Постанова № 32246237, 04.07.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" липня 2013 р.Справа № 923/244/13-гОдеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Савицького Я.Ф.

Суддів: Гладишевої Т.Я.

Лавренюк О.Т.

при секретарі судового засідання Будному О.В..

за участю представників сторін в судовому засіданні від 04.07.2013р.:

від позивача: Букреєва О.В., довіреність № 22-Д від 02.07.2013р.;

від відповідача: не з'явився;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Амалтея"

на рішення господарського суду Херсонської області

від 18 травня 2013 року

по справі №923/244/13-г

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІДЕАЛ-А"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Амалтея"

про стягнення 245 280,93 грн.

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

Повна фіксація судового процесу здійснювалась згідно ст. 129 Конституції України та ст. 4-4 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд апеляційної скарги відкладався на 04.07.2013р..

В судовому засіданні 04.07.2013р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В с т а н о в и в

Рішенням господарського суду Херсонської області від 18.05.2013р. по справі №923/244/13-г (суддя Соловйов К.В.) частково задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ІДЕАЛ-А" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Амалтея": з відповідача на користь позивача стягнуто 178032,50 грн. основної заборгованості, 21578,30 грн. пені, 4317,44 грн. в якості річних, 810,10 грн. в якості компенсації втрат від інфляції, а також 4095,08 грн. компенсації по сплаті судового збору з посиланням на те, що позивачем неналежним чином виконувались зобов'язання за договором поставки №77 від 26.06.2012р. в частині повної та своєчасної оплати за отриманий товар, що підтверджується такими первинними документами, як, безпосередньо, договір (із Специфікаціями № 1 від 26.07.2012р., № 2 від 13.08.2012р. та № 3 від 19.09.2012р. до договору), рахунками позивача на оплату продукції від 26.07.2012р. №344, від 20.08.2012р. №381, від 19.09.2012р. № 423, видатковими накладними позивача від 27.07.2012р. № 265, від 21.08.2012р. № 305, від 19.09.2012р. № 343, товарно-транспортними накладними від 27.07.2012р., від 21.08.2012р., від 19.09.2012р. (а.с.30,36,42) та довіреностями відповідача від 26.07.2012р. №186, від 20.08.2012р. № 213, від 31.08.2012р. № 235, а також податковими накладними (а.с.29,35,41), виписками банку (а.с.44-58, 103-105, 131-132), випискою банку від 10.04.2013р., яку надано суду позивачем з супровідним листом вх. № 2/1662/13, та платіжними дорученнями (а.с.79-92, 118-119).

Не погоджуючись з рішенням господарського суду першої інстанції, до Одеського апеляційного господарського суду звернулось ТОВ "Амалтея" з апеляційною скаргою, в якій відповідач просить скасувати рішення господарського суду Херсонської області від 30.04.2013р. по справі №923/244/13-г в частині стягнення пені в сумі 21587,30 грн., прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ТОВ "ІДЕАЛ-А" а частині стягнення з ТОВ "Амалтея" 1 грн. пені та розстрочити (відстрочити) виконання рішення суду в частині погашення суми боргу на 6 місяців мотивуючи це тим, що загальна сума пені, стягнута рішення господарського суду Херсонської області у розмірі 21587,30 грн. не є співрозмірною із наслідками порушення зобов'язання з боку ТОВ "Амалтея", так як ТОВ "ІДЕАЛ-А" не зазначає в позові про понесені збитки. Крім того, скаржник зазначає, що суд першої інстанції неправомірно відмовив ТОВ "Амалтея" в клопотанні про розстрочення (відстрочення) виконання рішення, так як не врахував наявність підстав для задоволення такого клопотання, а саме: погашення одразу всієї суми боргу на користь одного контрагента може призвести до тимчасового зупинення виробництва, що є негативним не тільки для відповідача, а для позивача і держави в цілому.

20.06.2013р. до Одеського апеляційного господарського суду від ТОВ "Амалтея" надійшло клопотання про перенесення розгляду справи, яке колегією суддів не прийняте до уваги, оскільки розгляд справи було призначено на 18.06.2013р.

В судове засідання 04.07.2013р.представник відповідача не з'явився, про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, що вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення від 19.06.2013р.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги ТОВ "Амалтея", заслухавши представника позивача, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що у задоволені апеляційної скарги слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду - без змін, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.07.2012р. між ТОВ "Ідеал-А" (постачальник, позивач) та ТОВ "Амалтея" (покупець, відповідач) 26.07.2012р. укладений договір постачання № 77, відповідно до п. п.1.1, 1.2, 2.1 та 2.2 якого постачальник за договором зобов'язався поставляти й передавати у власність покупця партії поліпропіленової продукції у номенклатурі, асортименті, кількості, у строки й за цінами, які зазначено у Специфікаціях (Додатках) до договору, які є невід'ємною частиною даного договору, а покупець зобов'язується приймати товар та оплачувати його на умовах договору. Ціна продукції визначається у національній валюті України й вказується у Специфікаціях (Додатках) до договору. При цьому, загальна сума договору, у момент його підписання визначенню не підлягає, а буде дорівнювати сумам вартості всіх партій продукції, які зазначено у видаткових накладних постачальника.

Згідно з п.3.1 договору розрахунки за кожну партію товару покупець проводить шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника у строк, який вказується у Додатках до договору.

Відповідно до п.3.2 договору моментом фактичної передачі партії товару вважається дата, зазначена у видатковій накладній постачальника.

Пунктом 5.1 договору визначено, що поставка товару здійснюється на умовах, які вказуються у Додатках до даного договору, датою поставки слід вважати дату накладної постачальника.

За порушення строку оплати, встановленого даним договором постачання, покупець сплачує постачальникові пеню в розмірі подвійної дисконтної ставки НБУ, що діяла в період прострочення оплати, за кожен календарний день прострочення оплати, до дня його фактичної оплати (п.6.3 договору).

За п.9.1 даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами договору й діє до 31.12.2012р. Після закінчення терміну дії договору, його умови залишаються дійсними відносно всіх партій товару, поставка яких мала місце у строк дії договору. Також сторони договору не звільняються від зобов'язань по врегулюванню розрахунків за поставлений товар, зобов'язань по заміні товару, у відношенні якого вчасно пред'явлені рекламації.

Договір зберігає свою чинність після закінчення строку його дії до повного виконання сторонами договору зобов'язань, які виникли в термін дії договору (п.9.2 договору).

26.07.2012р. сторони уклали Додаток № 1 (Специфікацію) до договору постачання № 77 від 26.07.2012р., яким домовилися між собою про поставку 20625,0 кг. продукції на суму 313500,00 грн. (з ПДВ), зі строком поставки до 31.07.2012р. включно, а також про оплату цієї продукції у наступний спосіб: 30 % її вартості - по факту поставки, 70 % її вартості - протягом 10 робочих днів з дати поставки. На виконання цих домовленостей позивач передав відповідачеві товар на підставі видаткової накладної №265 від 27.07.2012р. (а.с.27), згідно з довіреністю відповідача № 186 від 26.07.2012р. (а.с.28) та виставив відповідний рахунок № 344 від 26.07.2012р. на оплату вказаної продукції . Таким чином, згідно з вказаним Додатком № 1 відповідач повинен був здійснити оплату продукції в строк до 10.08.2012р.

13.08.2012р. сторони уклали Додаток № 2 (Специфікацію) до договору постачання № 77 від 26.07.2012р., яким домовилися про поставку 20625,0 кг. товару на суму 352687,50 грн. (з ПДВ), зі строком поставки до 23.08.2012р. включно, а також про оплату цього товару у наступний спосіб: 30 % її вартості - по факту поставки, 70 % її вартості - протягом 10 робочих днів з дати поставки. На виконання цих домовленостей позивач передав відповідачеві товар на підставі видаткової накладної №305 від 21.08.2012р. (а.с.33), згідно з довіреністю відповідача № 213 від 20.08.2012р. (а.с.34). та виставив відповідний рахунок № 381 від 20.08.2012р. на оплату вказаної продукції (а.с.32Таким чином, згідно з вказаним Додатком № 2 відповідач повинен був здійснити оплату продукції в строк до 04.09.2012р.

19.09.2012р. сторонами укладено Додаток № 3 (Специфікацію) до договору, відповідно до якого позивач та відповідач домовилися про поставку 20625,0 кг. продукції на суму 385762,50 грн. (з ПДВ), зі строком поставки - два дні після попередньої оплати, а також про оплату товару у наступний спосіб: 30 % вартості - попередня оплата, 70 % вартості - протягом 10 робочих днів з дати поставки. На виконання умов даної Специфікації, позивач передав відповідачеві товар на підставі видаткової накладної №343 від 19.09.2012р. (а.с.39), згідно з довіреністю відповідача № 235 від 31.08.2012р. (а.с.40) та виставив відповідний рахунок від № 423 19.09.2012р. на оплату вказаного товару (а.с.38). Таким чином, згідно з вказаним Додатком № 3 відповідач повинен був здійснити оплату продукції в строк до 02.10.2012р.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем у повному обсязі здійснено оплату за поставлений товар відповідно до Додатку № 1 від 26.07.2012р.

При здійсненні оплати за отриманий товар на умовах Додатку № 2 від 13.08.2012р. до договору та на підставі видаткової накладної № 305 від 21.08.2012р. відповідач здійснив належним чином перший з передбачених вказаним додатком платежів, а саме - 22.08.2012р. сплатив 105806,25 грн., що становить 30 % вартості продукції, по факту поставки цієї продукції. Оплату залишку отриманого від позивача товару здійснено відповідачем з порушенням строків для проведення цього платежу, які вказано у Додатку № 2 від 13.08.2012р. до договору. Зокрема, відповідачем прострочений на 9 днів (з 05.09.2012р. по 13.09.2012р.) платіж у розмірі 246881,25 грн., а також, прострочений на 5днів (з 14.09.2012р. по 18.09.2012р.) платіж у розмірі 220 000,00 грн.

На виконання умов Додатку № 3 від 19.09.2012р. до договору та на підставі видаткової накладної № 343 від 19.09.2012р. відповідач здійснив належним чином перший з передбачених вказаним додатком платежів, а саме - 19.09.2012р. сплатив 115730,00 грн. попередньої оплати у розмірі 30 % вартості товару, яку, в подальшому, відповідач отримав від позивача на підставі видаткової накладної № 343 від 19.09.2012р.. Оплату залишку отриманого від позивача на підставі видаткової накладної № 343 від 19.09.2012р. товару здійснено відповідачем не в повному обсязі та з порушенням строків для проведення відповідного платежу, всупереч положенням Додатку № 3 від 19.09.2012р. до договору.

Відповідач є таким, що прострочив перед позивачем виконання грошового зобов'язання з оплати залишку отриманої від позивача на підставі видаткової накладної від 19.09.2012р. № 43 продукції з 03.10.2012р.

Таким чином, вважаючи, що його права порушені, ТОВ "Ідеал-А" звернулось до господарського суду Херсонської області з позовними вимогами про стягнення з ТОВ "Амалтея" боргу за договором постачання №77 від 26.07.2012р. у сумі 245280,93 грн., з яких 223032,50 грн. основного боргу, 17465,24 грн. пені, 1290,15 грн. в якості втрат від інфляції, 3493,04 грн. 3% річних.

Згідно з письмовою заявою від 20.03.2013р. про уточнення позовних вимог (вх.№2/1131) позивач зменшив до 193032,50 грн. розмір позовних вимог в частині стягнення основного боргу, у зв'язку із частковим, у сумі 30000,00 грн., погашенням цього боргу відповідачем, збільшив до 18 913,70 грн. розмір позовних вимог в частині стягнення пені, а також збільшив до 3782,73 грн. розмір позовних вимог в частині стягнення річних.

Письмовою заявою від 10.04.2013р. про уточнення позовних вимог (вх.№2/1342/13) позивач зменшив до 183032,50 грн. розмір позовних вимог в частині стягнення основного боргу, у зв'язку із частковим, у сумі 10000,00 грн. погашенням цього боргу відповідачем, збільшив до 20660,18 грн. розмір позовних вимог в частині стягнення пені, а також збільшив до 4132,03 грн. розмір позовних вимог в частині стягнення річних,

Заявою від 29.04.2013р. про уточнення позовних вимог (вх.№2/1662/13) позивач зменшив до 178032,50 грн. розмір позовних вимог в частині стягнення основного боргу, у зв'язку із частковим, у сумі 5000,00 грн., погашенням цього боргу відповідачем, збільшив до 21757,64 грн. розмір позовних вимог в частині стягнення пені, а також збільшив до 4351,52 грн. розмір позовних вимог в частині стягнення річних.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами укладено договір поставки.

Статтею 265 Господарського кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Аналогічні положення містяться у ст. 712 Цивільного кодексу України.

Як свідчать матеріали справи, на підставі видаткових накладних № 265 від 27.07.2012 р. на суму 313500,00грн., №305 від 21.08.2012 р. на суму 352687,50 грн., №343 від 19.09.2012 р. на суму 385762,50 грн. ТОВ "Ідеал-А" поставило ТОВ "Амалтея" товар.

Частиною 1 ст. 691 Цивільного Кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до ст. 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

За ч.ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, а також покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

В порушення умов договору, ТОВ "Амалтея" лише частково сплатило заборгованість за договором, що вбачається з виписок банку, наявних в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Таким чином, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ "Ідеал-А" щодо стягнення з ТОВ "Амалтея" основного боргу у розмірі 178032,50 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

З позовної заяви вбачається, що ТОВ "Ідеал-А", з урахуванням заяв про уточнення позовних вимог, просить стягнути з ТОВ "Амалтея" 4351,52 грн. 3% річних та 1290,15 грн. в якості втрат від інфляції.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши розрахунок розміру 3% річних та інфляційних, апеляційний господарський суд зазначає про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ТОВ "Ідеал-А" про стягнення із ТОВ "Амалтея" 3% річних в сумі 4317,44 грн. та 810,10 грн. в якості компенсації втрат від інфляції.

Як вбачається з позовної заяви, з врахуванням заяв про уточнення позовних вимог, ТОВ "Ідеал-А" просило господарський суд стягнути із ТОВ "Амалтея" пеню у розмірі 21757,64 грн.

Згідно з п. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлена неустойка (пеня, штраф), то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

За ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором, при цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 3 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За порушення строку оплати, встановленого даним договором постачання, покупець сплачує постачальникові пеню в розмірі подвійної дисконтної ставки НБУ, що діяла в період прострочення оплати, за кожен календарний день прострочення оплати, до дня його фактичної оплати (п.6.3 договору)

Апеляційний господарський суд, перевіривши розрахунок пені, погоджується з судом першої інстанції щодо часткового задоволення позовної вимоги про стягнення пені у сумі 21587,30 грн.

Відповідно до ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшити у виняткових випадках неустойку (штраф, пеню), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, а також відстрочити або розстрочити виконання рішення. За загальним правилом (згідно з ст.121 ГПК України) відстрочка або розстрочка виконання рішення може бути надана відповідачу за наявності обставин, що ускладнять виконання рішення або зроблять його неможливим, у виняткових випадках залежно від обставин справи. Відповідно до ч. 1 ст.233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Згідно з ч. 2 ст. 4 3 ГПК України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

До клопотання відповідача про зменшення розміру пені та про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення суду на підтвердження наявності вказаних у цьому клопотанні обставин, відповідач додав:копію листа Д П І м.Херсона від 04.04.2013р. № 5742/10/20.2-29, згідно з яким станом на 02.04.2013р. наявна заборгованість Державного бюджету перед відповідачем з відшкодування податку на додану вартість, у розмірі 574412,94 грн.; довідку бухгалтерської служби відповідача про наявність значної дебіторської заборгованості контрагентів відповідача (покупців його продукції);копії претензій відповідача про сплату боргу до окремих покупців його продукції.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення суду або роблять його виконання неможливим, за заявою сторони господарський суд, у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може розстрочити виконання рішення. Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного суду України від 26.12.2003р. № 14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" при вирішенні питання про відстрочку та (або) розстрочку виконання рішення суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст. 121 ГПК України, що позитивне вирішення цього питання можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо). Відповідно до п.7.1.1., п.7.1.2 та п.7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" застосовуючи заходи, передбачені ст. 121 ГПК України, судам необхідно мати на увазі, що відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом, а розстрочка - це виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки рішення повинні визначатися господарським судом. Підставою для відстрочки та (або) розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому, згоди сторін на вжиття заходів, передбачених ст. 121 ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Апеляційним господарським судом не приймаються до уваги твердження скаржника, що стягнута рішенням суду пеня не є співрозмірною із наслідками порушення зобов'язання з боку ТОВ "Амалтея" та підлягає зменшенню до 1 грн., а також що при вирішенні питання про розстрочення (відстрочення) виконання рішення, судом не враховано наявності всіх підстав для задоволення такого клопотання, оскільки відповідачем не надано доказів, у розумінні ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, що підтверджують його складне фінансове становище, а саме Звітів про фінансові результати за 2012р. та перший квартал 2013р., відомостей про щомісячний дохід (виручку) відповідача за перший квартал 2013р. в обґрунтування розстрочки тривалістю саме шість місяців. Крім того, відповідачем не додано доказів того, що наявна станом на 02.04.2013р. заборгованість Державного бюджету перед відповідачем з відшкодування податку на додану вартість виникла саме за період дії договору, а також того, що прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання перед позивачем з оплати продукції за договором сталося саме внаслідок існування несприятливої фінансово-економічної ситуації в країні, через що знизилася купівельна спроможність покупців продукції відповідача.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що рішення господарського суду Херсонської області від 18.05.2013р. по справі №923/244/13-г слід залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ "Амалтея" - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П о с т а н о в и в :

Рішення господарського суду Херсонської області від 18.05.2013р. по справі №923/244/13-г залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови підписаний 08.07.2013р.

Головуючий суддя Савицький Я.Ф.

Суддя Гладишева Т.Я.

Суддя Лавренюк О.Т.