Постанова № 32263042, 19.06.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" червня 2013 р. Справа№ 910/2999/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ропій Л.М.

суддів: Кондес Л.О.

Калатай Н.Ф.

за участю представників сторін:

від позивача: Коваленко Г.О. - представник, дов. б/н від 04.02.2013;

Андраш А.О. - представник, дов. б/н від 22.10.2012;

від відповідача: не викликався та не з'явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "ТГ Полімерконсалтінг"

на рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2013

у справі № 910/2999/13 (суддя Котков О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТГ Полімерконсалтінг"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авекс-Груп"

про стягнення грошових коштів

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 10.06.2013 у справі № 910/2999/13 змінено склад колегії суддів.

На підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.06.2013 розгляд апеляційної скарги у справі № 910/2999/13 відкладено на 19.06.2013.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.04.2013 у справі № 910/2999/13 позовні вимоги задоволено частково; підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 2 301,17 грн. пені, 488,99 грн. 3% річних, 336,19 грн. судового збору; в іншій частині позову відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що, як стверджує позивач, а відповідачем не спростовано, взяті на себе зобов'язання за договором покупець не виконав, в передбаченому договором порядку та строк, товар в повному обсязі не оплатив; обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 2 301,17 грн. пені, 488,99 грн. 3% річних; нарахування позивачем штрафу в розмірі 0,2% на суму заборгованості, по суті є нарахованими на підставі ст. 625 ЦК України 3% річних за неналежне виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором, таким чином, задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 11 489,31 грн. 0,2% річних призведе до подвійного притягнення до відповідальності останнього за одне й те саме порушення, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2013 у справі № 910/2999/13 скасувати з підстав порушення господарським судом статтей 230, 231 ГК України, статей 536, 549, 611, 625, 627 ЦК України та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути 11 489,31 грн. (0,2% за кожний день користування чужими грошовими коштами (п. 4.3 договору); у іншій частині рішення Господарського суду міста Києва залишити без змін.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Скаржник вважає безпідставним висновок Господарського суду міста Києва про те, що позивачем двічі визначена одна і та ж санкція за невиконання зобов'язання, що суперечить вимогам законодавства та принципам розумності і справедливості, оскільки, виходячи із свободи договору та відсутності прямої заборони закону щодо визначення суми за користування чужими грошовими коштами у вигляді відсотків за кожний день користування, позивачем вірно визначено їх розмір за період прострочення, з врахуванням часу здійснення відповідачем часткових оплат на суму - 13 000,00 грн.

На думку заявника, судом першої інстанції помилково визначено суму заборгованості в розмірі 0,2% за кожний день користування чужими грошовими коштами (п. 4.3 договору), як 0,2% річних.

10.06.2013 позивачем надані письмові додаткові пояснення до апеляційної скарги, один примірник яких надіслано відповідачу 12.06.2013 згідно із копією фіскального чеку № 6102.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників позивача, колегія суддів встановила наступне.

Позивач подав до Господарського суду міста Києва позовну заяву про стягнення з відповідача 12 590,62 грн. суми основного боргу, 11 898,69 грн. 0,2% за кожний день користування чужими грошовими коштами, 488,99 грн. 3% річних, 2 379,74 грн. пені; судового збору.

На підставі ст. 22 ГПК України позивач 18.03.2013 подав заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 12 590,62 грн. основного боргу, 11 898,69 грн. 0,2% за кожний день користування чужими грошовими коштами, 488,99 грн. 3% річних, 2 301,17 грн., судовий збір.

19.03.2013 позивачем на підставі ст. 22 ГПК України подано заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просив стягнути з відповідача 11 489,31 грн. 0,2% за кожний день користування чужими грошовими коштами, 488,99 грн. 3% річних, 2 301,17 грн. пені; судові витрати.

Як вбачається із матеріалів справи, 05.01.2012 між позивачем та відповідачем укладено договір поставки № СО-05/01/265К, відповідно до п. 1.1 якого, позивач, за договором постачальник, зобов'язується передати у власність відповідача, за договором покупця, а відповідач зобов'язується прийняти та оплатити продукцію у кількості, асортименті та по ціні, вказаній у рахунку позивача.

На виконання п. 1.1 договору поставки № СО-05/01/265К позивач за період з лютого 2012р. по жовтень 2012р., на підставі 44-х видаткових накладних, поставив відповідачу товари на загальну суму 174 078,25 грн., які відповідач прийняв, однак, в порушення умов договору станом на 12.02.2013 відповідач частково виконав зобов'язання та сплатив 161 487,63 грн., що підтверджується відповідними витягами із особового рахунку, наявними у матеріалах справи.

Відповідачем наявність заборгованості перед позивачем у розмірі 12 590,62 грн. не заперечувалась, і, як вбачається із платіжних доручень № 476 від 15.03.2013, у графі: "Призначення платежу" якого зазначено: "Оплата за баннер зг. договору № СО-05/01/265К від 05.01.2013, у т.ч. ПДВ 20% - 833,33 грн.", та № 483 від 18.03.2013, у графі: "Призначення платежу" якого зазначено: "Оплата заборгованості згідно договору № СО-05/01/265К від 05.01.2013, у т.ч. ПДВ 20% - 1 333,33 грн.", сплачено позивачу 5 000,00 грн. та 8 000,00 грн., відповідно.

Відповідно до п. 4.1 договору поставки № СО-05/01/265К товар оплачується відповідачем в 20-денний термін з моменту відвантаження, якщо інше не передбачено додатковою угодою/специфікацією.

Згідно із статтею 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 ЦК України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За умовами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріалами справи, а саме, копіями витягів із особового рахунку позивача, підтверджується прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання щодо оплати поставленого позивачем товару згідно із договором поставки № СО-05/01/265К.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно із ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У статті 549 ЦК України зазначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно із п. 7.2 договору поставки № СО-05/01/265К у випадку порушення відповідачем термінів оплати, відповідно до умов даного договору, він оплачує позивачу штрафну неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми заборгованості, за кожний день прострочення оплати, за весь період нарахування пені.

Перевіривши наведений позивачем у заяві про зменшення позовних вимог, поданої до господарського суду першої інстанції 19.03.2013, розрахунок пені, апеляційний господарський суд, враховуючи те, що матеріалами справи підтверджено порушення відповідачем термінів оплати, встановив, що розмір пені є більшим, тому задоволенню підлягає сума пені у розмірі 2 301,17 грн., яка заявлена позивачем у зазначеній вище заяві про зменшення позовних вимог.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок суми 3% річних, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що сума 3% річних у розмірі 488,99 грн., є правильною, та такою, що підлягає стягненню з відповідача.

Апеляційний господарський суд не погоджується із висновком господарського суду першої інстанції щодо того, що нарахування позивачем штрафу в розмірі 0,2% на суму заборгованості, по суті є нарахованими на підставі ст. 625 ЦК України 3% річними за неналежне виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором поставки № СО-05/01/265К, враховуючи наступне.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із ч. 5 ст. 694 ЦК України якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати; договором купівлі-продажу може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.

Відповідно до ст. 536 ЦК України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Пунктом 4.3 договору поставки № СО-05/01/265К сторонами погоджено умову про те, що у разі несвоєчасної оплати товару, з дати виникнення простроченої заборгованості, на суму заборгованості нараховуються відсотки за користування чужими грошовими коштами по ставці 0,2% за кожний день користування.

Як вже зазначалось, в п. 4.1 договору поставки № СО-05/01/265К сторони дійшли згоди про те, що товар оплачується відповідачем в 20-денний термін з моменту відвантаження, якщо інше не передбачено додатковою угодою/специфікацією.

Матеріалами справи підтверджено несвоєчасну оплату товару відповідачем.

Згідно із п. 4 листа Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм чинного законодавства" від 24.09.1999 № 01-8/451, із змінами, право господарюючого суб'єкта кредитувати інших за рахунок власного майна випливає з його повноважень власника; з порівняльного аналізу поняття, предмету і значення договорів поставки і кредиту, у тому числі товарного, випливає, що у даному випадку кредитні зобов'язання є похідними договору поставки, і не виділяються у самостійний вид договірних правовідносин; отже, укладання господарюючими суб'єктами договору поставки товарів на умовах відстрочення кінцевого розрахунку та під процент не суперечить чинному законодавству України; процент, який сплачує покупець (замовник) постачальникові, - це плата за наданий товарний кредит; сторони за договором на підставі Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" з метою забезпечення зобов'язання вправі також передбачити неустойку (пеню), яку покупець має сплатити постачальникові у разі невиконання зобов'язання розрахуватися у визначений договором строк.

Проценти за користування чужими коштами є платою саме за користування ним, а не санкцією за невиконання чи неналежне виконання зобов'язання; передбачені договором проценти не є неустойкою (штрафом, пенею), а є саме процентами за користування товарним кредитом відповідно до частини п'ятої статті 694 ЦК України та стягуються незалежно від наявності вини боржника; зазначені проценти за своєю правовою природою є боргом, тому зменшення їх розміру неможливе (постанова Вищого господарського суду України від 25.09.2012 № 32/5005/3471/2012), (п. 8 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 29.04.2013 № 01 06/767/2013 "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Таким чином, враховуючи викладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку про задоволення вимоги позивача щодо стягнення з відповідача, нарахованих на підставі п. 4.3 договору поставки № СО-05/01/265К і ст. 536 ЦК України, відсотків за користування чужими грошовими коштами по ставці 0,2% за кожний день користування та, перевіривши наведений позивачем у позовній заяві розрахунок, вважає суму у розмірі 11 489,31 грн. правильною та такою, що підлягає стягненню з відповідача.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав, встановлених нормами законодавства, для задоволення апеляційної скарги, часткового скасування рішення суду першої інстанції і прийняття нового рішення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТГ Полімерконсалтінг" задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2013 у справі № 910/2999/13 скасувати частково і прийняти нове рішення.

3. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТГ Полімерконсалтінг" задовольнити повністю.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авекс-Груп" (04074, м. Київ, Оболонський район, вулиця Автозаводська, будинок 2; ідентифікаційний код юридичної особи 34613469) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТГ Полімерконсалтінг" (49087, Дніпропетровська обл., місто Дніпропетровськ, вул. Калинова, будинок 64, квартира 229; ідентифікаційний код юридичної особи 36641330) 11 489,31 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами, 2 301,17 грн. пені, 488,99 грн. 3% річних, 1 720,50 грн. судового збору.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авекс-Груп" (04074, м. Київ, Оболонський район, вулиця Автозаводська, будинок 2; ідентифікаційний код юридичної особи 34613469) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТГ Полімерконсалтінг" (49087, Дніпропетровська обл., місто Дніпропетровськ, вул. Калинова, будинок 64, квартира 229; ідентифікаційний код юридичної особи 36641330) 860,25 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

6. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

7. Справу № 910/2999/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Ропій Л.М.

Судді Кондес Л.О.

Калатай Н.Ф.