Ухвала суду № 32255516, 04.07.2013, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 11/781/621/13 Головуючий у суді І-ї інстанції Бутельська Г.В.

Категорія - Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами Доповідач у суді ІІ-ї інстанції Лещенко Р. М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.07.2013 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого - судді Лещенка Р.М.,

суддів Олексієнко І.С., Петрової І.М.,

за участю прокурора Черниш Г.Р.,

потерпілої ОСОБА_3,

захисника - адвоката ОСОБА_4,

засудженого ОСОБА_5,

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді апеляційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції та захисника - адвоката ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Ленінського районного суду м. Кіровограда від 01 квітня 2013 року, яким

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, раніше не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнений від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 (три) роки, з покладення відповідно до ст. 76 КК України обов'язку повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання та роботи, періодично з'являтись для реєстрації до органів кримінально-виконавчої інспекції.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь потерпілої ОСОБА_3 27 072 грн. 83 коп. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 20 000 грн. моральної шкоди.

Зазначеним вироком ОСОБА_5 визнаний винним у порушенні правил дорожнього руху, особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження, за таких обставин.

30 грудня 2011 року близько 18.00 год. ОСОБА_5, керуючи згідно тимчасового реєстраційного талону автомобілем марки «Рено Логан», д/н НОМЕР_1, який належить на праві власності ОСОБА_7, рухаючись по вул. Н. П'ятихатській в м. Кіровограді, зі сторони вул. Новозаводської в напрямку вул. 40 річчя Перемоги, навпроти будинку №16, був неуважний та невірно оцінив дорожню обстановку, під час руху не вибрав безпзпечну швидкість руху, яка забезпечує безпеку руху в темну пору доби, невірно відреагував на зміну дорожньої обстановки. В той час коли пішохід ОСОБА_3 переходила проїзну частину дороги зліва направо по ходу руху автомобіля, ОСОБА_5 не вжив заходів для зменшення швидкості руху аж до зупинки транспортного засобу, не витримав безпечний боковий інтервал та не впорався з керуванням автомобіля, внаслідок чого допустив наїзд на пішохода ОСОБА_3, порушивши вимоги п.п. 1.5, 2.3 (б), 12.1, 12.3, 13.1, 13.3 ПДР України.

В реультаті ДТП потерпілій ОСОБА_3 були спричиненні тілесні ушкодження, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, які є небезпечними для життя в момент заподіяння.

В апеляційній скарзі з доповненням прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, не оспорюючи висновку суду щодо доведеності вини засудженого та кваліфікації його дій, просить вирок суду скасувати в зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок його м'якості та постановити новий вирок, яким ОСОБА_5 визнати винним та призначити покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки. При цьому, вказує на те, що судом безпідставно та не вірно було застосовано до засудженого положення ст. 75 КК України, оскільки судом не було враховано тяжкість вчиненого злочину, який відноситься до категорії тяжких злочинів, та санкція вказаного злочину передбачає покарання у виді позбавлення волі строком до 8 років.

В апеляційній скарзі на вказаний вирок та доповненні до неї захисник - адвокат ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5, просить вирок суду скасувати, а кримінальну справу повернути на додаткове розслідування. Свої доводи обґрунтовує тим, що доказовою базою для вироку послужили показання потерпілої та висновки судово - адвтотехнічної експертизи. Так, на думку апелянта показанням потерпілої слід давати об'єктивну оцінку, оскільки вона являється зацікавленою особою. Щодо висновків експертизи, то вони, на переконання апелянта, викликають сумнів в їх об'єктивності, оскільки в основу висновків експерта покладені недостовірні данні. Окрім того, під час судового розгляду справи не було допитано очевидця події, а саме свідка ОСОБА_8, який вказував на те, що потерпіла почала раптово перебігати проїжджу частину в невстановленому місці перед автомобілем, який наближався. Разом з цим, вказує, що суд при вирішенні питання щодо цивільного позову потерпілої та при призначенні покарання не врахував, що на утриманні останнього знаходиться мати та дружина, які є інвалідами, а також малолітня дитина.

Заслухавши доповідача, прокурора, яка підтримала свою апеляційну скаргу з доповненням, потерпілу ОСОБА_3, яка в судових дебатах просила не позбавляти волі засудженого та вирок районного суду залишити без змін, засудженого ОСОБА_5 та в його інтересах захисника - адвоката ОСОБА_6, які підтримали апеляційну скаргу останнього та просили вирок суду скасувати, а справу повернути на додаткове розслідування, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги прокурора та захисника - адвоката ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_5 підлягають частковому задоволенню, виходячи з такого.

Як під час судового розгляду в суді першої інстанції, так і в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, засуджений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину не визнав та вказав на те, що він вчинив всі можливі дії для уникнення ДТП, але це йому не вдалось. Вказує на те, що в даній ситуації винна потерпіла, оскільки вона переходила вулицю у невстановленому місці.

Незважаючи на повне невизнання засудженим ОСОБА_5 своєї вини у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, його вина у вказаному злочині підтверджується сукупністю доказів по справі, а саме:

З показань потерпілої ОСОБА_3, наданих нею в суді першої інстанції слідує, що 30.12.2011 року близько 18.00 год. вона йшла по вул. Н.П'ятихатській на зупинку громадського транспорту. До зупинки вона йшла через перехрестя Т-образних доріг, на якому не має дорожньої розмітки «пішохідний перехід». Дорогу вона переходила зліва направо по ходу транспорту, який її збив. Вулиця освітлена не була, йшов невеликий дощ. В той час коли вона переходила дорогу, то транспортних засобів не було ні зліва ні з права. Дойшовши до середини дороги, вона побачила світло фар автомобіля, оскільки подумала, що це «маршрутка», стала швидше переходити дорогу. Коли вона практично дійшла до кінця проїзної частини дороги, відчула удар та від цього втратила свідомість. Коли отямилась побачила, що лежить на дорозі, тут же вона попросила найти її телефон, який їй приніс ОСОБА_5 Під час переходу перехрестя вона по телефону не розмовляла, телефон був у кишені, її сумка була не плечі. Коли побачила світло фар автомобіля вона стала швидше йти, вважає, що ОСОБА_5 повинен був її побачити. Після того як побачила світло фар, вона продовжила йти в тому ж напрямку, і пройшла більшу частину дороги. Вважає, що вона побачила світло фар автомобіля ОСОБА_5 більше ніж за 100 метрів від себе.

Показами цивільного відповідача ОСОБА_7, які вона надала в суді першої інстанції встановлено, що автомобіль «Рено Логан» належить їй на праві власності. Право на користування і розпорядженням автомобілем передано ОСОБА_5 весною 2010 року. Право на користування автомобілем було укладено нотаріально.

Згідно з показаннями свідка ОСОБА_9, наданими нею під час досудового слідства та які були оголошені під час судового розгляду справи районним судом, 30.12.2011 року приблизно о 18.20 год. знаходячись разом з чоловіком на вул. Н.П'ятихатській, вона почула звук удару, коли обернулась то побачила, що на проїзній частині дороги сидить жінка, за якою зупинився автомобіль. Момент наїзду автомобіля на пішохода та як саме пішохід переходила дорогу вона не бачила. В той день вулиця не освітлювалась, йшов невеликий дощ, був туман (т.1 а.с.156-157).

Окрім цього, вина засудженого ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому злочину повністю підтверджується письмовими доказами по справі, зокрема:

Протоколом огляду місця події від 30.12.2011 року встановлено, що ДТП мало місце напроти будинку № 16 по вул. Н.П'ятихатській (т.1 а.с.10-18);

З протоколу огляду транспорту від 30.12.2011 року вбачається, що автомобіль, яким керував ОСОБА_5 має механічні пошкодження (т.1 а.с.19-21);

Висновком судово-автотехнічної експертизи по технічному стану автомобіля «Рено Логан», реєстраційний номер НОМЕР_1 №72 від 12.04.2012 року, встановлено, що гальмівна система, ходова частина та рульове керування представленого автомобіля на момент ДТП знаходились в робочому стані і не мали несправностей (т.1 а.с.174-177);

З протоколу відтворення обстановки та обставин події від 10.05.2012 року за участю ОСОБА_3 вбачається, що при проведенні вказаної слідчої дії потерпіла вказала на місце наїзду на неї засудженим ОСОБА_5, а також було встановлено час, за який потерпіла перетинала проїжджу частину (т.1 а.с.152-155).

Проколом відтворення обстановки та обставин події від 15.05.2012 року за участю ОСОБА_5 та схемами до нього встановлено, що проведення вказаної слідчої дії відбувалось в темну пору доби на відкритій місцевості при похмурій погоді та йшов дощ, тобто так, як все відбувалось 30.12.2011 року. При цьому, за участю понятих було встановлено видимість, при якій ОСОБА_5 міг бачити потерпілу та місце наїзду на потерпілу (т. 1 а.с. 206-209). У вказаному протоколі та схемах до нього наявний підпис засудженого, що свідчить про його згоду з даними, які викладені у вказаному протоколі. Жодних зауважень з приводу недостовірності вище вказаних документів від засудженого не надходило.

Відповідно до висновку судово-автотехнічної експертизи №1879/18 від 18.05.2012 року, при виконанні вимог п.12.3 ПДР України водій автомобіля «Рено Логан», д/н НОМЕР_1 ОСОБА_5 мав технічну можливість зупинити керований ним автомобіль до місця наїзду (до лінії руху пішохода), і тим самим мав можливість уникнути наїзду на пішохода (т.1 а.с.184-187). З вказаним висновком експерта ОСОБА_5 та його захисник були ознайомлені та жодних заяв чи зауважень, щодо правильності вказаного висновку від них не надходило, що зафіксовано протоколом ознайомлення обвинуваченого з висновком експертизи, що підтверджується підписами вказаних осіб (т. 1 а.с. 188);

Висновком судово-медичної експертизи № 484 від 13.04.2012 року встановлено, що внаслідок ДТП потерпіла ОСОБА_3 отримала тяжкі тілесні ушкодження, які є небезпечні для життя в момент їх спричинення (т. 1 а.с. 166-167).

Таким чином, аналізуючи вище вказані докази в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що ДТП сталась виключно з вини засудженого ОСОБА_5, який при виконанні вимог п.12.3 ПДР України мав технічну можливість зупинити керований ним автомобіль до місця наїзду (до лінії руху пішохода), і тим самим мав можливість уникнути наїзду на потерпілу, проте цього не зробив.

Дії ОСОБА_5 правильно кваліфіковані районним судом за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил дорожнього руху, особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій тяжке тілесне ушкодження.

Апеляційні доводи захисника - адвоката ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_5 з приводу однобічності досудового слідства, оскільки в основу судово-автотехнічної експертизи покладені недостовірні дані, не приймаються колегією суддів, виходячи з такого.

Як вже зазначалось, під час відтворення обстановки та обставин події від 10.05.2012 року за участю потерпілої ОСОБА_3 було встановлено місце наїзду на неї та час, за який потерпіла перетинала проїжджу частину. Ствердження апелянта з приводу того, що вказана слідча дія, яка проводилась за участю потерпілої не відповідала часу доби та погоднім умовам, в зв'язку з чим, вона не може достовірно відтворити обставини події, які мали місце 30.12.2011 року є надуманими, оскільки встановлені обставини при відтворенні обстановки та обставин події лише підтверджують дані отримані під час огляду місця події та в свою чергу жодним чином не впливають на правильність прийнятого висновку експертом. Натомість, відтворення обстановки та обставин події за участю ОСОБА_5 проводилось у темну пору доби та коли йшов дощ, тобто вказані погодні умови повністю відповідали тим погодним умовам за яких сталась ДТП та правильність даних, які буди здобуті під час вказаної процесуальної дії були підтверджені самим засудженим, про що свідчить відсутність будь-яких заяв та клопотань та підпис останнього в протоколі відтворення обстановки та обставин події.

За вказаних обставин, колегія суддів визнає, що висновок судово-автотехнічної експертизи був проведений належним чином з урахуванням достовірних даних, які були отримані без порушення вимог кримінально-процесуального законодавства (1960 р.).

Колегія суддів не бере до уваги наданий захисником - адвокатом ОСОБА_6 висновок авто технічного дослідження обставин ДТП № 57 від 29.04.2013 року, так як відповідно до ст. 196 КПК України (1960 р.), експертиза призначається за мотивованою постановою слідчого, або суду. При цьому, експерту роз'яснюються його права та обов'язки, а також він попереджається про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384, 385 КК України. При цьому, наданий захисником висновок зроблений на підставі адвокатського запиту, що не передбачено кримінально-процесуальним законодавством та в ньому відсутні дані, зокрема про попередження експерта про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384, 385 КК України, що ставить під сумнів його достовірність.

Оскільки вказаний висновок експерта отриманий з порушенням вимог КПК України (1960 р.), він не може слугувати доказом у справі.

Призначаючи покарання засудженому ОСОБА_5 районний суд дотримався загальних засад призначення покарання, які визначені статтею 65 КК України, при цьому належним чином врахувавши тяжкість вчиненого злочину, особу винного та обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.

Так, вчинений ОСОБА_5 злочин, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до тяжких злочинів. Характеризуючи особу ОСОБА_5, суд врахував, що за місцем проживання та роботи він характеризується позитивно, має на утриманні неповнолітню дитину, яка є інвалідом, вперше притягується до кримінальної відповідальності. Обставиною, яка пом'якшує покарання судом обґрунтовано визнано вчинення злочину вперше та з необережності. Обставин, які обтяжують покарання судом не встановлено.

З урахування вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду про необхідність призначення засудженому ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі зі звільненням його від відбуття покарання з випробуванням.

Апеляційні доводи прокурора з приводу м'якості призначеного покарання та безпідставного застосування ст. 75 КК України, колегія суддів визнає необґрунтованими, оскільки судом при призначенні покарання враховані всі обставини справи, в тому числі і ті, на які посилається апелянт.

При цьому, колегія суддів не може погодитись з висновком суду щодо необхідності призначення засудженому додаткової міри покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 3 роки, виходячи з такого.

Як зазначалось раніше, ОСОБА_5 вчинив злочин вперше та з необережності, має на утриманні неповнолітню дитину інваліда, дружину, яка також є інвалідом 3-ї групи. Вказані особи знаходяться на повному утриманні засудженого. З наданої в судовому засіданні суду апеляційної інстанції ліцензії та ліцензійної картки слідує, що ОСОБА_5 дозволений вид робіт - внутрішні перевезення пасажирів таксі, що є основним доходом родини засудженого. Враховуючи вище зазначене, а також те, що на момент ДТП ОСОБА_5 не знаходився в стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння, місце вчинення ДТП не залишав, викликав швидку медичну допомогу, та оскільки санкція ч. 2 ст. 286 КК України передбачає можливість застосування додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами або без застосування такого, колегія суддів визнає за необхідне, виключити з резолютивної частини вироку місцевого суду посилання на призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

Також, колегія суддів вважає правильним висновок суду щодо необхідності стягнення з ОСОБА_5 на користь потерпілої ОСОБА_3 27 072 грн. 83 коп. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 20 000 грн. моральної шкоди, оскільки матеріальна шкода на вказану суму в повному обсязі підтверджена документально, а розмір моральної шкоди відповідає спричиненим тілесним ушкодженням та понесеним моральним стражданням внаслідок їх спричинення.

Керуючись ст. ст. 362-367 КПК України (1960 року), п.п. 11,15 розділу ХІ «Перехідних положень» КПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції та захисника - адвоката ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_5 - задовольнити частково.

Вирок Ленінського районного суду м. Кіровограда від 01 квітня 2013 року стосовно ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 286 КК України - змінити в частині призначеного покарання.

Вважати ОСОБА_5 засудженим за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 (три) роки, з покладення відповідно до ст. 76 КК України обов'язку повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання та роботи, періодично з'являтись для реєстрації до органів кримінально-виконавчої інспекції.

В решті вирок суду залишити без змін.

Судді: підпис підпис підпис

Лещенко Р.М. Олексієнко І.С. Петрова І.М.

Згідно оригіналу:

Суддя апеляційного суду

Кіровоградської області Р.М. Лещенко