Рішення № 32245948, 03.07.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/4585/13 03.07.13

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., судді Пригунової А.Б., судді Гулевець О.В., при секретарі судового засідання Козаковій І.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Першого заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі: 1.Фонду державного майна України; 2.Міністерства охорони здоров'я України; 3.Державного закладу «Республіканська клінічна лікарня Міністерства охорони здоров'я України» до 1.Акціонерної судноплавної компанії «Укррічфлот»; 2.Товариства з обмеженою відповідальністю «Мальви»; 3.Фізичної особи-підприємця Христюк Раїси Павлівни провизнання недійсним договору купівлі-продажу та витребування майна з чужого незаконного володіння

Представники сторін:

від Прокуратури: Карпенко Н.М.;

від Позивача 1: не з'явились;

від Позивача 2:Дяк Ю.М. (представник за довіреністю);

від Позивача 3: 1. Бучацька І.М. (представник за довіреністю);

2. Пономарьова О.С. (представник за довіреністю);

від Відповідача 1: 1. Терновий Ю.В. (представник за довіреністю);

2. Кішинський Д.Г. (представник за довіреністю);

від Відповідача 2: не з'явились;

від Відповідача 3: Купчик О.В. (представник за довіреністю);

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Перший заступник прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Фонду державного майна України (надалі також - «Позивач-1»), Міністерства охорони здоров'я України (надалі також - «Позивач-2»), Державного закладу «Республіканська клінічна лікарня Міністерства охорони здоров'я України» (надалі також - «Позивач-3») звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерної судноплавної компанії «Укррічфлот» (надалі також - «Відповідач-1»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Мальви» (надалі також - «Відповідач-2»), Фізичної особи-підприємця Христюк Раїси Павлівни (надалі також - «Відповідач-3») про визнання недійсним Договору купівлі-продажу від 18 грудня 2002 року, укладеного між АСК «Укррічфлот» та ТОВ «Мальви»; витребування у фізичної особи-підприємця Христюк Раїси Павлівни з незаконного володіння нежилі приміщення групи № 17: приміщення № 10 - вбиральня - площею 1,1 кв.м., приміщення № 11 - вмивальник - площею 1,0 кв.м., приміщення № 12 - допоміжне - площею 7,4 кв.м., приміщення № 13 - основне - площею 8,7 кв.м., приміщення групи № 24: приміщення № 1 - допоміжне - площею 4,2 кв.м., приміщення № 2 - допоміжне - площею 7,0 кв.м.., приміщення № 3 - допоміжне - площею 6,5 кв.м. нежилого будинку (літера А) - будівлі адміністративного корпусу № 2, що знаходиться за адресою: м. Київ, вулиця Сагайдачного/Ігорівська, 10/5 на користь Міністерства охорони здоров'я України.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що прокуратурою міста Києва проведено перевірку звернення головного лікаря Державного закладу «Республіканська клінічні лікарня» щодо законності розміщення ТОВ «Мальви» у приміщенні будівлі під літ. А по вул. Сагайдачного/Ігорівська, 10/5 в м. Києві.

Перевіркою встановлено, що відповідно до Договору купівлі-продажу від 18 грудня 2002 року АСК «Укррічфлот» передано, а ТОВ «Мальви» придбано 3/100 частину нежилого будинку - будівлі адміністративного корпусу № 2, що знаходиться по вул. Сагайдачного/Ігорівська, 10/5 в м. Києві та складається з нежилих приміщень першого поверху, загальною площею 99,2 кв.м.: приміщення № 17 та № 24.

Згідно Договору від 04 січня 2003 року ТОВ «Мальви» продано, а приватним підприємцем Христюк Р.П. придбано вказані приміщення.

Так, прокурор зазначає, що Договір купівлі-продажу від 18 грудня 2002 року, укладений між АСК «Укррічфлот» та ТОВ «Мальви», суперечить вимогам законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину, оскільки створеною комісією по приватизації АСК «Укррічфлот» безпідставно включено дві будівлі поліклінічного відділення державного закладу «Республіканської клінічної лікарні МОЗ України» до переліку об'єктів, які підлягають приватизації.

Вказані будівлі, відповідно до інвентаризаційних відомостей зазначені, як будівля адміністративного корпусу № 2 та будівля виробничого корпусу, що фактично стало підставою включення Фондом державного майна України до переліку майна підприємства, яке підлягає приватизації та передано у власність компанії з подальшим викупом його акцій фізичними та юридичними особами, а також вилученням будівель медичного закладу зі власності держави.

Також, окрім п. 2 Протоколу погодження концепції перетворення Українського міжгалузевого державного об'єднання річкового флоту «Укррічфлот» у процесі приватизації, якою заборонено приватизацію майна закладів охорони здоров'я, які входили до складу об'єднання, положеннями ч. 2 ст. 5 Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств» від 04.03.1992р., який був чинним до 19.02.1997р., визначено, що приватизації не підлягали об'єкти державної власності, які необхідні для виконання державою своїх функцій.

Рішенням господарського суду міста Києва від 06.12.2010р., залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 05.07.2011р. у справі № 46/288, частково задоволено позов прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Фонду державного майна України, Міністерства охорони здоров'я України, державного закладу "Республіканська клінічна лікарня Міністерства охорони здоров'я України"до АСК "Укррічфлот" та визнано право власності держави на приміщення, які фактично використовуються державним закладом «Республіканська клінічна лікарня МОЗ України» в нежитлових будівлях на вул. Сагайдачного/Ігорівській, 10/5 в м. Києві.

Також, Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.12.2010р. № 46/288 було встановлено, що поліклінічне відділення та лабораторія вказаної лікарні працює понад 50 років та розташовується у приміщеннях, що станом на час розгляду спору належать відповідачу на праві власності, здійснює медичне обслуговування як заклад охорони здоров'я працівників річкового транспорту, членів їх сімей, учнів та студентів, які навчаються у навчальних закладах, що готують спеціалістів для роботи на водному транспорті, пенсіонерів з числа працівників річкового транспорту, ветеранів війни, учасників і ліквідаторів аварії на ЧАЕС.

Отже, поліклініка протягом тривалого часу розташовувалась в спірних нежитлових приміщеннях, які незаконним шляхом були приватизовані АСК «Укррічфлот» та в подальшому відчужені Відповідачам в результаті цивільно-правових угод.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 12.03.2013 року порушено провадження у справі № 910/4585/13, розгляд справи призначено на 27.03.2013 року

26.03.2013 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача-1 на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі надійшли письмові пояснення по суті спору з відповідними додатками.

Також, 26.03.2013 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача-3 на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі надійшов письмовий відзив на позовну заяву з відповідними додатками. В Відзиві зазначено, що спірний договір купівлі-продажу, визнання якого вимагає позивач укладено в 2002 року. Всупереч вимогам закону Позивач не вказав жодних обставин, яка б підтверджувала поважність причин пропуску строку позовної давності. Весь час особи, в інтересах яких подано позов, знали про перебування у власності спірного майна, здійснювали свою діяльність поруч з відповідачем, узгоджуючи спільні дії з відповідачем. Тобто та обставина, що відповідач є власником спірних приміщень не була таємницею як для ФМДУ, так і для МОЗУ ДЗ «Республіканська клінічна лікарня МОЗУ». Більш того, як зазначено в судовому рішенні по справі № 46/288, підставою для пред'явлення позову про визнання права власності стали матеріали перевірки прокуратури м. Києва, проведеної в 2009-2010 роках.

В судовому засіданні 27.03.2013 року представники Прокуратури, Позивача-1, Позивача-2, Відповідача-1, Відповідача-3 надали суду усні пояснення по суті спору. Представники Позивача-3 та Відповідача-2 в судове засідання не з'явились, про поважні причини неявки суд не повідомили. Представник Відповідача-1 в судовому засіданні заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи для можливості ознайомитись з матеріалами справи.

У зв'язку з нез'явленням в судове засідання представника Позивача-3, представника Відповідача-2, заявленим клопотанням представника Відповідача-1, невиконанням вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.03.2013 року відкладено розгляд справи на 10.04.2013 року.

09.04.2013 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача-3 на виконання вимог ухвали суду надійшли додаткові докази по справі, а саме: довідка про наявні відкриті поточні рахунки; Свідоцтво про державну реєстрацію № 725862; довідка з ЄДРПОУ; письмове підтвердження того, що у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та не має рішення цих органів з такого спору; письмові пояснення, відповідно до яких Державний заклад «Республіканська клінічна лікарня Міністерства охорони здоров'я України» повністю підтримує позовні вимоги, вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

10.04.2013 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача-2 на виконання вимог ухвали суду надійшли додаткові докази по справі, а саме: письмове підтвердження того, що у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та не має рішення цих органів з такого спору; письмові пояснення, відповідно до яких Міністерство охорони здоров'я України повністю підтримує позовні вимоги, вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) 10.04.2013 року від Відповідача-1 на виконання вимог ухвали суду надійшли додаткові докази по справі, а саме: копія Статуту; копія Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи. Крім того, Відповідачем 1 подано заяву про застосування наслідків спливу строку позовної давності.

Також, 10.04.2013 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача-3 надійшло клопотання про витребування у Прокуратури м. Києва додаткових доказів по справі, а саме матеріалів перевірки Державного закладу «Республіканська клінічна лікарня Міністерства охорони здоров'я України», проведеної в 2009-2010 рр., вмотивоване тим, що рішенням Господарського суду міста Києва № 46/288 було встановлено, що підставою для пред'явлення позову про визнання права власності на приміщення, розташовані за адресою: м. Київ, вул. Сагайдачного/Ігорівська, 10/5, в тому числі приміщення, які належать ФОП Христюк Р.П., стали матеріали перевірки Прокуратури м. Києва, проведеної в 2009-2010 роках, тобто Прокуратура м. Києва дізналася про зазначені в позовній заяві обставини ще в 2009 році, а не після розгляду звернення Головного лікаря в 2013 році.

В судовому засіданні 10.04.2013 року представники Прокуратури, Позивача-1, Позивача-2, Позивача-3, Відповідача-1, Відповідача-3 надали суду усні пояснення по суті спору. Представник Відповідача-2 в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки Суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав. Представник Відповідача-3 підтримав подане клопотання про витребування додаткових доказів по справі - матеріалів перевірки Прокуратурою м. Києва Державного закладу «Республіканська клінічна лікарня Міністерства охорони здоров'я України», проведеної в 2009-2010 рр.

Суд, ознайомившись з матеріалами справи, прийшов до висновку щодо відкладення розгляду поданого Відповідачем-3 клопотання про витребування додаткових доказів по справі після встановлення фактичних обставин справи.

Крім того, враховуючи те, що в судові засідання не з'являється Відповідач-2 (Товариство з обмеженою відповідальністю «Мальви»), Суд, керуючись статтею 38 Господарського процесуального кодексу України, прийшов до висновку щодо зобов'язання Прокуратуру м. Києва надати Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Мальви», станом на 11.03.2013 року.

У зв'язку з нез'явленням в судове засідання представника Відповідача-2, витребуванням додаткових доказі по справі, Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2013 року відкладено розгляд справи на 24.04.2013 року.

24.04.2013 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від представника прокуратури на виконання вимог ухвали суду від 10.04.2013 року надійшли письмові пояснення з додатками, відповідно до яких Прокуратура міста Києва зазначає, що відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, виданого Головним управлінням статистики у м. Києві від 01.03.2013 (додано до матеріалів справи), Товариство з обмеженою відповідальністю «Мальви» (код ЄДРПОУ 30183926) зареєстровано Мінською районною державною адміністрацією м. Києва 16.12.1998 року та знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Героїв Сталінграду, 56а, кв. 120.

Також, 24.04.2013 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від представника Відповідача-1 надійшов письмовий відзив на позовну заяву, відповідно до якого ПАТ «Судноплавна компанія «Укррічфлот» повністю заперечує проти позовних вимог та зазначає, що приватизація спірного майнового комплексу була здійснена в межах чинного на час набуття права власності на об'єкти нерухомого майна законодавства, тобто на момент корпоратизації АСК «Укррічфлот» діяла стаття 128 Цивільного кодексу Української РСР, яка визначала загальне правило, за яким перехід права власності пов'язувався з моментом передачі речі, а обов'язок власника зареєструвати право власності на нерухоме майно жодним чином не впливав на існування статусу власника нерухомого майна та притаманних власнику нерухомого майна правомочностей. Договір купівлі-продажу від 18.12.2002 року відповідає вимогам законодавства, чинного на момент його укладання, тому визнання його недійсним на підставі норм Цивільного кодексу України, який набрав чинності 01.01.2004 року, є безпідставним. Крім того, Відповідач зауважує, що Позивач, керуючись ст. 387 Цивільного кодексу України, не посилається на будь-який документ чи обставину, яка б засвідчувала його право власника спірного приміщення, в тому числі право вимоги повернення належного власнику майна. Підставою для подання позовної заяви, як зазначається в позовній заяві, стали результати проведення перевірки Прокуратурою міста Києва за зверненням Головного лікаря державного закладу «Республіканська клінічна лікарня» щодо законності розміщення ТОВ «Мальви» у приміщенні будівлі по вул. Сагайдачного/Ігорівська, 10/5 в м. Києві. Однак, докази проведення перевірки не додані до матеріалів справи. Відповідач 1 зазначив, що Прокуратурою міста Києва пропущено строк позовної давності, що є підставою для відмови в позові.

Через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) 24.04.2013 року від представника Відповідача-1 надійшло клопотання про витребування у Прокуратури міста Києва додаткових доказів по справі, а саме: належним чином засвідчену постанову про проведення перевірки за зверненням від 19.12.2012 року № 8/914 Головного лікаря Державного закладу «Республіканська клінічна лікарня» Пранік С.А. щодо законності розміщення ТОВ «Мальви» у приміщенні будівлі по вул. Сагайдачного/Ігорівська, 10/5 в м. Києві, та належним чином засвідчену доповідну записку Прокурора.

В судове засідання 24.04.2013 року з'явились: представник прокуратури, представники Позивачів, представники Відповідача-1, представник Відповідача-3, які надали усні пояснення по суті спору. Представник Відповідача-2 в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки Суд не повідомив.

Представник прокуратури в судовому засіданні надав усні пояснення по суті спору та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Представник Позивача-2 в судовому засіданні подав письмові пояснення по суті спору, відповідно до яких повністю підтримує позовну заяву та просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Представник Відповідача-1 в судовому засіданні повністю заперечував проти задоволення позовних вимог та просив Суд витребувати у Прокуратури міста Києва докази підстав звернення Заступника прокурора міста Києва з позовом до Суду, а саме - постанову про проведення перевірки за зверненням від 19.12.2012 року № 8/914 та доповідну записку Прокурора.

Суд, ознайомившись з матеріали справи, прийшов до висновку щодо відкладення розгляду клопотання Відповідача-1 про витребування у Прокуратури міста Києва додаткових доказів по справі.

Представник Відповідача 3 в судовому засіданні не підтримав подане 10.04.2013 року клопотання про витребування додаткових доказів по справі та подав письмову заяву про продовження строків розгляду спору на 15 діб.

У зв'язку з нез'явленням в судове засідання представника Відповідача-2, витребуванням додаткових доказі по справі, Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.04.2013 року відкладено розгляд справи на 22.05.2013 року, розгляд спору продовжено на 15 діб.

21.05.2013 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від представника Відповідача-3 надійшли додаткові докази по справі на підтвердження пропуску позивачем строку позовної давності, а саме: копія листа Міністерства охорони здоров'я України від 09.12.2009 року № 09-28/1267; копія заяви Державного закладу «Республіканська клінічна лікарня Міністерства охорони здоров'я України» від 14.10.2010 року.

В судове засідання 22.05.2013 року з'явились: представник прокуратури, представники Позивачів, представники Відповідача-1, представник Відповідача-3, які надали усні пояснення по суті спору. Представник Відповідача-2 в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки Суд не повідомив.

Представник Позивача-2 подав додаткові пояснення по справі, відповідно до яких Міністерство охорони здоров'я України підтримує позовні вимоги в повному обсязі та зазначає, що Наказ Фонду державного майна України від 10.11.1992 № 477 в частині включення до об'єктів приватизації приміщень, які фактично використовувались закладом охорони здоров'я, є таким, що порушує публічний порядок, а отже, є нікчемним. Вимога щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу від 18.12.2002 року відповідно до положень ст. 48 ЦК УРСР є правомірною, так як відповідно до ст. 225 ЦК УРСР право продажу майна, крім випадків примусового продажу, належить власникові. Представник Відповідача-1 підтримав клопотання від 24.04.2013 року про витребування додаткових доказів по справі: докази підстав звернення Заступника прокурора міста Києва з позовом до Суду, а саме - постанову про проведення перевірки за зверненням від 19.12.2012 року № 8/914 та доповідну записку Прокурора.

Суд, ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представників Позивачів, які заперечували проти задоволення клопотання Відповідача-1, прийшов до висновку щодо відмови в задоволенні заявленого клопотання.

За власною ініціативою Суду, Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.05.2013 року призначено колегіальний розгляд справи.

Суддя Чинчин О.В. 22.05.2013 року звернулась із заявою до Голови Господарського суду міста Києва про призначення колегіального розгляду справи № 910/4585/13 у зв'язку з її складністю.

22.05.2013 року розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва справу № 910/4585/13 за позовом Першого заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі: Фонду державного майна України, Міністерства охорони здоров'я України, Державного закладу "Республіканська клінічна лікарня Міністерства охорони здоров'я України" до Акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот", Товариства з обмеженою відповідальністю "Мальви", Фізичної особи-підприємця Христюк Раїси Павлівни про визнання недійним договору купівлі-продажу та витребування майна з чужого незаконного володіння, було передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя -Чинчин О.В., судді - Пригунова А.Б., Гулевець О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.05.2013 року справу № 910/4585/13 прийнято до провадження колегією суддів, розгляд справи призначено на 12.06.2013 року.

11.06.2013 року через загальний відділ діловодства суду отримано від представника Позивача-3 письмові Пояснення по справі з урахуванням Відзиву Відповідача-1. В Поясненнях зазначено, що судовими рішеннями визнано право власності держави на приміщення, які використовуються Позивачем-3 в нежитлових будівлях літ. А загальною площею 1 417,93 кв.м. та літ. Б загальною площею 537,1 кв.м. за адресою: м. Київ, вулиця П. Сагайдачного/Ігорівська, 10/5.

Також, 11.06.2013 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від представника Відповідача-1 надійшла заява про зміну місцезнаходження юридичної особи, в якій зазначено, що 15.05.2013 року було зареєстровано Статут Публічного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" в новій редакції, відповідно до якого місцезнаходження Відповідача 1 - 04071, м. Київ, вул. Електриків, 8, на підтвердження чого подано копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

12.06.2013 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Прокуратури міста Києва надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням прокурора у справі на лікарняному та зайнятістю представників прокуратури міста Києва, на яких покладено обов'язок представництва інтересів громадян та держави в суді.

Також, 12.06.2013 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Міністерства охорони здоров'я України надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечити участі представника в призначеному судовому засіданні.

Через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) 12.06.2013 року від представника Відповідача-1 надійшло клопотання про витребування доказів по справі - належним чином завірену копію постанови про проведення перевірки за зверненням від 19.12.2012 року № 8/914 Головного лікаря Державного закладу "Республіканська клінічна лікарня" Пранік С.А. щодо законності розміщення ТОВ "Мальви" (аптека) у приміщенні будівлі під літерою А по вул. Сагайдачного/Ігорівська, 10/5 в м. Києві, а також належним чином завірену копію доповідної записки прокурора.

12.06.2013 року в судове засідання з'явились: представник Позивача-1, представники Відповідача-1, представник відповідача-3. Інші представники сторін в судове засідання не з'явились. Представники Відповідача-1 в судовому засіданні підтримали клопотання від 12.06.2013 року про витребування додаткових доказів по справі.

В задоволенні клопотання Відповідача-1 про витребування доказів по справі колегією суддів відмовлено.

У зв'язку з поданими клопотаннями представника Прокуратури та представника Позивача-2, нез'явленням Позивача-3 та Відповідача-2, Ухвалою Господарського суду м. Києва від 12.06.2013 року відкладено розгляд справи на 20.06.2013 олку.

20.06.2013 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від представника прокуратури надійшли додаткові пояснення по справі, в яких зазначено, що позов було пред'явлено за наслідками розгляду звернення головного лікаря Державного закладу "Республіканська клінічна лікарня" Праніка С.А. щодо законності розміщення ТОВ "Мальви" (аптека) у приміщенні будівлі під літерою "А" по вул. Сагайдачного/Ігорівська, 10/5 в м. Києві з метою недопущення скорочення мережі закладів охорони здоров'я та унеможливлення реалізації соціальних функцій держави щодо охорони здоров'я громадян. Таким чином, при вирішенні питання строків позовної давності у даному конкретному випадку, слід виходити з моменту закінчення прокурорської перевірки, так як про наявність порушень інтересів держави Прокуратурі м. Києва стало відомо лише за результатами розгляду звернення головного лікаря медичного закладу охорони здоров'я. Отже, пред'явлення позову відповідає як завданням, покладеним на органи прокуратури, так і першочерговим інтересам держави і народу України.

Також, 20.06.2013 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від представника прокуратури надійшла заява про зміну підстави позову, в якій зазначено, що оскільки договір купівлі-продажу від 18.12.02 укладено та виконано сторонами до набрання чинності Цивільний кодексом України, то до спірних правовідносин слід застосовувати положення Цивільного кодексу УРСР. Таким чином, прокуратура м. Києва просить Суд поновити строки звернення з позовом до суду; визнати недійсним договір купівлі-продажу від 18.12.2002 року, укладений між АСК "Укррічфлот" та ТОВ "Мальви"; витребувати у фізичної особи-підприємця Христюк Раїси Павлівни з незаконного володіння нежилі приміщення групи № 17: приміщення № 10 - вбиральня - площею 1,1 кв.м., приміщення № 11 - вмивальник - площею 1,0 кв.м., приміщення № 12 - допоміжне - площею 7,4 кв.м., приміщення № 13 - основне - площею 8,7 кв.м., приміщення групи № 24: приміщення № 1 - допоміжне - площею 4,2 кв.м., приміщення № 2 - допоміжне - площею 7,0 кв.м.., приміщення № 3 - допоміжне - площею 6,5 кв.м. нежилого будинку (літера А) - будівлі адміністративного корпусу № 2, що знаходиться за адресою: м. Київ, вулиця Сагайдачного/Ігорівська, 10/5, вартістю 356 964,00 грн.; стягнути з Відповідача в дохід Державного бюджету України судовий збір.

Через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) 20.06.2013 року від представника позивача-3 надійшла заява про зміну підстави позову, в якій ДЗ "Республіканська клінічна лікарня Міністерства охорони здоров'я України" просить Суд поновити Прокуратурі м. Києва строки звернення з позовом до суду; визнати недійсним договір купівлі-продажу від 18.12.2002 року, укладений між АСК "Укррічфлот" та ТОВ "Мальви"; витребувати у фізичної особи-підприємця Христюк Раїси Павлівни з незаконного володіння нежилі приміщення групи № 17: приміщення № 10 - вбиральня - площею 1,1 кв.м., приміщення № 11 - вмивальник - площею 1,0 кв.м., приміщення № 12 - допоміжне - площею 7,4 кв.м., приміщення № 13 - основне - площею 8,7 кв.м., приміщення групи № 24: приміщення № 1 - допоміжне - площею 4,2 кв.м., приміщення № 2 - допоміжне - площею 7,0 кв.м.., приміщення № 3 - допоміжне - площею 6,5 кв.м. нежилого будинку (літера А) - будівлі адміністративного корпусу № 2, що знаходиться за адресою: м. Київ, вулиця Сагайдачного/Ігорівська, 10/5, вартістю 356 964,00 грн.; стягнути з Відповідача в дохід Державного бюджету України судовий збір.

В судове засідання 20.06.2013 року з'явились: представник позивача-1, представник позивача-3, представники відповідача 1, представник відповідача 3. Інші представник сторін в судове засідання не з'явились, про поважні причини неявки Суд не повідомили. Представник позивача-3 в судовому засіданні повністю підтримав позовні вимоги та заяву про зміну підстав позову.

Суд, ознайомившись з матеріалами справи, з поданою заявою, прийшов до висновку щодо прийняття заяви про зміну підстав позову.

Представник Відповідача-1 в судовому засіданні заявив усне клопотання про залишення позову без розгляду у зв'язку з невиконанням представником прокуратури вимог ухвали суду та неподанням витребуваних судом доказів, необхідних для вирішення спору.

Колегія суддів, ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представників сторін, керуючись статтею 81 Господарського процесуального кодексу України, прийшла до висновку щодо відмови в задоволенні клопотання Відповідача-1 про залишення позову без розгляду, вважаючи його необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам чинного процесуального законодавства.

Представники відповідача-1 проти позову заперечували та усно зазначили, що представником прокуратури не вірно зазначено суб'єктний склад позовної заяви, крім того, не вказано на користь кого буде витребовуватись майно з незаконного володіння фізичної особи-підприємця Христюк Р.П. у разі задоволення позову та визнання недійсним договору купівлі-продажу від 18.12.2002 року, укладеного між АСК "Укррічфлот" та ТОВ "Мальви".

Представники відповідача-3 проти позову заперечував та підтримав усні пояснення представників відповідача 1.

Враховуючи вищевикладене, Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.06.2013 року відкладено розгляд справи на 03.07.2013 року

03.07.2013 року через загальний відділ діловодства суду отримано від представника Прокуратури письмові пояснення, в яких зазначено, що враховуючи те, що у спірних нежитлових приміщеннях, які були приватизовані АСК «Укррічфлот», протягом тривалого проміжку часу розташовувалась поліклініка Державного закладу «Республіканська клінічна лікарня Міністерства охорони здоров'я України», яка перебуває у сфері управління Міністерства охорони здоров'я України, тому спірні нежилі приміщення слід витребувати у ФОП Христюк Р.П. на користь Міністерства охорони здоров'я України.

Також, 03.07.2013 року через загальний відділ діловодства суду отримано від представника Державного закладу «Республіканська клінічна лікарня Міністерства охорони здоров'я України» Письмові пояснення по справі, в яких зазначено, що Позивач-3 вважає, що витребувати майно з чужого незаконного володіння необхідно на користь Позивача-2 - Міністерства охорони здоров'я України.

Через загальний відділ діловодства суду 03.07.2013 року отримано від Фонду державного майна України Додаткові пояснення по справі, в яких зазначено, що спірні приміщення мають бути повернені державі в особі Міністерства охорони здоров'я України. Також, представник Позивача-1 просить Суд здійснювати подальший розгляд справи без участі представника Фонду.

В судовому засіданні 03.07.2013 року представники Прокуратури, Позивача-2 та Позивача-3 підтримали вимоги та доводи позовної заяви. Представником Позивача-2 подано Додаткові пояснення, в яких зазначено, що спірне нерухоме майно, до моменту незаконного відчуження, перебувало у державній власності, в особі Міністерства охорони здоров'я України, як органу управління, та перебувало на балансі Державного закладу «Республіканська клінічна лікарня Міністерства охорони здоров'я України». Отже, незаконне відчуження спірного майна, що перебувало у державній власності, безпосередньо порушує інтереси держави, в особі Міністерства охорони здоров'я України, як органу виконавчої влади. Представник Позивача-1 в судове засідання не з'явився.

Представники Відповідача-1 та Відповідача-3 проти позову заперечили з підстав, викладених в Відзивах на позовну заяву та додаткових поясненнях. Представником Відповідача-1 подано Доповнення до відзиву, в яких зазначено, що не визначення у позовній заяві суб'єкта, що є власником майна та права якого були порушені, робить позов абстрактним, не обґрунтованим та таким, що не відповідає способам захисту. Тобто, позовна заява подана до суду, виглядає абстрактною, не зрозуміло на відновлення права власності якого суб'єкта подана, та враховуючи вимоги позовної заяви, покликана лише на позбавлення права власності Відповідача-3, а не на відновлення порушеного права когось із Позивачів. Представник Відповідача-2 в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки Суд не повідомив, на адресу Суду повернуто Листи з Ухвалами Господарського суду міста Києва у справі № 910/4585/13 у зв'язку з закінченням встановленого строку зберігання..

Згідно із абзацем 3 пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Як вбачається з Витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України щодо Відповідача, місцезнаходженням ТОВ «Мальви» є 04213, м. Київ, проспект Героїв Сталінграду, будинок 56А, квартира 120.

Таким чином, враховуючи те, що Ухвали Господарського суду міста Києва у справі № 910/4585/13 відправлено на адресу Відповідача, вказану в Витязі з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, Суд приходить до висновку, що Відповідач-2 про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Приймаючи до уваги, що Позивачем-1 подано Клопотання про здійснення подальшого розгляду справи без участі представника Фонду, а Відповідач-2 був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, Суд вважає, що неявка в судове засідання представників Позивача-1 та Відповідача-2 не є перешкодою для прийняття Рішення у даній справі.

Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 03 липня 2013 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.

Розглянувши подані матеріали та заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

18 грудня 2002 року між АСК «Укррічфлот» («Продавець») та ТОВ «Мальви» («Покупець») укладено Договір купівлі-продажу частини нежилого будинку, посвідчений Бабич О.М. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за № 4426, відповідно до якого АСК «Укррічфлот» продано, а ТОВ «Мальви» придбано 3/100 частину нежилого будинку - будівлі адміністративного корпусу № 2, що знаходиться по вул. Сагайдачного/Ігорівська, 10/5 літера А в м. Києві та складається з нежилих приміщень першого поверху, загальною площею 99,2 кв.м.: приміщення № 17: приміщення 2 пл. - 64,2 кв.м., приміщення 10 пл. - 1,1 кв.м., приміщення 11 пл. - 1,0 кв.м., приміщення 12 пл. - 6,9 кв.м., приміщення 13 пл. - 8,4 кв.м. та приміщення № 24: приміщення 1 пл. - 4,2 кв.м., приміщення 2 пл. - 7,0 кв.м., приміщення 3 пл. - 6,4 кв.м.

Відповідно до Акту прийому-передачі приміщення від 20 грудня 2002 року, Продавець передав, а Покупець прийняв, згідно договору купівлі-продажу частини нежилого будинку, 3/100 частин нежилого будинку - будівля адміністративного корпусу № 2, що знаходиться по вул. Сагайдачного/Ігорівська, 10/5 літера А в м. Києві. Нежилі приміщення, загальною площею 99,2 кв.м.: приміщення № 17: приміщення 2 пл. - 64,2 кв.м., приміщення 10 пл. - 1,1 кв.м., приміщення 11 пл. - 1,0 кв.м., приміщення 12 пл. - 6,9 кв.м., приміщення 13 пл. - 8,4 кв.м. та приміщення № 24: приміщення 1 пл. - 4,2 кв.м., приміщення 2 пл. - 7,0 кв.м., приміщення 3 пл. - 6,4 кв.м.

04 січня 2003 року між ТОВ «Мальви» («Продавець») та приватним підприємцем Христюк Раїсою Павлівною («Покупець») укладено Договір купівлі-продажу частини нежилого будинку, посвідчений Гавловською І.О. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за № 24, відповідно до якого Продавець продав, а Покупець купив належні Продавцю на праві власності 3/100 частин нежилого будинку - будівлі адміністративного корпусу № 2, що знаходиться по вул. Сагайдачного/Ігорівська, 10/5 літера А в м. Києві. 3/100 частин. 3/100 частин нежилого будинку - будівля адміністративного корпусу № 2, складаються з нежилих приміщень першого поверху, загальною площею 99,2 кв.м.: приміщення № 17: приміщення 2 пл. - 64,2 кв.м., приміщення 10 пл. - 1,1 кв.м., приміщення 11 пл. - 1,0 кв.м., приміщення 12 пл. - 6,9 кв.м., приміщення 13 пл. - 8,4 кв.м. та приміщення № 24: приміщення 1 пл. - 4,2 кв.м., приміщення 2 пл. - 7,0 кв.м., приміщення 3 пл. - 6,4 кв.м.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Прокурор зазначає, що прокуратурою міста Києва проведено перевірку за зверненням головного лікаря Державного закладу «Республіканська клінічні лікарня» щодо законності розміщення ТОВ «Мальви» у приміщенні будівлі під літ. А по вул. Сагайдачного/Ігорівська, 10/5 в м. Києві. Перевіркою встановлено, що Договір купівлі-продажу від 18 грудня 2002 року, укладений між АСК «Укррічфлот» та ТОВ «Мальви», суперечить вимогам законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину, оскільки створеною комісією по приватизації АСК "Укррічфлот" безпідставно включено дві будівлі поліклінічного відділення державного закладу "Республіканської клінічної лікарні МОЗ України" до переліку об'єктів, які підлягають приватизації.

Вказані будівлі, відповідно до інвентаризаційних відомостей зазначені, як будівля адміністративного корпусу № 2 та будівля виробничого корпусу, що фактично стало підставою включення Фондом державного майна України до переліку майна підприємства, яке підлягає приватизації та передано у власність компанії з подальшим викупом його акцій фізичними та юридичними особами, а також вилученням будівель медичного закладу зі власності держави.

Положенням ч. 2 ст. 5 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств"від 04.03.1992р., яке було чинним до 19.02.1997р., приватизації не підлягали об'єкти державної власності, які необхідні для виконання державою своїх функцій.

Рішенням господарського суду міста Києва від 06.12.2010р., залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 05.07.2011р. у справі № 46/288, частково задоволено позов прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Фонду державного майна України, Міністерства охорони здоров'я України, державного закладу "Республіканська клінічна лікарня Міністерства охорони здоров'я України" до АСК "Укррічфлот" та визнано право власності держави на приміщення, які фактично використовуються державним закладом "Республіканська клінічна лікарня МОЗ України"в нежитлових будівлях на вул. Сагайдачного/Ігорівській, 10/5 в м. Києві.

Також, Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.12.2010р. № 46/288 було встановлено, що поліклінічне відділення та лабораторія вказаної лікарні працює понад 50 років та розташовується у приміщеннях, що станом на час розгляду спору належать АСК "Укррічфлот" на праві власності, здійснює медичне обслуговування як заклад охорони здоров'я працівників річкового транспорту, членів їх сімей, учнів та студентів, які навчаються у навчальних закладах, що готують спеціалістів для роботи на водному транспорті, пенсіонерів з числа працівників річкового транспорту, ветеранів війни, учасників і ліквідаторів аварії на ЧАЕС.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Прокурора підлягають задоволенню з наступних підстав.

За змістом Постанови №9 від 06.11.2009р. Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Одночасно, за змістом п.5 вказаної Постанови Пленуму Верхового Суду України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків недійсного правочину може бути заявлена як однією із сторін правочину, так і іншою заінтересованою стороною, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Отже, враховуючи те, що спірний Договір купівлі-продажу частини нежилого будинку укладено між АСК «Укррічфлот» («Продавець») та ТОВ «Мальви» («Покупець») 18 грудня 2002 року, Суд зазначає, що для встановлення недійсності даного правочину слід застосовувати положення Цивільного кодексу УРСР від 18 липня 1963 року (надалі - Цивільний кодекс УРСР).

Відповідно до частини 1 статті 48 Цивільного кодексу УРСР, недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей.

Статтею 224 Цивільного кодексу УРСР визначено, що за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Право продажу майна, крім випадків примусового продажу, належить власникові. Якщо продавець майна не є його власником, покупець набуває права власності лише в тих випадках, коли згідно з статтею 145 цього Кодексу власник не вправі витребувати від нього майно (стаття 225 Цивільного кодексу УРСР).

Як вбачається з матеріалів справи, Рішенням господарського суду міста Києва від 06.12.2010р., залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 05.07.2011р. у справі № 46/288, частково задоволено позов прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Фонду державного майна України, Міністерства охорони здоров'я України, державного закладу "Республіканська клінічна лікарня Міністерства охорони здоров'я України" до АСК "Укррічфлот" та визнано право власності держави на приміщення, які фактично використовуються державним закладом "Республіканська клінічна лікарня МОЗ України" в нежитлових будівлях на вул. Сагайдачного/Ігорівській, 10/5 в м. Києві.

Також, Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.11.2012 року у справі № 5011-13/9233-2012 за позовом прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Фонду державного майна України, Міністерства охорони здоров'я України, державного закладу "Республіканська клінічна лікарня Міністерства охорони здоров'я України" до АСК "Укррічфлот" про визнання права власності, визнано право власності держави на підвальні приміщення, загальною площею 96,13 кв.м., які використовуються державним закладом "Республіканська клінічна лікарня МОЗ України" в нежитловій будівлі під Літерою А по вул. Сагайдачного/Ігорівська, 10/5 у м. Києві та на приміщення І поверху загальною площею 14,3 кв.м., в т.ч. тамбур - 2,9 кв.м., коридор - 4,6 кв.м., коридор - 4,0 кв.м., вбиральня -1,5 кв.м., вмивальник - 1,3 кв.м., які використовуються державним закладом "Республіканська клінічна лікарня МОЗ України" в нежитловій будівлі під Літерою Б по вул. Сагайдачного/Ігорівська, 10/5 у м. Києві.

Суд зазначає, що Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.11.2012 року у справі № 5011-13/9233-2012 встановлено наступне.

Прокуратурою міста Києва було проведено перевірку щодо законності приватизації нежитлових приміщень будівель державного закладу "Республіканська клінічна лікарня МОЗ України"по вул. Сагайдачного/Ігорівській, 10/5 в м. Києві.

За наслідками проведеної перевірки були встановлені факти того, що за наслідками приватизації Українського міжгалузевого державного об'єднання річкового флоту "Укррічфлот" та отримання у 2002 році Акціонерною судноплавною компанією "Укррічфлот" свідоцтв про право власності на частину переданого їй до статутного фонду майна, були допущені порушення інтересів держави, оскільки Відповідачем-1 у приватну власність були отримані нежитлові приміщення, в яких розташовувався заклад охорони здоров'я, діяльність якого спрямована, зокрема, на виконання соціальних функцій держави.

Так, відповідно до спільного рішення Міністерства України у справах роздержавлення власності та демонополізації виробництва і Фонду державного майна України № 22 від 20.03.1992р., на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України № 399-р від 14.12.1991р., а також на підставі заяви на приватизацію та протоколу конференції трудового колективу Українського міжгалузевого державного об'єднання річкового флоту прийнято рішення про приватизацію вказаного об'єднання.

Відповідно до спільного наказу Міністерства України у справах роздержавлення власності та демонополізації виробництва та Фонду державного майна України від 20.03.1992р. № 22 створено приватизаційну комісію.

З метою визначення об'єктів приватизації УМДО "Укррічфлот" був складений "Протокол погодження концепції перетворення Українського міжгалузевого державного об'єднання річкового флоту "Укррічфлот" у процесі приватизації", який спільно затверджений Фондом державного майна України від 08.05.1992р. та Міністерством України у справах роздержавлення власності та демонополізації виробництва від 07.05.1992р.

Відповідно до п. 2 Протоколу Фондом державного майна України утворюються акціонерні товариства, в тому числі і Державна акціонерна судноплавна компанія "Укррічфлот" на основі майна суднобудівних заводів і ремонтно-експлуатаційних баз флоту (у тому числі промислової діяльності), річкових портів і інших підприємств, за виключенням підприємств шляхового господарства, Держфлотнагляду України та охорони здоров'я.

Відповідно до п. 5 вказаного Протоколу організації охорони здоров'я зберігають свій статус державних. Фонд державного майна передає Правлінню державній АСК право оперативного управління господарського діяльністю вказаних підприємств.

За результатами проведеної інвентаризації майна об'єднання складено інвентаризаційну відомість переліку майна, що передане засновником - Фондом державного майна України у власність АСК "Укррічфлот" станом на 10.11.1992р. при формуванні її статутного фонду.

До складу нерухомого майна компанії внесено приміщення Будівлі адміністративного корпусу №2 та Будівлі виробничого корпусу розташованих по вул. Сагайдачного, 10/5 в м. Києві.

Відповідно до п.1 наказу Фонду Державного майна України від 10.11.1992р. № 477 на базі державного майна транзитного (магістрального) флоту, головного підприємства, 20 підприємств та структурних одиниць "Укррічфлот" створено Державну акціонерну судноплавну компанію "Укррічфлот".

Міністерством фінансів України видано свідоцтво про реєстрацію випуску цінних паперів №11/1/93 від 15.01.1993р., відповідно до якого здійснено випуск акцій на суму 6 714 476 000 карбованців.

Головним управління комунальної власності міста Києва АСК "Укррічфлот" видано свідоцтво про право власності від 14.10.2002р. Серії НБ №010005673 на нежитлову будівлю (Літера А) та свідоцтво про право власності від 14.10.2002р. Серії НБ №010005674 на нежитлову будівлю (Літера Б).

Проте, користувачем зазначених будівель протягом тривалого часу є державний заклад "Республіканська клінічна лікарня Міністерства охорони здоров'я України".

Створеною комісією по приватизації АСК "Укррічфлот" безпідставно включено дві будівлі поліклінічного відділення державного закладу "Республіканської клінічної лікарні МОЗ України" до переліку об'єктів, які підлягають приватизації.

Вказані будівлі, відповідно до інвентаризаційних відомостей зазначені, як будівля адміністративного корпусу № 2 та будівля виробничого корпусу, що фактично стало підставою включення Фондом державного майна України до переліку майна підприємства, яке підлягає приватизації та передано у власність компанії з подальшим викупом його акцій фізичними та юридичними особами, а також вилученням будівель медичного закладу зі власності держави.

Також, окрім п. 2 Протоколу погодження концепції перетворення Українського міжгалузевого державного об'єднання річкового флоту "Укррічфлот" у процесі приватизації, якою заборонено приватизацію майна закладів охорони здоров'я, які входили до складу об'єднання, положенням ч. 2 ст. 5 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" від 04.03.1992р., яке було чинним до 19.02.1997р., приватизації не підлягали об'єкти державної власності, які необхідні для виконання державою своїх функцій.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" (в редакції від 15.12.1992 року - 15.02.1995 року) приватизація майна державних підприємств (надалі - приватизація) - це відчуження майна, що перебуває у загальнодержавній, республіканській (Республіки Крим) і комунальній власності, на користь фізичних та недержавних юридичних осіб.

Приватизація державного майна здійснюється шляхом продажу часток (акцій, паїв) у майні підприємств на аукціоні, за конкурсом, на фондовій біржі та іншими способами, що передбачають конкуренцію покупців, згідно положення ч. 1 ст. 15 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств"(в редакції від 15.12.1992 року - 15.02.1995 року).

Згідно зі ч. 1, ч. 2 ст. 18 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" (в редакції від 15.12.1992 року - 15.02.1995 року) продаж часток (акцій, паїв), що належать державі в майні господарських товариств, здійснюється шляхом перетворення державних підприємств у акціонерні товариства. При перетворенні його засновником виступає відповідний орган приватизації, який діє в межах повноважень, передбачених для засновників акціонерного товариства законодавством.

З огляду на викладене, в даному випадку, в ролі державного органу приватизації виступав Фонд державного майна України.

Відповідно до постанови Верховної Ради України "Про перелік об'єктів, які не підлягають приватизації у зв'язку з їх загальнодержавним значенням" від 03.03.1995р. №88/95-ВР, що була чинна до 07.07.1999р. майно Республіканської клінічної лікарні МОЗ України не підлягало приватизації, але в порушення вказаної норми управителем майна - Фондом державного майна України продовжувалась реалізація акцій АСК "Укррічфлот", в перелік майна якого були включені приміщення вказаної лікарні МОЗ України (акції реалізовано протягом 1994-1996 років).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.12.2010р. № 46/288 було встановлено, що поліклінічне відділення та лабораторія вказаної лікарні працює понад 50 років та розташовується у приміщеннях, що станом на час розгляду спору належать відповідачу на праві власності, здійснює медичне обслуговування як заклад охорони здоров'я працівників річкового транспорту, членів їх сімей, учнів та студентів, які навчаються у навчальних закладах, що готують спеціалістів для роботи на водному транспорті, пенсіонерів з числа працівників річкового транспорту, ветеранів війни, учасників і ліквідаторів аварії на ЧАЕС.

Таким чином, поліклінічне відділення лікарні та її лабораторний корпус, яка станом на час розгляду справи внаслідок правонаступництва і змін назви іменується Державний заклад "Республіканська клінічна лікарня Міністерства охорони здоров'я України", працювало вже з 40-х років минулого століття та займало спеціально переобладнані, добудовані, реконструйовані і в подальшому неодноразово ремонтовані приміщення, які пізніше увійшли до статутного фонду Акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот".

Отже, враховуючи положення норм Цивільного кодекс УРСР та приймаючи до уваги те, що спірні об'єкти нерухомого майна передано Відповідачу-1 всупереч постанови Верховної Ради України від 03.03.1995 року № 88/95-ВР "Про перелік об'єктів, які не підлягають приватизації у зв'язку з їх загальнодержавним значенням" та концепції перетворення Українського міжгалузевого державного об'єднання річкового флоту «Укррічфлот» у процесі приватизації, Суд приходить до висновку, що позовні вимоги прокуратури про визнання недійсним Договору купівлі-продажу від 18 грудня 2002 року, укладеного між АСК «Укррічфлот» та ТОВ «Мальви» є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог про витребування у фізичної особи-підприємця Христюк Раїси Павлівни з незаконного володіння на користь Міністерства охорони здоров'я нежилих приміщень групи № 17: приміщення № 10 - вбиральня - площею 1,1 кв.м., приміщення № 11 - вмивальник - площею 1,0 кв.м., приміщень № 12 - допоміжне - площею 7,4 кв.м., приміщення № 13 - основне - площею 8,7 кв.м., приміщення групи № 24: приміщення № 1 - допоміжне - площею 4,2 кв.м., приміщення № 2 - допоміжне - площею 7,0 кв.м.., приміщення № 3 - допоміжне - площею 6,5 кв.м. нежилого будинку (літера А) - будівлі адміністративного корпусу № 2, що знаходиться за адресою: м. Київ, вулиця Сагайдачного/Ігорівська, 10/5, Суд зазначає наступне.

Статтею 330 Цивільного кодексу України визначено, що якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Відповідно до пункту 10 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 р. №9 реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим, вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину за правилами реституції, може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину. Норма частини першої статті 216 ЦК не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК.

З огляду на викладене вбачається, що права особи (в частині витребування майна), яка вважає себе власником, не підлягають захисту шляхом задоволення позову про визнання недійсною угоди, стороною в якій така особа не є, тобто із застосуванням правового механізму, встановленого статтями 215, 216 Цивільного кодексу України, незалежно від того, чи відповідає спірна угода закону. Захист прав такої особи можливий шляхом пред'явлення віндикаційного позову, якщо є підстави, встановлені в статті 388 Цивільного кодексу України, які дають право витребувати майно в добросовісного набувача.

Положеннями частини 1 статті 388 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно, зокрема, вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Суд зазначає, із змісту статті 388 Цивільного кодексу України вбачається, що вирішальне значення для визначення питання витребування майна у добросовісного набувача є встановлення наявності волевиявлення (волі) власника чи особи, яка володіє таким майном, на вибуття такого майна.

Враховуючи вищевикладене, Суд зазначає, що спірні об'єкти нерухомого майна вибули з володіння власника за рішенням створеної комісії по приватизації АСК «Укррічфлот» всупереч постанови Верховної Ради України від 03.03.1995 року № 88/95-ВР "Про перелік об'єктів, які не підлягають приватизації у зв'язку з їх загальнодержавним значенням" та концепції перетворення Українського міжгалузевого державного об'єднання річкового флоту «Укррічфлот», а не за волевиявленням власника спірного майна.

Також, можливість витребування майна, придбаного за відплатним договором, з чужого незаконного володіння закон ставить у залежність насамперед від того, є володілець майна добросовісним чи недобросовісним його набувачем.

Як встановлено Судом під час розгляду справи, Відповідач-3 є добросовісним набувачем в силу частини 1 статі 388 ЦК України, оскільки належних доказів того, що Відповідач-3 є особою, яка знала чи не могла не знати про те, що особа, у якої річ придбано, не має права її відчужувати суду не надано.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та оцінки фактичних обставин справи, Суд приходить до висновку, що позовні вимоги про витребування у фізичної особи-підприємця Христюк Раїси Павлівни з незаконного володіння на користь Міністерства охорони здоров'я нежилих приміщень групи № 17: приміщення № 10 - вбиральня - площею 1,1 кв.м., приміщення № 11 - вмивальник - площею 1,0 кв.м., приміщень № 12 - допоміжне - площею 7,4 кв.м., приміщення № 13 - основне - площею 8,7 кв.м., приміщення групи № 24: приміщення № 1 - допоміжне - площею 4,2 кв.м., приміщення № 2 - допоміжне - площею 7,0 кв.м.., приміщення № 3 - допоміжне - площею 6,5 кв.м. нежилого будинку (літера А) - будівлі адміністративного корпусу № 2, що знаходиться за адресою: м. Київ, вулиця Сагайдачного/Ігорівська, 10/5 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Що стосується поданих Відповідачем-1 та Відповідачем-3 Заяв про застосування строків позовної давності до позовних вимог першого заступник прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Фонду державного майна України, Міністерства охорони здоров'я України, Державного закладу «Республіканська клінічна лікарня Міністерства охорони здоров'я України», Суд зазначає наступне.

Статтею 121 Конституції України визначено, що на прокуратуру покладено представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про прокуратуру» прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами державного і господарського управління та контролю, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими Радами, їх виконавчими органами, військовими частинами, політичними партіями, громадськими організаціями, масовими рухами, підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності, посадовими особами та громадянами здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.

Згідно зі статтею 4 Закону України «Про прокуратуру» діяльність органів прокуратури спрямована на всемірне утвердження верховенства закону, зміцнення правопорядку і має своїм завданням захист від неправомірних посягань: 1) закріплених Конституцією України незалежності республіки, суспільного та державного ладу, політичної та економічної системи, прав національних груп і територіальних утворень; 2) гарантованих Конституцією, іншими законами України та міжнародними правовими актами соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод людини та громадянина; 3) основ демократичного устрою державної влади, правового статусу місцевих Рад, органів самоорганізації населення..

Статтею 2 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що господарський суд порушує справи, зокрема, за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

Конституційним судом України у рішенні від 08.04.1999 р. у справі про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді встановлено, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, а тому прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно їх визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. При цьому, інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Оскільки поданий позов було подано за результатами проведення прокурорської перевірки, яка стосувалася законності розміщення ТОВ «Мальви» у приміщенні будівлі під літерою А по вул. Сагайдачного/Ігорівській, 10/5 в м. Києві і яка була ініційована з метою недопущення унеможливлення реалізації соціальних функцій держави щодо охорони здоров'я громадян, при вирішенні питання строків позовної давності у даному конкретному питанні слід виходити з моменту закінчення прокурорської перевірки. Як встановлено судом з матеріалів справи, така перевірка проводилася після звернення Головного лікаря Державного закладу «Республіканська клінічна лікарня Міністерства охорони здоров'я України» № 8/914 від 19.12.2012 року, що не дає підстав вважати строк позовної давності пропущеним.

Таким чином, подання зазначеного позову першим заступником прокурора міста Києва у 2013 році відповідає меті проведеної перевірки та процесуальному законодавству.

Зважаючи на викладене, суд не вбачає підстав для застосування до поданого прокурором позову наслідків пропуску строків позовної давності.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на Відповідача-1, Відповідача-2, Відповідача-3 згідно заявлених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33, 43, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Першого заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі: Фонду державного майна України; Міністерства охорони здоров'я України; Державного закладу «Республіканська клінічна лікарня Міністерства охорони здоров'я України» - задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним Договір купівлі-продажу частини нежилого будинку від 18 грудня 2002 року, укладений між Акціонерною судноплавною компанією «Укррічфлот» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Мальви».

3. Витребувати у фізичної особи-підприємця Христюк Раїси Павлівни (0781, Київська область, Бородянський район, с. Мирча, вул. Шкільна, 2, кв. 2, ідентифікаційний номер 2232515423) з незаконного володіння на користь Міністерства охорони здоров'я України (01601, м. Київ, вулиця Грушевського, 7, код ЄДРПОУ 00012925) нежилі приміщення групи № 17: приміщення № 10 - вбиральня - площею 1,1 кв.м., приміщення № 11 - вмивальник - площею 1,0 кв.м., приміщення № 12 - допоміжне - площею 7,4 кв.м., приміщення № 13 - основне - площею 8,7 кв.м., приміщення групи № 24: приміщення № 1 - допоміжне - площею 4,2 кв.м., приміщення № 2 - допоміжне - площею 7,0 кв.м.., приміщення № 3 - допоміжне - площею 6,5 кв.м. нежилого будинку (літера А) - будівлі адміністративного корпусу № 2, що знаходиться за адресою: м. Київ, вулиця Сагайдачного/Ігорівська, 10/5.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот» (04071, м.Київ, Подільський район, ВУЛИЦЯ ЕЛЕКТРИКІВ, будинок 8, код ЄДРПОУ 00017733) на користь Державного бюджету України 573 гривні 50 копійок судового збору.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мальви» (04213, м. Київ, проспект Героїв Сталінграду, будинок 56А, квартира 120, код ЄДРПОУ 30183926) на користь Державного бюджету України 573 гривні 50 копійок судового збору.

6. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Христюк Раїси Павлівни (0781, Київська область, Бородянський район, с. Мирча, вул. Шкільна, 2, кв. 2, ідентифікаційний номер 2232515423) на користь Державного бюджету України 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) гривень 50 копійок судового збору.

7. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

8. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 05 липня 2013 року.

Головуючий суддя О.В. Чинчин

Суддя А.Б. Пригунова

Суддя О.В. Гулевець