Постанова № 32247916, 03.07.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-14554/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М.

Суддя-доповідач: Гром Л.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 липня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді - Гром Л.М.;

суддів - Бєлової Л.В.,

Міщука М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «НТТ Сістем ЛТД» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 січня 2013 року за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НТТ Сістем ЛТД» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «НТТ Сістем ЛТД» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби від 08 жовтня 2012 року № 0010022202.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 січня 2013 року в задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Не погоджуючись з постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 січня 2013 року позивач звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалене у справі судове рішення скасувати та постановити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У судове засідання сторони та їх представники не з'явилися, причини неявки суду невідомі, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем у період із 18 по 24 вересня 2012 року проведено перевірку позивача, за результатами якої складено акт від 24 вересня 2012 року № 752/22-2/20010437 про результати позапланової невиїзної документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин із товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Інтегратор" (також далі за текстом - ТОВ "Бізнес-Інтегратор") за період із 01 липня по 31 грудня 2011 року (далі - акт перевірки), згідно з висновками якого, позивачем порушено п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, підпункт "а" п.п. 198.1-198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (також далі за текстом - ПК України), внаслідок чого занижено суму ПДВ у загальному розмірі 1219125,00 грн., у тому числі за серпень 2011 року - 255630,00 грн., вересень 2011 року - 256084,00 грн., жовтень 2011 року - 340046,00 грн., листопад 2011 року - 367365,00 грн.

На підставі акту перевірки, 08 жовтня 2012 року відповідачем складено оскаржуване рішення, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 1219125,00 грн. за основним платежем та у розмірі 304781,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціям (штрафами).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що Відповідачем доведено правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення, в свою чергу представники позивача не надали належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовується позов.

Однак з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не може погодитись з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «НТТ Сістем ЛТД» та ТОВ «Бізнес-Інтегратор» було укладено договори поставки №БІ НТТ-1 від 01.08.2011 року та №БІ НТТ-2 від 01.08.2011 року (т. 1 а.с. 57-60).

За умовами зазначених договорів TOB «Бізнес-Інтегратор» зобов'язується своєчасно поставити та передати у власність TOB «НТТ Сістем ЛТД» визначений у договорі товар (оргтехніка та комплектуючі). Транспортування товару за умовами договорів повинно здійснюватися саме TOB «Бізнес-Інтегратор».

На виконання вказаного договору, TOB «Бізнес-Інтегратор» було здійснено поставку товару - оргтехніки. Вказане підтверджується виданими TOB «Бізнес-Інтегратор» видатковими та податковими накладними, що містяться в матеріалах справи (т. 1 а.с. 62-108), а саме: №РН-000057/1 від 3 серпня 2011 р. на загальну суму 486 004,80 грн. в тому числі ПДВ - 81 000,80 грн.; №РН-000057 від 3.08.2011 р. на загальну суму 330306,15 грн., в тому числі ПДВ - 66 061,23 грн.; № РН-000058 від 30.08.2011 року на загальну суму 478101,42 грн., у тому числі ПДВ - 79 683,57 грн.; № РН-000059 від 30.08.2011 року на загальну суму 173 306,82 грн., у тому числі ПДВ - 28 846,47грн.; № РН-000062 від 13.09.2011 року на загальну суму 535394,16 грн., у тому числі ПДВ - 89 232,36 грн.; № РН-000060 від 23.09.2011 року на загальну суму 519274,74 грн., у тому числі ПДВ - 86 545,79 грн., № РН-000061 від 23.09.2011 року на загальну суму 535394,16 грн., у тому числі ПДВ - 89 232,36 грн.; № РН-000060 від 23.09.2011 року на загальну суму 481832,70 грн., у тому числі ПДВ - 80 305,45 грн.; №РН-000063 від 6 жовтня 2011р. на загальну суму 19195 грн. у тому числі ПДВ - 3199,26 грн.: №РН-000064 від 21 жовтня 2011р. на загальну суму 453 070, 20 грн. у тому числі ПДВ - 75 511,70 грн.; №РН-000065 від 21 жовтня 2011р. на загальну суму 549 071, 82 грн. у тому числі ПДВ - 91 511,97 грн.; №РН-000066 від 21 жовтня 2011р. на загальну суму 307 739,88 грн. у тому числі ПДВ - 51 289,98 грн. №РН-000068 від 28 жовтня 2011р. на загальну суму 395 845, 74 грн. у тому числі ПДВ - 65 974,29 грн.; №РН-000067 від 28 жовтня 2011р. на загальну суму 315 350,46 грн. у тому числі ПДВ - 52 558,41 грн.; №РН-000086 від 29 листопада 2011р. на загальну суму 136 940, 76 грн. у тому числі ПДВ - 22 823,46 грн.; №РН-000081 від 28 листопада 2011р. на загальну суму 532 371,70 грн. у тому числі ПДВ - 88 728,55 грн.; №РН-000082 від 28 листопада 2011р. на загальну суму 505 010, 34 грн. у тому числі ПДВ - 84 168, 39 грн.; №РН-000083 від 28 листопада 2011р. на загальну суму 463 110,30 грн. у тому числі ПДВ - 77 185,30 грн.; №РН-000084 від 28 листопада 2011р. на загальну суму 383 936, 16 грн. у тому числі ПДВ - 63 989, 36 грн.; №РН-000085 від 28 листопада 2011р. на загальну суму 182 820,90 грн. у тому числі ПДВ - 30470,15 грн.

На підставі рахунків-фактур (а.с. 112-126) за поставлені товари між сторонами зазначених Договорів були проведені розрахунки, що підтверджується банківськими виписками, що знаходяться в матеріалах справи (т. 1 а.с. 109-125, 183-251, т. 2 а.с. 1-114).

Транспортування товару від TOB «Бізнес-Інтегратор» на адресу TOB «НТТ Сістем ЛТД» підтверджено товарно-транспортними накладними, що містяться в матеріалах справ (т.3 а.с. 110-147).

Як вбачається з матеріалів справи, транспортування товару здійснювалося силами Постачальника - ТОВ «Бізнес-Інтегратор». В свою чергу Постачальником, з метою належного виконання договірних зобов'язань по постачанню товару, було укладено договір № 0103/12 транспортного експедирування між TOB «Бізнес-Інтегратор» (Замовник) та ФОП ОСОБА_3 (Виконавець) (т. 5 а.с. 181-183).

Отже, як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження виконання зазначених договорів, позивачем надані їх копії, товарно-транспортні накладні, видаткові і податкові накладні та банківські виписки про рух грошових коштів. В свою чергу відповідачем не надано доказів повернення коштів на рахунок позивача за вказаними операціями.

Також, відповідачем не зазначено жодних заперечень щодо змісту вказаних первинних документів.

Згідно з ч. 2. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюванний правочин). Визнання правочину недійсним судом не вимагається лише у тому випадку, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Відповідно до ч. 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст. 216 ЦК України до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю - не настають.

Угоди, які укладені між позивачем та його контрагентом не визнані судом недійсними і їх недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності зазначених правочинів, а також наявність взаємних прав та обов'язків сторін за такими угодами.

Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Тому колегія суддів вважає, що вказані в акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Крім того, необхідно зазначити, що встановлення актом перевірки ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС факту відсутності реальності договірних взаємовідносин між TOB «Бізнес-Інтегратор» та TOB «Біоблок» саме по собі не означає, що господарські операції з поставки товарів за участю TOB «НТТ Сістем ЛТД» та TOB «Бізнес-Інтегротор» не відбувались, товари фактично не передавались, а первинні документи не виписувались. З матеріалів справи вбачається, що позивач жодних господарських взаємовідносин з TOB «Біоблок» не мав, товари були придбані виключно у TOB «Бізнес-Інтегратор», а тому зазначені висновки податкового органу щодо взаємовідносин TOB «Бізнес-Інтегратор» та TOB «Біоблок» не можуть прямо впливати на правомірність формування податкового кредиту позивача по операціях з TOB «Бізнес-Інтегратор».

Необхідно також зазначити, що використання придбаної продукції в господарській діяльності TOB «НТТ Сістем ЛТД» документально підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Так, основним видом господарської діяльності позивача є оптова та роздрібна торгівля оргтехнікою, посередництво в торгівлі.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем, в період який перевірявся податковим органом, було укладено ряд договорів (т. 2 а.с. 115-214) на поставку оргтехніки та комплектуючих.

На виконання зазначених договорів позивачем були оформлені видаткові та податкові накладні, отримані кошти. Викладені обставини підтверджуються реєстром отриманих та виданих податкових накладних (т. 2 а.с. 216-244, т. 3 а.с. 2-106) та банківськими виписками (т. 1 а.с. 109-125, 183-251, т. 2 а.с. 1-114).

З наданих позивачем доказів вбачається, що договори мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними, оскільки товар був переданий, оплата проведена, договір виконано сторонами в повному обсязі.

Щодо правомірності нарахування податку на додану вартість, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.181. пункту 14.1. статті 4 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. статті 198 Податкового кодексу визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2. статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3. статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодекс (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

З матеріалів справи вбачається, що наявні податкові накладні містять усі необхідні реквізити, передбачені ст. 201 Податкового кодексу України, їх не визнано у встановленому порядку недійсними.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що позивач сформував податковий кредит на підставі належно оформлених (у повній відповідності з вимогами ПК України) податкових накладних, виданих останньому постачальниками.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що суму податкового кредиту позивач сформував правомірно, оскільки ПДВ входить до складу договірної суми, сплаченої контрагенту, при наявності податкової накладної, що належним чином оформлена.

Таким чином, відсутні будь-які підстави для виключення зі складу податкового кредиту сум ПДВ сплачених у складі ціни, та як наслідок не прийняття до уваги первинних документів та податкових накладних вказаних контрагентів та виключення сум ПДВ за ними зі складу податкового кредиту.

Підсумовуючи зазначене вище, судова колегія вважає, що податковим органом не було доведено правомірності прийняття ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Натомість, матеріали справи свідчать про обґрунтованість позовних вимог та необхідність скасування протиправного рішення Відповідача.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів, у відповідності до ст. 205 КАС України, приходить до висновку, що постанову суду першої інстанції необхідно скасувати та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Керуючись статтями 195, 196, 202, 205, 207 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «НТТ Сістем ЛТД»- задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 січня 2013 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби від 08 жовтня 2012 року № 0010022202.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Головуючий суддя Гром Л.М.

Судді: Бєлова Л.В.

Міщук М.С.