Рішення № 32269641, 03.07.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" липня 2013 р.Справа № 922/2252/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Суярко Т.Д.

при секретарі судового засідання Шевчук Ю.В.

розглянувши справу

за позовом СТОВ "Кліщинське", с. Кліщинці до ФОП ОСОБА_1, м. Харків про стягнення коштів за участю :

Представник позивача: Гамагін Г.І., дов. б/н від 01.06.2013 р.

Представник відповідача: ОСОБА_3, договір про надання правової допомоги від 01.07.2013 р., ордер скрії ХВ № 62000002

Присутній: ОСОБА_4, посвідчення

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю „Кліщинське", звернувся з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення сплаченої суми за товар - машину декову МД-55 згідно договору поставки № 11-01 від 10.01.2013 р. в розмірі 69500,00 грн.; збитки в розмірі 38985,36 грн.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що відповідач, на думку позивача, поставив товар неналежної якості.

В судовому засіданні від 25.06.2013 р. оголошувалась перерва до 03.07.2013 р. о 12:30 год.

Представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, зазначив, що поломка товару, придбаного за договором поставки № 11-01 від 10.01.2013 р. спричинена порушенням позивачем умов експлуатації машини декової МД-55, позовні вимоги щодо стягнення вартості отриманого товару є передчасними.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд встановив наступне.

10 січня 2013 р. між відповідачем (як постачальником) та позивачем (як покупцем) було укладено договір поставки № 11-01 (далі - „договір поставки").

Відповідно до п. 1.1. договору поставки постачальник зобов"язується передати, а покупець прийняти та оплатити на умовах, передбачених даним договором, машину декову МД-55 (далі - „товар"), в кількості, асортименті та по ціні, зазначеним в договорі та накладних на відпуск товару (товарна накладна/видаткова накладна), які є невід"ємною частиною даного договору.

Пунктом 3.7 договору поставки визначено, що підписання накладної покупцем (або його представником) свідчить про приймання ним товару по якості та кількості без зауважень.

Пунктом 4.1 договору поставки передбачено, що вартість товару складає 69500,00 грн. без НДС та зазначається у видатковій накладній.

05 лютого 2013 р. відповідач поставив, а позивач прийняв товар на загальну суму 69500,00 грн. без будь-яких зауважень щодо кількості, якості, комплектності товару тощо, що підтверджується видатковою накладною № 11-01 від 05.02.2013 р. та актом приймання-передачі товару від 05.02.2013 р. (арк. спр. 20, 21).

Актом вводу в експлуатацію машини декової МД-55 від 14.03.2013 р. було прийнято рішення про введення вже прийнятої позивачем від відповідача вказаної машини в експлуатацію з 15.03.2013 р.(арк.. спр. 28).

15 березня 2013 р. позивачем було складено акт виходу з ладу машини декової МД.-55, а причиною аварії позивач визначив обрив деки з вини виробника машини (арк.. спр. 29).

У зв"язку із виходом з ладу машини декової МД-55, позивач направив відповідачу лист вих. № 117 від 26.03.2013 р. (арк. спр. 30), в якому, керуючись положеннями Закону України „Про захист прав споживачів", просив повернути йому сплачену за товар суму грошових коштів в розмірі 69500,00 грн.

Відповідач листом (арк.. спр. 31) відмовився повернути відповідні грошові кошти, запропонував позивачу провести генеральні відновні роботи МД-55 з 50% оплатою робіт, що становить 11700,00 грн. від загальної вартості 23400,00 грн.; додатково провести роботи по зміцненню корпусу МД-55 та встановити защіпки на кришці доступу до ротору, монтажні роботи пов"язані з введенням в експлуатацію МД-55 за рахунок відповідача; після монтажу відпрацювати зі спеціалістами позивача перші 6-12 годин (арк. спр. 31).

Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Особливості нормативного врегулювання відносин поставки між позивачем та відповідачем (як суб"єктами господарювання) визначаються ст.ст. 264-271 ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.ч. 1, 6 ст. 269 ГК України, у випадку виявлення покупцем недоліків поставлених йому товарів, які не могли бути виявлені при звичайному їх прийманні, постачальник (виробник) зобов'язаний за свій рахунок усунути дефекти виробу, виявлені протягом гарантійного строку, або замінити товари, якщо не доведе, що дефекти виникли внаслідок порушення покупцем (споживачем) правил експлуатації або зберігання виробу. У разі усунення дефектів у виробі, на який встановлено гарантійний строк експлуатації, цей строк продовжується на час, протягом якого він не використовувався через дефект, а при заміні виробу гарантійний строк обчислюється заново від дня заміни.

Матеріали справи та пояснення представників сторін у судових засіданнях свідчать, що дефекти товару (машини декової МД-55) не могли бути виявлені при звичайному його прийманні (акт приймання-передачі товару від 05.02.2013 р. (арк.. спр. 21) та були виявлені лише 15.03.2013 р., що відображено в акті виходу з ладу машини декової МД-55 від 15.03.2013 р. (арк. спр. 29) протягом гарантійного строку (відповідно до п. 2.5 договору поставки).

За приписами ч. 1,6 ст. 269 ГК України, позивач після виявлення недоліків в роботі машини декової МД-55 мав право вимагати у відповідача або усунення дефектів машини декової МД-55, або заміни такого товару.

З матеріалів справи та пояснень представників сторін вбачається, що позивач не звертався до відповідача з вказаними вимогами, а просив в листі вих. № 117 від 26.03.2013 р. (арк.. спр. 30) повернути сплачену за машину декову МД-55 грошову суму в розмірі 69500,00 грн. та керувався при цьому положеннями Закону України „Про захист прав споживачів".

Оскільки положення ч. 6 ст. 269 ГК України не передбачають такого негативного наслідку для постачальника, як повернення коштів, сплачених за товар неналежної якості, суд приходить до висновку про неможливість задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача вартості придбаної машини декової МД-55 в розмірі 69500,00 грн.

Окремо суд зазначає, що посилання позивача на Закон України „Про захист прав споживачів" є необгрунтованим, оскільки положення даного закону не регулюють господарські правовідносини між позивачем та відповідачем, як суб"єктами підприємницької діяльності.

Посилання позивача в позовній заяві в обґрунтування своєї правової позиції на положення ч. 5 ст. 268 ГК України позбавлені правового підґрунтя з огляду на наступне.

Частинами 1, 5 ст. 268 ГК України визначено, якщо якість товарів, що поставляються є більш низькою, ніж якість, що вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем, - вимагати повернення сплаченої суми.

Положення вказаних норм регулюють правовідносини постачальника та покупця у випадку постачання товару неналежної якості, який на момент виявлення дефекту ще не прийнятий покупцем, тобто дефект товару виявляється безпосередньо при його отриманні останнім.

Як зазначалося вище, на момент виявлення дефекту (15.03.2013 р.) машина декова МД-55 вже була прийнята позивачем (05.02.2013 р.), тому положення ст.268 ГК України не підлягають застосуванню для врегулювання правовідносин між позивачем та відповідачем.

Щодо позовних вимог в частині стягнення збитків в розмірі 38985,36 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

З аналізу ст.ст. 224-226 ГК України випливає, що особа, якій завдано збитків, має право на їх відшкодування лише за наявності повного складу правопорушення, як-то: протиправна поведінка (дія чи бездіяльність особи); шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Так, для застосування до відповідача такого заходу відповідальності, як стягнення збитків, позивач мав довести наявність усіх перелічених вище елементів складу правопорушення.

Позивачем, в порушення вимог ст. 33, 34 ГПК України, належними та допустимими доказами не підтверджено причинно-наслідкового зв"язку між поведінкою відповідача та зіпсуванням щепи, тобто втратами, яких зазнав позивач, як не підтверджено і розмір таких втрат (збитків) та вину відповідача.

Надані позивачем акт зіпсування щепи від 05.04.2013 р. (арк.. спр. 32), договір № 69 на обрізку гілок у лісополосах (арк. спр. 39), акт виходу з ладу машини декової МД-55 від 15.03.2013 р. (арк.. спр. 29) та експертний висновок № В-232 від 23.04.2013 р. (арк.. спр. 33) не можуть підтвердити вказані обставини, оскільки не свідчать у невідворотності про наявність причинно-наслідкового зв"язку між фактом псування щепи та діями відповідача.

Враховуючи недоведеність всіх чотирьох елементів складу правопорушення, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача збитків в розмірі 38985,36 грн.

Щодо клопотання відповідача про призначення товарознавчої експертизи, заявленого в судовому засіданні від 25.06.2013 р., суд зазначає наступне.

На вирішення товарознавчої експертизи відповідач запропонував поставити питання щодо причин несправності та виходу з ладу машини декової МД-55, відповідності конструкції машини декової МД-55 вимогам стандратів.

Згідно з ч. 1 ст. 41 ГПК України, господарський суд призначає судову експертизу для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань.

Як предмет позову у даній справі позивач визначив повернення грошових коштів, сплачених за отриманий товар неналежної якості.

Питання, для роз"яснення яких відповідач просить суд призначити товарознавчу експертизу щодо причин виходу з ладу машини декової МД-55, з огляду на положення ч. 6 ст. 269 ГК України, входять до предмету доказування у справах про усунення дефектів виробу, виявлених протягом гарантійного строку або у справах про заміну товару, втім знаходяться поза межами доказування та не потребують роз"яснення у даній справі, предметом якої є повернення грошових коштів за отриманий товар неналежної якості.

З огляду на наведене, суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про призначення товарознавчої експертизи.

Відповідно до ст.ст. 175, 224-226, 265, 268, 269 ГК України та керуючись ст.ст. 1, 4, 32, 33, 38, 41, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Повне рішення складено 05.07.2013 р.

Суддя Суярко Т.Д.