Рішення № 32265916, 05.07.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.07.2013 р. Справа № 914/2174/13

Господарський суд Львівської області у складі судді Бортник О.Ю. при секретарі судових засідань Бобаку Т.О., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Приватного підприємця ОСОБА_2, м. Трускавець,

до відповідача Публічного акціонерного товариства (надалі - ПАТ) «Львівський завод залізобетонних виробів № 1», м. Львів,

про стягнення 164721,99 грн.

За участю представників:

від позивача - ОСОБА_4 - представник,

від відповідача - не з»явився.

Суть спору: Приватний підприємець ОСОБА_2, м. Трускавець, звернувся до господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з ПАТ «Львівський завод залізобетонних виробів № 1», м. Львів, 124560,29 грн. заборгованості, 5678,39 грн. інфляційних, 28255,3 грн. процентів за користування коштами та 6228,01 грн. штрафу. Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем умов Договору поставки № 1601/10 від 02.01.2010 р. та Договору поставки № 361011 від 03.10.2011 р., а також порушенням ним вимог ст.ст. 530, 611, 625, 692, 712 ЦК України.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач вимог ухвал суду від 06.06.2013 р. та 20.06.2013 р. не виконав, витребуваних доказів не подав, явки свого представника в засідання суду не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи судом. Вказане підтверджується повідомленням про вручення відповідачу 11.06.2013 р. рекомендованого поштового відправлення.

Розгляд справи відкладався з підстав, наведених в ухвалі суду від 20.06.2013 р.

Враховуючи відсутність клопотань сторін про відкладення розгляду справи, невиконання відповідачем вимог ухвал суду, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до вимог ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у справі докази, господарський суд Львівської області дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 549, 611, 625, 629 Цивільного кодексу України суб"єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов"язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від зобов"язання не допускається. Договір є обов"язковим до виконання сторонами. У разі порушення зобов"язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов"язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Між сторонами у справі 02.01.2010 р. та 03.10.2011 р. укладено Договори поставки № 1601/10 та № 361011 відповідно. На виконання умов цих договорів позивач поставив відповідачу по видаткових накладних № РН-0000055 від 26 березня 2012 р. та № РН-0000152 від 31 травня 2010 р. через ОСОБА_5 (довіреності № 13 від 26 березня 2012 р. та № 4 від 28 травня 2010 р.) портландцемент на суму 124560,29 грн. За отриману продукцію відповідач у строки, встановлені п.п. 2 п. 2.4. договору № 361011, не розрахувався. Що стосується поставки за договором № 1601/10, то у п. 2.4. цього Договору сторони погодили, що оплата за поставлений товар здійснюється шляхом перерахування 100 % коштів від суми попередньо виставленого рахунку авансом протягом 3-х днів від дати отримання рахунку. Судом встановлено, що позивачем рахунок відповідачу для здійснення авансової оплати продукції не виставлявся. Однак, товар вартістю 57600,29 грн. прийнято відповідачем у позивача по цьому договору 31 травня 2010 р., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000152, без жодних зауважень, застережень, а також за відсутності авансової оплати цього товару. Ненадання позивачем рахунків на оплату продукції не є відкладальною умовою у розумінні ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 ЦК України, а тому наявність або відсутність рахунків не звільняє відповідача від обов»язку сплатити заборгованість. Такий висновок суду відповідає висновкам Вищого господарського суду України, викладеним у постанові від 29 серпня 2012 р. у справі № 5011-55/3525-2012. Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору № 1601/10, почався з моменту прийняття товару та товаророзпорядчих документів на нього (див. постанову Вищого господарського суду України від 28.02.2012 N 5002-8/481-2011). У матеріалах справи відсутні та відповідачем на вимоги ухвал суду не подані докази, які б спростовували наявність його заборгованості за отриману продукцію, або свідчили про її добровільну jплату. Вимогу позивача № 1.03 від 14.03.2013 р. відповідач залишив без відповіді та задоволення. За наведених обставин, 124560,29 грн. боргу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Враховуючи вищевикладене, позивачем обґрунтовано заявлено до стягнення на підставі ст. 625 ЦК України, п.п. 2.6., 5.2. Договору № 1601/10 та п.п. 2.6., 5.3. договору № 361011 штраф у розмірі 6228,01 грн., інфляційні у розмірі 5678,39 грн. за період порушення виконання грошових зобов»язань за договором № 1601/10 з червня 2010 р. по квітень 2013 р., враховуючи, що середній індекс інфляції за цей період становив 109,902 %, 25920,13 грн. 15 % річних за невиконання грошових зобов»язань за вищезгаданим договором протягом трьох років (з 01.06.2010 р. по 31.05.2013 р.), та 2306,01 грн. 3 % річних за невиконання грошових зобов»язань з 06.04.2012 р. по 29.05.2013 р. за договором № 361011. Позовні вимоги в частині стягнення решти 23,67 грн. 15 % річних за договором № 1601/10 та 5,49 грн. 3 % річних за договором № 361011 задоволенню не підлягають. При вирішенні спору у цій частині суд виходив з того, що при обчисленні 15 % річних позивачем допущено арифметичну помилку, а порушення виконання відповідачем грошового зобов»язання за договором № 361011 відповідно до вимог п.п. 2 п. 2.4. договору та накладної № РН-0000055 від 26 березня 2012 р. мало місце, починаючи з 06.04.2012 р., а не з 05.04.2012 р., як помилково вважає позивач.

На підставі ст. 49 ГПК України судові витрати у справі слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 75, 84, 85, 116 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Львівський завод залізобетонних виробів № 1» (79021, м. Львів, вул. Кульпарківська, 93, код ЄДРПОУ 01267024) на користь Приватного підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) 124560,29 грн. боргу, 6228,01 грн. штрафу, 5678,39 грн. інфляційних, 28226,14 грн. процентів річних та 3293,86 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

2. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

3. Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

4. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом ХІІ ГПК України.

Суддя Бортник О.Ю.