Рішення № 32262883, 01.07.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/3173/13 01.07.13

За позовомТовариства з додатковою відповідальністю «Трансмост»доПублічного акціонерного товариства «Трест «Київміськбуд-3»третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство «Холдингова компанія «Київміськбуд»провизнання недійсними пунктів договору та стягнення боргу,

Судді: Ониськів О.М. (головуюча)

Капцова Т.П.

Марченко О.В.

Представники сторін:

від позивача: Шевчук Д.В., за довіреністю,від відповідача:Рубан Л.М., за довіреністю, Федоришин О.О., за довіреністю,від третьої особи:Пущик В.М., за довіреністю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з додатковою відповідальністю «Трансмост» до Публічного акціонерного товариства «Трест «Київміськбуд-3» про визнання недійсними п.п. 3.1.2., 3.1.3., 3.1.4. укладеного між сторонами договору підряду № 98 від 16.04.2010 в частині слів «за умови надходження коштів від Замовника (Генпідрядника)» та стягнення суми боргу в розмірі 249.080,61 грн. за виконані будівельні роботи.

Позов мотивовано невідповідністю положень п.п. 3.1.2., 3.1.3., 3.1.4. договору підряду № 98 від 16.04.2010 вимогам ч. 3 ст. 509, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, оскільки надходження коштів від Генпідрядника не є обставиною, яка має неминуче настати. Також, вимогу про стягнення боргу в сумі 249.080,61 грн. позивач обґрунтовує тим, що в порушення умов укладеного між позивачем та відповідачем договору підряду № 98 від 16.04.2010 відповідач не виконав у повному обсязі свої зобов'язання з оплати виконаних робіт, а тому позивач, посилаючись, зокрема, на ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, просить стягнути з відповідача 249.080,61 грн. боргу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.02.2013 порушено провадження у справі № 910/3173/13 та призначено до розгляду на 11.03.2013.

Ухвалою суду від 08.04.2013 за клопотанням відповідача було залучено до участі у справі Публічне акціонерне товариство «Холдингова компанія «Київміськбуд» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Також, 08.04.2013 та 16.04.2013 судом було скеровано запити до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві щодо надання інформації про видачу сертифікату відповідності на закінчені будівництвом об'єкти та підтвердження їх готовності до експлуатації, а саме про об'єкт будівництва за спірним договором.

Ухвалою суду від 23.04.2013 було призначено колегіальний розгляд справи № 910/3173/13.

Розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 23.04.2013 справу № 910/3173/13 передано на розгляд колегії суддів у складі: Ониськів О.М. (головуюча), Капцова Т.П., Марченко О.В.

Ухвалою суду від 23.04.2013 вказаною колегією суддів прийнято до свого провадження справу № 910/3173/13 та призначено до розгляду на 20.05.2013.

На запит суду від Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві (далі - Інспекція) 07.05.2013 надійшла відповідь, в якій повідомлено, що станом на час розгляду справи № 910/3173/13 Інспекція не приймала в експлуатацію об'єкт ІІ черги ІІ пускового об'єкту Національного спортивного комплексу «Олімпійський» та паркінг на 248 машино-місць, розташований за адресою: вул. Червоноармійська, 55 у Печерському районі міста Києва. У зв'язку з чим, сертифікат відповідності на закінчені будівництвом вказані об'єкти Інспекцією не видавався.

Ухвалами суду розгляд справи неодноразово відкладався.

Ухвалою суду від 17.06.2013 було продовжено строк розгляд спору в справі № 910/3173/13 на 15 днів за клопотанням позивача.

В судовому засіданні 01.07.2013 представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд їх задовольнити.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечив проти позовних вимог, обґрунтовуючи тим, що позивач при укладенні спірного Договору на заявляв будь-яких заперечень чи зауважень щодо його умов та положень, у тому числі в частині умов пунктів 3.1.2., 3.1.3., 3.1.4. договору підряду № 98 від 16.04.2010. Також, відповідач зазначив, що позивач не скористався своїм правом, передбаченим умовами п.6.2.6. договору, щодо внесення змін до договору, що свідчить про згоду позивача зі всіма умовами спірного договору при його укладенні та подальшому виконанні. Відповідач пояснив, що заявлена позивачем до стягнення сума заборгованості в розмірі 249.080,61 грн. являє собою залишкову суму по договірному забезпеченню, порядок та термін оплати яких чітко визначений п.п. 3.1.3., 3.1.4. договору, положення яких передбачає сплату договірного забезпечення у двотижневий термін з дати прийняття в експлуатацію об'єкта будівництва, затвердженого в установленому порядку, видачі сертифіката відповідності, що видається Держархбудінспекцією та її територіальними органами, а також лише за наявності надходження коштів від Замовника (Генпідрядника). Відтак, відповідач зазначив, що оскільки об'єкт будівництва не прийнято в експлуатацію, а також враховуючи наявність у генпідрядника - ПАТ «ХК «Київміськбуд» (третя особа у справі) заборгованості перед відповідачем, строк оплати боргу у відповідача перед позивачем не настав.

Третя особа в своїх поясненнях зазначила, що згідно з умовами Договору № 2-2008 на виконання робіт з реконструкції Національного спортивного комплексу «Олімпійський» замовником є ДП «НСК «Олімпійський», а ПАТ «ХК «Київміськбуд» - генпідрядником. У зв'язку з тим, що замовником змінювалася черговість пускових комплексів протягом реконструкції НСК «Олімпійський», третя особа не може надати точної інформації щодо черговості пускових комплексів під час її проведення.

У судовому засіданні 01.07.2013 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як підтверджено матеріалами справи, між Відкритим акціонерним товариством «Трест «Київміськбуд-3» (далі - відповідач, головний підрядник) та Закритим акціонерним товариством «Трансмост» (правонаступником якого є позивач, субпідрядник) 16.04.2010 було укладено договір підряду № 98 (далі - Договір), згідно з умовами п.п. 1.1., 1.4. якого субпідрядник (позивач) зобов'язався виконати роботи по влаштуванню пальового фундаменту з будівництва підземного паркінгу на 248 машино-місць реконструкції Національного спортивного комплексу «Олімпійський», розташованого за адресою: 03150, вул. Червоноармійській, 55 у Печерському районі міста Києва, Україна власними силами та засобами або залученими силами, у строки, визначені Календарним планом виконання робіт (Додаток № 2 до цього Договору), у відповідності із затвердженою Проектною документацією, технічними умовами та чинним законодавством України (в тому числі державними будівельними нормами), а головний підрядник (відповідач) зобов'язався прийняти належним чином виконані роботи та оплатити їх.

Згідно з п.1.2. Статуту Товариства з додатковою відповідальністю «Трансмост» (позивач) Товариство є правонаступником всіх прав та зобов'язань Закритого акціонерного товариства «Трансмост» (субпідрядник).

Умовами п.1.2. Договору визначено, що замовником робіт з реконструкції Національного спортивного комплексу «Олімпійський» є визначена відповідно до чинного законодавства України юридична особа - ДП «НСК Олімпійський», що здійснює фінансування робіт з реконструкції, технічний нагляд та інші функції відповідно до договору замовника з генеральним підрядником (АТ «ХК «Київміськбуд»).

Відповідно до п.2.1. Договору ціна Договору (вартість робіт за цим Договором, в тому числі склад і обсяг робіт) є динамічною, формується на основі Кошторисної документації, та склала 4.256.923,20 грн. з ПДВ.

Також, умовами п.2.3. Договору передбачено можливість збільшення ціни Договору шляхом підписання Додаткової угоди до цього Договору.

Зобов'язання відповідача щодо фінансування робіт згідно з умовами п.2.7. Договору визначається Календарним планом виконання робіт і здійснюється лише за умови надходження коштів від замовника (генпідрядника).

Так, сторонами було підписано Додаткові угоди до Договору № 1/120 від 18.05.2010, № 2/164 від 20.06.2010, № 3/178 від 01.07.2010 та № 4/192 від 06.07.2010, умовами яких внесено зміни до умов Договору, а саме: погоджено виконання додаткових робіт, види таких робіт, змінено ціну Договору та Календарним планом встановлено строки виконання робіт. Зокрема, загальна ціна Договору згідно з п.2.1. Договору склала 9.241.113,60 грн. з ПДВ. Строк закінчення робіт згідно з Календарним планом виконання робіт - вересень 2010.

Судом установлено, що на виконання умов Договору позивачем було виконано роботи на загальну суму 8.982.132,00 грн., що не заперечується відповідачем.

Умови оплати відповідачем позивачу виконаних робіт згідно з п.2.4.2. Договору визначено положеннями п.3.1.1. та п.3.4. цього Договору. Фінансування робіт здійснюється за рахунок бюджетних коштів (п.2.6. Договору).

Пунктом 3.1.1. Договору встановлено обов'язок відповідача здійснювати оплату виконаних позивачем робіт протягом 10 банківських днів у наступному місяці за звітним на підставі підписаних уповноваженими представниками сторін актів приймання виконаних робіт за формою № КБ-2в та довідок про вартість виконаних підрядних робіт та витрат за формою № КБ-3 за фактично виконані позивачем роботи по цьому Договору та договірного забезпечення згідно п.3.1.3.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується відповідачем, останній свої зобов'язання за Договором з оплати виконаних позивачем робіт виконав лише частково, сплативши 8.733.051,39 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями. Таким чином заборгованість відповідача перед позивачем склала 249.080,61 грн.

Як зазначено у позові, відмову від проведення оплати заборгованості відповідач пояснює ненадходженням коштів від генпідрядника та замовника будівництва, аргументуючи це положеннями п. 3.1. Договору, відповідно до якого оплата фактично виконаних позивачем робіт здійснюється відповідачем на підставі підписаних сторонами актів приймання виконаних робіт форми КБ-2в, протягом 10 банківських днів у наступному місяці за звітним, при умові надходження коштів від замовника (генпідрядника).

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що недоотримані позивачем кошти у розмірі 249.080,61 грн. є залишковою сумою по договірному забезпеченню, порядок та термін оплати яких чітко визначений п.п. 3.1.3., 3.1.4. Договору.

З огляду на вищевикладене, позивач звернувся з позовом до суду про визнання недійсними п.п. 3.1.2., 3.1.3., 3.1.4. Договору підряду № 98 від 16.04.2010 в в частині слів «за умови надходження коштів від Замовника (Генпідрядника)», в зв'язку з невідповідністю положень вказаних пунктів Договору вимогам ч. 3 ст. 509, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а також, у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань з оплати прийнятих робіт, позивач просить стягнути заборгованість в сумі 249.080,61 грн. у судовому порядку.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що між сторонами укладено договір будівельного підряду, згідно з яким відповідно до ст. 875 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до положень статті 838 ЦК України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

Статтею 837 ЦК України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно зі статтею 854 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

З аналізу викладених норм вбачається, що договір підряду є оплатним, і обов'язку підрядника виконати певну роботу відповідає обов'язок замовника цю роботу прийняти та оплатити.

Згідно з п. 3.1.2. Договору проміжні платежі за виконані роботи здійснюються в межах не більш як 95 % їх загальної вартості за приблизною (динамічною) договірною ціною за умови надходження коштів від Замовника.

Відповідно до п. 3.1.3. Договору договірне забезпечення зобов'язань головного підрядника у розмірі 5% від вартості фактично виконаних робіт звітного місяця утримується Головним підрядником та сплачується Субпідряднику у двотижневий термін з дати прийняття в експлуатацію об'єкта будівництва відповідно до чинного законодавства України, за умови надходження коштів від Замовника (Генпідрядника).

Пунктом 3.1.4. Договору передбачено здійснення кінцевих розрахунків у двотижневий термін після виконання і приймання всіх передбачених Договором робіт та підписання акта готовності об'єкту до експлуатації, затвердженого в установленому порядку, видачі сертифіката відповідності, що видається Держархбудінспекцією та її територіальними органами відповідно до Постанови КМУ від 08.10.2008 № 923 та лише за умови надходження коштів від Замовника (Генпідрядника).

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

В силу ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Вказана норма у ч. 1 передбачає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Пунктом 2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» №9 від 06.11.2009 визначено, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до п.п. 2.1. та 2.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» від 29.05.2013 № 11 зазначається, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. За загальним правилом статті 217 ЦК України правочин не може бути визнаний недійсним, якщо законові не відповідають лише окремі його частини і обставини справи свідчать про те, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної його частини. У такому разі недійсною визнається частина правочину. Недійсними частини правочину визнаються за загальними правилами визнання правочинів недійсними із застосуванням передбачених законом наслідків такого визнання. Якщо недійсна частина правочину виконана будь-якою із сторін, господарський суд визначає наслідки такої недійсності залежно від підстави, з якої вона визнана недійсною.

Згідно з ч. 1 ст. 212 ЦК України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Оскільки договір підряду є оплатним, обов'язок відповідача як генпідрядника за Договором № 98 оплатити прийняті роботи виникає в силу положень закону та п. 1.1 Договору № 98 від 16.04.2010.

При цьому в п.п. 3.1.2., 3.1.3. та 3.1.4. Договору сторонами узгоджено не умови виникнення у відповідача вказаного обов'язку, а порядок і строки здійснення розрахунків, тобто строки виконання зобов'язання.

Суд вважає, що спірні пункти Договору, які регламентують порядок проведення розрахунків за виконані роботи на підставі актів приймання виконаних робіт за формою № КБ-2в та довідок про вартість виконаних підрядних робіт та витрат за формою № КБ-3 після надходження коштів від замовника - АТ «ХК «Київміськбуд», суперечать імперативним приписам ч. 1 ст. 854 ЦК України, згідно з якою у випадку відсутності домовленості сторін щодо попередньої оплати виконаної роботи, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Тобто, вказана норма передбачає як безпосереднє встановлення у зобов'язанні строку (терміну) його виконання, так і визначення цього строку вказівкою на певну подію, яка неминуче має настати. В іншому ж випадку кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Сторони у п.п. 3.1.2., 3.1.3. та 3.1.4. Договору визначили строк виконання відповідачем зобов'язання з оплати виконаних робіт вказівкою на обставини надходження коштів від замовника (генпідрядника). Проте, така подія не може бути визнана такою, що неминуче має настати, оскільки вона залежить від суб'єктивної поведінки третьої особи, визначеної в Договорі як генерального підрядника без зазначення реквізитів цієї особи.

Спірними пунктами Договору сторони визначили строк виконання зобов'язання з оплати виконаних робіт вказівкою на дію особи, яка не є стороною такого Договору.

Статтею 511 ЦК України передбачено, що зобов'язання не може створювати обов'язку для третьої особи.

Зі змісту частини 2 статті 528 ЦК України вбачається, що у разі невиконання або неналежного виконання обов'язку боржника іншою особою цей обов'язок боржник повинен виконати сам.

Як зазначалось вище, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України (частина 1 статті 215 ЦК України).

Статтею 217 ЦК України передбачено правові наслідки недійсності окремих частин правочину, згідно з якою недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 838 ЦК України генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку. Замовник і субпідрядник не мають права пред'являти один одному вимоги, пов'язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 статті 218 ГК України передбачено, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважається обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

У правовідносинах за спірним Договором генеральним підрядником є відповідач, тому він відповідає перед позивачем (субпідрядником) за виконання обов'язків особами, визначеними у договорі як Замовник (Генпідрядник), а також несе відповідальність перед цими особами.

Суд відзначає, що встановлення спірними пунктами Договору залежності виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати вартості виконаних робіт від наявності надходження коштів від АТ «ХК «Київміськбуд» (як замовника) суперечить приписам ст. 617 ЦК України, виходячи зі змісту якої випадкові обставини недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника (в даному випадку - АТ «ХК «Київміськбуд») чи відсутність у боржника необхідних коштів не звільняють боржника від відповідальності за порушення зобов'язання (така ж позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 р. у справі № 11/446 та постанові Вищого господарського суду України від 03.12.2012 у справі № 5011-16/4107-2012).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про невідповідність законодавчим нормам положень спірних пунктів Договору, в зв'язку з чим позовні вимоги про визнання недійсними положень пунктів 3.1.2., 3.1.3., 3.1.4. Договору № 98 від 16.04.2010 в частині слів «за умови надходження коштів від Замовника (Генпідрядника)», з урахуванням вимог ст. 217 ЦК України, яка констатує, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Доводи відповідача про те, що позивач при укладенні спірного Договору на заявляв будь-яких заперечень чи зауважень щодо його умов та положень, у тому числі в частині умов пунктів 3.1.2., 3.1.3., 3.1.4. Договору підряду № 98 від 16.04.2010, а також не скористався своїм правом, передбаченим умовами п.6.2.6. договору, щодо внесення змін до договору, що свідчить про згоду позивача зі всіма умовами спірного договору при його укладенні та подальшому виконанні, судом відхиляються, оскільки не спростовують викладеного вище висновку суду.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача 249.080,61 грн. боргу за виконані будівельні роботи за Договором суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в ст. 193 Господарського кодексу України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Порушенням зобов'язання, згідно зі ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судом установлено, матеріалами справи підтверджується та не заперечується відповідачем, що на виконання умов Договору позивачем були виконані роботи на загальну суму 8.982.132,00 грн., а відповідачем такі роботи були прийняті без зауважень і претензій щодо їх якості, об'ємів і вартості, що свідчить про виникнення обов'язку у відповідача щодо їх оплати.

Однак відповідач не здійснив оплату робіт в повному обсязі в сумі 249.080,61 грн., виконані позивачем роботи відповідач не оплатив, що не заперечується відповідачем, хоча строк виконання обов'язку оплати вже настав.

У зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу по оплаті виконаних позивачем робіт у розмірі 249.080,61 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно посилання відповідача, що на даний час НСК «Олімпійський» не прийнято в експлуатацію, а тому згідно з положеннями п.п. 3.1.3., 3.1.4. Договору строк для оплати виконаних робіт не настав, суд зазначає таке.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем було надано до суду Сертифікати серії КВ № 16511051950 від 06.10.2011, серії КВ № 16512067396 від 28.04.2012 та Акт готовності об'єкта до експлуатації від 23.04.2012, згідно з яких вбачається, що спірний об'єкт було введено в експлуатацію лише І та ІІ черги будівництва І пускового комплексу. При цьому, доказів того, що паркінг на 248 машино-місць не входить до переліку об'єктів, які введено в експлуатацію відповідно до вищевказаних сертифікатів, відповідачем до суду не надано. Згідно з поясненнями, наданими в судовому засіданні, представники відповідача також не змогли спростувати наведеного.

Відповідно до пояснень третьої особи, визначити чи паркінг введено в експлуатацію чи ні, визначити також є неможливим, оскільки протягом реконструкції НСК «Олімпійський» черговість пускових комплексів змінювалась замовником - ДП «НСК «Олімпійський».

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача суми боргу по оплаті виконаних позивачем робіт у розмірі 249.080,61 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин та враховуючи вищевикладене, позов підлягає задоволенню повністю.

Крім того, суд відмовляє у задоволенні клопотання третьої особи про залучення Державного підприємства «Національний спортивний комплекс «Олімпійський» до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача (а.с. 29, том 2), оскільки третя особа не надала суду доказів того, що рішення у даній справі може вплинути на права та обов'язки Державного підприємства «Національний спортивний комплекс «Олімпійський».

Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача (ст. 49 ГПК України).

Керуючись ст. ст. 33, 34, 44, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати недійсними п.п. 3.1.2., 3.1.3., 3.1.4. Договору підряду № 98 від 16.04.2010, укладеного між Відкритим акціонерним товариством «Трест Київміськбуд-3» та Закритим акціонерним товариством «Трансмост», в частині слів «за умови надходження коштів від Замовника (Генпідрядника)».

3. Стягнути Публічного акціонерного товариства «Трест «Київміськбуд-3» (03058, м. Київ, вул. Леваневського, 5, код ЄДРПОУ 04012678) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Трансмост» (58000, м. Чернівці, вул. Гагаріна, 4, код ЄДРПОУ 14262749) суму боргу в розмірі 249.080 (двісті сорок дев'ять тисяч вісімдесят) грн. 61 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 6.128 (шість тисяч сто двадцять вісім) грн. 61 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 08.07.2013.

Судді Ониськів О.М. (головуюча)

Капцова Т.П.

Марченко О.В.