Постанова № 32262967, 08.07.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" липня 2013 р.Справа № 17/17-4513-2011Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді Жекова В.І.,

Суддів Сидоренко М.В., Аленіна О.Ю.

секретар судового засідання Щербатюк О.В.

За участю представників сторін:

Від ТОВ „Рибопромислова судноплавна компанія „Капітан"- не з'явився

Від ВАТ „Шлях Ілліча"- не з'явився

Від Управління Пенсійного фонду України в Роздільнянському районі Одеської області- Удов В.М.

Від ПАТ „Імексбанк"- не з'явився

Від МДПІ м. Роздільна- не з'явився

Від арбітражного керуючого Панова А.Б. - не з'явився

розглянувши апеляційні скарги

Управління Пенсійного фонду України в Роздільнянському районі Одеської області

на ухвалу Господарського суду Одеської області

від 20.03.2013 р.

по справі № 17/7-4513-2011

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю „Рибопромислова судноплавна компанія „Капітан"

до боржника Відкритого акціонерного товариства „Шлях Ілліча"

за участю кредиторів:

1) Управління Пенсійного фонду України в Роздільнянському районі Одеської області;

2) Публічного акціонерного товариства „Імексбанк";

3) МДПІ м. Роздільна

за участю арбітражного керуючого: Панова А.Б.

про визнання банкрутом

Ухвалою Одеського апеляційного Господарського суду від 20.06.2013р., яка надіслана учасникам процесу 20.06.2013 р., розгляд апеляційної скарги призначено на 08.07.2013 р.

Учасники судового процесу відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлялись про час і місце розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до вимог частини третьої ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судовий процес фіксується технічними засобами та відображається у протоколі судового засідання у порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст.102 ГПК України, апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається протягом п'ятнадцяти днів з дня постановляння ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Відповідно до вимог ст. 85 ГПК України в судовому засіданні, яке відбулось 08.07.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Публічне акціонерне товариство „Білгород-Дністровський комбінат хлібопродуктів", Товариство з обмеженою відповідальністю „Агропартнер-ХХІ", Державне підприємство „Дослідне господарство „Таїровське" Національного наукового центру „Інститут виноградарства і виноробства імені В.С. Таїрова" звернулись до Господарського суду Одеської області з заявою про порушення провадження у справі про банрутство Відкритого акціонерного товариства „Шлях Ілліча", посилаючись на наявність загальної заборгованості у сумі 384 586, 93 грн.

Постановою Господарського суду Одеської області від 17.10.2012р. (суддя Антощук С.І.) визнано банкрутом Відкрите акціонерне товариство „Шлях Ілліча"; відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Панова А.Б. (а.с.24-30 матеріалів оскарження).

На виконання п.6 резолютивної частини постанови про визнання банкрутом 01.11.2012р. у газеті „Урядовий кур'єр" № 200 опубліковано відповідне оголошення.

25.02.2013р. Управління Пенсійного фонду України в Роздільнянському районі Одеської області звернулось до Господарського суду Одеської області з заявою до Відкритого акціонерного товариства „Шлях Ілліча", в якій просило визнати поточні кредиторські вимоги УПФУ в Роздільнянському районі Одеської області до ВАТ „Шлях Ілліча" у справі №17/17-4513-2011 на суму 56 491, 05 грн. (а.с. 32-34 матеріалів оскарження).

В обгрунтування заяви заявник зазначає, що ВАТ „Шлях Ілліча" з листопада 2012 року по грудень 2013 року включно щомісяця надавалися розрахунки єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до УПФУ в Роздільнянському районі, а саме: боржником в листопаді 2012року був нарахований єдиний внесок в сумі 6974, 75 грн., в грудні 2012 року - 6733, 68 грн., в січні 2013 року- 23 657, 75 грн., у зв'язку з чим за вказаний період у боржника виникла недоїмка на загальну суму 37366, 18 грн.

Обгрунтовуючи заяву, УПФУ в Роздільнянському районі Одеської області зазначає, що в період з листопада 2012 року по лютий 2013 рік включно управлінням була нарахована та виплачена пільгова пенсія в сумі 19265, 11 грн., а саме: в листопаді 2012 року - 5186, 39 грн., в грудні 2012 року - 4874, 66 грн., в січні 2013 року - 4 912, 11 грн., в лютому 2013 року - 4291, 95 грн. Боржником всього було сплачено 140, 24 грн.

УПФУ в Роздільнянському районі Одеської області зазначає, що загальна заборгованість ВАТ „Шлях Ілліча" управлінню на данний час становить 56 491, 05 грн.

На думку УПФУ в Роздільнянському районі Одеської області ці обставини і стали підставою для звернення до Господарського суду Одеської області з відповідною заявою щодо визнання поточних кредиторських вимог до ВАТ „Шлях Ілліча" у розмірі 56 491, 05 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.03.2013р. (суддя Антощук С.І.) визнано поточні грошові вимоги УПФУ в Роздільнянському районі Одеської області до Відкритого акціонерного товариства „Шлях Ілліча" (67452, Одеська обл., Роздільнянський район, смт. Лиманське, вул. Леніна, 58; код ЄДРПОУ 00413372) у сумі 37 366,18грн. (єдиний соціальний внесок) нараховані за період з листопада 2012р. по січень 2013р.; відмовлено у визнанні грошових вимог УПФУ в Роздільнянському районі Одеської області до Відкритого акціонерного товариства „Шлях Ілліча" (67452, Одеська обл., Роздільнянський район, смт. Лиманське, вул. Леніна, 58; код ЄДРПОУ 00413372) у сумі 19124,87грн. (витрати на виплату та доставку пільгових пенсій) нарахованих за період з листопада 2012р. по лютий 2013р.

Ухвала мотивована тим, що виконання зобов'язань, передбачених Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині оплати фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, в межах процедури ліквідації банкрута, підприємницька діяльність якого завершена, суперечить Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки вказаний Закон не містить умов, які б передбачали виникнення у банкрута нових грошових зобов'язань, після відкриття ліквідаційної процедури, окрім випадків прямо передбачених цим Законом.

Не погодившись із вказаною ухвалою, Управління Пенсійного фонду України в Роздільнянському районі Одеської області звернулось до Одеського апеляційгного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 20.03.2013р. по справі №17/7-4513-2011 та прийняти нове рішення, яким задовольнити вимоги управління щодо визнання поточної заборгованості в сумі 19124, 87 грн. повністю.

Звертаючись з апеляційною скаргою, апелянт посилається на те, що при прийнятті оскаржуваної ухвали господарським судом першої інстанції в неповному обязі були дослідженні всі фактичні обставини справи, які суттєве значення мали для вирішення питання щодо визнання поточних вимог УПФУ в Роздільнянському районі Одеської області до боржника ВАТ „Шлях Ілліча" у розмірі 19124, 87 грн.

Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет надання їм попередньою судовою інстанцією належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, з матеріалів справи вбачається, що відповідно до постанови Господарського суду Одеської області від 17.10.2012р. Відкрите акціонерне товариство „Шлях Ілліча" визнано банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Панова А.Б.

01.11.2012р. у газеті „Урядовий кур'єр" № 200 опубліковано відповідне оголошення щодо визнання ВАТ „Шлях Ілліча" банкрутом.

З матеріалів справи вбачається, що 25.02.2013р. Управління Пенсійного фонду України в Роздільнянському районі Одеської області звернулось до Господарського суду Одеської області з заявою до Відкритого акціонерного товариства „Шлях Ілліча" щодо визнання поточних грошових вимог у розмірі 56 491, 05 грн.

З додаткв до відповідної заяви вбачається, що в підтвердження заявлених вимог до ВАТ „Шлях Ілліча" зі сплати єдиного соціального внеску за період з листопада 2012р. по січень 2013р. у розмірі 37 366,18грн. кредитором до заяви додано розрахунок суми заборгованості; звіт за листопад 2012р. (нарахування єдиного внеску); звіт за грудень 2012р. (нарахування єдиного внеску); звіт за січень 2013р. (нарахування єдиного внеску) (а.с.36-95 матеріалів оскарження).

Судова колегія апеляційної інстанції погоджується з доводами викладеними в оскаржуваній ухвалі, а відтак не погоджується із доводами викладеними в апеляційній скарзі виходячи з наступного.

Так, приписами статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, яка діяла на момент порушення провадження у справі про банкрутство) встановлено, що кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Приписами частини 1, абз. 10 статті 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, яка діяла на момент порушення провадження у справі про банкрутство) встановлено, що з дня визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури ліквідатор повідомляє працівників банкрута про звільнення та здійснює його відповідно до законодавства України про працю.

Відповідно до частин 8, 9 статті 30 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, яка діяла на момент порушення провадження у справі про банкрутство) встановлено, що кошти, які надходять при проведенні ліквідаційної процедури, зараховуються на основний рахунок боржника, з якого здійснюються виплати кредиторам, у порядку передбаченому ст. 31 зазначеного Закону, з основного рахунку проводяться такі виплати: поточні комунальні та експлуатаційні платежі, інші витрати пов'язані із здійсненням ліквідаційної процедури.

Згідно з приписами статті 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, яка діяла на момент порушення провадження у справі про банкрутство) визначає склад витрат, пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури, також не передбачає сплату фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до п.п. "б" - "з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", в зв'язку з чим, вимоги заявника не є ані витратами першої черги, ані поточними зобов'язаннями, виходячи зі змісту спеціального Закону.

Відповідно до положень частини 1 статті 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, яка діяла на момент порушення провадження у справі про банкрутство) визначено, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав.

Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначає, що Законом України "Про внесення змін до деяких законів України" від 17.02.2000 року (№1461-14) порядок внесення плати на покриття фактичних витрат на виплату і доставку пенсій змінено. А саме - норму, що регулювала дане питання у ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" виключено та врегульовано порядок покриття витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, шляхом введення окремого виду збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у Закон України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування".

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що Законом України "Про внесення змін до деяких законів України" від 17.02.2000 року (№1461-14) частина 2 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" виключена, а пункт 1 статті 2 Закон України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (400/97-ВР) доповнений абзацом 4 такого змісту: "для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону (400/97-ВР), об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" і "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суми витрат на виплату та доставку пільгових пенсій є окремим видом збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, у зв'язку з чим на них також розповсюджується дія норм, які передбачені ч.1 ст.23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" щодо настання строку їх сплати з моменту визнання боржника банкрутом.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що виконання зобов'язань, передбачених Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині оплати фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, в межах процедури ліквідації банкрута, підприємницька діяльність якого завершена, суперечить Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки вказаний Закон не містить умов, які б передбачали виникнення у банкрута нових грошових зобов'язань, після відкриття ліквідаційної процедури, окрім випадків прямо передбачених цим Законом.

Отже, твердження апелянта щодо того, що при прийнятті оскаржуваної ухвали господарським судом першої інстанції в неповному обязі були дослідженні всі фактичні обставини справи, які суттєве значення мали для вирішення питання щодо визнання поточних вимог УПФУ в Роздільнянському районі Одеської області до боржника ВАТ „Шлях Ілліча" у сумі 19 124, 87 грн., колегією суддів апеляційної інстанції до уваги не приймаються, оскільки з матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції були дослідженні всі фактичні обставини справи та цілком обгрунтовано було прийнято рішення щодо відмови заявнику у задоволенні заяви в частині щодо визнання поточних вимог у розмірі 19 124, 87 грн.

Наведене вище сідчить про обгрунтованість прийнятої оскаржуваної ухвали та унеможливлює задоволення скарги, оскільки саме відповідні процесуальні дії суду, що передумовлені Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" виконані у повному обсязі.

З огляду на викладене судова колегія апеляційної інстанції зазначає, що оскаржувана ухвала прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак підстави для її зміни або скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 85, 99, 101-106 ГПК України,

колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 20.03.2013р. у справі № 17/7-4513-2011- залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та відповідно до вимог ст.105 ГПК України і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови підписано 08.07.2013р.

Головуючий суддя Жеков В.І. Судді Сидоренко М.В. Аленін О.Ю.