Ухвала суду № 32262994, 27.02.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" лютого 2013 р. справа № 2а-8443/09/0470

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, у складі колегії суддів: головуючого судді: Коршуна А.О.

суддів: Панченко О.М. Чередниченко В.Є.

за участю секретаря судового засідання: Чепурко А.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.02.2011р. у справі №2а-8443/09/0470за позовом:Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової службидо: про:Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський завод мінеральних добрив» зобов'язання вчинити певні дії, звернення стягнення на активи платника податків

ВСТАНОВИВ:

24.06.2009р. Державна податкова інспекція у м. Дніпродзержинську (далі - ДПІ у м. Дніпродзержинську) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Закритого акціонерного товариства «Дніпровський завод мінеральних добрив» (далі - ЗАТ «Дніпровський завод мінеральних добрив») про зобов'язання вчинити певні дії / а.с. 2-17/.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.06.2009р. відкрито провадження в адміністративній справі №2а-8443/09/0470 за вищезазначеним адміністративним позовом та справу призначено до судового розгляду /а.с. 1/.

Позивач, посилаючись у позовній заяві з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог / а.с. 177/ на те, що ним у період з 10.03.2009р. по 21.04.2009р. було проведено планову виїзну перевірку відповідача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007р. по 31.12.2008р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007р. по 31.12.2008р., за результатами якої було складено акт перевірки №25/2062/23-206/31980517 від 28.04.2009р., у ході перевірки податковим органом було зроблено висновок про те, що протягом перевіряємого періоду відповідачем у справі здійснювалась реалізація побічного продукту виробництва - фосфогіпсу, за цінами, які нижчі ніж звичайні, що призвело до заниження відповідачем обсягу продаж протягом перевіряємого періоду на загальну суму 4131151,15 грн. та заниження податку на додану вартість на суму 857430,61 грн., тому позивач просив суд прийняти рішення про сплату податкових зобов'язань відповідачем та звернути стягнення на активи платника податку - відповідача у справі, у сумі 826230,23 грн. основного платежу по податку на додану вартість, крім цього у зв'язку з зміною відповідачем у справі найменування юридичної особи / а.с. 124-125/, позивачем у уточненні до адміністративного позову було зазначено найменування відповідача - Приватне акціонерне товариство «Дніпровський завод мінеральних добрив» / а.с. 177/.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.02.2011р. у справі №2а-8443/09/0470 в задоволенні адміністративного позову ДПІ у м. Дніпродзержинську до ПАТ «Дніпровський завод мінеральних добрив» про зобов'язання вчинити певні дії та звернення стягнення на активи платника податків - відмовлено (суддя Турлакова Н.В.) / а.с. 200-202/.

Позивач, не погодившись з постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.02.2011р. у даній справі, подав апеляційну скаргу / а.с. 209-210/, у якій посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи не було з'ясовано усі обставини справи, які мають значення для її вирішення та зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, що призвело до постановлення ним рішення у справі з порушенням норм чинного матеріального та процесуального права, тому просив суд скасувати постанову суду першої інстанції від 18.02.2011р. та постановити у справі нове рішення, яким задовольнити заявлені позивачем позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач у письмових запереченнях на апеляційну скаргу / а.с. 219-223/, посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи було об'єктивно та повно з'ясовано усі обставини справи та постановлено правильне рішення без порушень норм чинного законодавства, просив апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції від 18.02.2011р. у даній справі залишити без змін.

У судовому засіданні 27.02.2013р. Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом здійснено процесуальне правонаступництво позивача у справі - ДПІ у м. Дніпродзержинську, - правонаступником Дніпродзержинською об'єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби / а.с. 238-242, 244-245/.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги позивача, підтримав доводи викладені у письмових запереченнях на апеляційну скаргу та просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції від 18.02.2011р. у даній справі залишити без змін.

Представник позивача у судове засідання не з'явився. Позивач про день, годину та місце розгляду даної справи апеляційним судом повідомлений належним чином / а.с. 235,236/, надав суду письмове клопотання / а.с. 237/, у якому просив суд розглянути дану справу у відсутність свого представника. За таких обставин колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу у відсутність представника позивача.

Заслухавши у судовому засіданні представника відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали даної адміністративної справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

ЗАТ «Дніпровський завод мінеральних добрив»- відповідач у даній адміністративній справі, ідентифікаційний код 31980517, зареєстровано як юридична особа 05.07.2002р. виконавчим комітетом Дніпродзержинської міської ради, та одним з основних видів діяльності товариства є виробництво добрив та азотних сполук / а.с. 124,125/, на податковому обліку, як платник податків товариство перебуває у позивача у справі.

Під час розгляду даної адміністративної справи судом встановлено, що посадовими особами позивача у період з 10.03.2009р. по 21.04.2009р. було проведено планову виїзну перевірку відповідача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007р. по 31.12.2008р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007р. по 31.12.2008р., за результатами якої було складено акт перевірки №25/2062/23-206/31980517 від 28.04.2009р. (далі - акт перевірки) / а.с. 18-72/.

Як вбачається з наданої суду ксерокопії вищезазначеного акту перевірки / а.с. 18-72/ у ході перевірки податковим органом (позивачем у справі) було зроблено висновок про те, що протягом перевіряємого періоду відповідачем у справі здійснювалась реалізація побічного продукту виробництва - фосфогіпсу, за цінами, які нижчі ніж звичайні, що призвело до заниження відповідачем обсягу продаж протягом перевіряємого періоду на загальну суму 4131151,15 грн. та заниження податку на додану вартість протягом перевіряємого періоду на суму 857430,61 грн., та крім цього в порушення пп. 6.3.3 «Е» п. 6.3 ст. 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» занижено податок з доходів фізичних осіб у загальному розмірі 379,85 грн..

У судовому засіданні, як судом першої інстанції так і судом апеляційної інстанції, було встановлено, що податковим органом за результатами проведеної ним перевірки на підставі акту перевірки №25/2062/23-206/31980517 від 28.04.2009р. будь-які податкові повідомлення-рішення щодо визначення податкових зобов'язань позивача з податку на додану вартість за період 01.07.2007р. по 31.12.2008р. (перевіряємий період) не приймались.

Зі змісту заявлених позивачем у справі (податковим органом) позовних вимог вбачається, що позивач фактично просить суд зобов'язати позивача сплатити податкові зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 826230,23 грн. та звернути стягнення на активи платника податку - відповідача у справі, на суму основного платежу - податок на додану вартість у розмірі 826230,23 грн. / а.с. 2-17, 177/.

Під час розгляду справи судом встановлено, що фосфогіпс є побічним продуктом виробництва підприємства відповідача, згідно технічних умов відповідачем розроблено та погоджено ТУ У 24.1-31980517-002:2005 на фосфогіпс (меліорант для сільського господарства), введено в дію з 31.03.2006р. без граничного строку дії, / а.с. 73-76/ та ТУ У 26.5-30299063-007-2004 на фосфогіпс дрібнодисперсний ФГД, дата введення в дію 04.04.2005р., строком дії до 04.04.2010р. / а.с. 77-80/.

З акту перевірки /а.с. 15-72/ вбачається, що протягом перевіряємого періоду побічна продукція виробництва фосфогіпс ТУ У 24.1-31980517-002:2005 відвантажувався наступним контрагентам Амвросієвському ЗАТ «Донценмет», ЗАТ «Кривий Ріг Цемент», ДП «Шрікар-А.П.С», ТОВ «Агрохімсеріс», ТОВ ТД «Агрофімхолдінг», ПП «Хімпос», ФХ «Золота Рибка», ТОВ «Селко», ТОВ ВКФ Валентина ЛТД, ТОВ «Росагрохім», ТОВ «Квіти сервіс», СФХ «Джерело», ПП Стройінвест», МПП фірма «Ерідон», ЗАТ «Еко-Азот», ДП ОСОБА_1 та фізичним особам тощо, при цьому мінімальна ціна реалізації становила в 2-му півріччі 2007р. 17,5 грн. (без ПДВ), в 2008р. 20,83 грн. (без ПДВ), в адресу Корпорації «Дніпро Екологія» ціна реалізації фосфогіпсу становила 0,04 грн. за 1 тонну (без ПДВ), при цьому у акті перевірки податковим органом не зроблено комплексного аналізу ціни та обсягу реалізованої відповідачем побічної продукції (фосфогіпсу) та не зазначено, який саме фосфогіпс за ТУ У 24.1-31980517-002:2005 або ТУ У 26.5-30299063-007-2004, було взято для визначення звичайної ціни.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами у даній справі, з урахуванням часу їх виникнення, врегульовано нормами Законів України «Про податок на додану вартість», «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції законів чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Так, відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

А відповідно до п. 1.18 ст. 1 цього ж Закону звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно п.п. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» - якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг), а відповідно до п.п. 1.20.2 п. 1.20 ст. 1 цього ж Закону для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Нормами пп. 1.20.10 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами, а для платників податку, визнаних природними монополістами згідно із законом, - також відповідно до принципів регулювання цін, встановлених таким законом.

Відповідно до п.п. 4.3.3. п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» методика визначення суми податкових зобов'язань за непрямими методами затверджується законом і є загальною для всіх платників податків. Порядок застосування непрямих методів визначення суми доходів фізичної особи визначається з урахуванням норм закону з питань оподаткування доходів фізичних осіб.

На момент проведення перевірки відповідача та на момент звернення податкового органу до суду з даним адміністративним позовом будь-якого нормативно-правового акту (закону) який би визначав та встановлював методику визначення суми податкових зобов'язань за непрямими методами не було прийнято.

Отже, враховуючи вищенаведені норми законодавства, яке регулює спірні правовідносини, що виникли між сторонами у даній адміністративній справі, колегія суддів приходить до висновку про те, що відсутність законодавчо визначеної методики визначення податкових зобов'язань за непрямими методами виключає можливість донарахування податкових зобов'язань за результатами застосування звичайних цін.

З огляду на положення ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» яка визначає обсяг повноважень податкових органом, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції зробив правильний висновок про відсутність у податкового органу повноважень щодо зобов'язання певного платника податків сплатити податкові зобов'язання згідно акту перевірки фінансово-господарської діяльності такого суб'єкта господарювання (платника податків) .

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи зробив правильний висновок про не обґрунтованість та безпідставність заявлених позивачем у справі позовних вимог та постановив правильне рішення про відмову у задоволенні позову у даній справі.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної адміністративної справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права, які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними у справі доказами, будь-яких порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке б потягло за собою наявність підстав для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення, не було встановлено, тому постанову суду першої інстанції від 18.02.2011р. у даній адміністративній справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача необхідно залишити без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки заявником апеляційної скарги доказів, які були досліджені судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи і незгоди з висновками суду з оцінки обставин у справі, а також помилкового тлумачення норм матеріального та процесуального права, і не можуть бути підставою для скасування постанови суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.02.2011р. у справі №2а-8443/09/0470 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст виготовлено - 12.06.2013р.

Головуючий: А.О. Коршун

Суддя: О.М. Панченко

Суддя: В.Є. Чередниченко