Рішення № 32262728, 04.07.2013, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04.07.13р. Справа № 904/4347/13

За позовом Комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства" Павлоградської міської ради, м. Павлоград, Дніпропетровська область

до Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Павлоград, Дніпропетровська область

про стягнення 76 164,53 грн.

Суддя Рудовська І.А.

Представники:

Від позивача: Євстаф'єва В.В. - посвідчення арбітражного керуючого № 20 від 01.02.2013р.

Від відповідача: ОСОБА_1 - паспорт серії НОМЕР_2 від 29.10.2004р.

Суть спору:

Комунальне підприємство "Управління житлового-комунального господарства" Павлоградської міської ради (далі - позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення 71 336,75 грн. - заборгованості, 4 827,78 грн. - пені та витрат по сплаті судового збору.

Позивач обґрунтовує свої вимоги невиконанням відповідачем зобов'язань за договором оренди індивідуального визначеного (нерухомого або іншого) комунального майна від 01.08.2009 року за № 42 в частині розрахунку за орендоване приміщення.

Позивач у судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог.

Відповідач позовні вимоги визнає частково. В своїх запереченнях проти позовної заяви вказує на те, що п.10.1 Договору № 42 останній діяв до 30.06.2012 року. У зв'язку з цим вважає, що розмір заборгованості по орендній платі слід зменшити до 52601,33 грн., оскільки саме цей розмір заборгованості існував на 01.07.2012 р., тобто на дату закінчення строку дії Договору № 42. Також зазначає, що відповідно до п. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України до такої вимоги як пеня встановлюється спеціальна позовна давність в один рік. У зв'язку з цим вважає вимоги позивача щодо стягнення пені з відповідача такими, що суперечить чинному законодавству України.

У судовому засіданні 04.07.2013 року було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

Встановив:

01.08.2009 року між Комунальним підприємством "Управління житлово-комунального господарства" Павлоградської міської ради (орендодавець) та Приватним підприємцем ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) комунального майна за № 42 (далі - Договір) за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування індивідуально визначене майно приміщення № 1-10 згідно експлікації БТІ площею 54,2 кв. м, розташоване за адресою: пр. Шахтобудівників, 1/2, яке знаходиться на балансі КП УЖКГ, вартість якого визначена за експертною оцінкою, виконаною 23.06.2009 р. ПП ОСОБА_3 складає 78 714,00 грн. без ПДВ (п. 1.1. Договору).

Відповідно до п. 1.2. Договору майно передається в оренду з метою використання для надання побутових послуг (майстерня по пошиву одягу).

Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, зазначений у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору і акту прийому-передачі майна (п. 2.1 Договору).

Згідно з п. 2.2. Договору передача в оренду майна не тягне за собою виникнення у орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається територіальна громада міста Павлограда, а орендар користується ним протягом терміну оренди.

Відповідно до п. 3.1. Договору орендна плата визначається на підставі Протоколу засідання конкурсної комісії з проведення конкурсу на право оренди не житлового приміщення від 30 липня 2009 р., і складає без ПДВ за базовий місяць оренди липень 2009 р. 1325,61 грн.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць (п. 3.2. Договору).

За приписами п. 3.3. Договору орендна плата перераховується орендарем на розрахунковий рахунок орендодавця щомісячно до 25 числа поточного місяця.

Пунктом 5.2 договору сторони узгодили зобов'язання орендаря своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату.

Цей договір укладений і діє з 01.08.2009 р. до 30.06.2012 р. (п. 10.1. Договору).

Пунктом 10.6. Договору встановлено те, що у разі якщо у зв'язку із закінченням строку дії цього договору від однієї із сторін у період цього договору і протягом місяця після закінчення його дії не надійшла заява про припинення або змінення цього Договору, Договір вважається продовженим на той же термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором.

01.08.2006 р. за актом прийому-передачі орендованого майна було передано відповідачу приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, ще під час дії договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) комунального майна № 42 укладеного між сторонами у справі (а.с. 7-8, 9).

13.06.2013 р. відповідач звернувся до позивача про розірвання договору оренди № 42 по АДРЕСА_1 (а.с. 32).

За актом прийому-передачі від 27.06.2013 р. нерухоме майно, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 54,2 кв.м., оренди було повернуто відповідачем позивачу (а.с. 32).

В порушення взятих на себе зобов'язань у відповідача виникла заборгованість за орендну плату у сумі 71 336,75 грн. (за період з 01.06.2010 р. по 01.05.2013 р.) - заборгованості, що ї є причиною спору.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Обов'язок орендаря сплачувати орендну плату за орендоване майно також встановлений п. 3 ст. 285 Господарського кодексу України, яким зазначено, що орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

На час розгляду справи доказів зазначеної заборгованості відповідачем суду не надано.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, в тому числі у вигляді обов'язку сплатити неустойку.

Відповідно до положень ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктом 3.5. договору передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується на користь орендодавця з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України на дату перерахування пені від суми заборгованості з урахуванням індексації за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

За порушення строків розрахунків, позивачем, нарахована на суму спірної основної заборгованості пеня за період з 01.10.2012р. по 01.05.2013р., яка, згідно доданого розрахунку (а.с. 20), становить суму 4827,78 грн.

Перевіривши здійснені позивачем нарахування розміру пені, суд визнає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню: заборгованість по орендній платі в сумі 71 336,75 грн. та 4 827,78 грн. - пені.

Доводи відповідача відхиляються судом стосовно того, що договір діяв лише до 30.06.2012 р., та спростовується матеріалами справи , оскільки відповідач 13.06.2013 р. звернувся до позивача про розірвання договору, за актом прийому передачі від 27.06.2013 р. орендоване приміщення відповідачем було повернуто позивачу, тобто фактично договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) комунального майна за № 42 припинив свою дію лише 27.06.2013 р. Стосовно нарахування пені здійсненої позивачем за період з 01.10.2012 р. по 01.05.2013 р. суд враховуючи норми ч.2 ст. 258 Цивільного кодексу України( про стягнення неустойки( штрафу, пені) застосується позовна давність 1 рік), вважає його вірним, оскільки позивач за захистом свого порушеного права з позовною заявою звернувся до суду 03.06.2013 р. , тобто до закінчення строку встановленого Цивільним кодексом України (01.10.2013 р.).

В силу вимог ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі та застосуванням штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Судовий збір відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 4, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_2, ІПН НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства" Павлоградської міської ради (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Шевченко, 63, код ЄДРПОУ 03364228) 71 336,75 грн. (сімдесят одна тисяча триста тридцять шість грн. 75 коп.) - заборгованості, 4 827,78 грн. (чотири тисячі вісімсот двадцять сім грн. 78 коп.) - пені, 1 720,50 грн. (одна тисяча сімсот двадцять грн. 50 коп.) - судового збору, про що видати наказ.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя І.А. Рудовська

Дата підписання рішення -

оформленого відповідно до статті 84 ГПК

України " 08 " липня 2013 р.