Ухвала суду № 32261061, 21.05.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2013 р.Справа № 818/876/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Жигилія С.П.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Перцової Т.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Торгівельно-комерційної фірми "Тополя" у формі товариства з обмеженою відповідальністю на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 11.03.2013р. по справі № 818/876/13-а

за позовом Торгівельно-комерційної фірми "Тополя" у формі товариства з обмеженою відповідальністю

до Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, торгівельно-комерційна фірма "Тополя" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (далі по тексту - позивач, ТКФ "Тополя" у формі ТОВ) з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах (далі по тексту - відповідач, ДПІ у м. Сумах) про скасування податкового повідомлення-рішення №0006751502/48825 від 08.10.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності з юридичних осіб на суму 619,17 грн.

11 березня 2013 року постановою Сумського окружного адміністративного суду в задоволенні адміністративного позову торгівельно-комерційної фірми "Тополя" у формі товариства з обмеженою відповідальністю до Державної податкової інспекції у м. Сумах про скасування податкового повідомлення-рішення №0006751502/48825 від 08.10.2012 - відмовити за необґрунтованістю.

Позивач, не погодившись з вищезазначеним судовим рішення, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не дослідження всіх обставин, що мають значення для справи, просив скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що в договір оренди земельної ділянки ніяких змін та доповнень не вносилось, він є діючим, а тому податковим органом безпідставно було збільшено грошове зобов'язання за платежем "Оренда плата за земельні ділянки державної та комунальної власності".

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, 08.07.1996 між Сумською міською радою та ТКФ "Тополя" у формі ТОВ було укладено договір № 51 на право тимчасового користування землею, відповідно до якого ТКФ "Тополя" у формі ТОВ отри мало в оренду земельну ділянку площею 0,05 га за адресою: м. Суми, вул. Тополянська, 69, строком до 08.07.2021року. Договором передбачено, що орендна плата на рік становить 1,0 % від грошової оцінки землі.

ТКФ "Тополя" у формі ТОВ 13.02.2012 подало до ДПІ у м. Сумах податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за 2012 рік, якою узгодило податкове зобов'язання по орендній платі за землю на 2012 рік.

Фахівцями Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби проведено камеральну перевірку вказаної податкової декларації.

20.09.2012 року за результатами перевірки було складено акт №2856/152/21100272, яким встановлено, що розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за липень 2012 року, визначений ТКФ "Тополя" у формі ТОВ у податковій декларації з плати за землю за 2012 рік є меншим, ніж визначено за результатами камеральної перевірки, оскільки, визначене платником податків податкове зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності за липень 2012 року становить 1 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки

На підставі висновків акту перевірки 08.10.2012 ДПІ у м. Сумах прийняте податкове повідомлення-рішення №0006751502/48825, яким було збільшено суму грошового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності з юридичних осіб на загальну суму 619,17 грн., у тому числі 412,78 грн. - за основним платежем та 206,39 грн. - за штрафними санкціями.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки збільшення мінімального розміру орендної плати за землю відбулося не у зв'язку з волевиявленням сторін договору, а у зв'язку зі зміною ставки податку відповідно до закону, то необхідність сплати земельного податку у новому розмірі виникла у позивача незалежно від внесення змін до договорів оренди за ініціативою сторін договору оренди землі.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

У відповідності до ст. 6 Податкового кодексу України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 36.3 ст. 36 Податкового кодексу України податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків.

Податковим кодексом України встановлено загальнодержавні та місцеві податки і збори. Пунктом 8.2 ст. 8 Податкового кодексу України передбачено, що до загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Згідно зі ст. 9 Податкового кодексу України плату за землю віднесено до загальнодержавних податків і зборів.

Відповідно до п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно п. 288.1 статті 288 Податкового кодексу України визначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Разом з тим, відповідно до п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою:

- для земель сільськогосподарського призначення розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Кодексу;

- для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Кодексу.

Відповідно до п. 274.1 ст. 274 Податкового кодексу визначено, що ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1% від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272, 273, 276 та 278 цього Кодексу.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що на момент укладання договорів позивача з Сумською міською радою, нормативну грошову оцінку земельної ділянки було визначено.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач є користувачем земельної ділянки, що належить до категорії земель житлової та громадської забудови.

Враховуючи викладене, мінімальний розмір орендної плати за використання земельної ділянки для платників податку становить 3% від нормативної грошової оцінки.

Згідно п. 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України визначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року і подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст. 46 Податкового кодексу України, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Таким чином, в зв'язку із зміною розміру орендної плати за земельну ділянку згідно з п.п. 288.5.1 п.288.5 ст. 288 Податкового кодексу України та встановлення її розміру, який не може бути меншим трикратного розміру земельного податку, позивач мав самостійно розрахувати розмір орендних платежів на поточний рік з врахуванням вимог, встановлених чинним законодавством.

Колегія суддів зазначає, що повноваження щодо встановлення ставок загальнодержавних податків і зборів та інших обов'язкових елементів цих платежів, у відповідності до п.п. 12.1.3 п. 12.1 ст. 12 Податкового кодексу України, належить виключно Верховній Раді України.

Виходячи з положення ст. 92 Конституції України податки й збори, система оподаткування встановлюються виключно законами України.

До повноважень органів місцевого самоврядування базового рівня (сільських, селищних та міських рад, в тому числі Сумської міської ради) не належить зміна розмірів ставок загальнодержавних податків і зборів, до яких належить, зокрема, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності. До їх повноважень, відповідно до п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України, належить прийняття рішень про встановлення місцевих податків і зборів у порядку, визначеному Податковим кодексом.

Таким чином, доводи позивача щодо правомірності обчислення та сплати орендної плати за землю у розмірах, встановлених у договорах, укладених з Сумською міською радою та які є чинними, необґрунтовані.

Колегія суддів зазначає, що правові засади проведення оцінки земель в Україні визначені Законом України "Про оцінку земель" від 11 грудня 2003 року N 1378-IV.

Відповідно до ч. 5 ст. 5 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується, зокрема, для визначення розміру земельного податку, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", іншими законами України та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди.

Згідно із ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі" від 6 жовтня 1998 року161-XIV договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно із 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Істотні умови договору оренди землі визначені ст. 15 Закону України "Про оренду землі", однією з яких є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Порядок зміни орендної плати встановлено ст. 23 Закону України "Про оренду землі", відповідно до якої орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.

Типовий договір оренди землі затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 3 березня 2004 р. N 220.

Форми розрахунку розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності, грошова оцінка яких не проведена, і розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності, грошова оцінка яких проведена, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2006 р. N 1724.

Пунктом 9 Типового договору оренди землі встановлено, що розмір орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності вноситься у грошовій з зазначенням відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки або розміру земельного податку.

Розмір орендної плати переглядається у разі зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом (пункт 13 Типового договору оренди землі).

Відповідно до п.п. 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Тобто, у зв'язку зі зміною розміру орендної плати за земельну ділянку згідно з пп. 288.5.2 п. 288.5 ст. 288 ПК України та встановлення її розміру, який не може перевищувати - 3 відсотки нормативної грошової оцінки, ТКФ "Тополя" у формі ТОВ повинно було самостійно розрахувати розмір орендних платежів на поточний рік з урахуванням вимог, встановлених чинним ПК України.

Відносно твердження позивача про порушення ДПІ у м. Сумах ст. 58 Конституції України щодо поширення зворотної дії в часі п.п. 288.5.2 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України на договори оренди, що укладені до 01.01.2001 р. (дати набрання чинності Податкового кодексу України), суд зазначає наступне.

Згідно із Рішенням Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року N 1-рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) положення частини першої статті 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи).

Отже, положення ч. 1 ст. 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.

Також, колегія судів зазначає, що рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскарженим.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що з 01 січня 2011 року мінімальний розмір річної орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній та комунальній власності та грошову оцінку яких встановлено, становить 3 % від їх оцінки.

Враховуючи викладене, позивач, як платник податків з оренди земельної ділянки, у перевіряємому періоді неправомірно обчислив та сплатив орендну плату за землю у розмірі 1% від нормативної грошової оцінки відповідно до договорів оренди.

Отже, колегія суддів погоджується з рішенням податкового органу про донарахування позивачу грошового зобов'язання з орендної плати за земельну ділянку на суму 619,17 грн., в тому числі за основним платежем 412,78 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 206,39 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що дії посадових осіб ДПІ в м. Сумах щодо донарахування позивачу грошового зобов'язання з орендної плати за землю в розмірі 619,17 грн., в тому числі за основним платежем 412,78 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 206,39 грн. є правомірними, а податкове повідомлення - рішення №0006751502/48825 від 08.10.2012 року прийняте на підставі, у межах повноважень, та у спосіб, визначений Конституцією та законами України.

Таким чином, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів підтверджує, що при її прийнятті суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

З огляду на вищезазначене, постанова суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Торгівельно-комерційної фірми "Тополя" у формі товариства з обмеженою відповідальністю залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 11.03.2013р. по справі № 818/876/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Жигилій С.П.Судді(підпис) (підпис) Дюкарєва С.В. Перцова Т.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Жигилій С.П.