Ухвала суду № 32265924, 04.07.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

04.07.13 р. Справа№ 914/1338/13

За заявою : Приватного торговельно-посередницького малого підприємства фірми «Едельвейс», м.Рава-Руська , Жовкіувський район, Львівська область

про : розстрочку виконання рішення суду від 04.06.2013 року

у справі №914/1338/13

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрВата», м.Черкаси

до відповідача : Приватного торговельно-посередницького малого підприємства фірма «Едельвейс», м.Рава-Руська, Жовківський район , Львівська область

про стягнення 220 108,33 грн. заборгованості

Суддя : Кітаєва С.Б.

За участю представників сторін:

від заявника ( відповідача): не з»явився;

від стягувача (позивача): Плитко Т.П. - представник (довіреність №47/13 від 03.07.2013р.)

Права та обов»язки, згідно ст.ст.20,22 ГПК України суд роз»яснив представнику позивача. Заяви про відвід судді від сторін до суду не надходили.

Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області надійшла заява від Приватного торговельно-посередницького малого підприємства фірми «Едельвейс», м.Рава-Руська , Жовківського району Львівської області, про розстрочку виконання рішення господарського суду від 04.06.2013 року у справі №914/1338/13 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрВата», м.Черкаси, до відповідача, Приватного торговельно-посередницького малого підприємства фірма «Едельвейс», м.Рава-Руська, Жовківський район, Львівська область, про стягнення 220 108,33 грн. заборгованості.

Ухвалою від 27.06.2013 року заяву прийнято до розгляду, судове засідання призначено на 04.07.2013 року.

Вимоги у заяві обґрунтовуються посиланням на статтю 121 Господарського процесуального кодексу України. Заявник стверджує, що на момент подання заяви на розгляд до суду, існують обставини, що ускладнюють виконання судового рішення від 04.06.2013 року у справі №914/1338/13 та роблять його виконання неможливим.

Заява Приватного торговельно-посередницького малого підприємства фірма «Едельвейс» №513 від 25.06.13 р про розстрочку виконання рішення суду по справі №914/1338/13 скеровувалась заявником 25.06.13 р. разом із копіями доданих до неї документів ТзОВ «УкрВата» , що підтверджується доданими до заяви Описом документів, вкладених у цінний лист та фіскальним чеком за 25.06.2013 року.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «УкрВата», подало 04.07.2013 року Відзив вих.№214 від 03.07.2013 року на заяву про розстрочку виконання рішення Господарського суду Львівської області по справі №914/1338/13 від 04.06.2013 року (відзив зареєстрований в суді за вх.№26308/13 від 04.07.2013 р).

Від заявника в судове засідання представник не з»явився

В судове засідання 04.07.13 р. явку повноважного представника забезпечив позивач.

Позивач проти відстрочки виконання рішення заперечує повністю. Стверджує, що рішення господарського суду станом на даний час Заявником не виконується, переговори по оплаті чи розстрочці основного боргу і штрафних санкцій заявником із стягувачем не проводились. Наголошує, що до звернення з позовною заявою до господарського суду про примусове стягнення заборгованості, позивач неодноразово звертався до заявника (відповідача) з проханням вирішити ситуацію ,яка виникла, без судового розгляду. Заявник на будь-які звернення стягувача не відповідав, чим, на думку позивача, навмисно затягував вирішення питання по оплаті боргу за поставлений йому товар. Окрім того, позивач наголошує на тому, що заявником основний борг не оплачується вже майже один рік, тобто фактично заявником вже отримано розстрочку оплати боргу від стягувача; просить врахувати інтереси обох сторін по справі. Просить відмовити у задоволенні заяви повністю.

Відповідно до ч.1 ст.121 ГПК України питання про відстрочку або розстрочку виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку виконання повинно бути розглянуто господарським судом у десятиденний строк у судовому засіданні. Господарський суд не може продовжити встановлений частиною першою статті 121 ГПК строк розгляду заяви про відстрочку або розстрочку виконання рішення, зміну способу та порядку виконання рішення, ухвали, постанови.

Заява про надання відстрочки, розстрочки, зміну способу і порядку виконання рішення розглядається за правилами ГПК.

Ухвала від 27.06.13 р., якою прийнято заяву до розгляду та призначено судове засідання на 04.07.2013р, скерована 27.06.13 р. сторонам, про що свідчить відмітка господарського суду Львівської області на звороті ухвали від 27.06.13р., повідомлення про вручення рекомендованих поштових відправлень.

Ухвала від 27.06.13 р отримана заявником 02.07.13 р ( повідомлення про вручення - 80316 0040661 4) .

Заяви, клопотання від заявника станом на час розгляду заяви, до суду не надходили.

Враховуючи встановлений ч.1 ст.121 ГПК строк для вирішення питання про відстрочку виконання рішення, заява №513 від 25.06.13р. Приватного торговельно-посередницького малого підприємства фірма «Едельвейс» про розстрочку виконання рішення суду по справі №914/1338/13 розглядається за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заяви про розстрочку виконання рішення, заслухавши пояснення та заперечення представника позивача , господарський суд встановив.

Рішенням господарського суду Львівської області від 04.06.2013 року, яке набрало законної сили, задоволено уточнені позовні вимоги ТзОВ «УкрВата», м.Черкаси до ПТП МП фірма «Едельвейс», м.Рава-Руська Жовківського району Львівської області та присуджено до стягнення з відповідача 195 000,00 грн. основного боргу, 3% річних в сумі 4153,80 грн., 15948,15 грн. пені та 4679,05 грн. судового збору.

Припинено провадження в частині вимоги про стягнення 5000,00 грн. основного боргу, у зв»язку із відсутністю предмету спору. Відмовлено в задоволенні вимоги про стягнення 6,38 грн. пені.

21.06.2013 року на примусове виконання вищевказаного рішення, господарський суд Львівської області видав наказ у справі №914/1337/13 (наказ видано на бланку №0033750). Наказ скеровано стягувачу , ТзОВ «УкрВата», за місцезнаходженням останнього, а саме на адресу :18029, м.Черкаси, вул.Якубовського,8., рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

26.06.2013 р відповідач звернувся до господарського суду із заявою №513 від 25.06.2013 р. про розстрочку виконання рішення суду по справі №914/1338/13 на 12-ть місяців з моменту набрання законної сили рішенням суду, шляхом сплати протягом перших 11 місяців по 18 000,00 грн. щомісяця, а за останній місяць - 21 781,00 грн.

В обґрунтування поданої заяви відповідач зазначає, що ПТП МП фірма «Едельвейс» здійснює свою діяльність , пов»язану з оптовою і роздрібною торгівлею лікарськими засобами та виробами медичного призначення. Підприємство здійснює безготівковий відпуск лікарських засобів бюджетним установам, маючи мережу аптечних закладів надає, зокрема послуги по безкоштовному відпуску лікарських засобів пільговим категоріям населення, бере участь у державній програмі по безкоштовному забезпечення ліками хворих на гіпертонічну хворобу. Останні підроку підприємство перебуває у складному фінансовому становищі, пов»язаному зі зменшенням продажів ліків, несвоєчасною оплатою дебіторами поставленого підприємством товару, наявною заборгованістю бюджетних установ та комунальних підприємств-центральних районних аптек області, загальна заборгованість яких перед ПМП МП фірма «Едельвейс» становить близько 4 мільйонів гривень. Скаржник просить при вирішенні питання про розстрочку врахувати скрутний матеріальний стан ПТП МП фірми "Едельвейс", ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів в державі . Також, скаржник зазначає, що збільшення заборгованості перед ПТП МП фірма "Едельвейс", понад заборгованість підприємства перед постачальниками, призвело до скорочення закупівлі товару в постачальників і, як наслідок, зменшення кількості товару в аптечній мережі та збоїв у постачанні лікарськими засобами закладів охорони здоров'я, з якими були укладені договори. На даний час на рахунках ПТП МП фірма «Едельвейс» відсутні кошти, які дозволяють виконати рішення суду. Значна частина оборотних активів підприємства, а саме на суму 84,3 млн. грн.. знаходиться в заставі контрагентів, а значна частина основних засобів підприємства, а саме нерухомого майна в кількості 29 одиниць, передано в іпотеку контрагентам, тому їх реалізація ( в т.ч. й примусова) не забезпечить виконання рішення суду. Посилається на те, що значна дебіторська заборгованість контрагентів підприємства ( понад 3,5 млн. грн.) встановлена рішеннями судів, які ще не виконані.

Негайне виконання рішення суду призведе до призупинення господарської діяльності відповідача , і, як наслідок, до банкрутства.

Окрім того відповідач зазначає, що ним вживаються усі можливі заходи щодо погашення боргу.

Враховуючи економічні показники діяльності ПТМ МП фірма «Едельвейс», заявник вважає, що допустимим варіантом розстрочки виконання рішення буде : розстрочка строком на 12 місяців з моменту набрання законної сили рішенням суду , шляхом сплати протягом перших 11 місяців по 18 000,00 грн. щомісяця, а за останній місяць - 21 781,00 грн.

При розгляді заяви суд виходжив із наступного.

Обов'язковість рішень суду визначена як одна з основних засад судочинства (пункт 9 частини третьої статті 129 Конституції України).

За приписом частин другої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Статтею 115 ГПК України передбачено, що рішення, ухвали, постанови, господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються в порядку встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Судове рішення містить остаточний висновок відносно прав і обов"язків сторін, приписує їм певну поведінку на майбутнє. Окрім того, судове рішення являє собою імперативне веління, яке адресується не тільки учасникам процесу, а й органам державної влади, до сфери компетенції яких входить виконання в примусовому порядку судового рішення.

Згідно ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Як наголошено у п.7.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо .

Отже, вирішуючи питання про відстрочку або розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансований стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів в економіці держави та інші обставини справи, які б свідчили про можливість надання відповідачу відстрочки чи розстрочки виконання судового рішення. Однак законодавець у будь-якому випадку пов'язує розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Наведені відповідачем підстави для розстрочення виконання судового рішення, зокрема, тяжке фінансове становище та нерентабельність господарської діяльності, не є тими виключними обставинами, які давали б підстави для розстрочення виконання судового рішення, оскільки важке фінансове становище відповідача утворилось внаслідок його власної господарської діяльності, а не в силу якихось виключних (виняткових) обставин.

Крім того, самі по собі фінансові труднощі підприємства не свідчать про те, що особа (боржник) не може виконати рішення суду, оскільки відсутність у боржника грошових коштів не може свідчити про неможливість виконання рішення суду з огляду на існування інших, крім звернення стягнення на грошові кошти, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», способів виконання рішення суду.

Слід зауважити , що заявник у заяві не посилається на ту обставину, що кошти на його рахунках в банківських установах арештовані, а як вбачається з довідки ПАТ «ОКСІ Банк» від 21.06.2013 року №4106/229, залишок коштів на рахунку заявника в зазначеній банківській установі становв станом на 20.06.2013р. 4597,30 грн., проте доказів в підтвердження хоча б часткового погашення присудженої до стягнення за рішенням суду суми заборгованості заявник суду не подав і на такі обставини не посилається у заяві.

Відповідно до статті 96 Цивільного кодексу України, юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.

Суд відзначає, що заборгованість відповідача за сумою основного боргу у розмірі 195 000,00 грн. (вартість поставлених за договором №3214/10 від 03.06.2010 року від 03.06.2010 року лікарських засобів та виробів медичного призначення - товару) виникла ще починаючи з серпня місяця 2012 року, тобто такий борг вже існує тривалий час і порушує матеріальні інтереси позивача та також може призвести до негативних наслідків для нього.

У заяві про розстрочку боржник вказує серед обставин, що утруднюють виконання судового рішення, зокрема: складне фінансове становище, пов'язане зі зменшенням продажу ліків, несвоєчасно оплатою дебіторами поставленого підприємством товару, наявною заборгованістю бюджетних установ та комунальних підприємств - центральних районних аптек області, загальна заборгованість яких перед Приватним торговельно-посередницьким малим підприємством фірми "Едельвейс" становить близько чотирьох мільйонів гривень.

Викладені заявником у заяві доводи про те, що розстрочка виконання даного рішення сприятиме погашенню заборгованості, не мають достовірного характеру та ґрунтуються на його припущеннях, що в майбутньому сума заборгованості, яка існує перед позивачем, буде зменшена за рахунок отриманих боржником доходів, у тому числі й за результатами стягнення коштів на його користь , які присуджені судовими рішеннями . Проте заявником не подано суду письмових доказів, які б підтверджували можливість отримання таких доходів в майбутньому, у тому числі не вбачається на якій стадії примусового виконання перебувають судові рішення, копії яких подані до заяви. Крім того, заявник подав до заяви лише судові рішення за його позовами про стягнення коштів , і у яких задоволено заявлені вимоги на користь останнього, однак не подає доказів і не посилається на такі у заяві, які б свідчили про судові рішення, якими присуджено до стягнення із заявника грошових коштів на користь інших осіб та на суму заборгованості заявника за такими рішеннями, яку він зобов»язаний сплатити юридичним особам, які звертались до судових інстанцій із позовами про примусове стягнення із заявника заборгованостей за поставки товару чи з інших мотивів та на якій стадії виконанні перебувають такі рішення.

Відповідно до приписів статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Правовий аналіз наведених норм свідчить про те, що розстрочення виконання рішення суду є правом суду, яке реалізується за його внутрішнім переконанням, на підставі поданих заявником доказів.

З урахуванням викладеного вище суд відзначає, що викладені в заяві доводи відповідача не є підтвердженням винятковості за відповідних обставин, які б слугували достатньою підставою для розстрочення виконання судового рішення.

Слід зауважити, що кожна із сторін договору приймає на себе відповідні ризики можливого погіршення економічної ситуації та фінансового становища свого підприємства, підприємств своїх контрагентів та країни в цілому.

В той же час заявником не обґрунтовано винятковості обставин, що ускладнюють виконання рішення суду у справі №5015/2051/11 чи роблять таке виконання неможливим, не подано належних та допустимих доказів, які б могли бути підставою для відстрочення виконання рішення суду, клопотань про витребування відповідних доказів заявником не подавалося. Також заявником не доведено, що ті обставини, які, на його думку, унеможливлюють виконання рішення суду на момент розгляду заяви про розстрочку, зміняться в майбутньому після можливого розстрочення та нададуть йому змогу виконати рішення в повному обсязі. Проте, ним не наведено жодних доводів та доказів того, що підприємством вживаються та чи вживатимуться на майбутнє заходи щодо покращення результатів господарської діяльності, в тому числі шляхом оптимізації виробничих процесів, продажу незадіяного в основній діяльності майна чи передачу такого майна в найм, залучення позичкових коштів, тощо.

Слід також наголосити і на тому, що зазначаючи про те, що ПТМ МП фірма «Едельвейс» здійснює діяльність , пов»язану з оптовою і роздрібною торгівлею лікарськими засобами та виробами медичного призначення, обслуговує пільгові групи населення тощо, господарський суд Львівської області враховує і той факт, що предметом діяльності ТзОВ «УкрВата» є , зокрема, виробництво медичної вати та виробів з неї, виробництво медичної марлі та виробів з неї, виробництво товарів медичного призначення, косметичних засобів та засобів гігієни та санітарії; оптова торгівля лікарськими засобами, виробами медичного призначення, косметичними засобами та засобами гігієни та санітарії, торгівля фармацевтичними товарами у спеціалізованих магазинах , аптеках, спеціалізованих салонах та їх мережах, тобто, ТОВ «УкрВата» в свою чергу виготовляє і забезпечує покупців, заклади охорони здоров'я медикаментами, згідно договорів, укладених на тих чи інших умовах, зобов»язання за якими підлягають обов»язковому виконанню.

При цьому, розстрочення виконання судових рішень щодо стягнення на користь ТзОВ «УкрВата» значних сум заборгованості поставить під загрозу виконання позивачем взятих на себе зобов'язання по договорах поставки медичних виробів до покупців товару, у тому числі й до аптек та спеціалізованих медичних салонів та їх мереж.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 6 ГК України, одним із загальних принципів господарювання в Україні є забезпечення економічної багатоманітності та рівний захист державою усіх суб'єктів господарювання.

Відповідно до ч. 2 ст. 318 ЦК України, усі суб'єкти права власності є рівними перед законом.

Частиною 3 ст. 319 ЦК України гарантується забезпечення усім власникам рівних умов здійснення своїх прав.

У відповідності до ч. 1 ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

Аналогічну гарантію закріплено і у ч. 4 ст. 13 Конституції України, згідно з якою держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Згідно зі ст. 4-2 ГПК України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до приписів статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Правовий аналіз наведених норм свідчить про те, що розстрочення виконання рішення суду є правом суду, яке реалізується за його внутрішнім переконанням, на підставі поданих заявником доказів.

З урахуванням викладеного вище суд відзначає, що викладені в заяві доводи відповідача не є підтвердженням винятковості за відповідних обставин, які б слугували достатньою підставою для розстрочки виконання судового рішення.

Керуючись ст.ст. 86, 121, Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви №513 від 25.06.2013 р ( вх.№24508/13 від 26.06.13р) про розстрочку виконання рішення по справі 914/1338/13, відмовити заявнику.

Суддя Кітаєва С.Б.