Ухвала суду № 32261035, 03.07.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 122/13357/13-а

03.07.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Горошко Н.П.,

суддів Кондрак Н.Й. ,

Щепанської О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим на постанову Залізничного районного суду м. Сімферополь (суддя Воробйова С.О.) від 09.04.2013 у справі № 122/13357/13-а

за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)

до Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим (вул. Гагаріна, 14а, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95026)

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до Залізничного районного суду м. Сімферополь з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови йому здійснити перерахунок та нарахування щомісячного грошового утримання з 01.01.2012, зобов'язання відповідача здійснити йому перерахунок та нарахування щомісячного довічного грошового утримання, починаючи з 01.01.2012, виходячи з розміру заробітної плати працюючого на цій посаді судді Апеляційного суду АР Крим у розмірі 90%.

Постановою Залізничного районного суду м. Сімферополь від 09.04.2013 адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено.

Визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим щодо відмови у перерахунку та виплаті ОСОБА_2 щомісячного довічного грошового утримання, виходячи із грошового утримання працюючого судді, з 01.01.2012 .

Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м.Сімферополя Автономної Республіки Крим провести ОСОБА_2 перерахунок та виплату з 01.01.2012 року щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 80% грошового утримання працюючого на відповідній посаді судді на підставі довідки Апеляційного суду Автономної Республіки Крим №15 від 22.01.2013 відповідно до ч.3 ст.138 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", але без перевищення десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням фактично виплачених сум.

В інший частині у задоволенні позову відмовлено.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 судові витрати по сплаті судового збору у сумі 34,41 грн.

Не погодившись з даною постановою, відповідач - Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У судове засідання 3 липня 2013 року сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку. До початку судового засідання сторони надали суду клопотання про розгляд справи у їх відсутність.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що наказом голови Верховного Суду АРК №40 від 18.05.1995 позивача звільнено від виконання обов'язків судді з 02.06.1995 у зв'язку з виходом у відставку при досягнення 65-річного віку.

Відповідно до довідки про заробітну плату працюючого на відповідній посаді судді Апеляційного суду АРК №15 від 22.01.2013 з 01.01.2012 заробітна плата працюючого судді Апеляційного суду АРК за січень-березень 2012 року склала 16051,40 грн., за квітень-червень 2012 року - 16365,90 грн., за липень-вересень 2012 року - 16486,60 грн., за жовтень-листопад 2012 року - 16724,60 грн., за грудень 2012 року - 16964,30 грн.

Судом встановлено, що згідно виписки з протоколу Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя АР Крим №140203 від 28.01.2013 ОСОБА_2 відмовлено у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з посиланням на те, що Законом України «Про судоустрій і статус суддів» не передбачено проведення перерахунку довічного грошового утримання суддям місцевих та апеляційних судів у зв'язку зі змінами умов оплати праці.

Також, повідомлено, що згідно Порядку подання документів для призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 №3-1, органами Пенсійного фонду України здійснюється лише призначення та виплата щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці.

Частиною 3 статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-УІ від 07.07.2010 встановлено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, який працює на відповідній посаді.

Відповідно до частини 5 статті 138 вищезазначеного Закону довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

Згідно з частиною 5 статті 138 цього ж Закону максимальний розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

З урахуванням викладеного, судова колегія погоджується з думкою суду, що відмова відповідача у проведенні перерахунку розміру щомісячного грошового утримання судді у відставці є неправомірною.

Виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованих висновків про наявність підстав для часткового задоволення вимог.

Враховуючи обставини справи постанова суду першої інстанції прийнята з додержанням норм процесуального та матеріального права, підстав для скасування і ухвалення нового рішення не вбачається.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційна скарга без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судом першої інстанції винесене законне і обґрунтоване рішення, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим на постанову Залізничного районного суду м. Сімферополь від 09.04.2013 у справі № 122/13357/13-а- залишити без задоволення.

2. Постанову Залізничного районного суду м. Сімферополь від 09.04.2013 у справі № 122/13357/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис Н.П.Горошко

Судді підпис Н.Й. Кондрак

підпис О.А.Щепанська

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Н.П.Горошко