Постанова № 32251499, 03.07.2013, Луганський окружний адміністративний суд

12.3

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 липня 2013 року Справа № 812/4409/13-а

Луганський окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді Чернявської Т.І.,

за участю

секретаря судового засідання Ігнатович О.А.

та

представників сторін:

від позивача - не прибув

від І відповідача - не прибув

від ІІ відповідача - Юрченко М.Ю. (довіреність від 06.08.2012 № 28/10)

від ІІІ відповідача - Кафанова А.О. (довіреність від 12.03.2013 № 02-33/4)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську

справу за адміністративним позовом

ОСОБА_3

до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області, Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби, Управління Державної казначейської служби України у м. Луганську Луганської області

про визнання неправомірними дій, стягнення утриманого податку з доходів фізичних осіб з вихідної допомоги при звільненні судді у відставку в розмірі 14585,48 грн.,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Луганського окружного адміністративного суду знаходиться справа № 812/4409/13-а за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області, Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби, Управління Державної казначейської служби України у м. Луганську Луганської області, в якому позивач з урахуванням заяви від 24 травня 2013 року про уточнення позовних вимог (арк. справи 26), просить:

- визнати неправомірними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області, Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби, Управління Державної казначейської служби України у м. Луганську Луганської області щодо утримання податку з доходів фізичних осіб у розмірі 15 %, що складає 14585,48 грн., з вихідної допомоги судді у відставці ОСОБА_3;

- стягнути з місцевого бюджету м. Луганськ Луганської області суму утриманого Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Луганській області податку з доходу фізичних осіб з вихідної допомоги ОСОБА_3, перерахованого за платіжним дорученням від 01 березня 2011 року № 429 та від 18 березня 2011 року № 612 у розмірі 14585,48 грн. шляхом безспірного списання з рахунку 33215800700006 в ГУДКУ у Луганській області, м. Луганськ, отримувач - УДК м. Луганська ГУДКУ, код отримувача 24046582, МФО 804013.

В обґрунтування заявленого адміністративного позову позивач зазначив, що з 24 березня 1993 року ОСОБА_3 працювала суддею Антрацитівського міського суду Луганської області. Постановою Верховної Ради України від 02 грудня 2010 року № 2762-VI та наказом виконуючого обов'язки голови Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 22 грудня 2010 року № 137 позивача звільнено з посади судді Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області у зв'язку з поданням заяви про відставку. У зв'язку з виходом у відставку позивачу була нарахована вихідна допомога в сумі 86904,00 грн. та утримано податок з доходів фізичних осіб в сумі 14585,48 грн. Позивач вважає, що податок з доходів фізичних осіб з вихідної допомоги у розмірі 15 % на суму 14585,48 грн. утримано неправомірно, оскільки відповідно до частини 3 статті 43 Закону України від 15 грудня 1992 року «Про статус суддів» (в редакції, чинній на час звільнення позивача з посади судді у зв'язку з поданням заяви про відставку) судді, який пішов у відставку, виплачується вихідна допомога без сплати податку у розмірі місячного заробітку за останньою посадою за кожен повний рік на посаді судді, але не менше шестимісячного заробітку. Відповідно до положень підпункту 1 пункту 2 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» стаття 43 Закону України «Про статус суддів» втрачає чинність з 01 січня 2011 року, тобто була діючою на момент виходу позивача у відставку. Відповідно до підпункту 4.3.1 пункту 4.3 статті 4 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» вихідна допомога судді при виході у відставку не входить до оподатковуваного доходу платника податку, оскільки не входить до структури заробітної плати судді, а відноситься до державної матеріальної допомоги, яка має разовий характер. Згідно з пунктами 43.3, 43.4 статті 43 Податкового кодексу України, норми якого підлягають застосуванню до спірних правовідносин, позивач подав до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби заяву про повернення утриманого податку, на яку останній відмовив в повернені коштів. У зв'язку з викладеним, позивач просить задовольнити адміністративний позов.

У судове засідання позивач не прибув, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином (арк. справи 87). У заяві від 24 травня 2013 року про уточнення позовних вимог позивач заявив клопотання про розгляд справи за його відсутності (арк. справи 26).

Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Луганській області адміністративний позов не визнало, про що подало заперечення від 06 червня 2013 року № 900, в яких у задоволенні позовних вимог просить відмовити (арк. справи 36-39). Заперечуючи проти позовних вимог, І відповідач послався на таке.

Виплата суддям, які пішли у відставку, вихідної допомоги за своєю суттю є фінансовою допомогою. Вказані доходи відносяться до доходів у вигляді додаткового блага, які не виключаються із складу загального оподатковуваного доходу згідно з нормами пункту 4.3 статті 4 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб», отже підлягають оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб на загальних підставах за ставкою, встановленою нормами пункту 7.1 статті 7 зазначеного Закону. Нормами Закону України від 15 грудня 1992 року № 2862-XII «Про статус суддів», зокрема, передбачено, що суддям, які пішли у відставку, виплачується вихідна допомога без сплати податку у розмірі місячного заробітку за останньою посадою за кожен повний рік роботи на посаді судді, але не менше шестимісячного заробітку (стаття 43). Однак, приведеними нормами Закону України від 15 грудня 1992 року № 2862-XII «Про статус суддів», за твердженням І відповідача, не визначено конкретного податку, який не підлягає сплаті при виплаті такої допомоги (який неможливо ідентифікувати з будь-яким податком, передбаченим Законом України «Про систему оподаткування» (статті 14 та 15). Таким чином, на думку І відповідача, відсутні достатні підстави для не включення доходів суддів, які пішли у відставку, від отримання вихідної допомоги до об'єкта оподаткування податком з доходів фізичних осіб, оскільки такі норми не містить Закон України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб», який є спеціальним податковим законом з питань оподаткування доходів фізичних осіб. Зазначене підтверджується Законом України «Про систему оподаткування», нормами якого (стаття 1) визначено, що встановлення і скасування податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також пільг їх платникам здійснюються, зокрема, Верховною Радою України відповідно до цього Закону, інших законів України про оподаткування. Крім цього, Закон України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» має пряму норму (пункт 22.2 статті 22), якою визначено, що у разі, якщо норми інших законів чи інших законодавчих актів, що містять правила оподаткування доходів (прибутків) фізичних осіб, суперечать нормам цього Закону, пріоритет мають норми цього Закону, а відповідно до норм пункту 22.11 статті 22 цього Закону норми Закону України від 15 грудня 1992 року № 2862-XII «Про статус суддів» щодо оподаткування фізичних осіб повинні бути приведені у відповідність до норм Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб». Роз'яснення щодо спірного питання надані у листі Комітету Верховної Ради України з питань податкової та митної політики від 25 січня 2010 року № 04-27/25 «Щодо оподаткування доходів окремих категорій фізичних осіб».

Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Луганській області діяло на підставі законів України про податок з доходів фізичних осіб, про Державний бюджет України на 2010 рік, Бюджетного кодексу України, Конституції України, а отже не може бути відповідачем у даній справі.

У судове засідання представник Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області не прибув, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином (арк. справи 86). У запереченнях І відповідач заявив клопотання про розгляд справи за відсутності його представника (арк. справи 39).

Ленінська міжрайонна державна податкова інспекція у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби адміністративний позов не визнала, про що подала заперечення від 06 червня 2013 року № 13779/10, в яких у задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю (арк. справи 51-52). В обґрунтування заперечень проти позову, ІІ відповідач вказав, що питання щодо оподаткування податком з доходів фізичних осіб окремих доходів суддів, зокрема, доходів у вигляді вихідної допомоги суддям, які пішли у відставку, вже було розглянуто Комітетом Верховної Ради України з питань податкової та митної політики та позиція з вказаного питання була викладена у листі від 25 січня 2010 року № 04-27/25 «Щодо оподаткування доходів окремих категорій фізичних осіб». Зокрема, Комітетом Верховної Ради України з питань податкової та митної політики зазначено, що виплати суддям, які пішли у відставку, вихідної допомоги за своєю суттю є фінансовою допомогою. Об'єкт оподаткування податком з доходів фізичних осіб (починаючи з 01.01.2004) визначається відповідно до норм Закону України від 22 травня 2003 року № 889 «Про податок з доходів фізичних осіб» (далі - Закон № 889), згідно з пунктом 1.2 статті 1 якого доходом фізичної особи є, зокрема, сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами. Згідно з нормами підпункту 4.2.9 пункту 4.2 статті 4 Закону № 889 до загального оподатковуваного доходу відноситься дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті), до якого відповідно до норм пункту 1.1 статті 1 Закону № 889 відносяться кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, що виплачуються (надаються) платнику податку його працедавцем, якщо такий дохід не є заробітною платою чи виплатою, відшкодуванням чи компенсацією за цивільно-правовими угодами, укладеними з таким платником податку. Виходячи із зазначеного, вважаємо, що виплати суддям, які пішли у відставку, вихідної допомоги за своєю суттю є фінансовою допомогою, а надання суддям за рахунок державного бюджету щорічно путівки на санаторно-курортне лікування є формою отримання суддями послуг безоплатно. Вказані доходи відносяться до доходів у вигляді додаткового блага, які не виключаються із складу загального оподатковуваного доходу згідно з нормами пункту 4.3 статті 4 Закону № 889, отже підлягають оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб на загальних підставах за ставкою, встановленою нормами пункту 7.1 статті 7 Закону № 889.

Таким чином, резюмує ІІ відповідач, утриманий податок з доходів фізичних осіб у розмірі 15 % з вихідної допомоги ОСОБА_3 є законним та обґрунтованим.

У судовому засіданні представник ІІ відповідача проти адміністративного позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, надав пояснення, аналогічні викладеним у письмових запереченнях від 06 червня 2013 року № 13779/10.

Управління Державної казначейської служби України у м. Луганську Луганської області адміністративний позов не визнало, про що подало заперечення від 05 червня 2013 року № 02-13/1955, в яких у задоволенні позовних вимог просить відмовити у повному обсязі (арк. справи 49-50). Заперечуючи проти позову, ІІІ відповідач зазначив, що відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Управління Державної казначейської служби України у м. Луганську Луганської області ніяких допроцесуальних зв'язків з позивачем не мало, більш того ніякими діями або бездіяльністю з його сторони не порушувались законні права та інтереси позивача. Спірні правовідносини про порушене право виникли між позивачем та відповідачами - Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Луганській області і Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби, оскільки проведення будь-яких дій з утримання податку з доходів фізичних осіб не входить до функціональних обов'язків органів казначейства.

Виплати суддям, які пішли у відставку, вихідної допомоги є фінансовою допомогою. Вказаний доход відноситься до доходів у вигляді додаткового блага, який не виключається із складу загального оподатковуваного доходу згідно з нормами пункту 4.3 статті 4 Закону України від 22 травня 2003 року № 889 «Про податок з доходів фізичних осіб», а отже підлягає оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб на загальних підставах. Таким чином, утриманий податок з доходів фізичних осіб у розмірі 15 % з вихідної допомоги судді у відставці ОСОБА_3, на думку ІІІ відповідача, є законодавчо обґрунтованим.

У судовому засіданні представник ІІІ відповідача проти адміністративного позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, надав пояснення, аналогічні викладеним у письмових запереченнях від 05 червня 2013 року № 02-13/1955.

Заслухавши пояснення представників ІІ та ІІІ відповідачів, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом під час судового розгляду, ОСОБА_3 24 березня 1993 року обрана народним суддею Антрацитівського міського народного суду.

Постановою Верховної Ради України від 19 червня 2003 року № 1018-IV «Про обрання суддів» ОСОБА_3 обрано на посаду судді місцевого Антрацитівського районного суду Луганської області безстроково.

Постановою Верховної Ради України від 2 грудня 2010 року № 2762-VI «Про звільнення суддів» ОСОБА_3 звільнено з посади судді у зв'язку з поданням заяви про відставку.

Зазначені факти підтверджені вкладишем до трудової книжки позивача НОМЕР_2 (арк. справи 19 на звороті, 20, 20 на звороті).

Наказом Антрацитівського міськрайонного суду від 22 грудня 2010 року № 137 відповідно до постанови Верховної Ради України від 2 грудня 2010 року № 2762-VI «Про звільнення суддів» суддю ОСОБА_3 звільнено із займаної посади у зв'язку з поданням заяви про відставку 22 грудня 2010 року, наказано виплатити ОСОБА_3 вихідну допомогу в розмірі 17 місячних посадових заробітків та припинити ОСОБА_3 виплату щомісячного грошового утримання з 22 грудня 2010 року у зв'язку зі звільненням з посади судді (арк. справи 71).

При виплаті ОСОБА_3 вихідної допомоги Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Луганській області було утримано та перераховано до місцевого бюджету Ленінського району м. Луганська податок з доходів фізичних осіб у загальному розмірі 14585,48 грн., у тому числі за платіжним дорученням 01 березня 2011 року № 429 в сумі 13035,60 грн. та від 18 березня 2011 року № 612 в сумі 1595,89 грн., що також підтверджено листом Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області від 20 березня 2013 року № 470 (арк. справи 15, 16, 17).

Довідкою від 20 червня 2013 року № 03-18/2131 Управління Державної казначейської служби України у м. Луганську Луганської області підтвердило надходження коштів до місцевого бюджету Ленінського району м. Луганська в сумі 13035,60 грн. за платіжним дорученням від 01 березня 2011 року № 429 та в сумі 1595,89 грн. за платіжним дорученням від 18 березня 2011 року № 612 (арк. справи 78).

За наслідками судового розгляду суд прийшов до висновку, що дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області щодо утримання податку з доходів фізичних осіб у розмірі 14585,48 грн. з вихідної допомоги при виході судді ОСОБА_3 у відставку є неправомірними з таких підстав.

Відповідно до частини 3 статті 43 Закону України від 15 грудня 1992 року № 2862-XII «Про статус суддів» (в редакції, чинній на час звільнення позивача з посади судді у зв'язку з поданням заяви про відставку) судді, який пішов у відставку, виплачується вихідна допомога без сплати податку у розмірі місячного заробітку за останньою посадою за кожен повний рік роботи на посаді судді, але не менше шестимісячного заробітку.

Підпунктом «д» пункту 1.3 статті 1 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» (чинного на час виникнення у позивача права на отримання вихідної допомоги) встановлено, що дохід з джерелом його походження з України - це будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі дохід у вигляді заробітної плати, нарахований (виплачений, наданий) внаслідок здійснення платником податку трудової діяльності на території України, від працедавця.

Згідно з підпунктом 4.3.1 пункту 4.3 статті 4 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» (чинного на час виникнення у позивача права на отримання вихідної допомоги) до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи (що не підлягають відображенню в його річній податковій декларації), а саме, сума державної матеріальної та соціальної допомоги у вигляді адресних виплат коштів та надання соціальних послуг відповідно до закону, житлових та інших субсидій або дотацій, компенсацій (включаючи допомогу по вагітності та пологах), винагород та страхових виплат, які отримуються платником податку відповідно з бюджетів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування згідно із законом.

Відповідно до пункту 22.2 статті 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (чинного на час виникнення у позивача права на отримання вихідної допомоги) у разі, якщо норми інших законів чи інших законодавчих актів, що містять правила оподаткування доходів (прибутків) фізичних осіб, суперечать нормам цього Закону, пріоритет мають норми цього Закону.

У Рішенні Конституційного Суду України від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів) зазначено: «Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України підкреслюється, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004, від 1 грудня 2004 року № 20-рп/2004)».

Вирішуючи питання колізії законів щодо оподаткування вихідної допомоги судді, суд виходить з їх особливого статусу, гарантій незалежності суддів, складовою частиною яких є грошове утримання й умови відставки суддів, та застосовує норми Закону України від 15 грудня 1992 року № 2862-XII «Про статус суддів» у вирішенні даного спору.

Оскільки Ленінська міжрайонна державна податкова інспекція у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби та Управління Державної казначейської служби України у м. Луганську Луганської області не мають жодного відношення до утримання податку з доходів фізичних осіб у розмірі 14585,48 грн. з вихідної допомоги при виході судді ОСОБА_3 у відставку, правові підстави для визнання їх дій неправомірними відсутні.

01 квітня 2013 року ОСОБА_3 звернулась до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби із заявою від 29 березня 2013 року про повернення їй помилково стягнутих грошових коштів у вигляді податку в сумі 14585,48 грн., на яку отримала від податкового органу відповідь від 15 квітня 2013 року № 10860/17-00 про правомірність оподаткування податком з доходів фізичних осіб вихідної допомоги при звільненні судді у відставку (арк. справи 12, 77).

Умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань визначені статтею 43 Податкового кодексу України.

Пунктом 43.3 статті 43 Податкового кодексу України встановлено, що обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються органом державної податкової служби на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики. Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету (пункт 43.5 статті 43 Податкового кодексу України).

В порушення зазначених положень статті 43 Податкового кодексу України податковий орган не підготував висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та не подав його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Оскільки у даній справі право позивача порушується внаслідок неодержання коштів з місцевого бюджету, тому способом захисту цього права має бути вимога про стягнення зазначених коштів (відшкодування заборгованості).

Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845, визначений механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення (далі - державні органи).

У відповідності із пунктом 2 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845, безспірне списання - операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання рішень про стягнення коштів Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.

Згідно із підпунктом 1 пункту 16 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845, органи Казначейства за судовими рішеннями про стягнення надходжень бюджету здійснюють безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів для повернення надмірно та/або помилково сплачених податків і зборів.

Безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету або у заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів (пункт 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845).

Згідно з пунктом 20 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845, у разі коли рахунок, з якого необхідно здійснити безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів, на дату прийняття виконавчого документа про стягнення надходжень бюджету до виконання або надходження інформації, зазначеної у пункті 18 цього Порядку, змінено у зв'язку з внесенням змін до відповідних нормативно-правових актів, безспірне списання таких коштів здійснюється із зміненого рахунка, на якому обліковуються надходження бюджету та на який в поточному бюджетному періоді зараховується відповідний вид надходжень, з урахуванням пропозицій органу, що контролює справляння надходжень бюджету.

Довідкою від 20 червня 2013 року № 03-18/2131 Управління Державної казначейської служби України у м. Луганську Луганської області повідомило, що станом на 20 червня 2013 року кошти по коду бюджетної класифікації доходів 11010100 «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати» по території Ленінського району м. Луганська зараховуються по реквізитах: Отримувач - УДКСУ у м. Луганську; код: 37991503; МФО: 804013; назва банку: ГУДКСУ у Луганській області; р/р 33215800700006; код БКД 11010100 «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати» (арк. справи 78).

Враховуючи положення пунктів 19 та 20 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845, та інформацію, наведену у довідці Управління Державної казначейської служби України у м. Луганську Луганської області від 20 червня 2013 року № 03-18/2131, неправомірно утриманий Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Луганській області податок з доходів фізичних осіб з вихідної допомоги при звільненні судді у відставку в сумі 14585,48 грн. підлягає стягненню з місцевого бюджету Ленінського району м. Луганська на користь ОСОБА_3 шляхом безспірного списання коштів з рахунку № 33215800700006 в ГУДКСУ у Луганській області, отримувач - УДКСУ у м. Луганську, код 37991503, МФО 804013, код БКД 11010100.

Щодо строків звернення до суду суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до частини 1 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно із частиною 3 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Предметом даного спору є правомірність утримання з позивача податку з доходів фізичних осіб при виплаті вихідної допомоги у березні 2011 року, спір щодо звільнення з публічної служби відсутній, у зв'язку з чим спеціальний місячний строк, який регулює питання проходження публічної служби, на податкові правовідносини не розповсюджується.

Строки звернення з адміністративним позовом та порядок їх обчислення у податкових правовідносинах можуть встановлюватися також іншими законами, в тому числі до 01 січня 2011 року Законом України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (який діяв на час виникнення спірних правовідносин), а після 01 січня 2011 року Податковим кодексом України.

Згідно із підпунктом 15.3.1 пункту 15.3 статті 15 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Відповідно до пункту 102.5 статті 102 Податкового кодексу України заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Таким чином, строк звернення з позовом до адміністративного суду щодо стягнення неправомірно утриманого податку з доходів фізичних осіб з вихідної допомоги при звільненні судді у відставку визначається на підставі норм підпункту 15.3.1 пункту 15.3 статті 15 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», пункту 102.5 статті 102 Податкового кодексу України і становить 1095 днів, наступних за днем неправомірного утримання такого податку.

З огляду на вищевикладене, адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено (частина 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 03 липня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 08 липня 2013 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_3 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області, Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби, Управління Державної казначейської служби України у м. Луганську Луганської області про визнання неправомірними дій, стягнення утриманого податку з доходів фізичних осіб з вихідної допомоги при звільненні судді у відставку в розмірі 14585,48 грн. задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області щодо утримання податку з доходів фізичних осіб у розмірі 14585,48 грн. (чотирнадцять тисяч п'ятсот вісімдесят п'ять гривень сорок вісім копійок) з вихідної допомоги при виході судді ОСОБА_3 у відставку.

Стягнути з місцевого бюджету Ленінського району м. Луганська на користь ОСОБА_3 неправомірно утриманий Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Луганській області податок з доходів фізичних осіб з вихідної допомоги при звільненні судді у відставку в сумі 14585,48 грн. (чотирнадцять тисяч п'ятсот вісімдесят п'ять гривень сорок вісім копійок) шляхом безспірного списання коштів з рахунку № 33215800700006 в ГУДКСУ у Луганській області, отримувач - УДКСУ у м. Луганську, код 37991503, МФО 804013, код БКД 11010100.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, місце проживання: 94613, АДРЕСА_1) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 163,20 грн. (сто шістдесят три гривні двадцять копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Згідно з частиною 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі 08 липня 2013 року.

Суддя Т.І. Чернявська