Постанова № 32251462, 04.07.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2013 р. Справа № 804/6612/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ільков В.В. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Дніпропетровська до товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Павлоградський завод мостових металоконструкцій" про стягнення заборгованості зі сплати єдиного внеску за лютий 2013р. у сумі 57135,28 грн., -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська до товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Павлоградський завод мостових металоконструкцій» про стягнення заборгованості зі сплати єдиного внеску за лютий 2013р. у сумі 57135,28 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок порушення вимог Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 08.07.2010р. за № 2464-VІ (далі - Закон України № 2464-VІ) відповідач має заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за лютий 2013р. у сумі 51135,28 гривень. У добровільному порядку заборгованість відповідач не сплачує, що і стало підставою для звернення з цим позовом до суду.

Позивач в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином відповідно до вимог КАС України. Позивач надав до суду 04.07.2013р. клопотання про розгляд справи без його участі, у якому зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти позову, зазначив, що ним сплачено частково суму заборгованості у розмірі 12000,00 гривень, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, а також не заперечував проти здійснення подальшого розгляду справи у порядку письмового провадження.

За таких обставин суд, керуючись положеннями ст.128 КАС України, вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, дослідивши подані до суду докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи, суд встановив таке.

У відповідності зі статтею 1 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі Закон № 2464-VI) Пенсійний фонд України - орган, уповноважений відповідно до цього Закону вести облік платників єдиного внеску, забезпечувати збір та ведення обліку страхових коштів, контролювати повноту та своєчасність їх сплати, вести Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування та виконувати інші функції, передбачені законом.

У відповідності до положень ст. 63 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. за № 1058-IV виконавчими органами правління Пенсійного фонду є виконавча дирекція та територіальні органи, якими, зокрема, є головні управління Пенсійного фонду в областях, управління Пенсійного фонду в районах, містах, районах у містах. Головні управління та управління Пенсійного фонду є юридичними особами.

Статтею 13 Закону України № 2464-VI встановлено, що Пенсійний фонд та його територіальні органи мають, зокрема, право: вимагати від керівників та інших посадових осіб підприємств, установ і організацій, а також від фізичних осіб - підприємців усунення виявлених порушень законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску; застосовувати фінансові санкції, передбачені цим Законом; стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску; порушувати в установленому законом порядку питання про притягнення до відповідальності осіб, винних у порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску.

Статтею 3 КАС України визначено, що суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства.

Отже, Пенсійний фонд України та його територіальні органи при реалізації ними прав, передбачених Законом № 2464-VI, є суб'єктами владних повноважень.

Відповідно до п. 5 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, за зверненням суб'єкта владних повноважень.

Станом на час розгляду справи відповідач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Дніпропетровська та є згідно Закону № 2464-VI платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем подано до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Дніпропетровська, звіт про суму нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів Пенсійного фонду України за лютий 2013 року, в якому загальна сума єдиного внеску, що підлягає сплаті складає 64672,40 гривень.

Частиною 8 статті 9 Закону України № 2464-VI встановлено, що платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

У встановлений строк відповідачем сума єдиного внеску (з урахуванням часткової сплати у розмірі 7537,12 грн., що підтверджується довідкою, яка міститься у матеріалах справи) у розмірі 57135,28 гривень сплачена не була.

У матеріалах справи відсутні докази того, що на час розгляду справи сума заборгованості у розмірі 57135,28 гривень сплачена відповідачем. Позивач не надавав до суду жодних заяв та клопотань з цього приводу.

Твердження відповідача щодо того, що ним частково сплачено суму боргу у розмірі 12000,00 гривень платіжними дорученнями від 17.05.2013р. за № 51 та від 11.06.2013р. за № 112, суд вважає необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідачем для обґрунтування часткової сплати суми боргу було надано до суду копії платіжних доручень від 17.05.2013р. за № 51 на суму 6000,00 грн. (призначення платежу - єдиний соціальний внесок за лютий 2013р.) та від 11.06.2013р. за № 112 на суму 6000,00 грн. (призначення платежу - єдиний соціальний внесок за лютий 2013р.).

Згідно із ч. ст. 25 Закону України № 2464-VI за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Таким чином, є ймовірність того, що сплачені позивачем суми єдиного внеску зараховані позивачем в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Станом на дату розгляду справи позивач не зменшив суму позовних вимог - відповідне клопотання до суду не надходило.

Крім того, відповідач посилається на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.06.2013р. по справі № 804/6614/13-а, проте, суд не може його взяти до уваги як належний доказ, тому що на час розгляду справи відсутні відомості про набрання цим рішенням законної сили.

Відповідно ч. 4 ст. 25 Закону України № 2464-VI територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики. У разі якщо згоди з органом Пенсійного фонду не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти робочих днів з дня надходження рішення відповідного органу Пенсійного фонду або оскаржити вимогу до органу Пенсійного фонду вищого рівня чи в судовому порядку.

Позивачем була сформована щодо відповідача та направлена засобами поштового зв'язку вимога № Ю-179-у від 05.04.2013р. про сплату заборгованості (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 6 Закону Україну «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» Пенсійний фонд та його територіальні органи мають право стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.

Абзацом сьомим частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI встановлено, що у випадках, зазначених в абзаці шостому цієї частини, територіальний орган Пенсійного фонду має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки. При цьому заходи досудового врегулювання спорів, передбачені законом, не застосовуються.

Згідно із ч. 16 ст. 25 Закону Україну «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

Приймаючи до уваги викладене та враховуючи, що на час розгляду справи сума боргу відповідачем добровільно не сплачена, відповідних доказів суду не надано, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч.4 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати по справі з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 86, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська до товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Павлоградський завод мостових металоконструкцій» про стягнення заборгованості зі сплати єдиного внеску за лютий 2013р. у сумі 57135,28 грн. - задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Павлоградський завод мостових металоконструкцій» на користь Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська заборгованість зі сплати єдиного внеску за лютий 2013р. у сумі 57135 (п'ятдесят сім тисяч сто тридцять п'ять) грн. 28 коп. на р/р 37199101000407, УДКСУ в Дніпропетровській області, МФО 805012, код ЄДРПОУ 21928077, отримувач: Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В Ільков