Ухвала суду № 32252390, 08.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" липня 2013 р. м. Київ К-18437/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргуДержавної податкової інспекції у місті Ужгородіна постановуГосподарського суду Закарпатської області від 26.02.2008та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2009у справі №14/203 (22а-6737/08/9104)за позовомІноземного підприємства «Підприємство «Бардієвські поземні ставби II»доДержавної податкової інспекції у місті Ужгородіпровизнання нечинними податкових повідомлень-рішень,- ВСТАНОВИВ:

Іноземне підприємство «Підприємство «Бардієвські поземні ставби II» звернулося до суду із адміністративним позовом, у якому просило визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Ужгороді: №907/23-1/20455263/8209 від 20.03.2007 про визначення податкового зобов'язання по податку з доходів, отриманих нерезидентом у загальній сумі 1765539,30 грн., в тому числі основного платежу - 588513,10 грн. та штрафних (фінансових) санкцій - 1177026,20 грн.; та повторно прийнятих №0000612341/0 1776/23-1/20455263/15444 від 25.05.2007 і №0000612341/0 2317/23-1/20455263/19300 від 05.07.2007.

Постановою Господарського суду Закарпатської області від 26.02.2008, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2009, позов задоволено, визнано нечинними податкові повідомлення-рішення №907/23-1/20455263/8209 від 20.03.2007, №0000612341/0 1776/23-1/20455263/15444 від 25.05.2007 і №0000612341/0 2317/23-1/20455263/19300 від 05.07.2007.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- з 30.01.2007 по 23.02.2007 ДПІ у місті Ужгороді Закарпатської області проведена виїзна планова документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005 по 30.09.2006;

- за результатами перевірки складено акт перевірки №630/23-1/10/20455263 від 12.03.2007, згідно висновків якого позивачем порушено вимоги пп.13.1, 13.2 ст.13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 1 і 3 ст.5 Конвенції між Урядом України і Урядом Словацької Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доход і майно внаслідок того, що позивач здійснював будівельно-монтажні роботи на об'єктах замовників не власними силами, а за рахунок залучення до виконання субпідрядних робіт нерезидента - АТ «Бардієвські поземні ставби», Словаччина, та який отримав у встановленому порядку ліцензію на виконання будівельних робіт, протягом періоду, який складає більше 12 календарних місяців, без участі його постійного представництва, що перебуває на обліку в ДПІ у місті Ужгороді Закарпатської області, у зв'язку з чим донараховано податок з доходів, отриманих нерезидентом із джерел їх походження з України, за виплачені нерезиденту доходи від проведення будівельно-монтажних робіт, в сумі 588513,10 грн.;

- на підставі наведеного акта перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення №907/23-1/20455263/8209 від 20.03.2007 про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку з доходів, отриманих нерезидентом із джерел їх походження з України, на суму 1765539,30 грн., з яких 588513,10 грн. за основним платежем та 1177026,20 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- за результатами процедури адміністративного оскарження наведеного податкового повідомлення-рішення скарги позивача були відхилені, спірне рішення залишено без змін, при цьому податковим органом були винесені повторні податкові повідомлення-рішення №00006121341/0 1776/23-1/20455263/15444 від 25.05.2007 та №0000612341/0 2317/23-1/20455263/19300 від 05.07.2007 аналогічного змісту, проте, зі зміненими строками сплати податкового зобов'язання.

Судами також встановлено, що договірний контрагент позивача - АТ «Бардієвські поземні ставби» - належним чином зареєстрований як резидент Словацької Республіки, довідкою його податкового органу підтверджено включення до загальних доходів і оподаткування податком на прибуток доходів, отриманих від виконання контрактів з позивачем, за період 2005-2006 років.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що згідно вимог п.п.13.1, 13.2 ст.13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх проходження з України, у вигляді виручки або інших компенсацій вартості товарів (робіт, послуг), переданих (виконаних, наданих) резиденту від такого нерезидента (постійного представництва) не є об'єктом оподаткуванням у нерезидента на території України.

Судова колегія касаційної інстанції погоджується з позицією судів, з огляду на наступне.

Чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.

Статтею 19 Закону України «Про систему оподаткування» встановлено, якщо міжнародним договором України, ратифікованими Верховною Радою України, встановлено інші правила ніж ті, що їх містять закони України про оподаткування, то застосовуються правила міжнародного договору. Аналогічні положення містяться у ст.18 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно з п.1 ст.7 Конвенції між Урядом України і Урядом Словацької Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доход і майно, ратифікованої Законом України від 12.07.1996р. «Про ратифікацію Конвенції між Урядом України і Урядом Словацької Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доход і майно», прибуток підприємства Договірної Держави оподатковується тільки у цій Державі, якщо тільки це підприємство не здійснює комерційної діяльності в другій Договірній Державі через розташоване в ній постійне представництво.

Окрім того, слід враховувати, що при застосуванні міжнародних договорів про уникнення подвійного оподаткування тлумачення їхніх положень повинне здійснюватись відповідно до міжнародного права.

Отже, зі змісту наведених положень прямо випливає висновок, що доходи нерезидента, отримані із джерелом їх походження з України через своє постійне представництво, зареєстроване в Україні, є об'єктом оподаткування в Україні, а в іншому випадку отримані нерезидентом доходи не можуть бути об'єктом оподаткування в Україні, за умови, що нерезидент був належним чином зареєстрованим резидентом Словацької республіки.

Як правильно встановлено судами попередніх інстанцій, субпідрядні роботи нерезидентом (АТ «Бардієвські поземні ставби», Словаччина) виконувались в рамках укладених зовнішньоекономічних контрактів без використання зареєстрованого постійного представництва.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, що спірні податкові повідомлення-рішення є такими, що не ґрунтуються на нормах закону, а тому вони підлягають скасуванню.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч.3 ст.2, ст.71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного судового рішення судами апеляційної та першої інстанцій були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Ужгороді залишити без задоволення.

2. Постанову Господарського суду Закарпатської області від 26.02.2008 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2009 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко СуддіВ.В. Кошіль О.А. Моторний