Постанова № 32265768, 03.07.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" липня 2013 р. Справа № 914/77/13

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:

головуючий суддя Гриців В.М., суддів Кордюк Г.Т., Плотніцький Б.Д.

при секретарі судового засідання Бохонок В.З.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Львівської області ДПС на ухвалу господарського суду Львівської області від 06 червня 2013 року у справі №914/77/13 про банкрутство приватного підприємства «Лада-Плюс»

ВСТАНОВИВ:

Господарський суд Львівської області (колегія суддів у складі судді Морозюка А.Я., судді Гутьєвої В.В., судді Цікала А.І.) ухвалою від 06 червня 2013 року по справі №914/77/13 відмовив у визнанні кредиторських вимог Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Львівської області ДПС в сумі 4 090 969,80 грн.

Державна податкова інспекція у Галицькому районі м. Львова подала апеляційну скаргу на ухвалу господарського суду Львівської області від 06 червня 2013 року у справі №914/77/13 про банкрутство приватного підприємства «Лада-Плюс», просить скасувати і прийняти нову ухвалу, якою включити грошові вимоги ДПІ у Галицькому районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби до приватного підприємства «Лада-Плюс» у сумі 4 090 969,80 грн. до реєстру вимог кредиторів.

Вважає, що суд першої інстанції порушив вимоги частини 2 статті 22 ГПК України про право сторони заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу, не виконав вимог ст. 65 ГПК України та безпідставно відмовив податковій інспекції у визнанні заявлених кредиторських вимог. Адже податкове зобов'язання боржника виникло внаслідок проведеної позапланової перевірки, про що 03 серпня 2011 року складено акт за №2340/23-209/22421736 "Про результати позапланової виїзної перевірки ПП "Лада-Плюс" з питань правильності обчислення і своєчасності сплати податків та обов'язкових платежів до бюджету, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2009 року по 31 березня 2011 року" та було винесено податкові повідомлення-рішення від 12 серпня 2011 року за №0002673311, №001202321 та №0001212321 на загальну суму 4 090 969,80 грн. Згадані податкові повідомлення-рішення винесено до порушення провадження у справі про банкрутство приватного підприємства «Лада-Плюс», відтак заявлені грошові вимоги є конкурсними. Суд першої інстанції невірно покликався на неузгодженість заявленої суми кредиторських вимог, оскільки відповідно до п.1.3. статті 1 Податкового кодексу України цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Скаржник також покликається на п.45 постанови Пленуму Верховного Суду України № 15 від 18 грудня 2009 року «Про судову практику у справах про банкрутство», у якій вказано, що на підставі частини 15 статті 11 закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» всі кредитори, незалежно від настання строку виконання зобов'язань мають право подавати заяви з грошовими вимогами до боржника за правилами статті 14 Закону після опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство. А в пункті 29 названої постанови вказано, що податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення. Просить врахувати позицію Вищого господарського суду України, викладену у постанові від 04 липня 2012 року по справі №5015/7131/11 про те, що за відсутності остаточних судових рішень про скасування податкових повідомлень-рішень підстави для невизнання кредиторських вимог немає.

Про розгляд справи сторонам повідомлено належним чином.

Приватне підприємство «Лада-Плюс» (боржник) надіслало суду відзив на апеляційну скаргу. Вважає, що оскаржена ухвала господарського суду Львівської області від 06 червня 2013 року постановлена з дотриманням норм матеріального і процесуального права, оскільки станом на дату її прийняття кредиторські вимоги ДПІ у Галицькому районі м. Львова не були підтверджені належними доказами, тому правомірно відхилені судом. Відповідно до п.56.18 ст.56 Податкового кодексу України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсними рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення. Крім того, боржник подав клопотання відкласти розгляд справи через неможливість забезпечити участь представника у судовому засіданні.

Клопотання про відкладення розгляду справи подав і арбітражний керуючий Коваль В.В., який стверджує, що на час розгляду справи перебуватиме у відпустці.

Колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, оскільки суд не визнавав обов'язковою участь представників, боржник надав відзив на апеляційну скаргу, інших процесуальних перешкод для розгляду справи немає.

Львівський апеляційний господарський суд розглянув апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Львівської області ДПС, матеріали справи і вважає, що ухвалу господарського суду Львівської області від 06 червня 2013 року у справі №914/77/13 про банкрутство приватного підприємства «Лада-Плюс» слід залишити без змін з нижченаведених підстав.

Статтею 106 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на ухвали розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого суду.

Відповідно до вимог ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

З матеріалів справи слідує, що провадження у справі про банкрутство приватного підприємства "Лада-Плюс" (ідентифікаційний код 22421736) порушене господарським судом Львівської області (суддя Морозюк А.Я.) 08 січня 2013 року за заявою фірми «Спіка-Ойл 2000». Цією ж ухвалою уведено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Коваля Віталія Валерійовича.

Оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство приватного підприємства фірма «Лада-Плюс» опубліковано 01 лютого 2013 року в газеті «Урядовий кур'єр».

Державна податкова інспекція у Галицькому районі м. Львова Львівської області ДПС 04 березня 2013 року звернулась до господарського суду Львівської області із заявою з кредиторськими вимогами до боржника в сумі 4 090 969,80 грн. Заява подана у строк, установлений ч. 1 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, чинній до 19 січня 2013 року).

Керівник боржника разом із розпорядником майна боржника розглянули кредиторські вимоги ДПІ у Галицькому районі м. Львова та відхилили їх, про що 19 березня 2013 року повідомили заявника.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 18 квітня 2013 року призначено колегіальний розгляд справи №914/77/13 у складі трьох суддів і автоматизованою системою документообігу до складу колегії суддів включено суддю Гутьєву В.В. та суддю Цікала А.І.

За результатами розгляду кредиторських вимог суд першої інстанції 18 червня 2013 року постановив ухвалу, якою відмовив державній податковій інспекції у Галицькому районі м. Львова у визнанні заявлених до боржника кредиторських вимог у сумі 4 090 969,80 грн.

При цьому господарський суд Львівської області констатував, що станом на день розгляду заяви про визнання кредиторських вимог до боржника податкові повідомлення-рішення від 12 серпня 2011 року за №0002673311, №001202321 та №0001212321, на підставі яких нарахована заявлена сума кредиторських вимог, оскаржуються боржником у судовому порядку, а відтак сума податкових зобов'язань 4090969,80 грн. вважається неузгодженою і обов'язок сплати її у боржника відсутній. Суд першої інстанції керувався приписами ст.ст. 1, 5, 14, 15 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до внесення змін Законом №4212-VI від 22.11.2011 р.), п.1-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону № 4212-VI від 22.12.2011 р.); п.56.1. ст. 56, абз. 1, 5 п. 56.18. ст. 56, п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України.

Львівський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність законних підстав для визнання державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова конкурсним кредитором боржника з сумою заявлених грошових вимог.

Слід зазначити, що з 19 січня 2013 року набув чинності закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у новій редакції закону України від 22 грудня 2011 року № 4212-УІ з наступними змінами і доповненнями, згідно з п.1-1 Прикінцевих та перехідних положень якого, положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом, за винятком положень, що регулюють продаж майна у провадженні справ про банкрутство та положень, що регулюють ліквідаційну процедуру.

Оскільки провадження у справі про банкрутство приватного підприємства "Лада-Плюс" порушене 08 січня 2013 року, відповідно суд першої інстанції розглядаючи вимоги кредиторів правомірно керувався положення закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у редакції, чинній до 19 січня 2013 року (далі - Закон).

Частиною 15 статті 11 Закону установлено, що після офіційного оприлюднення ухвали про порушення справи про банкрутство всі кредитори, незалежно від настання строку виконання зобов'язань мають право подавати заяви з грошовими вимогами до боржника згідно із статтею 14 цього Закону.

Як визначено статтею 14 Закону, конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дати порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Боржник разом з розпорядником майна за наслідками розгляду зазначених вимог повністю або частково визнає їх або відхиляє, з обгрунтуванням підстав відхилення, про що розпорядник майна повідомляє письмово заявників і господарський суд. Рішення боржника про невизнання вимог може бути оскаржене до господарського суду, що порушив провадження у справі про банкрутство. Заяви з вимогами конкурсних кредиторів, щодо яких є заперечення боржника, чи інших кредиторів розглядаються господарським судом до винесення ухвали про затвердження реєстру вимог. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів. Ухвала може бути оскаржена в установленому порядку.

Відповідно до вимог статті 15 Закону у попередньому засіданні господарський суд розглядає реєстр вимог кредиторів, вимоги кредиторів, щодо яких були заперечення боржника і які не були включені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів. За результатами розгляду господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначається розмір визнаних судом вимог кредиторів, які включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.

За змістом частини 1 статті 1 Закону конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Отже, в силу закону вимоги конкурсних кредиторів до боржника - це грошові вимоги, які виникли до дати порушення провадження у справі про банкрутство цього боржника. Закон (ч.15 ст.11, ч.1 ст.14) зобов'язує саме конкурсних, а не поточних кредиторів подати до господарського суду заяви з вимогами до боржника, які за результатами розгляду або включаються в реєстр вимог кредиторів, або відхиляються.

Вимоги ДПІ у Галицькому районі м. Львова в сумі 4 090 969,80 грн. ґрунтуються на податкових повідомленнях-рішеннях від 12 серпня 2011 року за №0002673311, №001202321 та №0001212321, які оскаржено. Як стверджує сама ДПІ у Галицькому районі м. Львова у заяві з вимогами до боржника, сума 4 090 969,80 грн. податкового зобов'язання є неузгодженою, оскільки податкові повідомлення-рішення від 12 серпня 2011 року за №0002673311, №001202321 та №0001212321 оскаржено до суду (адміністративна справа № 2а-9375/11/1370).

Підставою винесення усіх вищеназваних податкових повідомлень-рішень є акт від 03 серпня 2011 року за №2340/23-209/22421736 "Про результати позапланової виїзної перевірки ПП "Лада-Плюс" з питань правильності обчислення і своєчасності сплати податків та обов'язкових платежів до бюджету, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2009 року по 31 березня 2011 року".

Крім того, підставою винесення податкового повідомлення-рішення від 12 серпня 2011 року за №0002673311, яким застосовано до боржника фінансові санкції у сумі 3 556 575,00 грн., вказано підпункт 54.3.3 пункту 54.3. статті 54 Податкового кодексу України. Підставою винесення податкових повідомлень-рішень від 12 серпня 2011 року №001202321 та №0001212321 зазначено підпункт 54.3.2 пункту 54.3. статті 54 та ст.123 п.123,1 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 56.1. статті 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. Пунктом 56.18. цієї ж статті передбачено право платника податків оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення та установлено, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Згідно з пунктом 57.3. статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Приватне підприємство "Лада-Плюс" оскаржило до суду податкові повідомлення-рішення від 12 серпня 2011 року за №0002673311, №001202321 та №0001212321, на яких ґрунтуються заявлені вимоги. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 29 березня 2013 року по справі №2а-9375/11/1370 означені податкові-повідомлення рішення скасовано, однак постанова не набрала законної сили - така оскаржена в апеляційному порядку.

Таким чином, грошове зобов'язання приватного підприємства "Лада-Плюс" зі сплати до бюджету 4 090 969,80 грн. вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Більш того, державна податкова інспекція у Галицькому районі м. Львова у заяві з про визнання кредиторських вимог стверджує, що податкове зобов'язання в загальній сумі 4 090 969,80 грн. неузгоджене, оскільки податкові повідомлення-рішення від 12 серпня 2011 року за №0002673311, №001202321 та №0001212321 оскаржуються. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 29 березня 2013 року у справі №2а-9375/11/1370 вищеназвані податкові повідомлення-рішення скасовано, однак постанова оскаржується в апеляційному порядку.

Відтак вказані вимоги державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова не виникли до дати порушення провадження у справі про банкрутство приватного підприємства "Лада-Плюс", такі не підлягають визнанню і включенню в реєстр вимог кредиторів, як вимоги конкурсного кредитора. У разі ж залишення в силі оскаржених рішень контролюючого органу, вищезазначена сума грошового зобов'язання, буде погашатись у судових процедурах банкрутства приватного підприємства "Лада-Плюс", як поточне грошове зобов'язання.

Слід зазначити, що за змістом п. 1.1. ст. 1 Податкового кодексу України такий регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає компетенцію контролюючих органів, відповідальність за порушення податкового законодавства.

Отже, вирішуючи питання про дату виникнення у боржника грошового зобов'язання зі сплати 4 090 969,80 грн. суд першої інстанції правильно керувався положеннями Податкового кодексу України щодо встановлення факту узгодження такого грошового зобов'язання.

Разом з тим, погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з платника податків, на якого поширюються судові процедури банкрутства, повинні відбуватись у порядку, визначеному законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", як це й передбачено п.1.3. ст.1 Податкового кодексу України.

Із змісту пункту 29 постанови Пленуму Верховного Суду України № 15 від 18 грудня 2009 року «Про судову практику у справах про банкрутство» очевидно, що Пленум Верховного Суду України роз'яснює застосування положень закону України від 21 грудня 2000 р. N 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", зокрема при визначенні моменту, коли податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом, вважається узгодженим: у день отримання платником податків податкового повідомлення, а в разі оскарження рішення в адміністративному чи судовому порядку - з дня прийняття рішення.

В апеляційній скарзі ДПІ у Галицькому районі міста Львова просить суд врахувати позицію Вищого господарського суду України, викладену у постанові від 04 липня 2012 року по справі №5015/7131/11 про те, що за відсутності остаточних судових рішень про скасування податкових повідомлень-рішень підстави для невизнання кредиторських вимог немає. Однак у названій постанові немає саме такої правової позиції. Вищий господарський суд України констатував той факт, що відсутні судові рішення про скасування податкових повідомлень-рішень, якими обґрунтовано кредиторські вимоги, а судами попередніх інстанцій цьому факту не надано належної оцінки.

Вищенаведені положення закону та фактичні обставини справи спростовують доводи скаржника про виникнення податкового зобов'язання у боржника до дати порушення у справі про банкрутство з огляду на дати проведення перевірки й винесення податкових повідомлень-рішень.

За змістом ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За приписами ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна належними і допустимими доказами довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Львівський апеляційний господарський суд вважає, що ухвала господарського суду Львівської області від 06 червня 2013 року постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права на підставі дослідження усіх матеріалів справи. Скаржник належними і допустимими доказами не спростував висновків суду першої інстанції.

За таких обставин ухвалу господарського суду Львівської області від 06 червня 2013 року по справі №914/77/13 слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105, 106 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу господарського суду Львівської області від 06 червня 2013 року у справі №914/77/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Львівської області ДПС без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

Головуючий суддя Гриців В.М.

суддя Кордюк Г.Т.

суддя Плотніцький Б.Д.