Ухвала суду № 32262194, 04.07.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 201/3164/12

Головуючий у 1-й інстанції: Хлопецький О.С.

Суддя-доповідач: Полотнянко Ю.П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Полотнянка Ю.П.

суддів: Смілянця Е. С. Сторчака В. Ю.

при секретарі: Бондаренко С.А.

за участю представників сторін:

Представника відповідача: Саволюка В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Барської районної державної лікарні ветеринарної медицини на постанову Барського районнного суду Вінницької області від 17 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом Барської районної державної лікарні ветеринарної медицини до Івановецької сільської ради Барського району Вінницької області про скасування рішення, зобов"язання вчинити певні дії , -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Івановецької сільської ради Барського району Вінницької області про скасування рішення, зобов"язання вчинити певні дії.

Відповідно до постанови Барського районного суду Вінницької області від 17 квітня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник позивача, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явився , проте 04.07.2013 року надав суду апеляційної інстанції клопотання про перенесення розгляду справи.

Дане клопотання представник апелянта аргументував тим, що по сімейним обставинам перебуває в основній щорічній відпустці в зв'язку з сімейними обставинами(хвороба дружини) .

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні -не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представника позивача.

Представник відповідача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечив та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено з матеріалів справи та підтвердилось при апеляційному розгляді, звертаючись до суду першої інстанції позивач зазначив, що Рішенням 10 сесії 23 скликання від 27.04.2000р. Івановецької сільської ради Барського району передано на зберігання підприємству ветеринарної медицини приміщення старого дитячого садка площею 120м2. Актом від 31.05.2000р., без укладення відповідного договору, згадане приміщення було передано Барській районній державній лікарні ветеринарної медицини.

Рішенням виконкому Івановецької сільської ради №56 від 8.08.2011р. дане приміщення дитячого садка, юридична адреса якого визначена по вул.Леніна 4, с.Іванівці Барського району, визнано власністю територіальної громади с.Іванівці Барського району та видано свідоцтво про право власності. Рішення про державну реєстрацію права власності прийнято 31.08.2011р.

Барська районна державна лікарня ветеринарної медицини, вважаючи рішенням виконкому Івановецької сільської ради №56 від 8.08.2011р. незаконним та таким, що порушує її права, звернулась до суду з позовом, де просила скасувати згадане рішення та визнати незаконним свідоцтво про право комунальної власності на приміщення дитячого садка, яке вважала адміністративною будівлею ветдільниці.

Згодом позивач збільшив позовні вимоги та просив серед іншого зобов'язати відповідача надати дозвіл на розробку технічної документації, виготовлення та видачу державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, де знаходиться приміщення дитячого садка та виготовлення свідоцтва на право власності на цю будівлю.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач у травні 2000 року узяв на себе лише обов'язки зберігача приміщення старого дитячого садка площею 120м2. При цьому, через відсутність письмової форми відповідного договору не можливо визначити його істотні умови, зокрема, строк дії, плата за зберігання та індивідуальні ознаки речі, переданої на зберігання.

Крім того, у долучених до справи рішенні 5 сесії 4 скликання Вінницької обласної ради №210 від 17.01.2003р., розпорядженні КМ України №199-р від 31.03..2004р., на які посилаються представники позивача, як на підтвердження своїх позовних вимог, жодним словом не зазначено про належність Барській районній державній лікарні ветеринарної медицини будь-яких споруд, що знаходяться в с.Іванівці Барського району, а відтак суд першої інстанції дійшов висновку, що рішення виконкому Івановецької сільської ради №56 від 8.08.2011р. не порушує права, свободи або інтереси Барської районної державної лікарні ветеринарної медицини.

Суд апеляційної інстанції погоджується з прийнятим рішенням суду першої інстанції та надаючи правову оцінку обставинам що виникли, зазначає наступне.

Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У відповідності до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України від 21.05.1997 року № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року 280/97-ВР сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються, зокрема, такі питання, як прийняття рішень про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення; прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності; вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об'єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі-продажу якого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним, про надання у концесію об'єктів права комунальної власності, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади; прийняття рішень з питань адміністративно-територіального устрою в межах і порядку, визначених цим та іншими законами.

Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Аналізуючи наведені положення, суд апеляційної інстанції зауважує про наявність правових підстав у Івановецької сільської ради Барського району Вінницької області на розпорядження як на рухоме так і нерухоме майно, що знаходиться у комунальній власності.

Як встановлено з матеріалів справи, Рішенням виконкому Івановецької сільської ради №56 від 8.08.2011р. дане приміщення дитячого садка, юридична адреса якого визначена по вул.Леніна 4, с.Іванівці Барського району, визнано власністю територіальної громади с.Іванівці Барського району та видано свідоцтво про право власності. Рішення про державну реєстрацію права власності прийнято 31.08.2011р.

Отже, рішення про видачу свідоцтва про право власності належить до компетенції виконкому сільської ради, а тому саме виконкомом Івановецької сільської ради 8.08.2011р. було прийняте рішення №56 про оформлення права комунальної власності за територіальною громадою на приміщення дитячого садка, що розташований по вул.Леніна 4, в с.Іванівці Барського району та видано відповідне свідоцтво.

Більше того, апелянт у травні 2000 року узяв на себе лише обов'язки зберігача приміщення старого дитячого садка площею 120м2.

При цьому, через відсутність письмової форми відповідного договору не можливо визначити його істотні умови, зокрема, строк дії, плата за зберігання та індивідуальні ознаки речі, переданої на зберігання, а відтак у апелянта не було жодного документа, що надавав би право на приміщення дитячого садка.

Так, відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 159 КАС України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм адміністративного процесуального права.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 198 та статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, судова колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Барської районної державної лікарні ветеринарної медицини, - залишити без задоволення, а постанову Барського районнного суду Вінницької області від 17 квітня 2013 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 09 липня 2013 року .

Головуючий Полотнянко Ю.П.

Судді Смілянець Е. С.

Сторчак В. Ю.