріали кримінального провадження, вивчивши та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, порівнявши їх з матеріалами, що знаходяться у кримінальному провадженні, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно з вимогами ст.409 ч.1 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення є в тому числі - неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що за змістом ст.413 КПК України являється застосування кримінального закону, який не підлягає застосуванню.

Відповідно до вимог ч.3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених п.п.4-8 частини першої або частиною другою ст. 284 КПК України.

Згідно п.1 ч.2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Частиною 4 статті 309 КК України передбачено, що підставою для звільнення особи від кримінальної відповідальності за незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту є добровільне звернення цієї особи до лікувального закладу і початок її лікування від наркоманії.

Відповідно до п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 26.04.2002р. "Про судову практику у справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів", вирішуючи питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності з підстави, передбаченої ч.4 ст. 309 КК України, суду необхідно з'ясовувати, чи дійсно особа страждала на наркоманію і потребувала лікування від неї, чи дійсно вона звернулася до лікувального закладу і розпочала лікування добровільно, а не вимушено і чи дійсно ставить за мету вилікуватися від наркоманії, а не ухилитися в такій спосіб від кримінальної відповідальності за вчинений злочин.

З ухвали суду першої інстанції вбачається, що звільняючи ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.309 КК України та закриваючи провадження на підставі довідки №835 від 23.04.2013р. згідно якої обвинувачений перебував на лікуванні в обласному комунальному закладі "Психоневрологічний диспансер м. Кривий Ріг", з достатньою повнотою не з'ясував всі обставини, що впливають на прийняття правильного рішення по справі і прийняв передчасне рішення.

Так, судом не з'ясовано чи вчинив ОСОБА_1 злочин, передбачений ч.1 ст.309 КК України, чи дійсно обвинувачений страждав на наркоманію і потребував лікування від неї, чи дійсно він звернувся до лікувального закладу і розпочав лікування добровільно, а не вимушено, чи дійсно ставив за мету вилікуватися від наркоманії, а не ухилитися у такий спосіб від кримінальної відповідальності за вчинений злочин.

За таких обставин, ухвала суду не може вважатися законною і обґрунтованою, а тому підлягає скасуванню з поверненням кримінального провадження до суду першої інстанції для виконання вимог ст.ст. 314, 315 КПК України.

Також, знайшло своє обґрунтування зазначене в апеляційній скарзі посилання прокурора щодо неправильного стягнення з обвинуваченого ОСОБА_1 судових витрат.

Вимогами ст.124 ч.2 КПК України передбачено, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрат на залучення експерта та не передбачає стягнення витрат на користь конкретної установи. Також, судом першої інстанції не враховано, що кримінальний процесуальний закон не передбачає можливість стягнення судових витрат з особи, яку було звільнено від кримінальної відповідальності.

Так, у п.11 постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 07.07.1995р. "Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат" зазначається, що судові витрати в кримінальній справі покладаються на засудженого.

З огляду на викладене, колегія суддів прийшла до переконливого висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції - скасуванню.

Керуючись ст.ст.405, 407, 409, 415, 416, 418, 419 КПК України від 13.04.2012 року, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу прокурора на ухвалу Широківського районного суду Дніпропетровської області від 18 травня 2013 року, задовольнити.

Скасувати ухвалу підготовчого судового засідання Широківського районного суду Дніпропетровської області від 18 травня 2013 року, згідно з якою ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.309 КК України, а кримінальне провадження за його обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.309 КК України - закрито.

Матеріали вказаного кримінального провадження у відношенні ОСОБА_1 направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі.

Судді апеляційного суду

Справа № 11-кп/774/148/к/13 Головуючий у 1-й інстанції Ліснецький І.В.

Категорія ст. 309 ч.1 КК України Доповідач Яценко Т.Л.