Постанова № 32242920, 03.06.2013, Житомирський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 806/2668/13-a

категорія 8.2.6

03 червня 2013 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Капинос О.В. ,

при секретарі - Антощук Є.С., Корольовій О.С.,

за участю представника позивача, представника відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Промкомплект" до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.04.2013 р. №0000222200 та №0000232200,-

встановив:

ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Промкомплект" звернулося до суду з вказаним позовом, в якому просило скасувати податкові повідомлення - рішення Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби від 04.04.2013 року №0000222200, №0000232200. Вимоги мотивує тим, що підприємством вимоги податкового законодавства не порушувались, а висновки, що викладені в акті перевірки є необґрунтованими, прийняті податкові повідомлення-рішення протиправними. Позивач посилається на безпідставність висновків Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби щодо порушення пп.5.2.1, п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пп.7.2.1, п.7.2, пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.4.1, п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", під час вчинення господарських операцій за 2010 рік з ТОВ "Ковенант" та ТОВ "Віктрейд ЛТД". Позивач стверджує, що дані господарські операції виконувались належно про що свідчать надані для перевірки первинні документи бухгалтерського та податкового обліку.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити. Вказав на те, що не погоджується з висновками податкового органу, оскільки господарські операції, здійснені позивачем, у повній мірі під час перевірки підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов"язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку. Зазначив, що вказані у акті перевірки податкові накладні складені у відповідності до вимог чинного законодавства України. Також, вказав, що перевезення товару, відповідно до договорів, здійснювали їх контрагенти ТОВ "Ковенант" та ТОВ "Віктрейд ЛТД".

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав викладених у запереченнях на позовну заяву. Зазначив, що в ході проведеної перевірки не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця, в зв'язку з відсутністю належним чином оформлених документів, що засвідчують транспортування товарно-матеріальних цінностей. Просив в позові відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про задоволення позову з наступних підстав.

Судом встановлено, що працівниками Коростенської ОДПІ проведено документальну планову виїзну ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Промкомплект" (код за ЄДРПОУ 25307604) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт № 313/22-01/25307604 від 28.03.2013 року. Перевіркою встановлено порушення позивачем, зокрема, вимог пп.5.2.1, п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток в сумі 464917 грн.; пп.7.2.1, п.7.2, пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.4.1, п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого платником занижено податок на додану вартість у сумі 370962 грн.

За результатами перевірки Коростенською ОДПІ винесено податкові повідомлення - рішення від 04 квітня 2013 року:

- № 0000222200, згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств в сумі 581146 грн., з яких 464917 грн. основного платежу та 116229 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0000232200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 463703 грн., з яких 370962 грн. основного платежу та 92741 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Фактичною підставою для винесення спірних повідомлень - рішень слугувало відображені в акті перевірки № 313/22-01/25307604 від 28.03.2013 року посилання суб'єкта владних повноважень на ті обставини, що ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Промкомплект" не підтверджено належними первинними документами та не надано доказів щодо реального отримання товарів від ТОВ "Ковенант" та ТОВ "Віктрейд ЛТД" та їх зв'язку із господарською діяльністю.

Суд не погоджується з висновками акту перевірки № 313/22-01/25307604 від 28.03.2013 року та оскаржуваними повідомленнями - рішеннями, з огляду на досліджені та встановлені судом обставини справи.

Так, представником відповідача в ході розгляду справи визнано, що мотивами, на підставі яких суб'єкт владних повноважень дійшов такого висновку, є відсутність товарно-транспортних накладних, що унеможливлюють підтвердити факт транспортування та доставки товарів від ТОВ "Ковенант", ТОВ "Віктрейд ЛТД" до ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Промкомплект".

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень, а також висновків, відображених в акті № 313/22-01/25307604 від 28.03.2013 року, на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

З метою здійснення своєї господарської діяльності, позивачем в період, що перевірявся податковим органом, здійснено операції по придбанню товарів та послуг у наступних підприємств: ТОВ "Ковенант", ТОВ "Віктрейд ЛТД".

По взаємовідносинам ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Промкомплект" з ТОВ "Ковенант" встановлено, що послуги з постачання товару здійснювались на підставі договору №11/01 від 11.01.2010 року, виконання якого підтверджується податковими накладними, рахунками-фактури, видатковими накладними, додатками-специфікації та банківськими виписками, копії яких містяться в матеріалах справи.

По взаємовідносинам ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Промкомплект" з ТОВ "Віктрейд ЛТД" встановлено, що послуги з постачання товару здійснювались на підставі договору №26/11-7 від 26.11.2010 року, виконання якого підтверджується податковими накладними, рахунками-фактури, видатковими накладними, додатками-специфікацій та банківськими виписками, копії яких містяться в матеріалах справи.

Зазначені первинні документи не визнані недійсними, а тому в силу ст.70 КАС України вважаються належними доказами по справі, які свідчать про реальність здійснення господарської операції.

У ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних документів по взаємовідносинам з ТОВ "Ковенант" і з ТОВ "Віктрейд ЛТД", а тому згідно з ч.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" позивач мав підставу у вигляді первинних документів для бухгалтерського обліку господарських операцій і ці первинні документи зафіксували факти здійснення позивачем господарських операцій.

Посилання податкового органу на вимоги Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" та Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні суд до уваги не бере, оскільки згідно з договорів, які були укладені між сторонами вбачається, що перевезення товарів контрагентами здійснювалися власним транспортом.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Отже, у позивача є достатньо документів, які підтверджують факти здійснення господарських операцій, і, навпаки відповідач не встановив відсутність хоч одного необхідного для позивача на вимогу законодавства первинного документа при здійсненні ним операцій з ТОВ "Ковенант" та з ТОВ "Віктрейд ЛТД".

Також суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте відповідач не надав до суду доказів прийняття компетентним органом рішення про порушення кримінальної справи або обвинувального вироку відносно посадових осіб ТОВ "Ковенант" та ТОВ "Віктрейд ЛТД" або за фактами діяльності платників податків, що викладені в акті.

До суду не надано також доказів фактичної відсутності операцій по придбанню позивачем товарів, послуг (робіт) у ТОВ "Ковенант", ТОВ "Віктрейд ЛТД". Надане до суду спецповідомлення про викритий конвертаційний центр №5214//26-113 від 10.12.2009р. суд до уваги не бере, так як даний доказ є недопустимий в розуміння ст.70 КАС України.

Таким чином, висновки податкового органу про відсутність факту реального вчинення господарських операцій не знайшли підтвердження в ході розгляду справи.

Крім того, позивачем до матеріалів справи надано копії первинних документів щодо подальшого використання придбаних товарів в господарській діяльності, в тому числі про реалізацію вказаних товарів іншим суб"єктами господарювання. Наведені докази фактично спростовують доводи відповідача про відсутність реального постання товарів від зазначених контрагентів, тобто "безтоварність" здійснених операцій.

Також, суд зазначає, що 01 січня 2011 року набув чинності Податковий Кодекс України, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Податкового кодексу України з 01.01.2011 року Закон України "Про податок на додану вартість" втратив чинність та з 01.04.2011 року втратив чинність Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Проте, у зв'язку з тим, що правовідносини щодо формування валових витрат та податкового кредиту виникли в тому числі до набрання чинності Податковим Кодексом України, в даному випадку слід застосовувати норми Закону України "Про податок на додану вартість" та Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", які були чинні на момент виникнення даних правовідносин.

Правила обрахування розміру валового доходу, витрат та податкового кредиту у перевіряємому періоді регламентовані ст.ст. 4, 5, 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до п.4.1. ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що валові витрати виробництва та обігу, це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно пункту 1.32 ст. 1 вказаного Закону, господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до абз. 4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 вказаного Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07. 1999р. визначено, що господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно ст. 9 цього ж Закону України, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо, це неможливо безпосередньо після її закінчення.

Первинний документ в розумінні ст. 1 цього ж Закону України, це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Здійснення зазначених вище господарських операцій, підтверджується такими первинними документами: видатковими накладними, податковими накладними, які оформленні відповідно до вимог Закону.

В свою чергу, згідно частини 2 статті 3 Закону України від 16.07.99 г. №996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" на даних бухгалтерського обліку ґрунтується фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Тобто, первинні документи по відображенню господарських операцій, є основою і для податкового обліку.

При цьому, обов'язковість складання товарно-транспортної накладної (ТТН), не передбачена правилами податкового обліку, як документа, що підтверджує факт використання товарно-матеріальних цінностей (ТМЦ).

Отже, відсутність у ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Промкомплект" належним чином оформлених товарно-транспортних накладних не могло бути підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки обов'язковість складання товарно-транспортної накладної, не передбачена правилами податкового обліку, як документа, що підтверджує факт переміщення (придбання, використання) ТМЦ.

Факт вчинення певних господарських операцій та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких, як фактично, так і юридично, буде підтвердженням здійснення таких операцій.

Тобто, на думку суду, відсутність у позивача товарно-транспортних накладних не може бути підставою для збільшення позивачу суми грошового зобов"язання з податку на прибуток та застосування штрафних санкцій.

Також перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість за період з 01.04.2010 року по 31.12.2012 року встановлено його заниження всього на суму 370962,00грн., в тому числі за квітень 2010 року - 17820,00грн., травень 2010 року - 28364,00грн., червень 2010 року - 39585,00 грн., липень 2010 року - 43906,00грн., серпень 2010 року - 51926,00грн., вересень 2010 року - 79357,00грн., жовтень 2010 року - 61776,00грн., листопад 2010 року - 29060,00грн., грудень 2010 року - 19168,00грн.

В акті перевірки зазначено, що в порушення пп.7.2.1, пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Промкомплект" безпідставно віднесено до складу податкового кредиту податок на додану вартість в сумі 33690,00грн. з вартості товарно-матеріальних цінностей по яких не доведено реальність здійснення постачання від ТОВ "Ковенант", ТОВ "Віктрейд ЛТД", та вартість яких не визнана перевіркою у складі валових витрат платника.

Таким чином, на думку податкового органу, позивач не довів факт транспортування та отримання товарно-матеріальних цінностей від своїх контрагентів, у періоді, що підлягав перевірці, в тому числі по податку на додану вартість у сумі 370962,00грн.

Відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п. 7.2.1, 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно пп. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Законом України "Про податок на додану вартість", чинним на час здійснення господарських операцій, або ж іншим нормативно-правовим актом не встановлено обов'язку для позивача здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов'язань сплати податку до бюджету контрагентом.

Невиконання своїх зобов'язань перед державою недобросовісного платника податку на додану вартість - продавця, не може тягнути за собою негативних наслідків для добросовісного платника такого податку - покупця, який виконав всі умови договору.

Позивачем в повній мірі, на підтвердження формування валових витрат та віднесення сум ПДВ до податкового кредиту, надано суду первинні документи, які складені у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".

Судом не встановлено невідповідності даних податкових накладних фактичним обставинам. Як свідчать матеріали справи, факт здійснення господарських операцій у перевіряємому періоді підтверджується документально.

На час видачі податкових накладних контрагенти позивача були зареєстровані в органах державної податкової служби як платники податку на додану вартість, фактів виписки податкових накладних особою, що не є платником податку на додану вартість в ході перевірки не встановлено.

Наведене вище свідчить про те, що позивач правомірно включив до податкового кредиту суми, які підтверджені податковими накладними, складеними контрагентами позивача, у зв'язку з придбанням позивачем товарів та послуг, які були в подальшому використані ним в оподатковуваних операціях. За таких обставин твердження відповідача про завищення податкового кредиту з викладених в акті перевірки підстав не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

З огляду на викладене, суд вважає, що висновок Коростенської ОДПІ щодо порушення ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Промкомплект" вимог пп.5.2.1, п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пп.7.2.1, п.7.2, пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.4.1, п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" під час вчинення господарських операцій у період з 01.04.2010 року по 31.12.2012 року з контрагентами - ТОВ "Ковенант", ТОВ "Віктрейд ЛТД" є безпідставним.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи, відповідач не довів правомірності та обґрунтованості мотивів винесення спірних податкових повідомлень-рішень, висновки що викладені в акті базуються на припущеннях та не містять належних та допустимих доказів вчинення платником податків порушень податкового законодавства, що суперечить вимогам ч.3 ст.2 КАС України.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби від 04.04.2013 року №0000222200, №0000232200 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст.86, 158-162, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати прийняті Коростенською об'єднаною державною податковою інспекцією Житомирської області Державної податкової служби податкові повідомлення-рішення від 04.04.2013 р. №0000222200 та №0000232200.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя О.В. Капинос

Повний текст постанови виготовлено: 10 червня 2013 р.