Ухвала суду № 32240970, 08.07.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/2464/13 08.07.2013 08.07.2013 08.07.2013

Провадження №22-ц/784/2142/13

Головуючий у 1-ї інстанції Андрощук В.В.

Категорія 27 Доповідач в апеляційній інстанції Ямкова О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

8 липня 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючої: Кутової Т.З.,

суддів: Кушнірової Т.Б., Ямкової О.О.,

при секретарі: Богуславській О.М.,

за участю: представника позивача - Стаднійчук Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_3 та ОСОБА_4

на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 1 квітня 2013 року

за позовом

Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра»

(далі - ПАТ КБ «Надра»)

до ОСОБА_3, ОСОБА_4

про стягнення заборгованості за кредитним договором,

і за зустрічним позовом

ОСОБА_3 та ОСОБА_4

до ПАТ КБ «Надра»

про визнання кредитного договору недійсним (нікчемним) та відшкодування компенсації моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А:

20 травня 2010 року ВАТ КБ «Надра», правонаступником якого є ПАТ КБ «Надра», звернувся до суду з позовом та заявою про збільшення позовних вимог до ОСОБА_3 і ОСОБА_4 про стягнення з них у солідарному порядку заборгованості за кредитним договором та договором поруки в загальному розмірі 115 022,13 доларів США, що еквівалентно 919 371 грн. 90 коп..

У липні 2010 року ОСОБА_3 і ОСОБА_4 звернулися до суду із зустрічним позовом та заявами про збільшення зустрічних позовних вимог до ПАТ КБ «Надра» про визнання кредитного договору №08/05/2007/840К-383, укладеного 21 травня 2007 року між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_3 недійсним (нікчемним) та відшкодувати на користь позичальника компенсацію моральної шкоди в розмірі 70 000 грн. 00 коп..

Позивачі вказували, що обумовлений кредитний договір не відповідає вимогам діючого законодавства, зокрема вимогам Закону України «Про захист прав споживачів» та положенням Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, а тому банк ввів позичальника в оману при укладанні спірного кредитного договору.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 1 квітня 2013 року позов ПАТ КБ «Надра» задоволено частково, ухвалено про стягнення на його користь солідарно з ОСОБА_3 і ОСОБА_4 703 291 грн. 97 коп. заборгованості за кредитним договором, а також з кожного із відповідачів по 1 720 грн. 50 коп. судових витрат. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 і ОСОБА_4 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 і ОСОБА_4, посилаючись на те, що викладені в рішенні суду висновки не відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також обставинам, які встановлені по справі, просять скасувати рішення суду і ухвалите нове, яким їх вимоги задовольнити, залишив позов банка без розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.

Вирішуючи спір, суд правильно виходив з того, що оспорюваний кредитний договір укладено сторонами в належній формі, за наявності необхідного обсягу цивільної дієздатності позивача і відповідача, з наданням необхідній інформації перед укладенням договору та вільного волевиявлення сторін, яке було спрямоване на реальне настання, передбачених у ньому наслідків. При складанні договору сторони визначили щомісячний мінімальний платіж, тим самим встановили графік сукупних платежів по кредиту, та визначили усі складові вартості кредиту, а саме: тіло кредиту, проценти, комісію (платіж за управління кредитом), пеню та штраф за порушення зобов'язань. А тому суд першій інстанції обґрунтовано відмовив ОСОБА_3 і ОСОБА_4 у визнанні договору недійсним або нікчемним, та у відшкодуванні компенсації моральної шкоди за зустрічною позовною заявою.

Доводи відповідачів в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду, оскільки суперечать обставинам справи і наявним у ній доказам.

Так, зміст кредитного договору №08/05/2007/840К-383, укладеного 21 травня 2007 року, підписані сторонами, за якими позичальник отримав в строк до 20 травня 2017 року 32 700 доларів США під 14,49% річних зі сплатою щомісяця 0,1% від розміру фактичного залишку заборгованості за управління кредитом (комісію), та щомісячної суми необхідного мінімального платежу в розмірі 546,16 доларів США. За прострочення повернення кредитних коштів позичальник ОСОБА_3 взяв на себе обов'язок по сплаті на користь банка пені з розрахунку 1% від простроченої суми за кожний день прострочення, та на вимогу банка достроково повернути кредит.

На забезпечення виконання вказаного кредитного договору, між банком та відповідачкою ОСОБА_4 21 травня 2007 року укладено договір поруки, за яким поручитель взяла на себе обов'язок нести солідарну відповідальність з позичальником.

Станом на 12 лютого 2013 року заборгованість відповідача ОСОБА_3 за кредитним договором склала 115 022,13 доларів США, що еквівалентно 919 371 грн. 90 коп., з яких: 29 786,26 доларів США - сума боргу за кредитом, 13 615,11 доларів США - заборгованість за процентами, 1 185,75 доларів США - заборгованість по комісії, 67 165 доларів США - сума пені, розрахована за період з 12 лютого 2012 року по 11 лютого 2013 року, та 3 270 доларів США - сума штрафу згідно до п.5.2 кредитного договору.

Письмову вимогу від ПАТ КБ «Надра» про усунення порушень умов кредитного договору відповідачам направлено 9 березня 2010 року.

Отже, задовольняючи вимоги ПАТ КБ «Надра» частково, суд вірно виходив з того, що позичальник порушив умови договору і у відповідності до ст.ст. 526, 533, 611, 615, 1050, 1054 ЦК України є усі підстави для дострокового стягнення з відповідачів у солідарному порядку заборгованості, нарахованої банком відповідно до п.п.3.3, 3.5, 4.2.4, 5.1 кредитного договору та п.п.2.1, 2.2 договору поруки.

При цьому, місцевий суд вважав, що підстав згідно до змісту статті 550 ЦК України для подвійного стягнення неустойки у вигляді штрафу та пені за одне і теж порушення не має, а тому стягнув тільки пеню, зменшив її розмір у відповідності до частини 3 статті 551 ЦК України до 346 907 грн. 14 коп.

За такого, суд першій інстанції стягнув з відповідачів на користь банку заборгованість у загальному розмірі 703 291 грн. 97 коп., яка складається із: 29 786,26 доларів США, еквівалентних 238 081 грн. 58 коп. - суми боргу за кредитом, 13 615,11 доларів США, еквівалентних 108 825 грн. 61 коп. - заборгованості за процентами, 1 185,75 доларів США, еквівалентної 9 477 грн. 69 коп. - заборгованості по комісії, та 346 907 грн. 14 коп. - суми пені.

Отже, висновки місцевого суду про достатність правових підстав для дострокового стягнення з відповідачів заборгованості за кредитом є мотивованими та обґрунтованими, а тому виходячи із меж та доводів апеляційної скарги, яка подана відповідачами, колегія суддів вважає, що підстав для скасування або зміни судового рішення не вбачається.

Щодо змісту апеляційної скарги відповідачів ОСОБА_3 і ОСОБА_4, то вона не містить перелік обставин, які не були з'ясовані судом та вплинули на невірне вирішення ним справи, а її доводи не впливають на обґрунтовані висновки суду, так як є фактичною переоцінкою доказів, які вже були досліджені та оцінені судом.

Керуючись статтями 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відхилити, а рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 1 квітня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуюча

Судді