Постанова № 32265834, 08.07.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" липня 2013 р. Справа№ 910/3144/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Остапенка О.М.

Скрипки І.М.

при секретарі Шмиговській А.М.

за участю представників:

від позивача - Сопружинська Т.П. (довіреність б/н від 15.05.2013 р.)

від відповідача - не з'явився

розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури «Діпрозв'язок»

на рішення господарського суду міста Києва від 12.04.2013 року

у справі №910/3144/13 (суддя Грєхова О.А.)

за позовом Фізичної особи-підприємця Шкути Ігоря Миколайовича

до Приватного акціонерного товариства «Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури «Діпрозв'язок»

про стягнення суми

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Шкута Ігор Миколайович звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури «Діпрозв'язок» про стягнення суми боргу у розмірі 29750,00 грн. та неустойки у вигляді штрафу в розмірі 15950,00 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.04.2013 р. у справі №910/3144/13 позов задоволено повністю. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури «Діпрозв'язок» на користь Фізичної особи-підприємця Шкути Ігоря Миколайовича суму основного боргу в розмірі 29750,00 грн., 15950,00 грн. штрафу та судовий збір в розмірі 1720,50 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим, таким, що прийняте за неповного з'ясування та недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, за явного порушення та неправильного застосування норм матеріального і процесуального права.

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив рішення залишити без змін, а скаргу без задоволення.

Представник відповідача в судове засідання 08.07.2013 р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а строки розгляду апеляційної скарги обмежені ст. 102 ГПК України, колегія суддів, вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача.

Колегія суддів зазначає, що ухвалами від 21.05.2013 р., від 12.06.2013 р. та 25.06.2013 р. явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась, а розгляд справи двічі відкладався.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

28.01.2010 р. між ВАТ «Український інститут по проектуванню засобів та споруд зв'язку «Діпрозв'язок» (змінено назву на Приватне акціонерне товариство «Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури «Діпрозв'язок»), як виконавцем, та ПП «Гарант-Енерго», як замовником, укладено договір № 9840 на виготовлення проектної продукції.

Відповідно до п.п. 1.1., 1.2., 1.3., 1.4. Договору № 9840, виконавець зобов'язується за завданням замовника виконати проектно-вишукувальні роботи та розробити проектну документацію по об'єкту: «Захист споруд зв'язку та проводного мовлення Укртелеком та інших відомств на дільниці Конотоп-Ворожба Південно-Західної залізниці», а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх.

Наукові, технічні, економічні та інші вимоги до проектно-кошторисної документації, що становить предмет Договору, відповідають завданню на розробку проектної документації (Додаток № 1).

Строк здачі робіт, зміст і строки виконання основних етапів, визначається календарним планом (Додаток № 2), що складає невід'ємну частину цього договору.

Приймання і оцінка проектно-кошторисної документації здійснюється у відповідності до вимог завданя на розробку проекту або іншого документу на проведення робіт.

На виконання умов Договору № 9840 між ВАТ «Український інститут по проектуванню засобів та споруд зв'язку «Діпрозв'язок», як замовником, та Фізичною особою-підприємцем Шкутою І. М., як виконавцем, укладено Договір підряду № 1 до договору № 9840 від 28.01.2010 р. на виготовлення проектно-кошторисної документації (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1, 2.1, 2.2, 2.3 Договору, виконавець (позивач) зобов'язується за завданням замовника (відповідач) виконати інженерно-геодезичні вишукування трас проектованих споруд зв'язку по об'єкту: «Захист споруд зв'язку та проводного мовлення Укртелекому та інших відомств на дільниці Конотоп-Ворожба Південно-Західної залізниці», а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх.

За виконані інженерно-геодизичні вишукування трас проектованих споруд зв'язку згідно з цим договором замовник перераховує виконавцю у відповідності з протоколом про договірну динамічну ціну (Додаток № 3), яка визначена кошторисом на вишукувальні роботи (Додаток № 4) і складає 79750,00 грн. без ПДВ.

Оплата проводиться за фактичне виконання робіт згідно з календарним планом в 10-ти денний термін після оплати робіт ПП «Гарант-Енерго».

Остаточний розрахунок проводиться в 10-ти денний термін після оплати робіт ПП «Гарант-Енерго» та прийняття замовником робіт виконання шляхом підписання акта здавання-прийняття робіт.

Згідно підписаного сторонами акта здавання-прийняття вишукувальної продукції позивачем були виконані роботи на суму 79750,00 грн.

Відповідач частково оплатив виконані позивачем роботи, що підтверджується випискою з банківського рахунку відповідача за 23.04.2010 р. Внаслідок чого, заборгованість відповідача перед позивачем складає 29750,00 грн.

07.11.2012 р. позивачем була направлена відповідачу претензія № 07-11/12 з вимогою сплатити заборгованість. Однак, відповідачем вказана претензія залишена без відповіді та задоволення. Заборгованість станом на час звернення позивача з позовом до суду не сплачена.

За наведених обставин, позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача 29750,00 грн. основного боргу та 15950,00 грн. штрафу.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами укладений договір підряду на виготовлення проектно-кошторисної документації.

Частинами 1, 2 ст. 837 ЦК України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовнику.

Відповідно до ч. 1 ст. 838 ЦК України, підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

Згідно ч. 1 ст. 889 ЦК України, замовник зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт, сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або законом.

Як зазначено вище, згідно підписаного сторонами акта здавання-прийняття вишукувальної продукції позивач виконав роботи на суму 79750,00 грн.

Вказаний акт підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками без будь-яких зауважень та заперечень.

На підтвердження перерахування коштів відповідачу від ПП «Гарант-Енерго» в матеріалах справи наявний лист ПП «Гарант-Енерго» № 120/01-13 від 24.01.2013 р. про повний розрахунок згідно Договору № 9840 від 28.01.2010 р.

З виписки з банківського рахунку відповідача вбачається, що станом на 23.04.2010 р., відповідач сплатив позивачу за виконані роботи лише 50000,00 грн.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що твердження позивача про лише часткову оплату відповідачем виконаної ним роботи спростовується актом здавання-прийняття вишукувальної продукції про виконання інженерно-геодезичних вишукувань трас проектованих споруд зв'язку по об'єкту, в якому зазначено про повну оплату виконаних робіт в сумі 79750,00 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що вказані твердження не можуть бути прийняті до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

За змістом ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву підприємства, установи, від імені яких складено документ, назву документа (форми), дату і місце складання, зміст, обсяг та одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність їх оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, наданий акт здавання-прийняття вишукувальної продукції про виконання інженерно-геодезичних вишукувань трас проектованих споруд зв'язку по об'єкту від 15.02.2010 р. не може бути підтвердженням оплати виконаних робіт, оскільки є первинним бухгалтерським документом, що підтверджує факт виконання підрядних робіт та їх вартість, а не документом, що підтверджує надання та отримання коштів.

Щодо посилання в акті здавання-прийняття вишукувальної продукції про виконання інженерно-геодезичних вишукувань трас проектованих споруд зв'язку по об'єкту від 15.02.2010 р. на те, що сума авансу, перерахована у повному обсязі (79750,00 грн.) та відсутність будь-яких інших фінансових зобов'язань відповідача перед позивачем, то як вірно зазначено судом першої інстанції, згідно ч. 2 ст. 1087 ЦК України, розрахунки між юридичними особами, а також розрахунки за участю фізичних осіб, пов'язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, провадяться в безготівковій формі. Розрахунки між цими особами можуть провадитися також готівкою, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до п.2.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного Банку України від 15.12.2004 р. за №637, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 р. за №40/10320, підприємства (підприємці) здійснюють розрахунки готівкою між собою і з фізичними особами (громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, які не здійснюють підприємницької діяльності) через касу як за рахунок готівкової виручки, так і за рахунок коштів, одержаних із банків. Зазначені розрахунки проводяться також шляхом переказу готівки для сплати відповідних платежів. Підприємства (підприємці) здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку, а пунктом 3.1 цього Положення передбачено, що касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням платіжних карток тощо, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

Згідно п. 1.2 вказаного Положення, касові документи - документи (касові ордери та відомості на виплату грошей, розрахункові документи, квитанції програмно-технічних комплексів самообслуговування, відомості закупівлі сільськогосподарської продукції, інші прибуткові та видаткові касові документи), за допомогою яких відповідно до законодавства України оформляються касові операції, звіти про використання коштів, а також відповідні журнали встановленої форми для реєстрації цих документів та книги обліку.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази перерахування на користь позивача в рахунок зарахування оплати заборгованості по договору підряду № 1 до договору № 9840 від 28.01.2010 р. на виготовлення проектно-кошторисної документації грошових коштів в сумі 29750,00 грн..

Слід зазначити, що акт здавання-прийняття вишукувальної продукції про виконання інженерно-геодезичних вишукувань трас проектованих споруд зв'язку по об'єкту в якому наявний напис «загальна сума авансу, перерахованого за виконані етапи, складає 79750,00 грн., було підписано зі сторони відповідача 15.02.2010 р., а оплата в розмірі 50000,00 грн. надійшла на рахунок позивача 23.04.2010 р., тобто на 1,5 місяці пізніше ніж підписано сам акт та відповідно не може бути доказом проведення між сторонами розрахунків в повному обсязі під час його складання та підписання.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи вищевикладене, а також те, що відповідачем не надано суду доказів належного виконання свого зобов'язання щодо оплати виконаних робіт в повному обсязі та не спростовано заявлених позовних вимог, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що відповідачем було порушено умови договору підряду № 1 до договору № 9840 від 28.01.2010 р. на виготовлення проектно-кошторисної документації, а тому позовні вимоги в частині стягнення суми основної заборгованості в сумі 29500,00 грн. є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Частиною 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договром у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 15950,00 грн. штрафу.

Пунктом 4.4. договору підряду №1 до договору №9840 від 28.01.2010 р. передбачено, що за порушення замовником порядку фінансування робіт виконавця, а також недодержання ним інших умов договору замовник сплачує штраф у розмірі 20% від вартості виконаних робіт.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок, погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 15950,00 грн. є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем, в порушення зазначеної норми, належним чином апеляційну скаргу не обґрунтовано, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не наведено.

З огляду на викладене, посилання скаржника на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, слід вважати такими, що не заслуговують на увагу. Крім того, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду та не підтверджуються наявними матеріалами справи.

Тому колегія суддів вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 12.04.2013 р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури «Діпрозв'язок» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 12.04.2013 р. у справі №910/3144/13 залишити без змін.

Справу №910/3144/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Алданова С.О.

Судді Остапенко О.М.

Скрипка І.М.