Ухвала суду № 32252082, 20.05.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2013 року м. Київ К-32637/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Алко Трейдінг»

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26.01.2010 р.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2010 р.

у справі №2-а-14250/09

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Алко Трейдінг»

до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Алко Трейдінг» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області (далі - відповідач) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 26.01.2010 р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2010 р., у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанції прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Відповідач надав письмові заперечення на касаційну скаргу позивача, за змістом яких просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Працівниками податкового органу проведено документальну виїзну позапланову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при здійсненні фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ «Укрторг», ТОВ «Сепро БВВ» та ДП РЗ «Плодове» за період з 01.07.2005 р. по 30.06.2007 р., про що складено акт від 21.08.2008 року №2030/23/31364185, яким встановлено порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон №168), а саме: правильність відображення в податковому обліку фінансово - господарських взаємовідносин з вказаними контрагентами в частині заниження податку на додану вартість на загальну суму 1 038 668,00 грн.

За результатами проведеної перевірки позивачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.09.2008 р. №0002972301/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 558 005,00 грн., з яких: 1 038 670,00 грн. за основним платежем та 519 335,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з акту перевірки, позивач безпідставно формував податковий кредит у періоді, що перевірявся, на підставі податкових накладних ТОВ «Укрторг», ТОВ «Сепро БВВ» та ДП РЗ «Плодове», яких у нього не було в наявності.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що позивач відніс до складу податкового кредиту ПДВ у сумі 1 038 688,00 грн. з вартості виноматеріалів, які отримані від ДП РЗ «Плодове», ТОВ «Укрторг», ТОВ «Сепро БВВ» та які не мали фінансово - господарських відносин з позивачем.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більш ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Враховуючи те, що позивачем не надано ні під час перевірки, ні під час розгляду справи судами попередніх інстанцій податкових накладних виданих вказаними контрагентами, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що позивач не підтвердив своє право на податковий кредит в сумі 1 038 668,00 грн. за період з лютого 2006 року по червень 2007 року, у зв'язку з чим податковим органом правомірно прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.09.2008 р. №0002972301/0.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Алко Трейдінг» залишити без задоволення.

2. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26.01.2010 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2010 р. у справі №2а-14250/09 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.