Постанова № 32246159, 20.06.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" червня 2013 р. Справа№ 910/4796/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Скрипки І.М.

Руденко М.А.

при секретарі судового засідання: Ликові В.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Грищенко О.М. - довіреність б/н від 25.02.2013 року,

від відповідача: не з'явилися,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Високі аграрні технології" на рішення господарського суду міста Києва від 16.04.2013 року

у справі № 910/4796/13 (суддя Станік С.Р.)

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Вікторія "

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Високі аграрні технології"

про стягнення 51 401,60 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2013 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва із позовом про стягнення на свою користь з відповідача в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України 3 % річних в розмірі 23 748,47 грн. за період з 15.01.2011 року до 19.12.2012 року та інфляційні втрати в розмірі 27 653, 13 грн. за період з січня 2011 року до грудня 2012 року.

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.04.2013 року (повний текст рішення підписано 22.04.2013 року) позов задоволено. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 23 748,47 грн. - 3% річних, 27 653,13 грн. - індекс інфляції.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, ТОВ „Високі аграрні технології" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 16.04.2013 року повністю та прийняти нове, яким в позові відмовити повністю, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Згідно розпорядження Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 28.05.2013 року для розгляду справи № 910/4796/13 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді - Скрипка І.М., Руденко М.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.05.2013 року апеляційну скаргу ТОВ „Високі аграрні технології" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 20.06.2013 року.

Представники відповідача в судове засідання 20.06.2013 року не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили. Про час, дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином

Представник позивача проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі заперечував, просив суд апеляційну скаргу ТОВ „Високі аграрні технології" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 16.04.2013 року - без змін.

У судовому засіданні, яке відбулось 20.06.2013 року, було оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги ТОВ „Високі аграрні технології" слід відмовити, а рішення господарського суду міста Києва від 16.04.2013 року - залишити без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно із частиною 2 статті 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається із матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, 25.11.2009 року між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) було укладено договір на виконання комплексу технологічних робіт по вирощуванню гібриду кукурудзи № 25_112009 (далі - договір), за умовами якого позивач зобов'язався надати відповідачу послуги, а відповідач в свою чергу зобов'язався прийняти такі послуги та оплатити.

Як зазначає позивач у позовній заяві, ним на виконання умов договору згідно акту здачі-прийняття № К-9 від 16.12.2010 року було надано позивачу послуги на загальну суму 803 650,40 грн., проте відповідач за отриманий товар розрахувався лише частково, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем виник борг в сумі 530 425,00 грн.

У зв'язку із вищенаведеним СТОВ „Агрофірма „Вікторія" звернулося до суду про солідарне стягнення з ТОВ „Високі аграрні технології" та ТОВ „Агродар-Україна" (поручитель відповідача перед позивачем за договором поруки від 30.03.2011 року) 543 024,413 грн. заборгованості.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 02.03.2012 року у справі № 5013/1544/11, яке залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.05.2012 року, позов задоволено повністю. Присуджено до стягнення солідарно з ТОВ „Високі аграрні технології" та ТОВ „Агродар-Україна" на користь СТОВ „Агрофірма „Вікторія" 538 577,33 грн. заборгованості за договором.

Судом на виконання рішення Господарського суду Кіровоградської області від 02.03.2012 у справі № 5013/1544/11 було видано наказ № 5013/1544/11 від 26.03.2012 року.

Постановою від 30.07.2012 року головним державним виконавцем ВДВС Голосіївського РУ юстиції у м. Києві відкрито виконавче провадження № 33603126 з виконання наказу-дублікату № 5013/1544/11 від 26.03.2012 року про стягнення з відповідача на користь позивача 538 577,33 грн.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, відповідачем на розрахунковий рахунок позивача було повністю перераховано суму заборгованості в розмірі 538 577,33 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками від 09.11.2012 року, від 13.11.2012 року, від 15.11.2012 року, від 30.11.2012 року, від 19.12.2012 року.

За таких обставин, враховуючи, що обов'язок по оплаті наданих за договором послуг відповідачем було виконано повністю лише 19.12.2012 року, позивач просить суд стягнути з відповідача 3 % річних у розмірі 23 748,47 грн. за період з 15.01.2011 року до 19.12.2012 року та інфляційні втрати у розмірі 27 653, 13 грн. за період з січня 2011 року до грудня 2012 року.

Згідно ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України „Про виконавче провадження".

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно статей 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ч. 2 ст. 612 ЦК України).

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, вірним є висновок суду першої інстанції, що зібраними у справі доказами підтверджується наявність у відповідача перед позивача заборгованості за договором в розмірі 538 577,33 грн., яку відповідач в повному обсязі погасив лише 19.12.2012 року, внаслідок чого у позивача виникло право вимоги до відповідача щодо стягнення в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України 3% річних та інфляційних втрат за весь час прострочення, з моменту виникнення заборгованості до повного виконання рішення Господарського суду Кіровоградської області від 02.03.2012 року у справі № 5013/1544/11.

Провівши відповідні розрахунки, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних в розмірі 23 748,47 грн. за період з 15.01.2011 року до 19.12.2012 року та інфляційних втрат в розмірі 27 653, 13 грн. за період з січня 2011 року до грудня 2012 року є законними, обґрунтованими, арифметично вірними та підлягають задоволенню у повному обсязі згідно розрахунку позивача.

У своїй апеляційні скарзі відповідач посилається лише на те, що він не був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, 24.12.2012 року суд розглянув справу у відсутність уповноваженого представника відповідача, а відтак останній був позбавлений можливості висловити свою правову позицію відносно спору, що свідчить про порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Однак вищевказані твердження відповідача спростовуються матеріалами справи та відхиляються колегією суддів з огляну на наступне.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.03.2013 року було порушено провадження у даній справі та призначено її розгляд на 02.04.2013 року.

Вказану ухвалу суду було отримано відповідачем 22.03.2013 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення, а відтак про час і місце проведення судового засідання відповідач був повідомлений належним чином за адресою свого місцезнаходження, зазначеній у витязі з ЄДРПОУ.

Проте, представник відповідача 02.04.2013 року в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

У зв'язку із відсутністю представника відповідача та необхідністю повторного витребування додаткових матеріалів, ухвалою суду від 02.04.2013 року розгляд справи було відкладено на 16.04.2013 року.

Однак, відповідач своїми процесуальними правами не скористався, в судове засідання 16.04.2013 року свого представника повторно не направив, відзив на позов та витребувані документи до дня судового засідання не надав.

Згідно п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Колегія суддів виходить з того, що представники сторін мали можливість надати необхідні докази та сформулювати свою позицію відносно спору, поданих матеріалів було достатньо для вирішення спору по суті. Неявка представника відповідача в судове засідання 16.04.2013 року не перешкоджала розгляду справи, а відтак місцевий господарський суд правомірно розглянув справу відповідно до положень статті 75 ГПК України у відсутність представника відповідача, повідомленого належним чином про дату, час та місце проведення судового засідання, за наявними в ній матеріалами.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем, всупереч статей 33, 34 ГПК України не надано суду належних доказів на підтвердження своїх заперечень, викладених в апеляційній скарзі, доводи відповідача не підтверджуються наявним у справі доказами та спростовуються чинним законодавством.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 16.04.2013 року прийнято відповідно до вимог чинного законодавства з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

Керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Високі аграрні технології" на рішення господарського суду міста Києва від 16.04.2013 року у справі № 910/4796/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 16.04.2013 року у справі № 910/4796/13 залишити без змін.

3. Копію постанови суду надіслати учасникам апеляційного провадження.

4. Справу № 910/4796/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписано 21.06.2013 року.

Головуючий суддя Остапенко О.М.

Судді Скрипка І.М.

Руденко М.А.