Рішення № 32241411, 01.07.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.07.2013 р. Справа № 914/1532/13

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІССМАНН», м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиції і Консалтинг» м.Трускавець, Львівська область

про стягнення заборгованості у розмірі 469 632,56 грн.

Суддя Коссак С.М.

при секретарі Кміть М.Б.

Представники:

Від позивача: Калюжна Н.В. - представник за довіреністю від 13.05.2013р.;

Від відповідача: Вихованський Р.І. - представник за довіреністю № 1-а від 31.05.2013р.

На розгляд господарського суду Львівської області Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІССМАНН» подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиції і Консалтинг» про стягнення заборгованості 469 632,56 грн.

Ухвалою суду від 18.04.2013 р. порушено провадження у справі та призначено судовий розгляд справи на 14.05.2013р. Рух справи відображено у відповідних ухвалах суду.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав зазначених в позовній заяві та з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог (вх.№19988/13 від 03.06.2013). Просить стягнути з відповідача заборгованість за поставлену та не оплачену продукцію в розмірі 435 737,33 грн., пеню за несвоєчасне виконання свої зобов'язань в розмірі 27 144,29 грн. , інфляційних втрат у розмірі 1 307,21 грн. та 3% річних у розмірі 5 443,73 грн.

В судове засіданні відповідач явку повноважного представника забезпечив, вимоги ухвали суду не виконав, письмового відзиву не подав.

Справа розглядається відповідно до статті 75 ГПК України - за наявними у ній матеріалами.

У судовому засіданні 01.07.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та їх оригінали в судовому засіданні, заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши обставини в їх сукупності, дослідивши наявні в матеріалах докази судом встановлено таке.

14.06.2012р. між ТзОВ «ВІССМАНН»(за договором продавець, позивач у справі) та ТзОВ «Інвестиції і Консалтинг» (за договором покупець, відповідач у справі) було укладено договір купівлі - продажу №049685 (далі за текстом - Договір).

Згідно п.1.1. Договору продавець (позивач) продає, а покупця (відповідача) купує товар діючого асортименту продавця (надалі-Товар), в асортименті, кількості, якості та за ціною, що зазначаються у Специфікації, яка є невід'ємною частиною Договору.

На виконання своїх забов'язань за Договором, позивач передав відповідачу товар на всю суму в розмірі 580 983,11 грн., яка визначена п.2.1. договору.

Товар був переданий відповідачу на підставі накладної на відвантаження № 9290043005 від 13.07.2012р.,що підписана сторонами та скріплена печатками без жодних застережень.

Відповідно до п..2.3. Договору, покупець здійснює поетапно повну оплату ціни Договору):

2.3.1. - 25% від суми Договору - не пізніше 7-ми (семи) банківських днів з дати виставленого продавцем рахунку;

2.3.2 - Залишок в розмірі 75% від суми Договору протягом 3-ох(трьох) місяців з моменту отримання Товару при якому підписанні покупцем накладні на відвантаження Товару.

Відповідач покладені на нього зобов'язання щодо оплати придбаного товару за Договором в повній мірі не виконав.

З матеріалів справи вбачається, стверджується позивачем та не заперечується відповідачем, що відповідачем було здійснено лише передбачена пунктом 2.3. Договору передоплата за Товар в сумі 145 245,78 грн.

Однак, відповідачем не було виконано пп. 2.3.2. Договору по сплаті 75% від ціни Договору, що підтверджується банківськими виписками поданих позивачем та не заперечується відповідачем.

Невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо повної оплати переданого товару спричинило виникнення заборгованості перед позивачем в розмірі 435 737,33 грн., що підтримується позивачем та не заперечується відповідачем.

На виконання вимог п. 8.1. Договору щодо обов'язковості претензійного порядку, позивач звернувся до відповідача із претензією №5-юр від 14.02.2013р., в якій вимагав здійснити оплату простроченої заборгованості у терміни передбаченні діючим законодавством (докази надіслання в матеріалах справи). Однак була залишена без розгляду відповідачем.

За неналежне виконання умов договору позивач на підставі п.6.3.договору просить стягнути 27 144,29 грн. пені та на підставі ст. 625 ЦК України 3% річних в сумі 5 443,73 грн. та інфляційні втрати в сумі 1 307,21 грн.(прохальна частина заяви про уточнення позовних вимог).

Доказів погашення заборгованості станом на день розгляду справи сторонами до суду не надано.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу положень статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу інших актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Між сторонами у справі виникли зобов'язання на підставі договору купівлі-продажу в силу пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено - якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачені наслідки порушення зобов'язання.

Суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу за Договором № 049685 від 14.06.2012р., в сумі 469 632,56 грн., оскільки такі обґрунтовані та підтверджені матеріалами справи.

Згідно ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало були виконати.

Відповідно до п. 6.3. Договору, у випадку не виконання покупцем грошових зобов'язань, щодо оплати за поставлений продавцем Товар, згідно п. 2.3.2., покупець зобов'язаний сплатити на користь продавця пеню за кожний день прострочення платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня.

Суд приходить до висновку, що заявлена до стягнення пеня в сумі 27 144,29 грн. нарахована правомірно позивачем та підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заявлена позивачем до стягнення сума 3% річних у розмірі 5 443,73 грн. нарахована правомірно і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача(розрахунок в матеріалах справи).

Що нарахування інфляційних втрат, суд зазначає, що в заяві про уточнення позовних вимог в розрахунку, сума інфляційних втрат становить 871,47 грн., а в прохальній частині - 1 307,21 грн.

Суд здійснивши перерахунок, встановив що стягненню підлягає 871,47 грн. інфляційних втрат. В частині стягнення 435,74 грн. інфляційних втрат слід відмовити.

Згідно з ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Виходячи з наведеного вище, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 179, 193, 230, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 15, 526, 610-612, 625, 626, 629, 655, ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України, та ст.ст. 1, 22, 33, 34, 43, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиції і Консалтинг» (82200, Львівська область, місто Трускавець, бульвар Ю.Дрогобича, будинок 2; ідентифікаційний код юридичної особи 32323202) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІССМАНН»(03150, м. Київ, вулиця Димитрова, будинок 5, корпус 10А; ідентифікаційний код юридичної особи 30724898) 435 737,33 грн. - заборгованість за поставлений товар, 27 144,29 грн. - пеня, 5 443,73 грн. - 3% річних, 871,47 грн. інфляційні втрати та 9 383,94 грн. - витрати по сплаті судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 08.07.2013 року.

Суддя Коссак С.М.