Рішення № 32248617, 18.06.2013, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.06.2013 р. Справа №917/638/13

за позовом Публічного акціонерного товариства "Луценко", с.Свічкареве, Кобеляцький район, Полтавська область,39211

до Кобеляцької районної державної адміністрації Полтавської області, вул. Шевченка, 15/27,м. Кобеляки, Полтавська область,39200

про визнання недійсними та скасування рішень

Суддя Солодюк О.В.

Представники сторін:

від позивача: Гутарцева Д.В., дов. в протоколі

від відповідача:Бут Я.В.,дов. в протоколі

Cуть спору: Розглядається позовна заява про визнання недійсними та скасування Розпорядження голови Кобеляцької районної державної адміністрації №71 від 19 лютого 2002 року «Про затвердження грошової оцінки земель зайнятих багаторічними насадженнями, переданих у колективну власність та вартості земельної частки (паю) її розміру в умовних кадастрових гектарах» та Розпорядження голови Кобеляцької районної державної адміністрації № 552 від 24 серпня 2007 року «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) на території Марківської сільської ради».

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 29.04.13 р. по справі № 917/638/13 забезпечено позов.

Заборонено Кобеляцькій районній державній адміністрації, органам Державного комітету земельних ресурсів, землевпорядним організаціям будь-якої форми власності вчиняти будь-які дії по виконанню Розпоряджень голови Кобеляцької районної державної адміністрації №71 від 19 лютого 2002 року «Про затвердження грошової оцінки земель зайнятих багаторічними насадженнями, переданих у колективну власність та вартості земельної частки (паю) її розміру в умовних кадастрових гектарах» та від 24.08.2007 р. № 552 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) на території Марківської сільської ради».

Представник позивача в судовому засіданні 18.06.13 р. позовні вимоги підтримує. Надав до матеріалів справи додаткові пояснення (вх.№8699 від 18.06.13 р.).

Відповідач відзив на позовну заяву не надав. Його представник в судовому засіданні проти позову заперечує, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість. Просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити.

04.06.2013 р. через канцелярію господарського суду надійшла заява від представника Ткаченка П.П. за довіреністю - Ступнік С.В. (вх. № 7727 від 04.06.13 р.) про вступ Ткаченка П. П. у справу на стороні відповідача.

З матеріалів справи вбачається, що Ткаченко П.П. має право на отримання державного акту на земельну ділянку в процесі розпаювання земель ВАТ «Луценко» і включений до списку за № 326, який є додатком до державного акта на право колективної власності на землю серії ПЛ № 00046.

Заявою (вх. № 7728 від 04.06.2013 р.) представник Ткаченка П.П за довіреністю - Ступнік С.В. просить суд залучити до участі у справі в якості третіх осіб на стороні відповідача всіх громадян, які зазначені у списку - додатку до державного акту на землю. Аналогічне клопотання заявлено відповідачем (вх. № 7800 від 04.06.13 р.).

04.06.2013 р. через канцелярію господарського суду надійшла заява (вх. № 7729 від 04.06.13 р.) представника Ткаченка П.П за довіреністю - Ступнік С.В. про скасування заходів забезпечення позову, застосовані судом згідно ухвали від 29.04.13 р. Аналогічна заява подана відповідачем (вх. № 7806 від 04.06.13 р.).

Заявою (вх. № 7805 від 04.06.13 р.) позивач просить залучити до участі у справу в якості третьої особи на стороні відповідача - Державне підприємство «Полтавський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою».

04.06.2013 р. через канцелярію суду надійшло клопотання від відповідача (вх. №7804 від 04.06.13 р.) про витребування від Кобеляцького РВ УМВС України в Полтавській області матеріалів перевірки щодо порушення господарської діяльності посадовими особами ТОВ «Екопротекс», які займались викорчовуванням багаторічних плодово-ягідних насаджень ПАТ «Луценко».

06.06.2013 р. позивач через канцелярію суду подав заперечення проти клопотань, заяв відповідача та представника Ткаченка П.П за довіреністю - Ступнік С.В. (вх. №8000 від 06.06.13 р.)

Суд відмовив в задоволенні заяв та клопотань про залучення до участі у справу третіх осіб (громадян), Державного підприємства «Полтавський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», про витребування від Кобеляцького РВ УМВС України в Полтавській області матеріалів перевірки щодо порушення господарської діяльності посадовими особами ТОВ «Екопротекс» з мотивів, зазначених в мотивувальній частині рішення.

Заяви щодо скасування заходів забезпечення позову суд виніс на розгляд за результатами вирішення даного спору.

В судових засіданнях оголошувались перерви: 04.06.2013 р. до 10.06.2013 р. до 10 год. 30 хв. та 10.06.2013 р. до 18.04.2013 р. до 13 год. 00 хв.

В судовому засіданні 18.06.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення виготовлено у відповідності ст. 84 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив:

Згідно ст.14 Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств» від 04.03.1992р., рішень комісії з приватизації майна державного підприємства - радгоспу ім. Луценка, наказам регіонального відділення № 587-ПР від 23.10.1996р., 651-ПР від 02.12.1996р., Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна по Полтавській області від 18.12.1996р. № 657-ПР (а. с. 19) був затверджений акт оцінки цілісного майнового комплексу радгоспу ім. Луценка.(а.с.20-22) на суму 9 878 608 грн.(п.15,а.с.22), згідно з яким вартість майна, що підлягало приватизації становила 1 726 893 грн. (п.16 акту, а.с.22).

Згідно Додатку 1 до акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу радгоспу ім. Луценка «Зведена відомість відновної вартості основних засобів» (а.с. 23) до яких увійшли, у тому числі:

1.Насадження кісточкові - 48 905 грн.

2.Насадження зерняткові - 65 908 грн.

3.Насадження ягідники - 106 817 грн.

4.Молоді сади - 123 849 грн.

Згідно Наказу Регіонального відділення Фонду державного майна по Полтавській області від 05 березня 1997 р. № 78-АТ (а.с.15) державного підприємства радгосп ім. Луценка у ВАТ «Луценко» було перетворено у Відкрите акціонерне товариство «Луценко» із статутним фондом 1 726 893 грн.

ВАТ «Луценко» отримало Державний акт на право колективної власності на землю (а.с. 24-26) в межах Марківської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області (зареєстрований 05.09.2000р. за № 41) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, додатком 1 до якого є список громадян - членів товариства (а.с.72-82).

Рішенням дев'ятнадцятої сесії двадцять третього скликання від 07 вересня 2001 року «Про надання дозволу на розпаювання землі під багаторічними насадженнями (садами) ВАТ «Луценко» на території Марківської сільської ради» (а.с.28), Марківська сільська рада Кобеляцького району Полтавської області, надала згоду на розпаювання землі під багаторічними насадженнями (садами) ВАТ «Луценко» на території Марківської сільської ради» в спільну сумісну власність.

Розпорядженням голови Кобеляцької районної адміністрації №71 від 19 лютого 2002 року «Про затвердження грошової оцінки земель зайнятих багаторічними насадженнями, переданих у колективну власність та вартості земельної частки (паю) її розміру в умовних кадастрових гектарах» (а.с. 29) (далі - Розпорядження 1):

- затверджено грошову оцінку земель зайнятих багаторічними насадженнями, переданих у колективну власність ВАТ «Луценко» Кобеляцького району в розмірі 4730054 грн.;

затверджено вартість земельної частки (паю) в розмірі 11914 грн. та її розмір в умовних кадастрових гектарах 1,33 га;

- дано згоду на виготовлення сертифікатів на право на земельну частку (пай) з внесенням в них показників, що зазначені в п.2 цього розпорядження;

- контроль за виконанням даного розпорядження покладено на районний відділ земельних ресурсів (Калюжний Ю.В.).

Розпорядженням голови Кобеляцької районної адміністрації № 552 від 24 серпня 2007 року «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) на території Марківської сільської ради» (а.с. 32) (далі - Розпорядження 2):

- надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) під багаторічними насадженнями бувшого ВАТ «Луценко» на території Марківської сільської ради;

- рекомендовано Марківській сільській раді замовити розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв);

- Марківській сільській раді виготовлений проект землеустрою подати в райдержадміністрацію для прийняття відповідного рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вищезазначених розпоряджень громадянам (394 членам ВАТ «Луценко») видано сертифікати на земельну частку (пай) земель, зайнятих багаторічними насадженнями (а.с. 99-103) та ПП «АЛАН-ЗЕМ» розробляється проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) колишнього ВАТ «Луценко» на території Марківської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області (а.с.50).

Відповідно до розділу VI протоколу № 1 загальних зборів акціонерів ВАТ "Луценко" (а.с. 173-180) та положень Закону України «Про акціонерні товариства» Відкрите акціонерне товариство «Луценко» змінило найменування товариства із ВАТ "Луценко" на ПАТ "Луценко", код ЄДРПОУ 00412292 (далі - позивач).

Позивач вважає вищезазначені розпорядження голови Кобеляцької районної адміністрації такими, що прийняті в порушення порядку та способу розпаювання, визначеного Рішенням 19 сесії 23 скликання Марківської сільської Ради від 07.09.2001 року, основних принципів земельного та матеріального права України, та такими, що порушують права Позивача, як власника, і просить визнати їх незаконними та скасувати в судовому порядку.

Позивач зазначає, що реалізація оскаржуваних розпоряджень кінцевою метою має затвердження проектно-технічної документації та видачу Державних актів на землю, розташовану під багаторічними насадженнями ПАТ «Луценко», іншим власникам, призведе, виходячи з положень п.2 ст.79 Земельного кодексу України, до протиправного позбавлення права власності на багаторічні насадження ПАТ «Луценко» та до порушення здійснення прав власності та використання власником свого майна для здійснення підприємницької діяльності, гарантованих ст. 41 Конституції та ст.ст. 319-321 Цивільного Кодексу України.

В підтвердження права власності на багаторічні насадження позивач посилається на наказ РВ ФДМУ по Полтавській області № 210 від 15.03.2013 р. (а.с.17) згідно додатку до якого (а.с. 18) Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській області передало Відкритому акціонерному товариству «Луценко» об'єкт нерухомого майна - багаторічні насадження загальною площею 564,7 га, а саме:

1.Насадження кісточкові - 81,7 га

2.Насадження зерняткові. - 422,5 га

3.Насадження ягідники - 15,0 га

4.Молоді сади - 34,5 га.

В позові зазначено, що у відповідності до ст. 90 ЗК України, власник має право на самостійне господарювання на землі, право власності на посіви та насадження сільськогосподарських та інших культур, використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на землі ресурси та корисні властивості.

Відповідно до п. 2 статті 79 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об'єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній розташовані.

Позивач також посилається на висновок незалежного аудитора від 15.03.2013 p.(а.с.27), згідно якого багаторічні насадження є об'єктом, який розташований на земельній ділянці, переміщення якого є неможливе без знецінення і втрати його призначення, та який безпосередньо бере участь у виробничому процесі або сприяє його здійсненню.

Посилаючись на те, що багаторічні насадження є об'єктом нерухомості (нерухомим майном) позивач у позові зазначає, що право власності ПАТ «Луценко» на земельну ділянку під багаторічними насадженнями та право власності ПАТ «Луценко» безпосередньо на багаторічні насадження, станом на сьогоднішній день, є взаємоузгодженими та таким, що не суперечить діючому законодавству та нормам матеріального права.

Позивач зазначає, що Кобеляцька районна державна адміністрація проігнорувала резолютивну частину рішення Марківської сільської ради: «Надати згоду на розпаювання землі під багаторічними насадженнями (садами) ВАТ «Луценко» на території Марківської сільської ради в спільну сумісну власність". Сертифікат на право на земельну частку (пай), як стверджує позивач, є правоустановчим документом на частку в спільній частковій власності на землю, що не є тотожним з поняттям спільної сумісної власності.

Таким чином, як зазначає позивач, передбачивши у п.3 спірного Розпорядження 1:

«Дати згоду на виготовлення сертифікатів на право на земельну частку (пай) з внесенням в них показників, що зазначені в п.2 цього розпорядження», відповідач перевищив свої повноваження, та ухвалив рішення, яке не відповідає та суперечить правоустановчому в даному випадку документу - Рішенню 19 сесії Марківської сільської Ради від 07.09.2001 p., та спотворює принцип розпаювання земель під цілісним майновим комплексом - об'єктом нерухомості ПАТ «Луценко», чим грубо порушує майнові права позивача на непорушність прав власності, збереження об'єкту нерухомості - багаторічні насадження позивача, як цілісного майнового комплексу та здійснення прав власності та використання власником свого майна для здійснення підприємницької діяльності, обумовлені ст. 41 Конституції України, ст.ст. 319-321 Цивільного Кодексу України та п.2 ст. 79 Земельного Кодексу України.

Позивач також зазначає, що Розпорядження 1 прийняте на підставі невірно зроблених розрахунків грошової оцінки земель під багаторічними насадженнями позивача. Розрахунки проведені з порушенням вимог Порядку грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженого Постановою КМУ № 783 від 12.05.2000р., без врахування висновків технічно-правової експертизи, проведеної Полтавським філіалом Інституту землеустрою Української академії аграрних наук від 16.01.2001р., який за результатами експертизи вказав - «грошова оцінка виконана невірно». (а.с. 49).

Підставою для такого висновку, як зазначає позивач, стало те, що розрахунок, в порушення п.2.1-2.4 Порядку був здійснений без врахування наявного цільового призначення оцінюваних земель, як земель під багаторічними насадженнями, натомість за основу розрахунку були взяті показники земель з цільовим призначенням - рілля, що суттєво завищило розмір грошової оцінки, та вкотре порушило майнові права позивача. (а.с. 31-32).

Також, під час прийняття даного розпорядження не враховано і той факт, що, відповідно до п. 21. Методики уточнення складу і вартості пайових фондів майна членів колективних сільськогосподарських підприємств, у тому числі реорганізованих, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 02.02.2001р. № 177, визначено перелік майна, що не підлягає паюванню, зокрема майна, яке неможливо виділити в натурі в рахунок майнового паю - багаторічні насадження належать до такого переліку майна.

Позивач також зазначає, що Розпорядження 2 на даний момент залишається невиконаним у зв'язку з обґрунтованою позицією Державного комітету України із земельних ресурсів України в особі ДП «Полтавський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», який, на виконання оскаржуваного Розпорядження 2 займався розробкою «Проекту організації території земельних часток (паїв) під багаторічними насадженнями на території Марківської сільської ради Кобеляцького району», але призупинив виконання робіт у зв'язку з невирішенням питання виключення багаторічних насаджень із пайового фонду майнових паїв підприємства з посиланням на п.21 «Методики уточнення складу і вартості пайових фондів майна членів колективних сільськогосподарських підприємств, у тому числі реорганізованих», затвердженої постановою КМУ від 28.02.2001р. № 177, Методичні рекомендації щодо паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям, затвердженим наказом Держкомзему від 20.02.1996р. № 11 та Методичні рекомендації щодо порядку передачі земельної частки (паю) в натурі із земель колективної власності членами колективних сільськогосподарських підприємств і організацій, затвердженими спільним наказом Держкомзему, Міністерства сільського господарства і продовольства, Української академії аграрних наук від 04.06.1996р. № 47/172/48, ст.1 Указу Президента України від 08.09.1995р. № 720 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» (а.с.52).

Позивач зазначає, що відповідно до п. 2 статті 79 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об 'єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній розташовані, якщо інше не встановлено законом, та не порушує прав інших осіб.

Позивач стверджує, що у даному випадку право власності на об'єкт нерухомого майна-багаторічні насадження, на законних підставах належить позивачу, але у разі реалізації оскаржуваного Розпорядження 2, право власності на земельну ділянку під цим об'єктом - перейде до іншого власника. Враховуючи положення п.2 ст. 79 ЗК України, право власності позивача на багаторічні насадження в цьому випадку суттєво обмежуються або взагалі втрачаються. Це безперечно і порушить права позивача на використання власного майна, гарантоване ст. 41 Конституції України, ст.ст. 319-321 Цивільного Кодексу України.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток(паїв)», підставами для виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної ради».

Згідно ст.4 того ж Закону обумовлено «Особливості виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок єдиним масивом у спільну власність власникам земельних часток (паїв)» а саме:

«Особам, які мають право на виділення їм в натурі (на місцевості) двох чи більше земельних часток (паїв) із земель, що перебувають у користуванні одного сільськогосподарського підприємства, земельні ділянки виділяються єдиним масивом.»

Натомість, не зважаючи на очевидне порушення відповідних норм Закону, а також положень правоустановчого Рішення дев'ятнадцятої сесії двадцять третього скликання Марківської сільської ради від 07 вересня 2001 року, щодо проведення розпаювання земель під багаторічними насадженнями у спільну сумісну власність, відповідач у Розпорядженні 2, як стверджує позивач, жодним чином не передбачає будь-яких дій щодо захисту майнових та цивільних прав позивача, а також щодо врахування при розробці проектно-технічної документації відповідних обмежень-сервітутів на використання вищевказаної земельної ділянки новим власником.

В додаткових поясненнях (а.с.160) позивач зазначає, що за інформацією, наданою ПП «АЛАН-ЗЕМ» (організація, що займається розробкою Проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) ВАТ «Луценко» на території Марківської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області) «Проект розроблено і зараз проходить узгодження». Даний факт, як стверджує позивач, дає всі законні підстави стверджувати, що вказаний Проект ніяким чином не містить копій правовстановлюючих документів на об'єкт нерухомого майна - комплексу багаторічних насаджень ПАТ «Луценко», не передбачає наявність існуючих обмежень у використанні земельних ділянок, оскільки будь-яких запитів щодо витребування необхідної інформації для вчинення відповідних дій від ПП «АЛАН-ЗЕМ» на адресу ПАТ «Луценко» не надходило. А це додатково підтверджує, як вважає позивач, грубе порушення законних прав та інтересів позивача, як власника належного йому майна - комплексу багаторічних насаджень.

З листа Полтавського науково-дослідного та проектного інституту землеустрою від 24.05.2012 р. за № 01-13/840 (а.с.33) вбачається, що після прийняття відповідачем спірних Розпоряджень, листом за № 21/11-07 від 20.11.2007 р. ВАТ «Луценко» надало згоду на розробку проекту землеустрою щодо посвідчення права власності на земельні ділянки (паї) під багаторічними насадженнями площею 529,8 га, які знаходяться на балансі ВАТ «Луценко». Вищезазначений лист в подальшому було відкликано позивачем в зв'язку з припиненням провадження у справі № 8/35 про банкрутство ВАТ «Луценко» ухвалою суду від 02.08.2011 р. (а.с.137-141), завершенням ліквідаційної процедури та поновлення платоспроможності підприємства.

З матеріалів справи також вбачається (ухвала суду від 03.02.2011 р. по справі № 8/35 (а.с.131-134), що багаторічні насадження площею 501,28 га були продані ВАТ «Луценко» в процедурі банкрутства за 75 000,00 грн. Товариству з обмеженою відповідальністю «Екопротекс» (протокол аукціону № 23 від 30.06.2010 р. Товарної біржі Полтавської регіональної біржі нерухомості (а.с.130), про що сторонами був підписаний договір купівлі-продажу від 01.07.2010 р. та акт прийому-передачі майна (а.с.156-158) .

Кошти, отримані ліквідатором за багаторічні насадження фруктових дерев, були витрачені на погашення заробітної плати та витрат ліквідатора в ліквідаційній процедурі.

Згідно листа ТОВ «Екопротекс» № 7/07 від 07.07.2010 р.(а.с.154) директор підприємства Циб В.В. звертався до голови Марківської сільської ради з проханням погодити вирубку багаторічних насаджень фруктових дерев, погодити місце розташування та надати дозвіл на встановлення печей для утилізації деревини. Погодження Марківської сільської ради було направлено ТОВ «Екопротекс» листом за № 02-27/152 від 17.08.2010 р. (а.с. 153).

Згідно договору відмови від правочину - договору купівлі-продажу від 01.07.2010 р.(а.с.146), укладеному між ПАТ «Луценко» та ТОВ «Екопротекс» 31.05.2012 р., ТОВ «Екопротекс» передало, а ПАТ «Луценко» прийняло багаторічні насадження фруктових дерев (акт прийому-передачі майна від 31.05.2012 р. в мат. справи, а.с. 147).

Відповідно до довідки ПАТ «Луценко» № 179-06/13 від 13.06.2013 р.(а.с.148) на балансі позивача знаходяться багаторічні насадження у кількості 564,7 га загальною вартістю 1 962,8 тис. грн.

Позивач 07 листопада 2012 року звертався з листом за №80-11(а.с.168-171) до Голови Кобеляцької райдержадміністрації з пропозицією скасувати Розпорядження 2, про що позивачу було відмовлено листом за №1679/02-31 від 18.12.2002 р.(а.с.172).

Вищезазначені обставини змусили позивача звернутись з даним позовом до суду.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши додані докази, суд дійшов висновку, що в позові слід відмовити повністю з наступних підстав.

Згідно п.1 Указу Президента України від 08.08.1995 р. №720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» (далі по тексту - Указ) установлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.

Паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Згідно ч.3 ст. 118 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття відповідачем Розпорядження 1) громадяни - працівники державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також пенсіонери з їх числа, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельних ділянок, які перебувають у постійному користуванні цих підприємств, установ та організацій, звертаються з клопотанням про приватизацію цих земель відповідно до сільської, селищної, міської ради або районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації.

Рішенням дев'ятнадцятої сесії двадцять третього скликання від 07 вересня 2001 року «Про надання дозволу на розпаювання землі під багаторічними насадженнями (садами) ВАТ «Луценко» на території Марківської сільської ради» (а.с.28), Марківська сільська рада Кобеляцького району Полтавської області надала згоду на розпаювання землі під багаторічними насадженнями (садами) ВАТ «Луценко» на території Марківської сільської ради» в спільну сумісну власність.

Розпорядженням голови Кобеляцької районної адміністрації №71 від 19 лютого 2002 року затверджено грошову оцінку земель, зайнятих багаторічними насадженнями, переданих у колективну власність, що не суперечить рішенню Марківської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області від 07.09.2001 р.

Згідно п., п. 3, 4 Указу вартість земельної частки (паю) для кожного підприємства, кооперативу, товариства визначається виходячи з грошової оцінки переданих у колективну власність сільськогосподарських угідь, що обчислюється за методикою грошової оцінки земель, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та кількості осіб, які мають право на земельну частку (пай).

Розміри земельної частки (паю) в умовних кадастрових гектарах визначаються виходячи з вартості земельної частки (паю) та середньої грошової оцінки одного гектара сільськогосподарських угідь для даного підприємства, кооперативу, товариства.

Розміри земельної частки (паю) обчислюються комісіями, утвореними у підприємствах, кооперативах, товариствах з числа їх працівників. Рішення щодо затвердження обчислених цими комісіями розмірів земельної частки (паю) по кожному підприємству, кооперативу, товариству окремо приймається районною державною адміністрацією.

Отже, Розпорядження голови Кобеляцької районної адміністрації № 71 від 19 лютого 2002 року, яким затверджено вартість земельної частки (паю) і її розміру в умовних кадастрових гектарах, не суперечить п, п 3,4 Указу та ст. 118 Земельного кодексу України. Тому, посилання позивача на те, що відповідач перевищив свої повноваження безпідставні та не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Згідно п. 2 Указу право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними.

Згідно п. 5 Указу видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація провадяться відповідною районною державною адміністрацією.

Згідно ч.2 - 4 Методичних рекомендацій щодо паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям (далі по тексту - Рекомендації), затверджених Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 20.02.1996 р. № 11 паювання земель колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств (далі - підприємств), здійснюється після передачі їх у колективну власність на підставі матеріалів по видачі державних актів на право колективної власності на землю та грошової оцінки сільськогосподарських угідь.

Розмір земельної частки (паю) обчислюється комісіями, утвореними у підприємствах з числа їх працівників. Склад комісії затверджується загальними зборами (зборами уповноважених) членів підприємства.

Організацію робіт щодо паювання земель, переданих у колективну власність, забезпечує районний (міський) відділ земельних ресурсів.

Підготовчі роботи щодо паювання земель виконують землевпорядні та інші організації за участю районних (міських) відділів земельних ресурсів.

Відповідно до ч.8-11 Рекомендацій розрахунки вартості земельної частки (паю) та її розміру в умовних кадастрових гектарах подаються на затвердження до районної державної адміністрації (виконавчого комітету міської Ради).

Районна державна адміністрація (виконавчий комітет міської Ради) розглядає подані матеріали і в 10-денний строк затверджує розміри земельної частки (паю), виходячи з того, що вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства є рівними.

Оформлення сертифікатів на право на земельну частку (пай) здійснюється комісіями, утвореними у підприємствах, землі яких розпайовуються.

Сертифікати на право на земельну частку (пай) підписуються головою районної державної адміністрації (виконавчого комітету міської Ради) та реєструються у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), яка ведеться відповідним районним (міським) відділом земельних ресурсів.

Право на земельну частку (пай) громадянина посвідчується сертифікатом за формою, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1995 р. N 801 "Про затвердження форми сертифіката на право на земельну частку (пай) і зразка Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай)".

Сертифікати на право на земельну частку (пай) громадянам України видаються відповідною районною державною адміністрацією (виконавчим комітетом міської Ради).

Таким чином, п.3 Розпорядження 1 також не суперечить п.2, п.5 Указу, ст.118 Земельного кодексу України та Рекомендаціям, і прийнято відповідачем в межах наданих йому повноважень.

Посилання позивача на те, що Розпорядження 1 прийняте на підставі невірно зроблених розрахунків грошової оцінки земель під багаторічними насадженнями позивача є безпідставним, оскільки пунктом 2 Розпорядження 1 затверджено вартість земельної частки (паю) і її розмір в умовних кадастрових гектарах для громадян, і цим пунктом жодним чином не порушуються права позивача.

Суд не приймає до уваги і твердження позивача про те, що Розпорядженням 1 не враховано і той факт, що, відповідно до п. 21. Методики уточнення складу і вартості пайових фондів майна членів колективних сільськогосподарських підприємств, у тому числі реорганізованих, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 02.02.2001р. № 177, визначено перелік майна, що не підлягає паюванню, зокрема майна, яке неможливо виділити в натурі в рахунок майнового паю - багаторічні насадження, які належать до такого переліку майна, оскільки згоду на розпаювання землі саме під багаторічними насадженнями (садами) ВАТ «Луценко» на території Марківської сільської ради було надано рішенням Марківської сільської ради від 07.09.2001 р., і яке позивач вважає правоустановчим документом. (абз.5 а.с. 5).

Згідно п.,п. 16,17 Перехідних положень Земельного кодексу України громадянам - власникам земельних часток (паїв) за їх бажанням виділяються в натурі (на місцевості) земельні ділянки з видачею державних актів на право власності на землю. Сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.

Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Розпорядженням голови Кобеляцької районної адміністрації № 552 від 24 серпня 2007 року надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) на території Марківської сільської ради.

Відповідно до п. 4, п.5 ст. 118 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент прийняття відповідачем Розпорядження 2) відповідний орган місцевого самоврядування або орган виконавчої влади в місячний термін розглядає клопотання і надає дозвіл підприємствам, установам та організаціям на розробку проекту приватизації земель.

Передача земельних ділянок у власність громадянам - працівникам державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також пенсіонерам з їх числа провадиться після затвердження проекту приватизації земель у порядку, встановленому цим Кодексом.

З вищенаведеного вбачається, що відповідач, приймаючи Розпорядження 2, діяв в межах наданих йому повноважень з дотриманням норм земельного законодавства.

Посилання позивача на те, що Розпорядження 2 на даний час не виконано не є підставою для визнання його недійсним та скасування в судовому порядку.

Суд також вважає безпідставним і посилання позивача на ч. 2 статті 79 Земельного кодексу України, згідно якої право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об'єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній розташовані, якщо інше не встановлено законом, та не порушує прав інших осіб.

Станом на момент прийняття відповідачем спірних Розпоряджень вищезазначена норма не містила словосполучення «якщо інше не встановлено законом, та не порушує прав інших осіб». Зміни в ч. 2 статті 79 Земельного кодексу України були внесені згідно із Законом № 1443-VI (1443-17) від 04.06.2009 р.

Згідно ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що Розпорядження 1 та Розпорядження 2, прийняті відповідачем з дотриманням норм Указу, Земельного кодексу України та інших актів земельного законодавства, і жодним чином не порушують права та охоронювані законом інтереси позивача. Дані Розпорядження прийняті відповідачем з метою реалізації законного права громадян на приватизацію земельних ділянок та отримання ними державного акту на право власності на землю.

Згідно ст. 32 - 34 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

З урахуванням вищезазначеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги безпідставні, необґрунтовані, оспорені відповідачем, спростовані наявними в матеріалах справи доказами і задоволенню не підлягають.

Суд відмовив в задоволенні заяв та клопотань про залучення до участі у справу третіх осіб (громадян), оскільки позивачем не заперечується законне право громадян - власників сертифікатів на земельну частку (пай) та отримання ними державних актів на право власності на землю.

Судом відмовлено в задоволенні клопотання позивача про залучення до участі у справу в якості третьої особи - Державного підприємства «Полтавський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», оскільки рішення з даного спору не вплине на права та обов'язки вищезазначеного підприємства щодо позивача.

Судом також відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про витребування від Кобеляцького РВ УМВС України в Полтавській області матеріалів перевірки щодо порушення господарської діяльності посадовими особами ТОВ «Екопротекс», оскільки дані матеріали суд не вважає належними та допустимими доказами по даній справі в розумінні ст. 34 ГПК України.

В зв'язку з відмовою позивачу в позові, суд, відповідно до ст. 68 ГПК України, скасовує заходи до забезпечення позову по справі № 917/638/13, вжиті господарським судом Полтавської області ухвалою від 29.04.2013 р.

Судові витрати згідно ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

На підставі матеріалів справи, керуючись ст. ст. 44, 49, 68, 82-85 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити повністю.

2.Скасувати заходи до забезпечення позову по справі № 917/638/13, вжиті господарським судом Полтавської області ухвалою від 29.04.2013 р.

Суддя Солодюк О.В.

У зв'язку з відпусткою судді повний текст рішення виготовлено та підписано 26 червня 2013 року.

Примітка: Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене в порядку, визначеному ст. 93 ГПК України