Рішення № 32255353, 21.06.2013, Святошинський районний суд міста Києва

ун. № 759/2326/13-ц

пр. № 2/759/2506/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2013 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Макаренко В.В.,

при секретарі - Кузьменко М.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Т.М.М." про стягнення пені,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до Святошинського районного суду м. Києва з позовом про стягнення з ТОВ фірма "Т.М.М."пені у розмірі 294075,84грн., мотивуючи позов тим, що 13 грудня 2006 року він уклав з відповідачем інвестиційний договір №КУ/4Н-12-06 будівництва житлового будинку по АДРЕСА_1, предметом якого є внесення інвестиції інвестором в розмірі 1953744 грн., що еквівалентно на день укладення договору 386880 доларів США по курсу НБУ, в строк до 29 грудня 2006 року в будівництво житлового будинку на умовах даного договору. По умовам договору відповідач по справі зобов'язувався з використанням своїх матеріалів здійснити весь комплекс робіт по будівництву будинку, з гарантуванням високої якості робіт, які прямо або опосередковано стосуються будівництва будинку і повну відповідальність будинку стандартам. Відповідач отримав спеціальний дозвіл (ліцензію) на отримання будівельно-монтажних робіт та підтверджує наявність всієї необхідної дозвільної документації для ведення будівництва. Після виконання сторонами всіх зобов'язань за договором підприємство відповідно до законодавства передає у власність інвестору нежитлове приміщення загальною площею 161,2 кв. м в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 на першому поверсі першої секції. Передача вказаного приміщення у власність інвестору здійснюється по акту прийому-передачі приміщення, який підписується повноважними представниками сторін не пізніше ніж через 60 днів після завершення оздоблювальних робіт в приміщенні інвестора. Позивачем сплачено інвестиції в повному обсязі в будівництво приміщення. Факт завершення всіх будівельних та оздоблювальних робіт як в цілому у житловому будинку АДРЕСА_1, так і в його окремих приміщеннях (нежитловому приміщенні №4) підтверджується актом готовності об'єкта до експлуатації №02 від 28 грудня 2010 року та сертифікатом відповідності №ХК 000373 від 31 грудня 2010 року. Відповідач вищезазначене приміщення №4 у власність позивача по акту прийому-передачі приміщення фактично не відбулося. Відповідно до п.п. 7.4 п.7 договору у випадку порушення підприємством своїх зобов'язань згідно п.6.2. більш ніж на 30 банківських днів підприємство виплачує інвестору пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми фактично внесених інвестором грошових коштів за кожен день прострочки, починаючи з 31-го дня. Сума нарахованої пені становить 294075,32 грн. за період з 14 лютого 2012 року по 13 лютого 2013 року.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 позов підтримала, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, а також вказала, що по аналогічним правовідносинам, тільки за період з 14 лютого 2011 року по 13 лютого 2012 року, Святошинським районним судом м. Києва винесено рішення, яким позов задоволено, вказане рішення набрало законної сили.

Представник відповідача заперечувала проти позову вказуючи, що до спірних правовідносин необхідно застосовувати Закон України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» від 25грудня 2008 року. Вказаний Закон підлягає застосовуванню до даних правовідносин, оскільки визначений договорами строк прийняття в експлуатацію об'єкта будівництва було перенесено на строк менший, за граничний строк встановлений законом, тобто коли заборона нарахування та виплата забудовником штрафних санкцій не застосовується, також, просила застосувати строк позовної давності, оскільки право позивача на стягнення неустойки (пені) припинилось разом зі спливом строку позовної давності щодо основної вимоги 30 листопада 2011 року посилаючись на ст.ст. 256, 258, 261, 267 ЦК України, в зв'язку з пропуском позивачем вказаного строку, одночасно просила зменшити розмір неустойки на підставі ст. 551 ЦК України.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно змісту ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Судом встановлено, що 13 грудня 2006 року ОСОБА_1 уклав з Фірмою "Т.М.М."-Товариство з обмеженою відповідальністю інвестиційний договір №КУ/4Н-12-06 будівництва житлового будинку по АДРЕСА_1, предметом якого є внесення інвестиції інвестором в будівництво житлового будинку на умовах даного договору, а відповідач зобов'язався передати у власність інвестору приміщення в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_4 для використання під салон краси (а.с. 5-15).

За умовами договору відповідач по справі зобов'язувався з використанням своїх матеріалів здійснити весь комплекс робіт по будівництву будинку, з гарантуванням високої якості робіт, які прямо або опосередковано стосуються будівництва будинку і повну відповідальність будинку стандартам для чого відповідач отримав спеціальний дозвіл (ліцензію) на здійснення будівельно-монтажних робіт та підтверджує наявність всієї необхідної дозвільної документації для ведення будівництва. Після виконання сторонами всіх зобов'язань за договором підприємство відповідно до законодавства передає у власність інвестору нежитлове приміщення загальною площею 161, 2 кв. м в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 на першому поверсі першої секції. Передача вказаного приміщення у власність інвестору здійснюється за актом прийому-передачі приміщення, який підписується повноважними представниками сторін не пізніше ніж через 60 днів після завершення оздоблювальних робіт в приміщенні інвестора.

ОСОБА_1 сплатив відповідачу інвестиції в будівництво приміщення у повному обсязі, згідно квитанцій до прибуткового касового ордеру (а.с. 18), що також не заперечується відповідачем.

Факт завершення всіх будівельних та оздоблювальних робіт як в цілому у житловому будинку АДРЕСА_1, так і в його окремих приміщеннях (нежитловому приміщенні №4) підтверджується актом готовності об'єкта до експлуатації № 02 від 28 грудня 2010 року (а.с. 19-25) та сертифікатом відповідності № ХК 000373 від 31 грудня 2010 року (а.с. 26).

Проте, відповідач вказане приміщення у власність позивача не передав, доказів в спростування даної обставини представником відповідача суду не надано.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог цього Кодексу, актів законодавства, а при відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки та відшкодування збитків і моральної шкоди.

Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який прострочив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки.

В силу ст. 624 ЦК України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Підпунктом 6.1 пункту 6 договору передача приміщення у власність інвестору здійснюється по акту прийому-передачі приміщення, який підписується повноважними представниками сторін не пізніше ніж через 60 днів після завершення оздоблюваних робіт в приміщені інвестора.

Відповідно до підпункту 7.4 пункту 7 договору у випадку порушення підприємством своїх зобов'язань згідно п. 6.1 більш ніж на 30 банківських днів підприємство виплачує інвестору пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми фактично внесених інвестором грошових коштів за кожен день прострочки, починаючи з 31-го дня.

Розрахунком суми пені на суму боргу 1953744,00грн., встановлено що загальна сума пені за договором складає 294075,84грн. за період з 14 лютого 2012 року по 13 лютого 2013 року (а.с. 27), контр розрахунку суми пені представником відповідача не надано.

Отже, сума пені, що підлягає стягненню з відповідача становить 294075,84грн.

Слід зазначити, що судом не приймаються до уваги доводи представника відповідача, стосовно пропуску позивачем строку на звернення до суду з позовом та щодо застосування до спірних правовідносин Закону України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва», а також щодо зменшення розміру неустойки на підставі ст. 551 ЦК України, в зв'язку з чим суд вказує на наступне.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 14 грудня 2012 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Фірми "Т.М.М."-Товариство з обмеженою відповідальністю про стягнення пені, позов задоволено, стягнуто з Фірми "Т.М.М."- Товариство з обмеженою відповідальністю на користь ОСОБА_1 пеню за невиконання зобов'язання по інвестиційному договору №КУ/4Н-12-06 будівництва житлового будинку від 13 грудня 2006 року за період з 14 лютого 2011 року по 13 лютого 2012 року в сумі 302830,32 грн., судові витрати по справі в сумі 3028 грн. 30 коп., а всього 305858 гривень 62 копійки (а.с. 39-41).

Вказане рішення набрало законної сили 06 березня 2013 року, ухвалою Апеляційного суду м. Києва апеляційну скаргу представника Фірми "Т.М.М."-Товариство з обмеженою відповідальністю - відхилено (а.с. 42-43), а 18 травня 2013 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Фірми "Т.М.М."-Товариство з обмеженою відповідальністю на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 14 грудня 2012 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 06 березня 2013 року.

Отже, сторони в справі приймають участь ті самі, предмет даного спору та предмет спору, що вже розглянуто Святошинським районним судом м. Києва є тотожними, і відрізняються лише періодом за який стягується пеня та розміром відповідно.

Так, Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 14 грудня 2012 року пеня стягнута за період з 14 лютого 2011 року по 13 лютого 2012 року в сумі 302830 грн. 32 коп., а даним позовом позивач просить стягнути пеню за період з 14 лютого 2012 року по 13 лютого 2013 року в сумі 294075,84грн., тобто правовідносини, що склались між сторонами є тотожними до тих, що були вже предметом розгляду, в зв'язку з чим обставини встановлені вказаними рішеннями не доказуються при розгляді даної справи.

Апеляційним судом м. Києва встановлено, що до даних правовідносин не застосовується Закон України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва», оскільки в даному випадку має місце порушення терміну передачі приміщення інвестору в уже введеному в експлуатацію будинку.

Також, факт затримки передачі приміщень інвесторам, зокрема ОСОБА_1, підтверджується листом-відповіддю за підписом директора Фірми «Т.Т.М.» - ТОВ Шелест А.Ю. від 22 грудня 2011 року на звернення позивача (а.с. 45-46).

Суд надає критичну оцінку доводам представника відповідача, стосовно того, що даним листом позивача фактично запрошувалось до підприємства для укладення акту прийому-передачі нежитлових приміщень, оскільки зміст даного листа містить лише інформацію відносно робіт, які ще необхідно провести та не підтверджує факт остаточного завершення будівництва, готовність нежитлових приміщень, та пропозицію з'явитись на підприємство для підписання акту.

Одночасно, слід зазначити, що порушення законних прав та інтересів позивача є триваючим, відповідачем не усунуто порушення прав позивача, шляхом укладення акту прийому -передачі нежитлового приміщення загальною площею 161, 2 кв. м в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 на першому поверсі першої секції.

Так, відповідно до положень ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Отже, заява представника відповідача про застосування судом строку позовної давності до спірних правовідносин, в зв'язку з його спливом 30 листопада 2011 року, є необґрунтованою та безпідставною, оскільки порушення прав позивача є триваючим, відповідачем визнано факт неналежного виконання зобов'язань листом від 22 грудня 2011 року, а також позивач здійснив розрахунок пені за останній рік згідно п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України за період з 14 лютого 2012 року по 13 лютого 2013 року.

Щодо посилань представника відповідача на застосування положень ч. 3 ст. 551 ЦК України щодо зменшення розміру неустойки, якщо він значно перевищує розмір збитків, а також за наявності інших обставин, які мають істотне значення, суд звертає увагу на наступне.

Розмір неустойки - 294075,84грн., який позивач просить стягнути з відповідача є значно меншим від суми, яку позивач вже сплатив на користь відповідача за нежитлові приміщення - 1953744 грн. і позивач фактично позбавлений можливості користуватись своїми грошовими коштами так і майном, яке відповідач, внаслідок порушень зобов'язань за договором не передає у власність позивачу, також розмір неустойки не перевищує розміру доходу, який позивач міг би отримати за звичайних обставин при розміщенні вказаної суми грошових коштів на депозитному рахунку в банку, виходячи зі звичаїв ділового обороту.

Одночасно з викладеним, істотними обставинами в розумінні ст. 551 ЦК можна вважати ступінь виконання зобов'язання відповідачем, доведений матеріалами справи тяжкий майновий стан відповідача, інші інтереси сторін (а не лише відповідача), які заслуговують на увагу.

Проте, представником відповідача жодних істотних обставин суду не наведено, порушення прав позивача триває, докази, щодо погіршення майнового стану відповідача матеріали справи не містять, інших доказів, які заслуговують на увагу, що порушують інтереси сторін не надано, в зв'язку з чим, посилання відповідача на застосування судом ч. 3 ст. 551 ЦК України є необґрунтованим та безпідставним.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, зважаючи, що в матеріалах справи відсутні докази на підставі яких відповідач звільняється від цивільно-правової відповідальності перед позивачем, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 258, 264, 512, 526, 527, 530, 551, 610-612, 614, 614, 623, 624 ЦК України, ст.ст. 3, 10, 11, 57-61, 88, 212-215 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Т.М.М." про стягнення пені - задовольнити.

Стягнути з Фірми «Т.М.М.» - товариства з обмеженою відповідальністю (код ЄДРПОУ 14073675, що знаходиться за адресою: 03146, м. Київ, вул. Чаадаєва, 2-Б) на користь ОСОБА_1 (зареєстрованого: АДРЕСА_5) пеню 294075,84грн.за невиконання зобов'язання по інвестиційному договору №КУ/4Н-12-06 будівництва житлового будинку від 13 грудня 2006 року за період з 14 лютого 2012 року по 13 лютого 2013 року та судовий збір в розмірі 2940,76 грн., а всього стягнути 297016 (двісті дев'яносто сім тисяч шістнадцять)грн. 60коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання через Святошинський районний суд м. Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а у разі, якщо рішення було проголошено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків або після розгляду справи в апеляційному порядку Апеляційним судом м. Києва, якщо воно не буде скасоване.

СУДДЯ: