Ухвала суду № 32267442, 03.06.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2013 р.Справа № 820/1514/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Жигилія С.П.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Перцової Т.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Комунального підприємства "Компанія"Вода Донбасу" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.04.2013р. по справі № 820/1514/13-а

за позовом Комунального підприємства "Компанія"Вода Донбасу"

до Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області

про визнання податкового повідомлення - рішення недійсним,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Комунальне підприємство "Компанія "Вода Донбасу", звернувся до суду з адміністративним позовом до Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області Державної податкової служби, в якому просив визнати нечинним податкове повідомлення-рішення, видане Ізюмською об'єднаною державною податковою інспекцією у Харківській області від 28.11.2012 р. № 0000221510 в сумі 140239,31 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 99807,42 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 40431,89 грн., за період з 01.09.2010 р. по 31.08.2012 р.

01 квітня 2013 року постановою Харківського окружного адміністративного суду у задоволенні адміністративного позову Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" до Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним - відмовлено.

Позивач, не погодившись з вищезазначеним судовим рішенням подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушенням норм матеріального права, просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги Комунальне підприємство "Компанія "Вода Донбасу" зазначає, що не є суб'єктом плати за землю, оскільки не є а ні власником, а ні користувачем земельної ділянки.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Комунальне підприємство "Компанія "Вода Донбасу" перебуває на податковому обліку як платник окремих видів податків у Борівському відділенні Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області Державної податкової служби з 07.09.2010 р. за № 4597.

Підприємство позивача створене відповідно до рішення Донецької обласної ради від 28.12.2004 року №4/24-557 із змінами, внесеними рішення від 23.03.2007 року №5/8-181, шляхом перетворення Державного виробничого підприємства по зовнішньому централізованому водопостачанню "Укрпромводчормет" та є правонаступниками прав та обов'язків Державного виробничого підприємства по зовнішньому централізованому водопостачанню "Укрпромводчормет", що підтверджується копією Статуту КП "Компанія "Вода Донбасу", затвердженого розпорядженням Голови Донецької обласної ради 28.08.2007 року №98р, КП "Компанія "Вода Донбасу".

Фахівцями Ізюмської ОДПІ з 15.10.2012 року по 26.10.2012 року було проведено документальну невиїзну перевірку КП "Компанія "Вода Донбасу" з питання дотримання вимог податкового законодавства по нарахуванню та сплати земельного податку за період з 01.09.2010 року по 31.08.2012 року та неподання податкових декларацій з плати за землю за 2011 р. та 2012 р.

За результатами перевірки складено акт №3/1510/00191678 від 02.11.2012 р., яким встановлено порушення позивачем:

- пункту 286.2 ст. 286 ПКУ Комунальне підприємство "Компанія "Вода Донбасу" не подало податкові розрахунки по сплаті земельного податку до Борівського відділення Ізюмської ОДШ Харківської області Державної податкової служби за період 2011 рік та 2012 рік, за що згідно п.120.1 ст.120 ПКУ, згідно п.7 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПКУ передбачено застосування штрафних санкцій;

- пункту 287.1, п.287.3, п.287.4 ст.287 ПКУ Комунальне підприємство "Компанія "Вода Донбасу" не нарахувало та не сплачувало земельний податок за земельні ділянки за період з 01.09.2010 року по 31.08.2012 року (за 5 місяців 2010 року, за 2011 рік та за 7 місяців 2012 року), за що згідно абз.3, абз.4 п.123.1 ст.123 ПКУ, згідно п.7 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПКУ передбачено застосування штрафних санкцій.

На підставі висновків акту перевірки №3/1510/00191678, відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000221510 від 28.11.2012 р., яким КП "Компанія "Вода Донбасу" збільшено суму грошового зобов'язання з земельного податку з юридичних осіб в сумі 140239,31 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 99807,42 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 40431,89 грн.

Не погодившись з вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване позивачем податкове повідомлення - рішення, винесено Ізюмською ОДПІ на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та законодавством України, а позивачем до матеріалів справи не надано документів, які б спростовували висновки податкового органу, що зазначені в акті перевірки про встановлені порушення податкового законодавства.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 106 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка.

Згідно пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (пп. 14.1.72 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Справляння плати за землю здійснюється відповідно до положень розділу XIII Податкового кодексу України.

Так, відповідно до ст. 269 Податкового кодексу України, платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Власники земельних ділянок - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), які відповідно до закону набули права власності на землю в Україні, а також територіальні громади та держава щодо земель комунальної та державної власності відповідно; землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди (п. 14.1.34., п. 14.1.73. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України).

Згідно ст. 270 Податкового кодексу України, об'єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Положенням п. 287.1 ст. 287 Податкового кодексу України передбачено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно із приписами частин 1, 3 ст. 126 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.

Відповідно до ч.1 ст.120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

В ч. 1 ст. 377 Цивільного кодексу України зазначено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень (ст. 116 ЗК України).

Відповідно до п.287.6 ст.287 Податкового кодексу України, при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частина), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Правовий аналіз наведених нормативних положень дає підстави для висновку, що, у разі переходу права власності на об'єкт нерухомого майна до набувача цього майна відбувається перехід тих прав на відповідну земельну ділянку.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що власники землі та землекористувачі зобов'язані сплачувати земельний податок безвідносно до факту належного оформлення відповідних правовстановлюючих документів, відсутність яких не звільняє особу від виконання такого обов'язку.

Вказана позиція узгоджується з позицією Верховного суду України, викладеною у постанові від 24 грудня 2010 року в якій зазначено, що Вищий адміністративний суд України неправильно застосував норми матеріального права надавши перевагу положенням Закону № 2535XII та ст.125, 126 Земельного кодексу України, які регулюють випадки набуття права власності чи права користування на земельну ділянку, як окремий об'єкт та які щодо спірних відносин є загальними. У той же час перевагу мають спеціальні норми, що регулюють випадки набуття права власності на землю чи права користування нею внаслідок придбання споруди, розміщеної на земельній ділянці - ст.120 ЗК та ст.377 ЦКУ.

Згідно п. 286.5 ст. 286 Податкового кодексу України, нарахування фізичним особам сум податку проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Відповідно до п.1.2 Статуту Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" - комунальне підприємство "Компанія "Вода Донбасу" є правонаступником прав та обов'язків Державного виробничого підприємства по зовнішньому централізованому водопостачанню "Укрпромводчормет", у тому числі за раніше укладеними договорами, всіма отриманими ліцензіями, дозволами та іншими нормативними документами, які мають юридичну силу до їх переоформлення на Комунальне підприємство "Компанія "Вода Донбасу".

У 2005 році Державним виробничим підприємством по зовнішньому централізованому водопостачанню "Укрпромводчормет", правонаступником якого є позивач, було набуто право користування спірними земельними ділянками, оскільки були отримані Акти на право постійного користування на земельні ділянки, що розташовані у Борівському районі Харківської області, та були внесені відповідні дані до земельного кадастру. Згідно листа Відділу Держкомзему у Борівському районі Харківської області №01-31/411 від 03.10.2012 року вбачається, що відповідно до розпорядження голови Борівської райдержадміністрації від 13.10.2004 року №309 було надано в постійне користування земельні ділянки під Червонооскільським водосховищем Державному виробничому підприємству по зовнішньому централізованому водопостачанню "Укрпромводчормет" загальною площею - 4784, 4539 га.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що, оскільки, правонаступництво при припиненні юридичної особи шляхом її перетворення має універсальний характер, а відтак до новоствореної юридичної особи переходять усі права та обов'язки юридичної особи, що припинилася, усе її майно та боргові зобов'язання, тому, до позивача перейшли права на користування спірними земельними ділянками та пов'язані з цим обов'язки, у передбаченому законом порядку позивач не відмовлявся від зазначених прав, процедури внесення змін до даних Державного земельного кадастру не ініціював.

Крім того, Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.06.2012 року у справі №К/9991/15148/11 визначено, що у випадку реорганізації комунального підприємства, у його правонаступника виник обов'язок зареєструвати право користування земельною ділянкою.

Таким чином, вказаним рішенням суду встановлено обов'язок КП "Компанія "Вода Донбасу" зареєструвати право користування земельною ділянкою та відповідно встановлено обов'язок КП "Компанія "Вода Донбасу" щодо сплати земельного податку.

Враховуючи, що позивачем в порушення наведених норм Податкового кодексу України, не було задеклароване податкове зобов'язання зі сплати за землю, не здійснена сплата податкового зобов'язання, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у Ізюмської ОДПІ були підстави для нараховування податкового зобов'язання по земельному податку у відношенні Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу".

Згідно ч.1 ст.72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З матеріалів справи вбачається, що .

Відповідно приписів ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Компанія"Вода Донбасу" залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.04.2013р. по справі № 820/1514/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Жигилій С.П.Судді(підпис) (підпис) Дюкарєва С.В. Перцова Т.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Жигилій С.П.