Рішення № 32269517, 04.07.2013, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04 липня 2013 р.

Справа № 902/796/13

Провадження № 4/902/35/13

Господарський суд Вінницької області у складі:

Головуючий суддя В. Білоус

Секретар судового засідання Д.Нестеров

за участю представників:

прокурор: Стецюк Н. Д., посвідчення № 014808 від 24.01.2013 р.;

позивача: Рибаченко І.В., згідно довіреності № 02/1119 віє 03.09.2012 р., посвідчення № 137 без зазначення дати видачі;

відповідача: Левчук Т.В. - директор, згідно протоколу зборів учасників № 1 від 02.11.1999 р.

Місце розгляду справи : приміщення суду,кімн.№1114

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом:Заступника прокурора м. Вінниці (вул. Ватутіна, 10, м. Вінниця, 21021) в інтересах держави - територіальної громади міста Вінниці, Вінницької міської ради в особі Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" (вул. 600 - річчя, 13, м. Вінниця, 21100) до:Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "Астра" (вул. Островського, 27 А, м. Вінниця, 21001) про стягнення 28028, 97 грн., з яких: 26 642, 21 грн. - заборгованості за надані послуги з теплопостачання; 1 263, 72 грн. - 3% річних; 123, 04 грн. - пені за несвоєчасно проведені розрахунки, згідно договору № 5482 від 01.01.2010 р. купівлі - продажу теплової енергії в гарячій воді, -

ВСТАНОВИВ :

Представник відповідача в заяві від 04.07.2013 р. та в судовому засіданні позовні вимоги визнала в сумі 26 642, 21 грн. боргу за період з вересня 2011 р. по 30.04.2013 р., щодо решти позовних вимог позиції не висловила. Пояснила, що акти здачі - прийняття виконаних робіт та рахунки були отримані нею в відділі збуту КП ВМР "Вінницяміськтеплоенерго" 03.07.2013 р.

Представник Вінницької міської ради в судове засідання не з"явився, копії ухвал від 01.06.2013 р. про порушення провадження у справі, від 10.06.2013 р. надіслані їй рекомендованим листом та вручені 07.06.2013 р., 14.06.2013 р., що стверджується поштовими повідомленнями. Це розцінюється судом як вручення рекомендованих листів із ухвалами Вінницькій міській раді та, як належне повідомлення про час і місце судового розгляду справи за її участю. Суд вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення Вінницької міської ради про час і місце судового розгляду справи за її участю.

Неявка в судове засідання представника Вінницької міської ради не перешкоджає розгляду спору і спір підлягає вирішенню за наявними в справі матеріалами.

27.06.2013 р. позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог, яка мотивована тим, що в розрахунку суми 3% річних була допущена арифметична помилка, в зв"язку з чим був зроблений розгорнутий розрахунок і сума 3% річних склала 1283, 56 грн. У вказаній заяві позивач просить стягнути 28 048, 81 грн., з яких: 26 642, 21 грн. - заборгованості за надані послуги з теплопостачання; 1 283, 56 грн. - 3% річних; 123, 04 грн. - пені за несвоєчасно проведені розрахунки.

Представник відповідача в судовому засіданні проти поданої заяви не заперечив.

Заява про збільшення позовних вимог не суперечить вимогам законодавства та матеріалам справи, а тому задовольняється судом.

Прокурор, представник позивача в судовому засіданні підтримали збільшені позовні вимоги в повному обсязі.

Заслухавши пояснення прокурора, представників позивача, відповідача, повно, всебічно, об'єктивно і в сукупності дослідивши надані в справу докази, надавши їм юридичну оцінку, суд, на підставі ст. 11, 16, 509, 525, 526, 530, 655, 656, 627 ЦК України, прийшов до висновку, що п.6.6 договору купівлі- продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.01.2010 р. № 5482 підлягає визнанню недійсним, а позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 26 642, 21 грн. боргу за теплову енергію спожиту за період вересень 2011 р. по квітень 2013 р. Решта позовних вимог задоволенню не підлягають.

До такого висновку суд прийшов з огляду на таке.

01.01.2010 р. між позивачем (в договорі "Постачальник") та відповідачем (в договорі "Споживач") було укладено договір № 5482 купівлі - продажу теплової енергії в гарячій воді.

За цим договором Постачальник бере на себе зобов'язання продавати та постачати Споживачеві теплову енергію в гарячій воді в договірних обсягах та з параметрами теплоносія на вході мереж Споживача, які відповідають температурному графіку теплової мережі, а Споживач зобов'язується отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором. Температурний графік теплової мережі є невід'ємним додатком цього договору. Згідно п. 2.1 теплова енергія постачається Споживачеві в обсягах згідно з додатком 1 до цього договору в гарячій воді на такі потреби:

опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону;

гаряче водопостачання - протягом року;

Згідно п. 6.1, 6.2, 6, 3, 6.4, 6.5, 6.6, 6.7, 7.3.4 договору розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності, відповідно до додатку №2 цього Договору. Проводяться виключно в грошовій формі згідно з діючими тарифами, затвердженими в установленому порядку. Споживач щомісячно, протягом року, вносить плату за приєднане теплове навантаження, визначене в додатку № 1 до Договору, та окремо сплачує за спожиту теплову енергію на підставі показів приладів обліку, або за їх відсутності, розрахунково, відповідно до теплового навантаження. У разі зміни тарифів та порядку розрахунків нові тарифи і порядок розрахунків є обов'язковим для Сторін з моменту введення їх в дію. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Розрахунки по Договору виконуються в наступному порядку: Споживач, не пізніше 25 числа розрахункового місяця вносить плату за приєднане теплове навантаження, визначене в додатку № 1 до Договору та сплачує 70 відсотків вартості від обсягу теплової енергії, який передбачений на наступний розрахунковий період. Остаточні розрахунки за спожиту теплову енергію Споживач проводить до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим. По закінченню розрахункового періоду, не пізніше 8 числа місяця, наступного за розрахунковим. Споживач повинен отримати загальний рахунок на оплату теплової енергії, спожитої у розрахунковому місяці та плати за приєднане теплове навантаження, акт здачі - прийняття викопаних робіт в двох примірниках для підписання, після чого один примірник акту повернути Постачальнику у 5-ти денний термін. Не отримання Споживачем рахунку не звільняє останнього від обов'язку оплати по цьому Договору. У разі непідписання акту здачі-прийняття викопаних робіт Споживачем, без надання Постачальнику викладених в письмовій формі обгрунтованих заперечень по акту або неповернення Споживачем підписаного акту здачі-прийняття виконаних робіт у 5-ти денний термін, акт вважається визнаним Споживачем та є доказом кількості-спожитої Споживачем у розрахунковому місяці теплової енергії належної якості. За наявності боргу у Споживача за теплову енергію Постачальник має право зарахувати кошти, що надійшли від Споживача у черговості визначеній ст. 534 ЦК України. Несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію - пеня в розмірі 1% від несплаченої суми за кожний день прострочення, якщо інше не передбачене законодавством.

На виконання умов даного договору позивачем відповідачу в офісне приміщення по вул. Островського, 27-А у м. Вінниці за період - вересень 2011 р. по квітень 2013 р. поставлено теплової енергії на суму 26 642, 21 грн.(в тому числі 3721, 88 грн. - приєднане теплове навантаження), що стверджується актами здачі - приймання виконаних робіт (наданих послуг).

Відповідач свої зобов"язання взяті в договорі не виконав, за вказаний період розрахунки за отриману теплову енергію не проводив.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за період - вересень 2011 р. по квітень 2013 р. становить 26 642, 21 грн., що стверджується також розрахунком суми заборгованості, актом звірки розрахунків.

В п.6.6 договору передбачено, що у разі непідписання акту здачі-прийняття викопаних робіт Споживачем, без надання Постачальнику викладених в письмовій формі обгрунтованих заперечень по акту або неповернення Споживачем підписаного акту здачі-прийнягтя виконаних робіт у 5-ти денний термін, акт вважається визнаним Споживачем та є доказом кількості-спожитої Споживачем у розрахунковому місяці теплової енергії належної якості.

Дослідивши вказаний пункт договору, суд прийшов до висновку, що він суперечить п. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", оскільки автоматично без підписання актів здачі - прийняття виконаних робіт (надання послуг) відповідачем позивач вважає такі акти доказом про виконанні роботи, надані послуги. Тоді як згідно ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як передбачено в ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Пункт 6.6 договору № 5482 від 01.01.2010 р. купівлі - продажу теплової енергії в гарячій воді суперечить вимогам розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право: визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Враховуючи викладене, п.6.6 договору купівлі - продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.01.2010 р. № 5482 підлягає визнанню недійсним.

Статтею 217 ЦК України встановлено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

З огляду на предмет і характер зобов'язань взятих сторонами в договорі, між сторонами виникли правовідносини, які регулюються главою 54 "Купівля-продаж. Загальні положення", ст. 655, 656 ЦК України (договір купівлі-продажу). Відповідно до вказаних статей за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Положення цієї статі застосовуються до всіх договорів купівлі-продажу, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Як вбачається із приписів ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи викладене, суд задовольняє вимоги позивача щодо стягнення боргу у розмірі 26 642, 21 грн. за надані послуги з теплопостачання, як обґрунтовані та правомірні.

Також судом розглянуто вимогу позивача про стягнення 1 283, 56 грн. - 3% річних; 123, 04 грн. - пені за несвоєчасно проведені розрахунки. Суд прийшов до висновку, що вони задоволенню не підлягають, з огляду на таке.

Прокурор, позивач всупереч ст. 33, 34 ГПК України, ухвали суду від 01.06.2013 р. не надали доказів, які б стверджували дату направлення і вручення позивачем відповідачеві актів здачі - прийняття виконаних робіт (наданих послуг), рахунків на оплату.

Суд бере до уваги пояснення відповідача про те, що акти здачі - прийняття виконаних робіт (наданих послуг), рахунки на оплату йому вручені 03.07.2013 р., оскільки в копіях вказаних актів, які були подані з позовною заявою до суду розділ актів про отримання з боку відповідача не оформлений і не підписаний, а в оригіналах поданих на вимогу суду після порушення провадження у справі цей розділ заповнений.

Подані прокурором, позивачем реєстри вручення відповідачеві актів, рахунків на оплату визнаються неналежними доказами про дату вручення відповідачеві актів, рахунків на оплату, оскільки в них зазначено щодо відповідача про те, що вони не вручалися, а направлялися поштою. Разом з тим, всупереч вимогам ст. 32, 33 ГПК України не було надано поштових повідомлень про дату вручення цих документів відповідачеві. Відтак прокурором, позивачем не доведено з якої дати виникло прострочення в оплаті, що не дозволяє задоволити позовні вимоги щодо пені, 3% річних. Такі висновки суду не суперечать п.6.5 договору між позивачем і відповідачем, згідно якому рахунки є підставою для оплати. Вказаний пункт тлумачиться, що якщо відповідач не з"явився до 8 числа місяця наступного за звітним за отриманням акта, рахунку, то позивач в такому випадку повинен йому направити такий акт, рахунок рекомендованою поштою з повідомленням про вручення і 10 денний термін рахувати з дати вручення відповідачеві (добровільна оплата), а з 11 числа після дати вручення, у випадку неоплати, вважати відповідача таким, що порушив строки виконання грошового зобов"язання і притягувати відповідача до відповідальності за це в розмірі і порядку передбачених в договорі, ст.509, ст.550, ст.625 ЦК України.

Згідно ст. 33, 34, 43 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Судові витрати на судовий збір, на підставі ст. 49 ГПК України, підлягають стягненню з відповідача в дохід Державного бюджету України.

Керуючись ст. 4-3, 4-5, 22, 28, 32, 34, 36, 38, 43, 47, 49, 75, 82, ч.1 ст.83, ст. 84, 85, 87, 115, 116, 117 ГПК України, -

ВИРІШИВ :

1. Визнати недійсним п.6.6 договору купівлі - продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.01.2010 р. № 5482.

2. Позов задовольнити частково в сумі 26642, 21 грн. боргу за теплову енергію спожиту за період вересень 2011 р. по квітень 2013 р. Судові витрати на судовий збір стягнути з відповідача в дохід Державного бюджету України.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "Астра", код ЄДРПОУ 2008350 (вул. Островського, 27 А, м. Вінниця, 21001) на користь Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго", код ЄДРПОУ 33126849 (вул. 600-річчя, 13, м. Вінниця, 21100) 26 642, 21 грн. боргу за теплову енергію. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

4. В решті позовних вимог відмовити.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "Астра", код ЄДРПОУ 2008350 (вул. Островського, 27 А, м. Вінниця, 21001) до Державного бюджету України 1720, 50 грн. судового збору. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

6.Копії даного рішення направити Вінницькій міській раді рекомендованим листом або вручити уповноваженому представнику під розписку.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 04.07.2013 р. Повний текст рішення відповідно до ст.84 ГПК України оформлено і підписано 09.07.2013 р. Рішення набирає законної сили на протязі 10-ти днів з дня повного його оформлення і підписання.

Суддя Білоус В.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - Вінницькій міській раді