Рішення № 32265999, 01.07.2013, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" липня 2013 р.Справа № 924/221/13-гГосподарський суд Хмельницької області у складі колегії суддів:

Виноградова В.В.( головуючий) , Муха М.Є., Танасюк О.Є., розглянувши матеріали справи

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 смт. Дунаївці

до 1. Дунаєвецької селищної ради, смт. Дунаївці

2. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, смт. Дунаївці,

про визнання незаконним рішення вісімнадцятої сесії Дунаєвецької селищної ради №5-18/2012 від 06.07.2012р.;

визнання недійсним договору про встановлення земельного сервітуту від 27.07.2012 р., укладеного між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_6 та Дунаєвецькою селищною радою

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_4 - фізична особа-підприємець

ОСОБА_7 - за угодою від 04.03.2013р.

від відповідача - 1: Коротинська І.Б. - за довіреністю від 04.03.2013р. №11

від відповідача- 2: ОСОБА_9 - за довіреністю від 28.04.2012р.

Рішення приймається 01.07.2013р., оскільки в судовому засіданні оголошувалась перерва.

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

встановив: позивач звернувся до суду із позовом про визнання незаконним рішення 18 - ї сесії Дунаєвецької селищної ради №5-18/2012 від 06.07.2012р. "Про встановлення фізичній особі - підприємцю ОСОБА_6 безстрокового платного земельного сервітуту", визнання недійсним договору про встановлення земельного сервітуту від 27.07.2012 р., укладеного між ФОП ОСОБА_6 та Дунаєвецькою селищною радою.

Розпорядженням керівника апарату суду, погодженого головою господарського суду Хмельницької області за № 324/13 від 14.05.2013 року у зв'язку із складністю справи № 924/221/13-г за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 смт.Дунаївці до Дунаєвецької селищної ради, смт. Дунаївці, фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, смт. Дунаївці про визнання незаконним рішення вісімнадцятої сесії Дунаєвецької селищної ради №5-18/2012 від 06.07.2012р.; визнання недійсним договору про встановлення земельного сервітуту від 27.07.2012 р., укладеного між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_6 та Дунаєвецькою селищною радою, призначено подальший розгляд справи у колегіальному складі суддів: Виноградова В.В. (головуючий) , Муха М.Є., Танасюк О.Є.

Позивач в обґрунтування позову зазначає, що відповідно до рішення вісімнадцятої сесії Дунаєвецької селищної ради від 06 липня 2012 року 5-18/2012, між ФОП ОСОБА_6 та Дунаєвецькою селищною радою 27 липня 2012 року було укладено договір про встановлення земельного сервітуту, згідно якого ФОП ОСОБА_6 було встановлено безстроковий платний земельний сервітут відносно земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 площею 0,1485 га, що належить на праві власності Дунаєвецькій селищній раді та орендується фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 на підставі договору оренди від 10.07.2010р. щодо частини цієї земельної ділянки площею 0,0135 га. шляхом надання права цілодобового проходу, проїзду представників, працівників, покупців, замовників та відвідувачів пункту техобслуговування автомобілів ФОП ОСОБА_6 і їх транспортних засобів по зазначеній земельній ділянці, права встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель і споруд на зазначеній земельній ділянці.

Вважає, що зазначене рішення та договір порушують права та інтереси позивача, не відповідають вимогам ст. 100 Земельного кодексу України, ст. 402 ЦК України, ст. 24 Закону України "Про оренду землі", оскільки позбавляють права користування земельною ділянкою, яка надана в оренду на 49 років за договором від 10.07.2010р., обмежує право позивача на зайняття підприємницькою діяльністю на орендованій земельній ділянці.

Звертає увагу на те, що згідно проекту землеустрою ФОП ОСОБА_6 не є суміжним землекористувачем із позивачем. Вважає, що оскільки земельна ділянка перебуває у користуванні позивача, тому договір земельного сервітуту повинен укладатися з ним.

Зазначає, що при укладенні договору оренди з відповідачем, на орендовану земельну ділянку були вже накладені обмеження та обтяження щодо її використання. Стверджує, що спірні рішення та договір про встановлення земельного сервітуту унеможливлюють використання орендованої земельної ділянки.

На думку позивача обґрунтування, щодо встановлення необхідності земельного сервітуту, потреби в земельній ділянці для заїзду до приміщення мийки станції технічного обслуговування є безпідставними, оскільки при проектуванні чи навіть при пуску в експлуатацію мийки, власник - ФОП ОСОБА_6 мала би завчасно передбачити таку потребу і звернутись до Дунаєвецької селищної ради з відповідною заявою.

Посилаючись на ст. 93, 100 ЗК України, ч.2 ст. 403, ст. 792, ЦК України, ст.ст.1,13 Закон України „Про оренду землі", п.2.3 узагальнень судової практики розгляду господарськими судами справ у спорах, пов'язаних із земельними правовідносинами, викладених в листі ВГСУ від 01.01.2010р., позивач стверджує, що сервітут встановлюється за договором між особою, яка потребує його встановлення і власником у випадку, коли земельна ділянка знаходиться у його безпосередньому володінні. Коли право володіння земельною ділянкою знаходиться у іншої особи на законній підставі, то право на укладення такого договору належить виключно легітимному володільцю, тобто не Дунаєвецькій селищній раді, а користувачу земельної ділянки щодо якої встановлений сервітут - ОСОБА_4 (письмові пояснення від 18.03.2013р.).

Акцентує увагу на тому, що п. 2.2. рішення та п. 3.1. договору передбачена і встановлена подвійна плата за одну й ту ж саму земельну ділянку, оскільки за орендовану земельну ділянку позивач сплачує орендну плату, а ФОП ОСОБА_6 оплачує платежі за встановлення сервітуту в розмірі орендної плати за земельну ділянку, відведену під сервітут.

Звертає увагу, на відсутність доказів , які б підтверджували необхідність у встановленні сервітуту для ФОП ОСОБА_6 та відсутність неможливості задоволення її потреби на обслуговування земельної ділянки в інший спосіб.

Позивач стверджує, що оспорюване рішення безпідставне, необґрунтоване, незаконне, а договір крім того, в силу ст. 229 ЦК України є недійсним внаслідок помилки щодо обставин які мають істотне значення . При цьому вважає, що Дунаєвецька селищна рада під час укладання не мала необхідний обсяг цивільної дієздатності, вийшла за межі своїх повноважень.

У письмових поясненнях від 14.05.2013р. позивач акцентує увагу на тому, що при розгляді питання про встановлення земельного сервітуту Дунаєвецька селищна рада повинна була поставити позивача до відома про розгляд такого питання, узгодити з позивачем можливість встановлення сервітуту та погодити розміри та конфігурацію земельної ділянки на яку має встановлюватись сервітут. Але Дунаєвецька селищна рада будь-яких погоджувальних документів з приводу встановлення сервітуту на надала, хоча мала зважити, що відповідно до ст. 27 Закону України "Про оренду землі" орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку.

Посилаючись на ч.1 ст.10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ч.2 ст.19 Конституції України, стверджує, що при вирішенні питання Дунаєвецька селищна рада не мала юридичних підстав на момент прийняття рішення вважати, що станція технічного обслуговування має діючу мийку, яка функціонує та необхідність заїзду в приміщення мийки має бути саме через орендовану земельну ділянку.

Вважає, що постійність проходу чи проїзду широкого кола осіб не гарантує належного збереження товарно-матеріальних цінностей позивача . За цих обставин мав би бути укладений договір оренди земельної ділянки, а не договір про встановлення земельного сервітуту.

Вважає, що оспорюване рішення порушує умови п. 27 та п. 37 договору оренди земельної ділянки, укладеного з позивачем.

Стверджує, що оспорюване рішення Дунаєвецька селищна рада прийняла з перевищенням повноважень, всупереч ч.1 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Зазначає, що договір про встановлення земельного сервітуту підлягає визнанню недійсним, оскільки укладено на підставі незаконного рішення Дунаєвецької селищної ради, без погодження з позивачем, чим порушено права передбачені ст.27 Закону України "Про оренду землі". Вважає, що договір про встановлення земельного сервітуту міг бути укладений і з власником автодороги та прилеглої до неї території на підставі п. 1.5. "Порядку видачі дозволів на розміщення, будівництво, реконструкцію та функціонування об'єктів сервісу на землях дорожнього господарства та згод і погоджень на об'єкти зовнішньої реклами вздовж автомобільних доріг загального користування", відповідно до яких визначено, що надання у тимчасове користування земельних ділянок уздовж автомобільних доріг загального користування здійснюється відповідно до чинного законодавства, а у разі розміщення об'єкта сервісу на землях, суміжних із землями дорожнього господарства, використання таких земель для облаштування під'їздів до об'єктів і виїздів з них здійснюється шляхом установлення земельною сервітуту. Тобто вважає, що відповідач міг укласти договір про встановлення земельного сервітуту і з власником автомобільної дороги, і такий земельний сервітут здійснювався б найменш обтяжливим способом (ч. 4 ст. 98 Земельного кодексу України).

Позивачем було подано суду заяву про призначення судової земельно - технічної експертизи та клопотання про розподіл судових витрат ( витрат на адвоката та ін.). Позивачем подано письмову заяву не розглядати по суті подані заяву та клопотання. Дана заява прийнята судом.

Відповідач 1 - Дунаєвецька селищна рада у письмовому відзиві на позов та повноважний представник у судовому засіданні проти позовних вимог заперечує, вважаючи їх необґрунтованими. Зазначає, що у січні 2012 року орендар сусідньої земельної ділянки (АДРЕСА_1) фізична особа-підприємець ОСОБА_4 самовільно встановив огорожу на бетонному фундаменті висотою 2.2 м, яка перешкоджає фізичній особі-підприємцю ОСОБА_6 проходу та проїзду до приміщення автомийки, що підтверджується актом від 10.01.2012р. У зв'язку з неврегулюванням питання в добровільному порядку . неможливістю користуватися майном у інший спосіб, ФОП ОСОБА_6 звернулась до власника земельної ділянки - Дунаєвецької селищної ради із заявою про встановлення земельного сервітуту. За результатами вирішення зазначеної заяви, відповідно до рішення вісімнадцятої сесії Дунаєвецької селищної ради від 06 липня 2012 року № 5-18/2012, між ФОП ОСОБА_6 та Дунаєвецькою селищною радою 27 липня 2012 року було укладено договір про встановлення земельного сервітуту, який було зареєстровано управлінням Держкомзему України в Дунаєвецькому районі 31.08.12р.

Стверджує, що оскаржуване рішення селищна рада прийняла в межах своїх повноважень та відповідно до закону, зокрема ст.ст. 26, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. 12 Земельного кодексу України.

Акцентує увагу на тому, що спірна земельна ділянка, розташована в межах населеного пункту селища Дунаївці, тобто, на день винесення рішення по справі знаходилась у комунальній власності територіальної громади селища Дунаївці та відповідно селищна рада мала право розпорядження цією земельною ділянкою.

При укладенні договору на встановлення земельного сервітуту сторонами дотримано загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, які встановлені ст.203 ЦК України, а саме: положення укладеного між Дунаєвецькою селищною радою та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 договору від 27 липня 2012 року на встановлення земельного сервітуту не суперечать жодному положенню законодавства, яким регламентовано даний вид правовідносин; при укладенні договору на встановлення земельного сервітуту відповідальна особа-селищний голова Кухаренко А.А. діяв в межах власних повноважень; також ОСОБА_6 діяла як фізична особа-підприємець, яка не позбавлена права на укладення договорів; при укладенні договору на встановлення земельного сервітуту сторони діяли вільно; відсутні будь - які фактичні дані, які б свідчили про спричинення впливу на волевиявлення будь-якої із сторін; договір на встановлення земельного сервітуту спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків користування фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 Об'єктом сервітуту для задоволення потреб в проході-проїзді та встановленні будівельних риштувань і складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель і споруд.

Щодо тверджень позивача про можливість ФОП ОСОБА_6 влаштувати заїзд з боку проїжджої частини і недоведеність обставин, про неможливість користування майном іншим способом, зазначає, що договір від 27 липня 2012 року вже є укладений і даним договором вже встановлене право користування чужим майном. Тому вважає, що зазначена позивачем підстава не може слугувати підставою для визнання оспорюваного правочину недійсним. Окрім того, облаштування заїзду на мийку з боку проїжджої частини є неможливим, що підтверджується листом Служби автомобільних доріг у Хмельницькій області від 03.04.2012 р. за вих. № 559.

Робить висновок, що договір про встановлення земельного сервітуту від 27 липня 2012 року відповідає положенням діючого законодавства, а позивачем не доведено обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги про визнання недійсним даного договору та скасування земельного сервітуту, встановленого даним договором.

Стосовно площі земельного сервітуту, зазначає, що необхідність саме такої площі (0,0135 га) була встановлена комісією, створеною Дунаєвецькою селищною радою після проведення геодезичної зйомки і зумовлена необхідністю заїзду-виїзду транспортних засобів з урахуванням розмірів мийки, а також необхідністю дотримання вимог з охорони праці під час монтажу (демонтажу) металевих будівельних риштувань передбачених законодавством України про охорону праці, СНиП Ш-4-80 та інструкцій заводів-виготовлювачів, відповідно до яких, для установлення риштувань навколо будівлі необхідна смуга землі по периметру стін завширшки близько 3 м.

Крім того, звертає увагу, що звернення ФОП ОСОБА_6, щодо обмеження заїзду на мийку було розглянуто тринадцятою сесією Дунаєвецької селищної ради про що свідчить рішення сесії № 2-13/2011 від 20.12.2011 p., згідно з яким ФОП ОСОБА_4 було запропоновано встановити строковий земельний сервітут на таку ж саму площу (0,0135 га).

Відповідач 2 -ФОП ОСОБА_6 у письмовому відзиві на позов та представник у судовому засіданні проти позову заперечує, вважаючи його необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. В обґрунтування своєї позиції стверджує, що рішення ради щодо встановлення земельного сервітуту ФОП ОСОБА_6 прийнято відповідно закону та в межах компетенції, відповідає ст.ст. 26, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". Звертає увагу, що земельна ділянка, яка є предметом спору, розташована в межах населеного пункту селища Дунаївці, тобто, на день винесення першим відповідачем рішення, знаходилась у комунальній власності сільської громади селища Дунаївці та відповідно селищна рада мала право розпорядження цією земельною ділянкою. Тому вважає, що підстав для задоволення позову в частині визнання недійсним рішення вісімнадцятої сесії Дунаєвецької селищної ради від 06 липня 2012 року №5-18/2012 немає.

Зазначає, що в січні 2012 року орендар суміжної земельної ділянки (АДРЕСА_1) фізична особа-підприємець ОСОБА_4 самовільно встановив огорожу на бетонному фундаменті висотою 2.2 м., яка перешкоджає проходу та проїзду до приміщення автомийки, яка належить ФОП ОСОБА_6, що підтверджується актом від 10.01.2012р. В зв'язку із самовільним обмеженням доступу до земельної ділянки і неможливістю вирішити дане питання в добровільному порядку, а також враховуючи неможливість користуватися своєю земельною ділянкою та майном розміщеним на ній у інший спосіб, ОСОБА_6 була змушена звернутися до власника цієї суміжної ділянки - Дунаєвецької селищної ради із заявою про встановлення земельного сервітуту. При цьому посилається на ст.ст. 395,401 ЦК України, ст.ст. 98, 99 Земельного кодексу України.

Стверджує, що при укладенні договору на встановлення земельного сервітуту сторонами (Дунаєвецькою селищною радою та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6) дотримано загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, які встановлені ст.203 Цивільного кодексу України.

Не погоджується з твердженнями позивача, що сервітут для проходу-проїзду на спірній земельній ділянці не міг бути встановлений, оскільки без його встановлення цільове використання земельної ділянки, яка перебуває у користуванні ФОП ОСОБА_6 є цілком можливим шляхом облаштування заїзду на мийку з боку проїжджої частини, оскільки згідно зі ст. 401 Цивільного кодексу України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене, зокрема, щодо земельної ділянки для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволенні іншим способом. При цьому зазначає, що договір від 27 липня 2012 року вже є укладений і даним договором вже встановлене право користування чужим майном. А отже, вказана позивачем підстава не може слугувати підставою для визнання оспорюваного правочину недійсним. Окрім того, зазначає, що облаштування заїзду на мийку з боку проїжджої частини є неможливим, що підтверджується листом Служби автомобільних доріг у Хмельницькій області від 03.04.2012р. за вих. № 559.

З приводу тверджень позивача щодо необхідності укладення договору про встановлення земельного сервітуту безпосередньо з ним як орендарем, посилаючись на ст. 98, ч.ч.1, 2 ст. 100 Земельного кодексу України, стверджує, що позивач, який не є власником земельної ділянки, не може встановлювати земельний сервітут і бути стороною у договорі про встановлення сервітутів. Акцентує увагу на тому, що право оренди не надає права розпоряджатися земельною ділянкою.

Також вважає безпідставними доводи позивача , що одночасна сплата орендної плати та плати за користування сервітутом є підставою для визнання рішення та договору недійсним.

Наголошує, що ще при викупі земельної ділянки ОСОБА_6 ставила питання щодо тієї земельної ділянки, яка необхідна для заїзду-виїзду на частину якої встановлений сервітут. Однак, було відмовлено з тих підстав, що ця земельна ділянка передбачена для загального користування.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

Відповідно до витягу про реєстрацію прав власності на нерухоме майно ( №20084355) від 02.09.2008р. за ОСОБА_6, смт. Дунаївці зареєстровано право власності на нежитлову будівлю ( пункт технічного обслуговування автомобілів загальною площею 145 кв.м. в АДРЕСА_2 .

Між Дунаєвецькою селищною радою ( Продавець) та фізичною особою- підприємцем ОСОБА_6, смт. Дунаївці (Покупець) 02.02.2009р. укладено договір купівлі- продажу земельної ділянки, зареєстрованого за № 199, відповідно до якого Покупець продав, а Покупець купив земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 0,021 га , розміщену в АДРЕСА_2 для комерційного використання ( автотехобслуговування) .

На підставі цього договору ОСОБА_6 видано державний акт ( серія ЯЗ № 254168) на право власності на земельну ділянку площею 0,0210 га. по АДРЕСА_2 для автотехобслуговування.

Відповідно до договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 22.02.2008р. ОСОБА_4 (Покупець) придбав у Дунаєвецького районного споживчого товариства (Продавець) нежитлову будівлю - торгівельний комплекс загальною площею 876, 8 кв.м. , що знаходиться в АДРЕСА_2

На підставі цього договору за ОСОБА_4 було зареєстровано право власності на вищезазначену нежитлову будівлю, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 19.03.2008р. №18150776 .

Рішенням №3-31/2010 тридцять першої сесії Дунаєвецької селищної ради 5-го скликання від 22.03.2010р. було:1. затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки , в оренду для іншої комерційної діяльності (обслуговування нежитлової будівлі - торгівельного комплексу, в АДРЕСА_1 замовнику-фізичній особі - підприємцю ОСОБА_4; 2. передано фізичній особі- підприємцю ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,1485 га в оренду для іншої комерційної діяльності ( обслуговування нежитлової будівлі- торгівельного комплексу ) терміном на 49 років за рахунок земель запасу АДРЕСА_1.

На підставі зазначеного рішення між Дунаєвецькою селищною радою (орендодавець) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4( орендар) 10.07.2010р. укладено договір оренди землі №9 відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування (оренду) терміном на 49 років земельну ділянку загальною площею 0,1485 га. в тому числі під капітальними будівлями -0,0063 га, торгівельний комплекс "Тополь" - 0,0535 га , під спорудами-0,0033 га , проїздами та площадками -0,0854, га.

Відповідно до п. п. 15, 16 договору земельна ділянка передається в оренду для Іншої комерційної діяльності. Цільове призначення земельної ділянки землі житлової та громадської забудови .

У п. п. 27, 28 договору оренди зазначено, що на орендовану земельну ділянку встановлено обмеження (обтяження) та інші права третіх осіб: встановлено обмеження на земельну ділянку площею 0,0255 га :"02.03.02. Право прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій". Передача в оренду земельної ділянки не є підставою для припинення або зміни обмеження ( обтяження) та інших прав третіх осіб на цю ділянку. Відповідно до п. 30 договору Дунаєвецька селищна рада зобов'язана при передачі земельної ділянки в оренду забезпечувати відповідно до закону реалізацію прав третіх осіб щодо орендованої земельної ділянки, не вчиняти дій, які перешкоджали орендарю користуватися орендованою земельною ділянкою.

20.12.2011р. на тринадцятій ( позачерговій) сесії Дунаевецької селищної ради 6-го скликання було прийнято рішенням №2-13/2011, яким запропоновано добровільно встановити строковий земельний сервітут шляхом укладення договору між Дунаевецькою селищною радою ( орендодавець) та фізичною особою- підприємцем ОСОБА_4 (орендар) на :- право проходу та проїзду на велосипеді, право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху, право встанолвення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд на частину земельної ділянки площею 0,0135 га , яка перебуває в оренді фізичної особи - підприємця ОСОБА_4. У разі не досягнення згоди на укладення договору про встановлення строкового земельного сервітуту Дунаевецькій селищній раді звернутися про вирішення даного питання до суду.

10.01.2012р. комісією, за участю депутата Дунаєвецької селищної ради Кухаренко Л.В., землевпорядника селищної ради Коротинської І.Б. , голови постійної комісії з питань землекористування, депутата селищної ради Гриневича В.С. проведено обстеження ділянки між приміщенням СТО, власником якого є ОСОБА_6 та будівлею магазину будматеріали , власником якого є ОСОБА_4, про що складено акт. В акті відображено, що на час обстеження виявлено, що на відстані 1 м. від стіни приміщення СТО від правого краю по вул. Щорса встановлено огорожу, на бетонному фундаменті, висотою 2,2 м., яка перешкоджає вільному проїзду, проходу, переміщенню велосипедом та транспортними засобами та інших способів проїзду, проходу до приміщення автомийки як з тильної сторони всього приміщення СТО немає так зі сторони вул. Щорса так і зі сторони вул. Чорновола.

Обстеженням встановлено, що ОСОБА_6 має право на безперешкодний прохід та проїзд до автомийки та тильної сторони СТО, а для цього потрібний пішохідний прохід та проїзд через частину земельної ділянки, яку орендує підприємець ОСОБА_4 площею 0,0135га.

25.06.2012р. фізична особа- підприємець ОСОБА_6 звернулась до Дунаевецької селищної ради із заявою, в якій, посилаючись на наявність обмеження доступу до власної земельної ділянки по АДРЕСА_2 з боку фізичної особи- підприємця ОСОБА_4 шляхом самовільного влаштування огорожі , що було підтверджено комісією селищної ради ( акт від 10.01.2012р.) , просить становити фізичній особі- підприємцю ОСОБА_6 безстроковий платний земельний сервітут щодо земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 площею 0,1485 га, що належить па праві власності Дунаєвецькій селищній раді, і в даний час знаходиться в оренді у фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на підставі договору оренди від 10.07.2010 року, зареєстрованого в державному реєстрі земель 17.08.2010р. за №041075300026 щодо частини цієї земельної ділянки, площею 0,.0135 га, відповідно з межами, наведеними червоним кольором в плані земельної ділянки складеному фізичною особою-підприємцем ОСОБА_14; 2. Земельний сервітут встановити на наступних умовах: - для обслуговування та безперебійної експлуатації нежитлового приміщення пункту технічного обслуговування автомобілів, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, такого змісту: 1) право цілодобового проходу та проїзду представників, працівників, покупців, замовників та відвідувачів пункту технічного обслуговування автомобілів фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 і їх транспортних засобів, по вищенаведеній земельній ділянці; 2) право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель і споруд на визначеній вище земельній ділянці; - встановити, що фізична особа-підприємець ОСОБА_6, а також її працівники, відвідувачі, замовники, покупці і представники мають право користуватися частиною вищевказаної земельної ділянки у межах прав, наданих сервітутом; -встановити плату за сервітут в розмірі орендної плати за земельну ділянку, відведену під сервітут, виходячи з розміру орендної плати за один квадратний метр, що сплачує фізична особа - підприємець ОСОБА_4; - встановити, що даний сервітут не підлягає відчуженню; -встановити, що даний сервітут не позбавляє власника земельної ділянки права користування, володіння і розпорядження земельною ділянкою.

Рішенням №5-18/2012 вісімнадцятої сесії Дунаєвецької селищної ради 6-го скликання від 06.07.2012р., керуючись ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування", ст.ст. 98,99,100,101, 102 Земельного кодексу України, відповідно до заяви фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 про встановлення безстрокового платного земельного сервітуту, селищна рада вирішила: 1. встановити фізичній особі- підприємцю ОСОБА_6 безстроковий платний земельний сервітут щодо земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 площею 0,1485 га, що належить па праві власності Дунаєвецькій селищній раді, і в даний чає знаходиться в оренді у фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на підставі договору оренди від 10.07.2010 року, зареєстрованого в державному реєстрі земель 17.08.2010р. за №041075300026 щодо частини цієї земельної ділянки, площею 0.0135 га, відповідно 5 межами, наведеними червоним кольором в плані земельної ділянки складеному фізичною особою-підприємцем ОСОБА_14; 2. Земельний сервітут встановити на наступних умовах: -для обслуговування та безперебійної експлуатації нежитлового приміщення пункту технічного обслуговування автомобілів, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, такого змісту: 1) право цілодобового проходу та проїзду представників, працівників, покупців, замовників та відвідувачів пункту технічного обслуговування автомобілів фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 і їх транспортних засобів, по вищенаведеній земельній ділянці; 2) право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель і споруд на визначеній вище земельній ділянці; -встановити, що фізична особа-підприємець ОСОБА_6, а також її працівники, відвідувачі, замовники, покупці і представники мають право користуватися частиною вищевказаної земельної ділянки у межах прав, наданих сервітутом; - встановити плату за сервітут в розмірі орендної плати за земельну ділянку, відведену під сервітут, виходячи з розміру орендної плати за один квадратний метр, що сплачує фізична особа - підприємець ОСОБА_4; -встановити; що даний сервітут не підлягає відчуженню; встановити, що даний сервітут не позбавляє власника земельної ділянки права користування, володіння і розпорядження земельною ділянкою.

На підставі зазначеного рішення селищної ради між Дунаевецькою селищною радою як власником (володільцем) земельної ділянки та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_6, власником (володільцем) сусідньої земельної ділянки (сервітуарій) 27.07.2012р. укладено договір про встановлення земельного сервітуту.

Відповідно до р.1 договору про встановлення земельного сервітуту земельний сервітут встановлюється відносно земельної ділянки житлової та громадської забудови яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 площею 0,1485 га, що належить на праві власності Дунаєвецькій селищній раді, і в даний час знаходиться в оренді у фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на підставі договору оренди від 10.07.2010 p., зареєстрованого в державному реєстрі земель 17.08.2010 р. за № 041075300026. Власник, Дунаєвецька селищна рада встановлює земельний сервітут в інтересах Сервітуарія площею 0,0135 га. відповідно з межами, наведеними червоним кольором в плані земельної ділянки складеному фізичною особою-підприємцем ОСОБА_14, який є невід'ємною частиною цього договору, на право: 1) цілодобового проходу та проїзду представників, працівників, покупців, замовників та відвідувачів пункту технічного обслуговування автомобілів ФОП ОСОБА_6 і їх транспортних засобів, по вищенаведеній земельній ділянці; 2) право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель і споруд на визначеній вище земельній ділянці. В п.2.1. договору зазначено, що цим Договором встановлюється безстроковий постійний земельний сервітут.

Посилаючись на порушення своїх прав та інтересів, вимог закону, позивач звернувся до суду із позовом про незаконним рішення 18 - ї сесії Дунаєвецької селищної ради №5-18/2012 від 06.07.2012р. "Про встановлення фізичній особі - підприємцю ОСОБА_6 безстрокового платного земельного сервітуту", визнання недійсним договору про встановлення земельного сервітуту від 27.07.2012 р., укладеного між ФОП ОСОБА_6 та Дунаєвецькою селищною радою.

Досліджуючи надані докази, аналізуючи міркування та заперечення сторін, оцінюючи їх в сукупності, судом враховується наступне:

Згідно статей 13 , 14, 41 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені Українського народу права власності здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією, право власності на землю гарантується та набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону, усі суб'єкти права власності рівні перед законом. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.

За статтями 142-144 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

Відповідно до ст.12 Земельного кодексу до відання селищних рад у галузі земельних відносин на їх території належить розпорядження землями територіальної громади, передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування.

Статтею 116 Земельного кодексу передбачено, що земельні ділянки надаються у власність та у користування на підставі рішення відповідної ради.

Як вбачається з матеріалів справи рішенням тридцять першої сесії Дунаєвецької селищної ради 5-го скликання від 22.03.2010р. №3-31/2010 було передано фізичній особі- підприємцю ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,1485 га в оренду для іншої комерційної діяльності ( обслуговування нежитлової будівлі - торгівельного комплексу) терміном на 49 років за рахунок земель запасу АДРЕСА_1. На підставі цього рішення між Дунаєвецькою селищною радою (орендодавець) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 10.07.2010р. було укладено договір оренди землі № 9 відповідно до якого Орендодавець передав , а орендар прийняв в строкове платне користування (оренду) терміном на 49 років земельну ділянку загальною площею 0,1485 га. в тому числі під капітальними будівлями -0,0063 га, торгівельний комплекс "Тополь" - 0,0535 га , під спорудами-0,0033 га , проїздами та площадками -0,0854, га.

Відповідно до ст.1 Закону України „Про оренду землі", ст. 93 Земельного кодексу України оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 27 Закону України „Про оренду землі" передбачено, що орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту права та інтересу є визнання незаконними рішення органу місцевого самоврядування, визнання правочину недійсним.

Стаття 152 Земельного кодексу України передбачає, що землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється зокрема шляхом: визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Позивач просить визнати недійсним рішення 18 - ї сесії Дунаєвецької селищної ради №5-18/2012 від 06.07.2012р. "Про встановлення фізичній особі - підприємцю ОСОБА_6 безстрокового платного земельного сервітуту" та договір про встановлення земельного сервітуту від 27.07.2012 р., укладеного між ФОП ОСОБА_6 та Дунаєвецькою селищною радою, посилаючись на порушення його прав як користувача земельною ділянкою на якій встановлено сервітут .

За змістом ч.2 ст. 144 Конституції України та ч.10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними з ініціативи зацікавлених осіб в судовому порядку.

Частиною першою ст. 21 ЦК України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до п. 2 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 26 січня 2000 року №02-5/35 „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" ( із змінами) визначено, що підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. А також, обов'язковою умовою визнання акта недійсним є порушення, у зв'язку з прийняттям відповідного акта, прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади, місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 395 Цивільного кодексу України , одним із видів речових прав на чуже майно є право користування (сервітут).

Частиною 1 ст. 401 Цивільного кодексу України передбачено, що право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Статтею 404 Цивільного кодексу України визначено, що право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо.

За змістом п.1 ст. 98 Земельного кодексу України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими.

Відповідно до п.1 ст. 100 Земельного кодексу України власник або землекористувач земельної ділянки має право вимагати встановлення земельного сервітуту для обслуговування своєї земельної ділянки .

Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки ( п.2 ст.100 Земельного кодексу України).

Відповідно до п.3 ст.98 Земельного кодексу України встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею.

Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений ( п.4 ст. 98 Земельного кодексу України).

Отже, при встановленні земельного сервітуту повинні враховуватися інтереси як власника ( користувача) панівної земельної ділянки, так і власника (користувача) обслуговуючої ділянки . Тобто, при виборі способу користування обслуговуючою ділянкою власником (користувачем) панівної ділянки має бути обраний варіант, при якому власник (користувач) обслуговуючої ділянки матиме якомога більше можливостей для задоволення власних інтересів від використання належної йому ділянки.

Види права земельного сервітуту встановлюються ст. 99 ЗК України.

З аналізу вищенаведених норм вбачається, що обов'язковою умовою встановлення земельного сервітуту є неможливість задоволення потреби особи, яка вимагає встановлення сервітуту, в інший спосіб. Така правова позиція викладена в п. 2.34 Постанови Пленуму ВГСУ №6 від 17.05.2011р. " Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин".

Як вбачається з матеріалів справи, приймаючи оскаржуване рішення, яким встановлено земельний сервітут для відповідача 2 на земельній ділянці , яка перебуває у користуванні позивача, селищною радою не враховано, не обґрунтовано, що в інший спосіб неможливо задовольнити потреби ФОП ОСОБА_6 в обслуговуванні земельної ділянки, як визначено встановленим сервітутом.

Поданий акт від 10.01.2012р. в якому зазначено про встановлення огорожі 1 м. від стіни приміщення СТО від правого краю вул. Щорса, що перешкоджає доступу до автомийки з тильної сторони приміщення СТО не є належним та допустимим доказом, який би підтверджував необхідність встановлення постійного земельного сервітуту для відповідача 2 у визначений спірним рішення спосіб.

Суд оцінює критично листи служби автомобільних доріг у Хмельницькій області від 03.04.2012р. , від 05.04.2012р. При цьому , судом звертається увага, що з матеріалів справи , зокрема плану будівлі СТО, яка належить ФОП ОСОБА_6 вбачається, що будівля має виходи і заїзд з іншої сторони ( від дороги загального користування), що дає можливість проходити, проїжджати працівникам, покупцям, замовникам, відвідувачам пункту технічного обслуговування автомобілів ФОП ОСОБА_6 та їх транспортних засобів.

Також відповідачами не надано суду будь - яких доказів , як б підтверджували необхідність на час прийняття оскаржуваного рішення та укладання договору встановлення постійного сервітуту на земельній ділянці, яка орендується позивачем шляхом встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель і споруд на визначеній сервітутом земельній ділянці.

Приймаючи оскаржуване рішення селищна рада виходила лише з інтересів відповідача 2, без врахування інтересів позивача, якому надано в оренду на 49 років земельну ділянку для здійснення підприємницької діяльності та обслуговування розташованих на ній власних нежитлових приміщень ( магазин будматеріалів) та на якій в подальшому встановлено сервітут для відповідача.

Не заслуговують на увагу посилання відповідача-1 на те, що рада пропонувала позивачу добровільно встановити земельний сервітут у вигляді рішення від 20.12.2011р. , оскільки із змісту останнього вбачається, що Дунаєвецька селищна рада зверталась з пропозицією встановити сервітут на земельній ділянці для селищної ради.

Судом також звертається увага на те, що надаючи позивачу в оренду на 49 років земельну ділянку для здійснення комерційної діяльності та обслуговування будівель ( рішення від 22.03.2010р., договір оренди від 10.07.2010р.), селищна рада не повідомила орендаря про можливі обмеження щодо користування земельною ділянкою в зв'язку із потребою ФОП ОСОБА_6 в обслуговуванні її земельної ділянки, яка перебувала у власності останньої з 02.02.2009р. (договір купівлі - продажу від 02.02.2009р.) та приміщення СТО, яке перебувало у власності з 02.09.2008р. ( витяг про реєстрацію прав власності на нерухоме майно). При цьому договір оренди землі не містив даних , що земельна ділянка , яка передається в оренду позивачу мала недоліки, які можуть перешкоджати її ефективному використанню, вплинути на орендні відносини ( п.п. 6, 7 договору оренди землі №9 від 10.07.2010р.).

Отже , на час прийняття селищною радою оскаржуваного рішення та договору, так і під час судового розгляду відповідачами не доведено та не підтверджено належними та допустимими, безспірними та беззаперечними доказами неможливість задоволення потреби ФОП ОСОБА_6 в обслуговуванні її земельної ділянки в інший спосіб як визначено сервітутом, тоді як відповідно до ст. 401 Цивільного кодексу України дана обставина є однією з умов встановлення сервітуту.

З огляду на зазначене, рішення вісімнадцятої сесії Дунаєвецької селищної ради №5-18/2012 від 06.07.2012р. "Про встановлення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_6 безстрокового платного земельного сервітуту" необхідно визнати недійсним як таке, що не відповідає вимогам закону та порушує права та інтереси позивача.

Згідно з частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити вимогам цього Кодексу іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, встановлених частиною 1-3, 5, 6 статті 203 Цивільного кодексу України є підставою для визнання його недійсним.

Відповідно до частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути пред'явлена тільки особами, визначеними у Цивільному кодексі України й інших законодавчих актах, що встановлюють оспорюваність правочинів - а саме, однією зі сторін, або заінтересованою стороною, тобто права яких вже були порушені на момент звернення до суду.

Враховуючи вищенаведені обставини, недійсність рішення вісімнадцятої сесії Дунаєвецької селищної ради №5-18/2012 від 06.07.2012р."Про встановлення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_6 безстрокового платного земельного сервітуту", яке слугувало підставою для прийняття оспорюваного договору, порушення прав позивача та вимог ст. ст. 93, 100 Земельного кодексу України, ст.401 ЦК України, договір про встановлення земельного сервітуту від 27.07.2012 р., укладений між ФОП ОСОБА_6 та Дунаєвецькою селищною радою необхідно визнати недійсним .

Не заслуговують на увагу твердження позивача про укладення оспорюваного договору внаслідок помилки.

Відповідно до статті 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Однак, позивачем не наведено та не надано суду доказів в підтвердження того, що оспорюваний договір укладено внаслідок помилки.

Положеннями ст.ст. 33,34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача 1- Дунаєвецьку селищну раду, оскільки спір виник з неправомірних дій останньої. При вирішення питання щодо розподілу судового збору судом береться до уваги п. 2.11 Постанови Пленуму ВГСУ від 21.02.2013р. №7 „Про деякі питання практики застосування розділу ІV Господарського процесуального кодексу України", яким передбачено, що якщо в позовній вимозі об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами , судовий збір сплачується з кожної з таких вимог.

Керуючись ст.ст. 1, 12, 32, 33, 43, 44, 49, 82, 85, 116, 118 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 смт.Дунаївці до 1. Дунаєвецької селищної ради, смт. Дунаївці, 2. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, смт. Дунаївці про визнання незаконним рішення вісімнадцятої сесії Дунаєвецької селищної ради №5-18/2012 від 06.07.2012р.; визнання недійсним договору про встановлення земельного сервітуту від 27.07.2012р., укладеного між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_6 та Дунаєвецькою селищною радою задоволити.

Визнати незаконним рішення вісімнадцятої сесії Дунаєвецької селищної ради №5-18/2012 від 06.07.2012р..

Визнати недійсним договір про встановлення земельного сервітуту від 27.07.2012 р., укладеного між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_6 та Дунаєвецькою селищною радою.

Стягнути з Дунаєвецької селищної ради , смт. Дунаївці , вул. Леніна, 20 ( код 04405414) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 АДРЕСА_4 (ід.н. НОМЕР_1) 1147 грн. ( одна тисяча сто сорок сім грн.) витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ.

Стягнути з Дунаєвецької селищної ради, смт. Дунаївці, вул. Леніна, 20 ( код 04405414) в доход державного бюджету України по коду класифікації доходів 22030001, символ звітності 206, р/р 31218206783002 УДКСУ у м. Хмельницькому, код отримувача 38045529, банк одержувача ГУ ДКСУ у Хмельницькій області, МФО 815013 судовий збір в розмірі 1147 грн. (одна тисяча сто сорок сім грн.).

Видати наказ.

Повне рішення складено 05.07. 2013р.

Головуючий суддя В.В. Виноградова

Суддя М.Є. Муха

Суддя О.Є Танасюк

віддрук. 4 прим. :1 - до справи,2- позивачу (с.м.т. Дунаївці вул.Садова,7) ,3- відповідачу 1 (смт. Дунаївці, вул.Леніна,20),4 -відповідачу 2- ФОП - ОСОБА_6 (смт. Дунаївці, вул.Леніна, 6) .