Рішення № 32249607, 08.07.2013, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 2/303/1811/13

303/3645/13-Ц

Ряд стат звіту 45

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

08 липня 2013 року м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

в особі:головуючої суддіМорозової Н. Л.

при секретаріСтегура Н. Р..

за участю:позивачаОСОБА_1

представника позивачаОСОБА_2

відовідачаОСОБА_3

представника відповідачаОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Мукачеві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сімєю без реєстрації шлюбу, визнання квартири обєктом спільної сумісної власності, стягнення половини вартості квартири,

в с т а н о в и в:

Позивач звернулася до суду з позовом ОСОБА_5 про встановлення факту проживання чоловіка - ОСОБА_5, 29.07.1974 р. н. громадянина США та жінки ОСОБА_1, 08.05.1976 р. н. громадянки України без реєстрації шлюбу з серпня 2008 року по грудень 2012 року; визнання квартири АДРЕСА_1 обєктом спільної сумісної власності ОСОБА_5, 29.07.1974 р. н. громадянина США та ОСОБА_1, 08.05.1976 р. н. громадянки України та стягнення з відповідача половини вартості вказаної квартири, в розмірі 125 000,00 гривень.

Позовні вимоги мотивує тим, що після розлучення громадянина США ОСОБА_5, що на території України зареєстрований: в м. Мукачеві, площа Федорова, 4/11 зі своєю законною дружиною, вона та він з серпня 2008 року почали спільно проживати, в неї дома за адресою: вул. Локоти, 16/2 в м. Мукачеві та вести домашнє господарство з спільним бюджетом. За час спільного проживання вона постійно працював медсестрою в поліклінічному відділенні Мукачівської ЦРЛ. Значну частину зароблених коштів витрачала на продукти харчування для сімї та предмети загального вжитку, а відповідач у свою чергу також піклувався про не та її сина, фінансував великі витрати (закупку водяного насоса, побутову техніку, необхідну для сімї), оплачував їх закордонні поїздки на відпочинок, займався з її сином допомагаючи у вивченні та удосконаленні англійської мови. При цьому вона вивчала звичаї його віросповідування, готувала кошерну їжу. У лютому 2011 року, тобто через два з половиною роки їх спільного проживання, ОСОБА_3 запропонував купити квартиру для їх спільного проживання, оскільки вони мали спільне бажання узаконити свої відносини та народити спільних дітей. Так, в квітні 2011 року ОСОБА_3 придбав для них квартиру АДРЕСА_1 за 250 000,00 гривень. Вона у свою чергу, віддала свої накопичення близько 2000,00 доларів США на покупку до квартири частини меблів та приймала свою посильну участь у ремонті квартири (здійснювала контроль за проведенням ремонтних робіт у квартирі, які фінансував ОСОБА_3 м. під час його відсутності та поїздок за кордон. Під час ремонту квартири, вона інколи проживали у його квартирі по вул. Федорова. 4/11 в м. Мукачеві. Згодом стало питання прийняття «іудаїзму» віри її цивільного чоловіка, однак вирішити це питання вона відмовилася з релігійних переконань, що стало причиною свояк між ними, і як наслідок призвело до повного розриву відносин між ними в грудні 2012 року. вважає, що вона має право на частину квартири та отримання компенсації вартості належної їй частки у квартирі, придбаній її цивільним чоловіком у період їх спільного проживання, без реєстрації шлюбу.

В судовому засіданні позивач та її представник вимоги позовної заяви підтримали, з наведених у заяві підстав просили їх задоволити, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві.

Відповідач та його представник в судовому засіданні позов визнали частково.

При цьому, відповідач визнав те, що дійсно в період з серпня 2008 року по грудень 2012 року проживав з позивачкою спільно, однією сімєю, як чоловік і жінка без реєстрації шлюбу. За час спільного з нею проживання він придбав квартиру АДРЕСА_1 для них, в якій мав намір проживати з ОСОБА_1, однак вона не погодилася прийняти його віру, а відтак створення сімї для нього стало неможливим. Вважає, що позивач не може претендувати на частину квартири та відшкодування її вартості їй, оскільки її внесок був незначний. Тому просить відмови в частині вимог позову, що стосується виплати їй частини вартості квартири.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, вивчивши та перевіривши матеріали справи, суд приходить до наступного:

Відповідно до норм діючого законодавства, зокрема ст.16 ЦПК України не забороняє обєднувати вимоги в одній заяві, вимоги про встановлення юридичного факту, якщо такий факт має за наслідок виникнення в особи майнового чи немайнового права, за захистом якого особа звернулася до суду. Оскільки є спір про право, всі вимоги розглядаються у позовному провадженню.

Судом встановлено і визнано відповідачем, що він, ОСОБА_5, 29.07.1974 р. н. громадянин США та позивач ОСОБА_1, 08.05.1976 р. н. громадянка України проживали як чоловік та жінка однією сімєю без реєстрації шлюбу з серпня 2008 року по грудень 2012 року, вели спільне господарство, піклувалися один про одного, тобто мали взаємні права та обовязки притаманні подружжю.

З матеріалів справи вбачається, що за час проживання однією сімєю без реєстрації шлюбу, в квітні 2011 року ОСОБА_3 придбав для них квартиру АДРЕСА_1 за 250 000,00 гривень, що стверджується договором купівлі-продажу квартири від 13.04 2011 року, вправо на яку зареєстровано тільки за ОСОБА_5 (а.с7,8).

Відповідач не заперечував, що він придбав квартиру за власні кошти для них з ОСОБА_1, як не заперечував і те, що остання вносила свій посильний вклад у квартиру у виді суми близько 2 000,00 доларів США та всіляко сприяла йому у веденні ремонтних робіт у квартирі, у його відсутність в Україні.

У п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року N 11 роз'яснено: під час застосування ст. 74 СК України, яка регулює поділ майна осіб, що проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно врахувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі й між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю. (Судові прецедентиУхвала, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, від 16.05.2012, № 6-5522св12, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ)

Як встановлено судом, відповідач ОСОБА_5 на час проживання у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_1, не перебував у будь-якому іншому шлюбі.

У період з серпня 2008 року по грудень 2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 склалися усталені відносини, що притаманні подружжю, таким чином вони проживали однією сімєю без реєстрації шлюбу, тобто близько пяти років.

Термін "проживання однією сім'єю" не слід розуміти буквально, адже факт реєстрації (проживання) жінки та чоловіка за однією адресою не є ні головною, ні обов'язковою ознакою наявності фактичного шлюбу.

За ч. 2 ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. З наведеного положення випливає центральна, на наш погляд, ознака подружніх відносин: наявність факту ведення спільного господарства, тобто прийняття участі у спільних витратах, спрямованих на забезпечення життєдіяльності сім'ї.

Із прийняттям Сімейного кодексу України (далі - СК) законодавець закріпив рівні права чоловіка та жінки, які проживають у незареєстрованому шлюбі, зокрема на придбане майно в період цього шлюбу. Слід звернути увагу, що оскільки СК набрав чинності з 1 січня 2004 р. і зворотної сили не має, то положення ст. 74 цього Кодексу застосовуються виключно до правовідносин, які виникли після дати набрання ним законної сили.

Як вбачається з договору купівлі-продажу квартири від 13.04 2011 року ОСОБА_3 придбав у власність квартиру АДРЕСА_1 та оформив право власності на неї в установленому законом порядку (а.с.7,8). Таким чином, один із осіб, які проживають однією сімєю без реєстрації шлюбу, придбав майно, яке зареєстрував за собою.

На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу. Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 256 ЦПК України факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу може бути встановлений у судовому порядку.

Так, відповідно до вимог ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Договору між позивачем та відповідачем щодо правового режиму майна набутого ними за час спільного проживання однією сімєю без реєстрації шлюбу, не укладалося.

При цьому, суд констатує, що вимога позивача про стягнення з відповідача в її користь половини вартості спірної квартири, в розмірі 125 000,00 гривень є передчасною, оскільки може бути заявлена тільки після, вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності та у відповідності з вимогами діючого законодавства, яке регулює порядок отримання грошової компенсації частки у майні, а відтак задоволенню не підлягає.

Задовольняючи позов частково, суд виходить з визнання відповідачем частини вимог позову, що не порушує права осіб, які беруть участь у справі.

На підставі вищенаведеного, керуючись: ст.ст. 10, 11, 60, 88, 208, 209, 212-218, ЦПК України, ст. 74 СК України, Пункт 20 Постанови № 11 Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року „Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя, суд -

р і ш и в :

Позов задоволити частково.

Встановити факт проживання однією сімєю чоловіка - ОСОБА_5, 29.07.1974 р. н. громадянина США та жінки ОСОБА_1, 08.05.1976 р. н. громадянки України без реєстрації шлюбу з серпня 2008 року по грудень 2012 року.

Визнати квартиру АДРЕСА_1 обєктом спільної сумісної власності ОСОБА_5, 29.07.1974 р. н. громадянина США та ОСОБА_1, 08.05.1976 р. н. громадянки України.

У решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Закарпатської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час оголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

ГоловуючийМорозова Н. Л.