Ухвала суду № 32252029, 20.05.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2013 року м. Київ К-35370/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Полтаві

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.11.2009 р.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2010 р.

у справі №2а-45789/09/1670

за позовом Закритого акціонерного товариства «Полтавський лікеро-горілчаний завод»

до Державної податкової інспекції у м.Полтаві

про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ :

Закрите акціонерне товариство «Полтавський лікеро-горілчаний завод» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м.Полтаві (далі - відповідач) про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним та зобов'язання списати безнадійний борг у розмірі 219,7 тис. грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 05.11.2009 р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2010 р., адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 05.06.2009 р. №0000351504/0 та стягнуто на користь позивача з Державного бюджету України 1,70 грн. судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанції прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Працівниками контролюючого органу було проведено невиїзну документальну (камеральну) перевірку позивача з питань своєчасності сплати та подання платіжного доручення на сплату узгодженої суми податкового зобов'язання з акцизного збору по розрахунку за березень 2009 р., за результатами якої складено акт від 29.05.2009 р. № 46/15-550 (32174761).

Перевіркою встановлено несвоєчасну сплату позивачем узгодженого податкового зобов'язання з акцизного збору по розрахунку акцизного збору за березень 2009 р. у розмірі 113 662,90 грн. із затримкою на 6 днів, чим порушено п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

За результатами проведеної перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.06.2009 р. № 0000351504/0, яким застосовано штраф за затримку граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання у розмірі 11 366,29 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 20 статті 7 Закону України «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби» до отримання суб'єктом підприємницької діяльності з акцизного складу спирту етилового неденатурованого, призначеного для переробки на іншу підакцизну продукцію (за винятком виноматеріалів), такий платник акцизного збору зобов'язаний надати органу державної податкової служби України за своїм місцезнаходженням податковий вексель, авальований банком (податкову розписку), який є забезпеченням виконання зобов'язання цього платника у термін до 90 календарних днів починаючи від дня видачі векселя (податкової розписки), сплатити суму акцизного збору, розраховану за ставками для цієї продукції.

Пунктом 10 та 11 Порядку випуску, обігу та погашення податкових векселів, авальованих банком (податкових розписок), які видаються до отримання спирту етилового неденатурованого і є забезпеченням виконання зобов'язання із сплати акцизного збору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2005 року № 498, встановлено, що податковий вексель погашається шляхом сплати до бюджету суми акцизного збору, розрахованої за ставками акцизного збору на готову продукцію. Податковий вексель вважається погашеним векселедавцем у разі сплати суми акцизного збору в повному обсязі та в зазначений у податковому векселі строк.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковий вексель № 1411542 на суму 365 500,00 грн. від 12.12.2008 р. (із зазначенням дати сплати 11.03.2009 р.) погашено позивачем шляхом сплати коштів платіжними дорученнями від 11.03.2009 р. №370, №365, від 13.03.2009 р. № 396, № 375, від 16.03.2009 р. № 398, від 17.03.2009 р. № 399.

Податковий вексель № 1411543 на суму 236500 грн. від 25.12.2008 р (із зазначенням дати сплати 24.03.2009 р.) було погашено позивачем шляхом сплати коштів платіжними дорученнями від 25.03.2009 р. № 448, № 434, від 26.03.2009 р. № 454, від 27.03.2009 р. № 455, що підтверджується Журналом обліку погашення податкових векселів (податкових розписок) ДПІ у м. Полтаві (справа № 15-251).

Відповідно до пункту 4.1 Положення про порядок нарахування, терміни сплати і подання розрахунку акцизного збору, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 19.03.2001 р. № 111, платники акцизного збору самостійно обчислюють суму податкового зобов'язання, яку зазначають у розрахунку акцизного збору (далі - Розрахунок). Платники акцизного збору не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним, подають до органів державної податкової служби за місцем реєстрації Розрахунок за формою згідно з додатком 1 до Положення про порядок нарахування, терміни сплати і подання розрахунку акцизного збору (далі - Положення ). Порядок складання платниками Розрахунку наведено в додатку 2 цього Положення. Прийняття Розрахунку без попередньої перевірки зазначених у ньому показників здійснюється через канцелярію органу державної податкової служби. Відмова службової (посадової) особи прийняти Розрахунок з будь-яких причин забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом. Якщо службова (посадова) особа порушує норми цього пункту, платники зобов'язані до закінчення граничного терміну подання Розрахунку надіслати такий Розрахунок поштою з описом вкладеного та повідомленням про вручення, до якого долучається заява на ім'я керівника, складена в довільній формі, із зазначенням прізвища особи, яка відмовилася прийняти Розрахунок, та/або із зазначенням дати такої відмови. При цьому Розрахунок вважається поданим у момент його вручення пошті, а граничний десятиденний термін, установлений для поштових відправлень, не застосовується. Незалежно від наявності відмови в прийнятті Розрахунку платник податків зобов'язаний погасити податкове зобов'язання, самостійно визначене ним у такому Розрахунку, протягом строків, установлених пунктом 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Згідно із пунктом 4.12 цього Положення податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податку, вважається узгодженим від дня подання Розрахунку акцизного збору до органу державної податкової служби за місцем реєстрації і не може бути оскаржене платником в адміністративному або судовому порядку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем 08.04.2009 р. подано до податкового органу розрахунок акцизного збору за березень 2009 року, у якому він самостійно визначив податкове зобов'язання за податковими векселями № 1411542 та №1411543, термін оплати яких настав у березні 2009 р. (графа 10) у сумі 601 327,00 грн., з яких: згідно графи 15 розрахунку підлягає сплаті до бюджету сума 582 985,00 грн. та згідно графи 11 розрахунку фактичні втрати визначено у сумі 18 342,00 грн.

Узгоджене податкове зобов'язання станом на 08.04.2009 р. було сплачено позивачем у березні 2009 р.

У платіжних дорученнях, позивачем самостійно визначено призначення платежу: «акцизний збір в рахунок погашення векселя № АА-1411542 від 12.12.08 р.» та «акцизний збір в рахунок погашення векселя № АА-1411543 від 25.12.08 р.».

Разом з тим, до облікової картки позивача, відповідачем було зараховано кошти по платіжним дорученням № 370, № 365, № 396, № 375, № 398, № 399, № 448, № 434, № 454, № 455 як переплату по невизначеному документу, та у подальшому за рахунок цих коштів погашено податкове зобов'язання по розрахунку акцизного збору за лютий 2009 р. на загальну суму 710 345,00 грн.

Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податку.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Полтаві залишити без задоволення.

2. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.11.2009 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2010 р. у справі №2а-45789/09/1670 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.