Ухвала суду № 32248879, 03.07.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Орєхов О.І.

Суддя-доповідач - Бишов М. В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2013 року справа №255/2751/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Бишова М.В.

суддів Компанієць І.Д., Шальєвої В.А.

при секретарі Куленко О.Д.

з участю представника позивача ОСОБА_3

представника відповідача Базикіної Я.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_5 на постанову Ворошиловського районного суду м. Донецька від 08 травня 2013 року по адміністративній справі №255/2751/13-а за позовом ОСОБА_5 до Донецької міської ради про визнання недійсним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 звернулася до суду з адміністративним позовом до Донецької міської ради про визнання недійсним рішення та зобов'язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позову вказала, що, реалізуючи положення ст.ст. 116, 118, 121 Земельного кодексу України, вона 03 жовтня 2012 звернулася до Донецької міської ради через Управління Донецької міської Ради «Єдиний дозвільний центр» із заявою (клопотанням) про вибір місця розташування земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку (реєстраційний номер 09002612): місце розташування земельної ділянки згідно із заявою: АДРЕСА_1. Заявлений позивачем орієнтований розмір земельної ділянки 0,10 га та її місце розташування в повній мірі відповідають цілі її безоплатної передачі відповідно до ст. 121 Земельного кодексу України.

До заяви (клопотання) позивачем додано пакет документів: викопіювання 1:2000 з чергового кадастрового плану міста (УЗР Держкомзему); викопіювання з генерального плану 1:2000 з нанесеними червоними лініями та позначенням орієнтованих меж та розмірів земельної ділянки; викопіювання з генерального плану 1:500 з нанесеними червоними лініями та позначенням орієнтованих меж та розмірів земельної ділянки; нотаріально посвідчена згода землекористувача земельної ділянки від 02 жовтня 2012 року; довідка філії ДП «Центр ДЗК»; копія паспорта та ідентифікаційного коду.

Станом на момент подання заяви (клопотання) про вибір місця розташування земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку (реєстраційний номер 09002612) до Донецької міської ради, позначена на графічному матеріалі земельна ділянка по АДРЕСА_1 не знаходилася у приватній власності інших осіб, про що свідчить відсутність її позначення разом із кадастровим номером на викопіюваннях 1:2000 Головного управління містобудування та архітектури Донецької міської ради, 1:500 Головного управління містобудування та архітектури Донецької міської ради (інвентарний номер 46369), 1:2000 Управління Держкомзему (інвентарний номер 1760). Вищенаведена земельна ділянка призначена для забудови жилими будинками.

Рішенням Донецької міської ради від 01 лютого 2013 року №27/110 відмовлено позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки АДРЕСА_1.

Підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки АДРЕСА_1 став мораторій на зміну цільового призначення земель рекреаційного призначення та встановлення границь парку «Студентський».

Посилання Донецької міської ради на мораторій на зміну цільового призначення земель рекреаційного призначення та встановлення границь парку «Студентський» є безпідставним та суперечить положенням ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України.

Рішення Донецької міської ради від 01 лютого 2013 року № 27/110 про відмову ОСОБА_5 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки АДРЕСА_1 є незаконним та суперечить ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України.

Позивачка просила суд визнати недійсним з моменту прийняття рішення Донецької міської ради № 27/110 від 01 лютого 2013 року «Про відмову ОСОБА_5 в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1»; зобов'язати Донецьку міську раду на найближчому пленарному засіданні повторно розглянути заяву (клопотання ) фізичної особи ОСОБА_5 від 03 жовтня 2012 про вибір місця розташування земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку (реєстраційний номер 09002612) та вирішити відповідно до чинного законодавства України станом на день подання заяви (клопотання) фізичної особи ОСОБА_5 від 03 жовтня 2012 року про вибір місця розташування земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку (реєстраційний номер 09002612) питання стосовно надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку згідно із її заявою (клопотання) від 03 жовтня 2012 року (реєстраційний номер 09002612); всі судові витрати розподілити згідно КАС України.

Постановою Ворошиловського районного суду м. Донецька від 08 травня 2013р. у задоволенні позову ОСОБА_5 до Донецької міської ради відмовлено у повному обсязі.

Позивачем подана апеляційна скарга, в якій вона просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права. Апелянт вважає, що судом порушені положення ч.7 ст.118 ЗК України, якою передбачені підстави для відмови у наданні відповідного дозволу. Посилання відповідача на мораторій на зміну цільового призначення земель рекреаційного призначення та встановлення границь парку «Студентський» є безпідставними, оскільки апелянтом не змінювалось цільове призначення земельної ділянки, а границі парку рішенням Донецької міської ради №27/106 від 01.02.2013р. не встановлені. Апелянт вважає, що станом на 01.02.2013р. рішення Донецької міської ради №27/106 від 01.02.2013р. «Про затвердження меж парку «Студентський» на території міста Донецька» чинності не набуло, оскільки 01.02.2013р. воно не було офіційне оприлюднене. В рішенні суду першої інстанції вказані обставини відмови позивачу, які відрізняються від підстав, вказаних в оскаржуваному рішення №27/110 від 01.02.2013р. Стосовно спірної земельної ділянки, яка знаходилася в користуванні ТОВ «Бізнесбудінвест», в матеріалах справи наявна нотаріально посвідчена заява ТОВ на вилучення частини земельної ділянки.

У судовому засіданні представник позивача просив апеляційну скаргу задовольнити, скасувати постанову суду першої інстанції як необґрунтовану та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позов.

Представник відповідача у судовому засіданні просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Ворошиловського районного суду м.Донецька від 08 травня 2013 року - без змін.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлене, що 03.10.2012 до Донецької міської ради звернулася ОСОБА_5 із заявою (клопотанням) про вибір місця розташування земельної ділянки, в якій просила надати їй безоплатно у власність земельну ділянку площею 0,1000 га по АДРЕСА_1.

За результатами розгляду даної заяви Донецькою міською радою в межах повноважень та на підставі діючого законодавства 01.02.2013р. прийнято рішення №27/110 «Об отказе ОСОБА_5 в предоставлении разрешения на разработку проекта землеустройства по отводу земельного участкав собственность для строительства и обслуживания жилого дома, хозяйственных построек и сооружений по АДРЕСА_1».

Підставою для відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки АДРЕСА_1 став мораторій на зміну цільового призначення земель рекреаційного призначення та встановлення границь парку «Студентський».

Позивачка вважає, що посилання Донецької міської ради на мораторій на зміну цільового призначення земель рекреаційного призначення та встановлення границь парку «Студентський» є безпідставним та суперечить положенням ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, а тому вищевказане рішення відповідача повинно бути судом визнано недійсним.

Земельні відносини на території міста Донецька регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, Законом України «Про оренду землі», Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», іншими спеціальними законами та Порядком передачі земельних ділянок юридичним та фізичним особам у власність та у користування у місті Донецьку, затвердженим рішенням Донецької міської ради від 21.12.2011р. №11/31 (далі - Порядок).

Відповідно до статті 19 Конституції України органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчі органи рад - органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами.

Згідно з вимогами ст. 81 ч.1 п. «б» Земельного кодексу України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безкоштовної передачі із земель комунальної власності.

Згідно ч.ч.1, 2 ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Частиною 3 ст. 116 Земельного кодексу України встановлено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян проводиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Пункт «г» ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України визначає право громадян України на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в межах міста - у розмірі не більше 0,10 гектара.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Стаття 25 цього ж закону визначає, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглянути і вирішувати питання, віднесені Конституцією України та законами України до їх видання.

Згідно ст. 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Статтею 26 цього Закону визначений перелік питань, вирішення яких відноситься до відання місцевих рад.

Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вирішення відповідно до закону питання регулювання земельних відносин здійснюється виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Згідно ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України Рада міністрів Автономної Республіки Крим, районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян особами, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін. Ст. 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянам на території м. Донецька регулюється ст. 118 Земельного кодексу України та Порядком.

03.10.2012р. до Донецької міської ради звернулася ОСОБА_5 із заявою (клопотанням) про вибір місця розташування земельної ділянки, в якій просила надати їй безоплатно у власність земельну ділянку площею 0,1000 га по АДРЕСА_1.

За результатами розгляду даної заяви Донецькою міською радою в межах повноважень та на підставі діючого законодавства 01.02.2013р. прийнято рішення №27/110 «Об отказе ОСОБА_5 в предоставлении разрешения на разработку проекта землеустройства по отводу земельного участкав собственность для строительства и обслуживания жилого дома, хозяйственных построек и сооружений по АДРЕСА_1».

Згідно частини 1 статті 118 Земельного кодексу України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчоївлади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Частиною 6 статті 118 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовані розміри. До клопотання додаються викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Правовими нормами частини 7 статті 118 Земельного кодексу України встановлено, що рада за результатами розгляду такого клопотання приймає рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про відмову у наданні такого дозволу. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Встановлено, що керуючись зазначеними положеннями Земельного кодексу України, відповідачем Донецькою міською радою прийнято рішення саме про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, виходячи з наступного.

23.12.2009 року Донецькою міською радою прийнято рішення № 40/37 «О придании земельным участкам зеленых зон и зеленых насаждений на территории города Донецка статуса городских скверов и парков», яким було визначено статус парку «Студентський».

На виконання рішення міської ради від 23.12.2009р. №40/37, Програми розвитку земельних відносин та охорони земель на 2011-2015 роки, затвердженої рішенням міської ради від 14.01.2011р. №3/36, враховуючи матеріали з інвентаризації меж парку «Студентський» на території міста Донецька, 01.02.2013р. Донецькою міською радою прийнято рішення №27/106 «Про затвердження меж парку «Студентський» на території міста Донецька».

Пунктом 1 даного рішення встановлено та затверджено межі парку «Студентський» у місті Донецьку.

Пунктом 2 зазначеного рішення міською радою вирішено виключити на території парку «Студентський» господарську діяльність, яка перешкоджає чи може перешкоджати його використанню за цільовим призначенням, а також негативно впливає на природний стан цих земель.

Донецькою міською радою прийняті рішення, якими затверджено певну містобудівну документацію та схеми землеустрою, місце розташування земельної ділянки, клопотання щодо якої подане позивачкою, не відповідла вимогам містобудівної документації, що в свою чергу послужило підставою для відмови у її переданні, передбаченої ч.7 ст. 118 Земельного кодексу України.

Вказані рішення Донецької міської ради від 23.12.2009р. №40/37, Програми розвитку земельних відносин та охорони земель на 2011-2015 роки, затвердженої рішенням міської ради від 14.01.2011р. №3/36, враховуючи матеріали з інвентаризації меж парку «Студентський» на території міста Донецька та рішення №27/106 «Про затвердження меж парку «Студентський» на території міста Донецька» від 01.02.2013р. Донецькою міською радою є не скасованими та наданий час чинними.

Крім того, частиною 1 статті 1 Закону України «Про мораторій на зміну цільового призначення окремих земельних ділянок рекреаційного призначення вмістах та інших населених пунктах» введено мораторій строком на п'ять років на зміну цільового призначення окремих земельних ділянок рекреаційного призначення незалежно від форми власності в містах та інших населених пунктах, а саме: земельних ділянок зелених зон і зелених насаджень. Зазначене також унеможливлює погодження розташування земельної ділянкипозивачці, оскільки зміна її цільового призначення заборонена законодавством.

Крім того, в судовому засіданні встановлено, що відповідно до листа ГлавУМА від 19.10.2012р. №01/17-4204земельна ділянка, щодо якої позивач звернувся з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо її відведення, знаходиться у користуванні третіх осіб. Зазначений факт не заперечується і самим позивачем, оскільки до клопотання разом з іншими документами ним подано заяву (письмову згоду землекористувача) ТОВ «БІЗНЕСБУДІНВЕСТ».

Згідно зазначеної заяви ТОВ «БІЗНЕСБУДІНВЕСТ» на користь позивача відмовляється від права землекористування частиною земельної ділянки та надає згоду на вилучення із землекористування частини земельної ділянки несільськогосподарського призначення (кадастровий номер 1410137400:00:032:0167) загальною площею 16057 кв.м., розташованої по АДРЕСА_1, наданої в оренду на підставі рішення Виконавчого комітету Донецької міської ради від 31.10.2007р. №667 та Договору оренди земельної ділянки від 31.12.2007р. у площі 0,10 га згідно доданих графічних матеріалів.

Натомість, статтею 8 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що право на оренду земельної ділянки державної або комунальної власності не може бути відчужено її орендарем іншим особам, внесено до статутного капіталу, передано у заставу.

Тобто, заява (письмова згода землекористувача) ТОВ «БІЗНЕСБУДІНВЕСТ» не може бути врахована при вирішенні питання щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Крім того, при розгляді справи не знайшло свого підтвердження недійсність оскаржувального рішення, а також з боку як позивача, так і представника не надано жодного належного та допустимого доказу недійсності оскаржувального рішення Донецької міської ради, а тому підстав для визнання його недійсним у суду відсутні.

Щодо позовних вимог позивачки в частині зобов'язання Донецьку міську раду на найближчому пленарному засіданні повторно розглянути заяву (клопотання) фізичної особи ОСОБА_5 від 03 жовтня 2012р. про вибір місця розташування земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку (реєстраційний номер 09002612) та вирішити відповідно до чинного законодавства України станом на день подання заяви (клопотання) позивача від 03 жовтня 2012 року про вибір місця розташування земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку (реєстраційний номер 09002612) питання стосовно надання фізичній особі ОСОБА_5 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку згідно із її заявою (клопотання) від 03 жовтня 2012 року (реєстраційний номер 09002612), колегія суддів зазначає, що заява позивачки від 03.10.2012 року вже була розглянута Донецькою міською радою.

За результатами її розгляду 01.02.2013 було прийнято відповідне рішення. Після прийняття рішення усі документи разом із заявою були повернуті позивачці.

Чинним законодавством не передбачений повторний розгляд заяви (клопотання).

Колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги позивача та вважає їх безпідставними,

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні вимог позивача.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.2, 11, 159, 160, 167, 184, 195, 1951, 196-198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 на постанову Ворошиловського районного суду м. Донецька від 08 травня 2013 року по адміністративній справі №255/2751/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Ворошиловського районного суду м. Донецька від 08 травня 2013 року по адміністративній справі №255/2751/13-а - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складання ухвали у повному обсязі.

У повному обсязі ухвала складена 05 липня 2013 року

Колегія суддів М.В. Бишов

І.Д. Компанієць

В.А. Шальєва